Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" листопада 2017 р.Справа № 904/43/16
Господарський суд Харківської області у складі:
головуючий суддя Светлічний Ю.В.
судді: Прохоров С.А. , Байбак О.І.
при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд", м. Харків 3-я особа, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: - Товариство з обмеженою відповідальністю "Менеджмент Логістик Компані", м. Харків; - ОСОБА_2, м. Харків
до 1) Публічного акціонерного товариство "СБЕРБАНК", 2) Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" м. Харків, 3) Приватного акціонерного товариства "Термолайф", м. Харків 3-я особа, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ - Акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю "CARBO TRADING LIMITED", Кіпр 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні 1-го відповідача: - Національний банк України, м. Київ
про визнання недійсними договорів
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_3 довіреність б/н від 26.08.16р., ОСОБА_4 довіреність б/н від 02.03.2017р.;
1-го відповідача - ОСОБА_5 довіреність №206 від 24.04.2017р.;
2-го відповідача - не з'явився;
3-го відповідача - не з'явився;
3-ї особи (ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк") - ОСОБА_6 №09/12/523 від 18.10.17р.;
3-ї особи (НБУ) - не з'явився;
3-ї особи (ТОВ "Менеджмент Логістик Компані") - не з'явився;
3-ї особи (ОСОБА_2В.) - не з'явився;
3-ї особи (А ТОВ "CARBO TRADING LIMITED") - не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (далі - 1-й відповідач), Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (далі - 2-й відповідач) та Приватного акціонерного товариства "Термолайф" (далі - 3-й відповідач), у якій заявив вимоги про визнання договорів про відкриття кредитних ліній та поруки недійсними.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2016 у справі №904/43/16 позов задоволено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2016 у справі №904/43/16 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2017 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд", Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", Приватного акціонерного товариства "Термолайф" задоволені частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у справі №904/43/16 скасовано. Справу №904/43/16 направлено на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017р. матеріали справи №904/43/16 надіслані за встановленою підсудністю до господарського суду Харківської області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.04.2017р. призначено справу до розгляду у судовому засіданні на "24" квітня 2017 р. о 10:45.
Представником 1-го відповідача 24.04.2017р. надано до суду заяву про накладення арешту за вх.№13510, в якому 1-ий відповідач просив за умови задоволення позову ТОВ "Коксотрейд" та визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66ЮО від 04.09.2012р., укладеного між ПАТ "Харківський коксовий завод" та ПАТ "Сбербанк" недійсним накласти згідно ст. 1057-1 ЦК України на майно боржника ОСОБА_7 "Харківський коксовий завод", яке передане в забезпечення виконання зобов'язань, яке зазначено у поданій заяві. Вказане клопотання було прийнято судом до розгляду.
Також, представником 1-го відповідача надано до суду 24.04.2017р. клопотання про припинення провадження у справі (за вх.№13508) згідно ч.2 ст.80 ГПК України, у зв'язку із тим на розгляді у господарському суді знаходиться справа №922/5787/15, в якій розглядається позовна вимога про визнання припиненим договору поруки від 04.09.2012р. укладеного з ТОВ "Коксотрейд" в тому числі щодо забезпечення виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладеним з ОСОБА_7 "Термолайф" та договором про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р., укладеним з ОСОБА_7 "Харківський коксовий завод", що в свою чергу є предметом позовних вимог ТОВ "Коксотрейд" у даній справі. Вказане клопотання було прийнято судом до розгляду.
Крім того, 1-им відповідачем 24.04.2017р. надано клопотання про залучення до розгляду справи третіх осіб: ТОВ "Аромасервіс" та АТОВ "CARBO TRADING LIMITED", Кіпр. Вказане клопотання було прийнято судом до розгляду.
Представник 1-го відповідача у судовому засіданні 24.04.2017 р. підтримав заяву про відвід судді, яка надана ним через канцелярію господарського суду 24.04.2017р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.04.2017р. у задоволенні заяви представника 1-го відповідача про відвід судді Светлічного Ю.В. - відмовлено. Призначено колегіальний розгляд справи №904/43/16.
Відповідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 24.04.17р. для розгляду справи №904/43/16 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Светлічний Ю.В., судді: Прохоров С.А. та Байбак О.І.
29.05.2017р. до господарського суду Харківської області надійшла зустрічна позовна заява ПАТ "Сбербанк" до відповідачів: ТОВ "Коксотрейд", ОСОБА_7 "Харківський коксовий завод"; ОСОБА_7 "Термолайф"; про стягнення частини заборгованості у розмірі 1000 000,00 доларів США за договорами кредитної лінії: №26-В/12/66/ЮО 500000,00 дол. США; №30-В/12/66/ЮО 150000,00 дол. США.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.05.2017р. у задоволенні клопотання ПАТ "Сбербанк" про звільнення від сплати судового збору - відмовлено. Повернуто зустрічну позовну заяву ПАТ "Сбербанк" без розгляду.
29.05.2017р. до господарського суду Харківської області надійшла зустрічна позовна заява ПАТ "Сбербанк" до відповідачів: ТОВ "Коксотрейд", ОСОБА_7 "Харківський коксовий завод"; ОСОБА_7 "Термолайф"; про стягнення частини заборгованості у розмірі 1000 000,00 доларів США за договорами кредитної лінії: №26-В/12/66/ЮО 500000,00 дол. США; №30-В/12/66/ЮО 150000,00 дол. США.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.05.2017р. у задоволенні клопотання ПАТ "Сбербанк" про звільнення від сплати судового збору - відмовлено. Повернуто зустрічну позовну заяву ПАТ "Сбербанк" без розгляду.
Представник 1-го відповідача 29.05.2017р. надав заяву про застосування строків позовної давності за вх.№17492, яка надана ним через канцелярію господарського суду Харківської області 29.05.2017р. Вказане клопотання було прийнято судом до розгляду.
Представник 1-го відповідача надав 29.05.2017р. клопотання про залучення до участі у справі у якості третіх осіб за вх.№17494, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 та ТОВ "Менеджмент Логістік Компані".
Представником позивача надано до суду 29.05.2017р. клопотання про залучення третьої особи за вх.№17535, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та зупинення провадження у справі, в якому позивач просить залучити до участі у справі Акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю "CARBO TRADING LIMITED".
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.05.2017р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ТОВ "Менеджмент Логістик Компані"; ОСОБА_2. Задоволено клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю "CARBO TRADING LIMITED" та про зупинення провадження у справі. Залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю "CARBO TRADING LIMITED". Цією ж ухвалою зобов'язано ТОВ "Коксотрейд" через канцелярію суду в строк до 07 червня 2017 року надати до господарського суду Харківської області: три нотаріально засвідчені копії перекладу на англійську мову ухвали господарського суду Харківської області від 29.05.2017 року про відкладення розгляду справи №904/43/16; дві нотаріально засвідчені копії перекладу на англійську мову прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів відповідно до Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 року. Також, зобов'язано ТОВ "Коксотрейд" здійснити оплату коштів у розмірі 21 Євро за вручення документів на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах до 07.06.2017р. та надати суду докази здійснення оплати протягом 3 календарних днів з дня проведення оплати.
Провадження у справі 904/43/16 було зупинено до 08.08.2017р., згідно ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку зі зверненням господарського суду Харківської області із судовим дорученням до компетентного органу іноземної держави про надання правової допомоги про вручення Акціонерному товариству з обмеженою відповідальністю "CARBO TRADING LIMITED" копії ухвали господарського суду Харківської області від 29.05.2017р.
1-ий відповідач надав до суду 08.08.2017р. клопотання про зупинення провадження у справі за вх.№25431 до розгляду справи №922/5787/15, що знаходиться на розгляді у господарському суді Харківської області. Вказане клопотання було прийнято судом до розгляду.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.08.2017р. провадження у справі № 904/43/16 поновлено та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на "08" серпня 2017 р. о 11:00. Розгляд справи відкладено на “ 09” жовтня 2017 р. о 11:00. Зобов'язано ТОВ "Коксотрейд" через канцелярію суду в строк до 14 серпня 2017 року надати до господарського суду Харківської області: три нотаріально засвідчені копії перекладу на англійську мову ухвали господарського суду Харківської області від 08.08.2017 року про відкладення розгляду справи №904/43/16; дві нотаріально засвідчені копії перекладу на англійську мову прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів відповідно до Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 року. Провадження по справі зупинено до 09.10.2017р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.10.2017р., провадження у справі поновлено згідно ч.3 ст. 79 ГПК України, розгляд справи відкладено на "18" жовтня 2017 р. о 11:00.
12.10.2017р. до господарського суду Харківської області надійшла зустрічна позовна заява ПАТ "Сбербанк" до відповідачів: ТОВ "Коксотрейд", ОСОБА_7 "Харківський коксовий завод"; ОСОБА_7 "Термолайф"; про стягнення частини заборгованості у розмірі 1000 000,00 доларів США за договорами кредитної лінії: №26-В/12/66/ЮО 500000,00 дол. США; №30-В/12/66/ЮО 150000,00 дол. США.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.10.2017р., у задоволенні клопотання ПАТ "Сбербанк" про звільнення від сплати судового збору - відмовлено. Повернуто зустрічну позовну заяву ПАТ "Сбербанк" і додані до неї документи на 30-ти аркушах без розгляду.
Представник 1-го відповідача у судовому засіданні 01.11.17р. заявив відвід складу суду, у зв'язку із тим, що судом не виконано обов'язку щодо належного повідомлення третьої особи, що приймає участь у розгляді справи та є нерезидентом України: Акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю "CARBO TRADING LIMITED", Кіпр.
Також, представник 1-го відповідача надав до суду клопотання про залучення до участі у розгляді справи у якості третьої особи: "Центральний банк Російської Федерації". Вказане клопотання було прийнято до розгляду.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.11.2017р., У задоволенні клопотання 1-го відповідача про відвід складу суду - відмовлено, розгляд справи відкладено на 02.11.2017р. о 14:00.
Щодо клопотань 1-го відповідача; від 24.04.2017р. за вх.№13509 про залучення до розгляду у розгляді справи третіх осіб: ТОВ "Аромасервіс" та АТОВ "CARBO TRADING LIMITED", Кіпр; та від 01.11.2017р. за вх.№35902 про залучення у якості третьої особи: "Центральний банк Російської Федерації" суд вважає зазначити про наступне.
Згідно ч.1 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
Аналіз зазначеної норми права дає суду підстави вважати, що особа про яку зазначає сторона у справі та визначає як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, третя особа у даному випадку повинна знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін, крім того, у заяві повинно також бути зазначено підстави вступу або залучення, які полягають у тому, які правовідносини існують у третьої особи з однією з сторін та яким чином рішення суду вплине на ці правовідносини.
Суд залучає до розгляду справи у якості третіх осіб юридичні особи, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки на яких може вплинути рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи до участі у розгляді справи згідно ухвали суду у даній справі від 29.05.2017р. до участі у розгляді справи за наявності підстав викладених у заяві залучено: АТОВ "CARBO TRADING LIMITED".
Проте, здійснивши аналіз підстав викладених 1-им відповідачем в обґрунтування вищезазначених заяв, суд не вбачає впливу рішення у даній справі на вказані ним осіб, тому вважає за необхідне у задоволення клопотань 1-го відповідача від 24.04.2017р. за вх.№13509 та від 01.11.2017р. за вх.№35902 відмовити.
Щодо клопотання 1-го відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі №922/5787/15 суд вважає за необхідне у його задоволенні відмовити з огляду на наступне.
Предметом позову у справі №922/5787/15 є визнання припиненим договору поруки від 04.09.2012р. та визнання припиненими забезпечених ним солідарних зобов'язань позивача за договорами про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012р. №26-В/12/66/ЮО, укладений між ПАТ "Харківський коксовий завод" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку ОСОБА_8"; №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладений між ПАТ "Термолайф" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку ОСОБА_8".
Предметом позову у даній справі є визнання договорів про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012р. №26-В/12/66/ЮО; №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. недійсними.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи (виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Відповідно до цієї статті правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, оспорюваний правочин може бути визнаний судом недійсним і таким він стає виключно з моменту набрання відповідним рішенням законної сили.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Питання недійсності основних зобов'язань, визначених договорами про відкриття кредитних ліній від 04.09.2012 № 26-В/12/66/ЮО та № 30-В/12/66/ЮО, а отже і недійсності усіх правочинів, що його забезпечують (акцесорні), є первинним відносно питання припинення поруки, оскільки недійсне зобов'язання не створює юридичних наслідків для сторін, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Іншими словами неіснуюче зобов'язання не може бути припинене.
Враховуючи вищенаведене 1-ий відповідач не обґрунтував, яким чином розгляд справи №922/5787/15 унеможливить розгляд заявлених позовних вимог у справі №904/43/16, та не визначив наявність обставин, що унеможливлюють самостійне дослідження судом наданих сторонами доказів під час розгляду даної справи (№ 904/43/16), відповідно до цього суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання 1-го відповідача про зупинення провадження у справі відмовити.
Щодо клопотання 1-го відповідача про припинення провадження у справі (за вх.№13508) від 24.04.2017р., згідно ч.2 ст. 80 ГПК України, у зв'язку із розглядом у господарським судом Харківської області справи №922/5787/15.
Як зазначав Вищий господарський суд України у постанові пленуму від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", п.4.5. 4.5. Припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК України можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.
Враховуючи вищенаведене та те, що суд при розгляді клопотання про зупинення провадження у справі встановив, що визнання кредитних договорів, що є предметом розгляду у даній справі є первинним відносно питання припинення поруки, що є предметом позову у справі №922/5787/15, а також те, що подання 1-им відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі та про припинення провадження у справі є процесуально не спроможним, суд вважає клопотання представника 1-го відповідача безпідставним, тому вважає у його задоволенні відмовити.
Представник 1-го відповідача звертався до суду із клопотаннями: 18.10.2017р. за вх. №34246 про дотримання положень чинного законодавства відносно повідомлення всіх учасників судового процесу про дату та час судового засідання, в якому просив забезпечити належне повідомлення всіх учасників судового засідання у даній справі, третьої особи у справі АТОВ "CARBO TRADING LIMITED" з дотриманням положень ГПК України та ст. 76 Закону України "Про міжнародне право"; та 01.11.2017р. за вх.№35921 щодо усунення порушень чинного законодавства допущених під час розгляду даної справи, в якому 1-ий відповідач просив забезпечити повідомлення всіх учасників судового процесу у даній справі та зупинити провадження у даній справі до виконання доручення господарського суду Харківської області органом іноземної держави: ОСОБА_9 Кіпр: Ministry of Justice and Public Order про надання правової допомоги про вручення ухвали суду від 29.05.2017р. третій особі, яка не є резидентом України: АТОВ "CARBO TRADING LIMITED".
Суд, розглянувши вищевказані клопотання представника 1-го відповідача, які є аналогічними, вважає за необхідне у їх задоволенні відмовити з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи судом було залучено до участі у справі, у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю "CARBO TRADING LIMITED", яке є не резидентом України, а знаходиться в країні Кіпр.
За приписами ст.123 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_10 України.
Відповідно до ст.125 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_10 України.
Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_10 України.
Повідомлення іноземних суб'єктів про розгляд справи судами України здійснюється в порядку, визначеному Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеної 15 листопада 1965 року в м. Гаага (далі - Конвенція), до якої приєдналась Україна згідно Закону України “Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах” від 19 жовтня 2000 року N 2052-III.
Відповідно до статті 3 Конвенції орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.
Типові умови формуляру, доданого до цієї Конвенції, у всіх випадках обов'язково мають бути складені французькою або англійською мовами. Вони можуть при цьому бути складені офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуючої Держави. Відповідні пробіли заповнюються або мовою запитуваної Держави, або французькою чи англійською мовами (стаття 7 Конвенції).
Порядок здійснення такого вручення врегульовано в Україні Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 р. N1092/5/54 (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 2.3 Інструкції переклад здійснюється фахівцем, запрошеним до відповідного суду України, або засвідчується уповноваженим перекладачем, або нотаріально.
Крім того, у листі Міністерства юстиції України за вих. 1982/20153-0-32-15/12 від 03.12.2015 повідомлено, що вручення документів на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах згідно з інформацією кіпрської сторони, розміщеною на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права (www.hcch.net) у відповідному розділі цієї Конвенції, здійснюється після оплати коштів у розмірі 21 Євро.
У разі, якщо оплату не буде здійснено, судові доручення про вручення документів на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повертаються без опрацювання.
Судом зобов'язано позивача надати до суду переклад ухвали господарського суду Харківської області від 29.05.2017р. про зупинення провадження у справі №904/43/16 - на англійську мову у трьох примірниках та Прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів відповідно до Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 року - на англійську мову у двох примірниках, які засвідчені нотаріально; здійснити оплату коштів у розмірі 21 Євро за вручення документів на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах до 07.06.2017р. та надати суду докази здійснення оплати протягом 3 календарних днів з дня проведення оплати.
08.08.2017р. до господарського суду Харківської області ТОВ "Коксотрейд" були надані документи витребувані ухвалою суду від 29.05.2017р. для належного повідомлення Акціонерному товариству з обмеженою відповідальністю "CARBO TRADING LIMITED". Також, позивачем було здійснено оплату 21 євро на рахунок Ministry of Justice and Public Order.
Судом було відкладено розгляд справи, з метою направлення пакету документів на адресу Ministry of Justice and Public Order для належного повідомлення Акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю "CARBO TRADING LIMITED". Провадження у справі було зупинено ухвалою від 29.05.2017р. та від 08.08.2017р., у зв'язку із зверненням господарського суду до компетентного органу іноземної держави про надання правової допомоги.
Крім того, 30.10.2017р. через канцелярію суду надійшов відзив третьої особи, яка не є резидентом України: АТОВ "CARBO TRADING LIMITED" на позовну заяву, яким АТОВ "CARBO TRADING LIMITED", що підтверджує належне повідомлення вказаної особи.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд виконав обов'язок щодо належного повідомлення сторін у даній справі, в тому числі й третьої особи, яка не є резидентом України, відповідно до цього обставини викладені 1-го відповідачем матеріалами справи не підтверджуються.
Також, представник третьої особи (ПАТ "Акціонерний комерційно промислово - інвестиційний банк") у судовому засіданні 02.11.2017р. підтримано клопотання про відкладення розгляду справи для надання часу для ознайомлення із матеріалами справи.
Вирішуючи це клопотання суд виходить з наступного. Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, відкладено розгляд справи для надання можливості ознайомитись із матеріалами справи, надати нові докази тощо).
Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Суд, зазначає, що справа розглядається в передостанній день строку розгляду справи, а представник третьої особи, яка брала участь при розгляді справи мала можливість ознайомитись із матеріалами справи.
З огляду на зазначене, суд вважає, що клопотання третьої особи (ПАТ "Акціонерний комерційно промислово - інвестиційний банк") у справі про відкладення розгляду справи на іншу дату є необґрунтованим, тому відмовляє в його задоволенні.
Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.
Присутній представник 1-го відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.
Представник 2-го відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив.
Представник 3-го відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив.
Представники третіх осіб - Національного банку України, ТОВ "Менеджмент Логістик Компані", ОСОБА_2 та АТОВ "CARBO TRADING LIMITED" у судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили.
30.10.2017р. через канцелярію суду надійшов відзив третьої особи: АТОВ "CARBO TRADING LIMITED" на позовну заяву, яким АТОВ "CARBO TRADING LIMITED", в якому третя особа просила суд задовольнити позов в повному обсязі та розглядати справу без участі його уповноваженого представника.
Представник 1-го відповідача 02.11.2017р. надав суду заяву про відвід судді Светлічного Ю.В. від розгляду справи.
Зазначене клопотання надано до канцелярії суду після виходу колегії суддів до нарадчої кімнати.
Як зазначав Вищий господарський суд України у постанові Пленуму від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", абзац другий п.1.2.5., водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони (так само як і інші учасники судового процесу) зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Тому слід розцінювати як зловживання учасником судового процесу своїми процесуальними правами, зокрема, подання ним другої і наступних заяв про відвід судді (суддів) господарських судів з одних і тих самих підстав (у тому числі з викладенням відповідної заяви в іншій стилістичній формі), або, хоча й з інших підстав, ніж у первісній заяві, але з таких, що з урахуванням обставин справи були або мали бути відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, і, отже, повинні були зазначатися саме в ній.
Якщо спір вирішується (справа розглядається) колегіально, то відповідним зловживанням процесуальними правами може вважатися послідовне заявлення відводів суддям, що входять до складу відповідної колегії, з одних і тих самих підстав, хоча первісну заяву про відвід одного з цих суддів з тих же підстав залишено без задоволення.
У таких випадках суд не позбавлений права, відмовивши в задоволенні наступної заяви (клопотання), продовжити розгляд справи, в якій заявлено такий відвід, із зазначенням про це в протоколі судового засідання та в описовій частині судового рішення з наведенням в останньому відповідних мотивів; додатково ухвала як окремий процесуальний документ у такому разі не виноситься.
Враховуючи вищенаведене та те, що клопотання про відвід судді Светлічного Ю.В. було подано до суду 1-им відповідачем після виходу до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, а 1-им відповідачем вже подавались клопотання про відвід судей одноособово та складу суду при колегіальному розгляді, суд вважає клопотання про відвід судді від 02.11.2017р. долучити до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне.
20.09.2005 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" (2-й відповідач) було укладено Кредитний договір № 15-93/17-7671/05 про відкриття кредитної лінії.
Також між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Приватним акціонерним товариством "Термолайф" (3-й відповідач) були укладені кредитні договори № 15-93/19-2560/07 від 25.06.2007, № 15-93/19-2562/07 від 25.06.2007, № 15-93/19-24/11 від 04.03.2011 та № 15-93/19-3/11 від 02.02.2011.
04.09.2012 між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку ОСОБА_8" та Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО, на виконання п. 4.1 якого Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку ОСОБА_8" відкрило Приватному акціонерному товариству "Харківський коксовий завод" позичковий рахунок для обліку кредиту № 20630013005845.
Пунктом 1.5. Договору про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 сторони встановили, що кредит надається на рефінансування заборгованості за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-7671/05, укладеним між позичальником (2-м відповідачем) та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 20 вересня 2005 року".
05.09.2012 та 06.09.2012 двома траншами в сумі 7 163 186,48 доларів США та 2 197,74 доларів США 1-й відповідач надав 2-му відповідачу на його позичковий рахунок кредит на загальну суму 7 165 384,22 доларів США. Платіжними дорученнями № 30924345 від 05.09.2012 та № 31129703 від 06.09.2012 вказані суми були перераховані на поточний рахунок 2-го відповідача, відкритий там же - у Публічному акціонерному товаристві "Дочірній банк Сбербанку ОСОБА_8".
У своєму відзиві на позов ОСОБА_7 “Харківський коксовий завод” визнало отримання кредиту від ПАТ “Сбербанк” та його подальше спрямування на погашення зобов'язань перед ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” відповідно до цільового призначення, визначеного пунктом п. 1.5. договору про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012р. № 26-В/12/66/ЮО. На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_7 “Харківський коксовий завод” надало суду відповідні докази у вигляді завірених копій платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах № 30924345 від 05.09.2012р., № 31129703 від 06.09.2012р., меморіального ордера № 30924592 від 05.09.2012; платіжного доручення № 28 від 06.09.2012р.
Вказані обставини ПАТ “Сбербанк” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” не заперечуються.
Також судом встановлено, що 04.09.2012 між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку ОСОБА_8" та Приватним акціонерним товариством "Термолайф" було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 30-В/12/66/ЮО, на виконання п. 4.1 якого Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку ОСОБА_8" відкрило Приватному акціонерному товариству "Термолайф" позичковий рахунок для обліку кредиту № 20635013005873.
Пунктом 1.5 договору про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 сторони встановили, що кредит надається на рефінансування заборгованості за Кредитним договором № 15-93/19-2560/07 від 25.06.2007р., Кредитним договором № 15-93/19-24/11 від 04.03.2011, Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 15-93/19-3/11 від 02.02.2011, Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 15-93/19-2562/07 від 25.06.2007, укладеними між Позичальником (3-м відповідачем) та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".
05.09.2012 та 06.09.2012 траншами на загальну суму 30 980 000,00 доларів США 1-й відповідач надав 3-му відповідачу на позичковий рахунок кредит платіжними дорученнями № 30926142 від 05.09.2012 на суму 7 163 274,13 доларів США, № 31130655 від 06.09.2012 на суму 2 149,02 доларів США та № 31130371 від 06.09.2012р. на суму 23 816 726,05 доларів США. Вказані кошти були в повному обсязі перераховані на поточний рахунок 3-го відповідача, відкритий там же - у Публічному акціонерному товаристві "Дочірній банк Сбербанку ОСОБА_8".
У своєму відзиві на позов ОСОБА_7 "Термолайф" також визнало отримання кредиту від ПАТ “Сбербанк” та його подальше спрямування на погашення зобов'язань перед ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” відповідно до цільового призначення, визначеного пунктом п. 1.5. договору про відкриття кредитної лінії № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012р. На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_7 "Термолайф" надало суду відповідні докази у вигляді завірених копій платіжних доручень № 537 від 05.09.2012, №569 від 07.09.2012, №570 від 07.09.2012, №571 від 07.09.2012, №572 від 07.09.2012, №573 від 07.09.2012, №574 від 07.09.2012, №575 від 07.09.2012, №576 від 07.09.2012, №577 від 07.09.2012, №578 від 07.09.2012, №579 від 07.09.2012, №580 від 07.09.2012, №581 від 07.09.2012, №567 від 07.09.2012, №568 від 07.09.2012, №561 від 07.09.2012, №562 від 07.09.2012, №563 від 07.09.2012, №564 від 07.09.2012, №565 від 07.09.2012, №566 від 07.09.2012, №559 від 07.09.2012, №560 від 07.09.2012, №559 від 07.09.2012 та завірені копії меморіальних валютних ордерів №15 від 20.11.2014; №16 від 26.11.2014; №17 від 27.11.2014; №18 від 01.12.2014; №19 від 04.12.2014; №20 від 04.12.2014; №1 від 08.09.2015; №2 від 09.09.2015.
Вказані обставини ПАТ “Сбербанк” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” також не заперечуються.
Також 04.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку ОСОБА_8" (1-й відповідач) було укладено договір поруки, відповідно до якого позивач поручився за виконання Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" та Приватним акціонерним товариством "Термолайф" їх кредитних зобов'язань перед 1-м відповідачем згідно з договорами про відкриття кредитних ліній № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на думку позивача, отримані 2-м відповідачем та 3-м відповідачем від відповідача-1 кредитні кошти не є кредитами, оскільки вони видані всупереч чинному законодавству України, а самі договори про відкриття кредитних ліній № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 мають бути визнані судом недійсними з підстав недодержання в момент їх укладення вимог закону, встановлених ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 52 Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 № 2121-III в редакції від 19.08.2012р. Недійсність договору поруки від 04.09.2012 обґрунтована позивачем посиланням на ч. 2 ст. 548 ЦК України, відповідно до якої недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню, а тому недійсність кредитних договорів, на думку позивача, спричиняє недійсність і договору поруки, який їх забезпечує.
Заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, та оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням всебічного і повного з'ясування всіх обставини справи, суд вважає, що позов ТОВ “Коксотрейд” підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом п. 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11, відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності
На дату укладення оспорюваних договорів про відкриття кредитних ліній № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 були чинними норми Закону України “Про банки та банківську діяльність” від 07.12.2000 № 2121-III в редакції від 19.08.2012р.
Ч. 5 статті 52 Закону України “Про банки та банківську діяльність” від 07.12.2000 № 2121-III в редакції від 19.08.2012р. було встановлено, що банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для погашення цією особою будь-яких зобов'язань перед пов'язаною особою банку; придбання активів пов'язаної особи банку, за винятком продукції, що виробляється цією особою; придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов'язаною особою банку.
Вказана норма є імперативною, за характером диспозиції є забороняючою і не містить виключень. Тобто, порушення вказаної норми при укладенні правочину є неприпустимим і є підставою для визнання такого правочину недійсним згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Для встановлення наявності чи відсутності порушення сторонами договорів про відкриття кредитних ліній № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 вказаної заборони, є необхідним встановлення відповідно наявності чи відсутності визначених законом ознак пов'язаності ПАТ “Сбербанк” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”.
Ч. 2 статті 52 Закону України “Про банки та банківську діяльність” від 07.12.2000 № 2121-III в редакції від 19.08.2012р. було визначено, що для цілей цього закону пов'язаними особами є:
1) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів правління банку;
2) особи, які мають істотну участь у банку;
3) керівники юридичних осіб, які мають істотну участь у банку;
4) керівники та контролери споріднених осіб банку;
5) керівники та контролери афілійованих осіб банку;
6) афілійовані особи банку;
7) споріднені особи банку;
8) асоційовані особи будь-якої фізичної особи, зазначеної в пунктах 1 - 5 цієї частини;
9) юридичні особи, у яких асоційовані особи, визначені в пункті 8 цієї частини, є керівниками або контролерами.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про банки та банківську діяльність” від 07.12.2000 № 2121-III в редакції від 19.08.2012р., споріднена особа - юридична особа, яка має спільних з банком власників істотної участі.
За змістом цієї ж норми, істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи.
Таким чином для визначення чи є ПАТ “Сбербанк” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” спорідненими особами, необхідне встановлення їх прямих та опосередкованих власників істотної участі.
На офіційному сайті Національного банку України оприлюднено інформацію про власників істотної участі у Публічному акціонерному товаристві "Дочірній банк Сбербанку ОСОБА_8" станом на 01.01.2013. Більш ранньої інформації з цього приводу Національним банком України не оприлюднено. Відповідно до вказаної інформації Відкритому акціонерному товариству "Сбербанк ОСОБА_8" належить частка 100% статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку ОСОБА_8". В свою чергу, відповідно до вказаної інформації, Центральному банку Російської Федерації належить 50,000000004% статного капіталу Відкритого акціонерного товариства "Сбербанк ОСОБА_8".
Крім того, на офіційному сайті Національного банку України оприлюднено інформацію про власників істотної участі в Публічному акціонерному товаристві "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" станом на 01.01.2013. Більш ранньої інформації з цього приводу Національним банком України не оприлюднено. Відповідно до вказаної інформації Державній корпорації "ОСОБА_8 розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)" належить частка 97,85% статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк". В свою чергу, відповідно до вказаної інформації, державі Російська Федерація належить 100% статного капіталу Державної корпорації "ОСОБА_8 розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)".
Вказані обставини ТОВ “Коксотрейд”, ПАТ “Сбербанк” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” не заперечуються та підтверджуються матеріалами справи. Однак вказані опубліковані офіційні відомості про структуру власності самі по собі не дають можливість встановити ту обставину, що ПАТ “Сбербанк” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” мають спільного опосередкованого власника істотної участі - державу Російська Федерація, оскільки ПАТ “Сбербанк” не вказано при поданні відомостей про структуру власності до Національного банку України державу Російська Федерація, як опосередкованого власника істотної участі.
Також ПАТ “Сбербанк” заперечує ту обставину, що держава Російська Федерація є опосередкованим власником істотної участі в ПАТ “Сбербанк”. Здійснення опосередкованого володіння державою Російська Федерація істотною участю в ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” останнім не заперечується.
Крім того ПАТ “Сбербанк” обґрунтовує відсутність пов'язаності між ним та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” відсутністю відповідного рішення Національного банку України.
З цього приводу суд зазначає, що станом на дату укладення договорів про відкриття кредитних ліній № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 не існувало окремого нормативного документу, яким був би врегульований порядок визначення Національним банком України пов'язаних з банком осіб.
Положення про визначення пов'язаних з банком осіб, затверджене постановою Правління Національного банку України N 315 було прийняте 12.05.2015 р., тобто після укладення спірних договорів.
В той же час станом на дату укладення договорів про відкриття кредитних ліній № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 було чинним Положення про порядок подання відомостей про структуру власності, затверджене постановою Правління Національного банку України від 08.09.2011р. №306.
Згідно з п. 1.4. Положення про порядок подання відомостей про структуру власності, опосередковане володіння участю в банку/юридичній особі настає, якщо особа самостійно або спільно з іншими особами [групою асоційованих осіб або групою інших осіб, пов'язаних угодою або спільними економічними інтересами, відносинами економічної та/або організаційної залежності, у тому числі двом особам, кожна з яких не має контролерів та одночасно є контролерами однієї юридичної особи (групи юридичних осіб)]:
здійснює контроль прямого власника участі в банку/юридичній особі,
та/або здійснює контроль групи прямих власників банку/юридичної особи,
та/або здійснює контроль особи, яка здійснює контроль зазначених вище осіб,
та/або набуває права голосу в розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу банку на загальних зборах учасників банку/юридичної особи за дорученням учасника (учасників) банку/юридичної особи,
та/або має незалежну від формального володіння можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність банку/юридичної особи чи будь-якої зазначеної вище юридичної особи,
та/або здійснює контроль групи осіб, яка здійснює контроль зазначених вище осіб.
Цей перелік опосередкованого володіння не є вичерпним.
Таким чином для правильної кваліфікації відносин можливої пов'язаності ПАТ “Сбербанк” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” є необхідним встановлення наявності чи відсутності відносин контролю з боку держави Російська Федерація по відношенню прямих власників ПАТ “Сбербанк” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” або здійснення контролю з боку держави Російська Федерація по відношенню до осіб, які здійснюють контроль прямих власників вказаних банків.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про банки та банківську діяльність” від 07.12.2000 № 2121-III в редакції від 19.08.2012р., контроль - можливість здійснювати вирішальний вплив на управління та/або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння однією особою самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння можливість здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином.
Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що факт прямого та/або опосередкованого володіння однією особою самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу юридичної особи, Закон України “Про банки і банківську діяльність” в редакції від 19.08.2012р. одразу та безумовно пов'язує з можливістю здійснення вирішального впливу на управління та/або діяльність юридичної особи, тобто з фактом здійснення контролю.
При цьому приписи статті 2 Закону України “Про банки та банківську діяльність” від 07.12.2000 № 2121-III в редакції від 19.08.2012р. визначають, що істотна участь та контроль можуть здійснюватися особою без будь-якої конкретизації що це за особа - юридична особа, фізична особа, держава тощо.
Ч. 1 cтатті 8 ЦК України встановлено, що, якщо цивільні відносини не врегульовані цим кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Згідно з ч. 2 cтатті 8 ЦК України, у разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
Оскільки можливість або ж неможливість здійснення істотної участі або контролю з боку саме держави, в тому числі іноземної держави, як і момент виникнення відносин пов'язаності банків, на дату укладення договорів про відкриття кредитних ліній № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 не були врегульовані на законодавчому рівні, суд, застосовуючи аналогію закону, посилається на п. 3 розділу I Постанови Правління Національного банку України від 12.05.2015р. №315, відповідно до якого не є пов'язаними з банком особами:
1) за ознакою афілійованості:
держава Україна (в особі відповідного органу державної влади або управління та/або суб'єктів, що діють на основі лише державної власності);
територіальна громада (в особі відповідного органу місцевого самоврядування);
міжнародна фінансова установа, з якою Уряд України уклав договір про співробітництво та для якої згідно із законами України встановлені привілеї та імунітети;
2) юридичні особи за ознакою спорідненості через наявність істотної участі осіб, зазначених у підпункті 1 пункту 3 розділу І цього Положення.
Наведені в п. 3 розділу I Постанови Правління Національного банку України від 12.05.2015р. №315 виключення та імунітети не стосуються іноземної держави - Російська Федерація, а тому вона має розглядатися як особа, що здійснює контроль, та особа яка є опосередкованим власником істотної участі ПАТ “Сбербанк” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”.
Також згідно з п. 1 розділу I вказаної Постанови Правління Національного банку України від 12.05.2015р. №315, банк визначає перелік пов'язаних із банком осіб, який затверджується правлінням банку, відповідно до вимог статті 52 Закону та з урахуванням цього Положення. Особа є пов'язаною з банком із моменту виникнення підстав для визначення такої особи пов'язаною з банком відповідно до вимог зазначеної статті закону.
Тобто, закон не ставить факт пов'язаності осіб у залежність від наявності відповідного рішення Національного банку України про визнання банків пов'язаними особами, а пов'язує виникнення пов'язаності виключно з моментом виникнення підстав для визначення таких осіб пов'язаними.
Крім того, суд відповідно до ч. 2 cтатті 8 ЦК України застосовує аналогію права та посилається на зміст наступних норм цивільного законодавства України.
Згідно із ст. 2 ЦК України, учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, ОСОБА_9 Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Враховуючи викладене, іноземні держави, в тому числі держава Російська Федерація, за законодавством України є учасниками цивільних відносин і мають цивільні права та обов'язки.
Частиною четвертою ст. 13 Конституції України встановлено принцип рівності усіх суб'єктів права власності перед законом. Вказаний принцип також встановлено частиною другою статті 318 ЦКУ, згідно з якою усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Відповідно до частини другої ст. 5 ГК України, визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом є однією з конституційних основ правового господарського порядку в Україні.
Крім того, частина перша статті 2 ГК України визнає учасниками відносин у сфері господарювання органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, що відповідає змісту частини першої ст. 13 Конституції України, відповідно до якої від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Опосередковане володіння державою Російська Федерація істотною участю у ПАТ “Сбербанк” підтверджується також чинною ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.09.2017р. у справі № 922/5729/15, в якій суд дійшов висновку про те, що є підстави вважати, що бенефіціарним власником ПАТ “Сбербанк” є держава - Російська Федерація.
Суд також приймає до уваги висновок Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, наведений у Рішенні НКЦПФР N 1078 від 24.07.2015р., про те, що особи Російської Федерації - ВАТ "Сбербанк ОСОБА_8" та Центральний банк Російської Федерації, а також держава Російська Федерація здійснюють контроль (вирішальний вплив) на діяльність ПАТ "Дочірній банк Сбербанку ОСОБА_8" шляхом прямого та опосередкованого володіння часткою у розмірі більше 50 % у статутному капіталі ПАТ "Дочірній банк Сбербанку ОСОБА_8".
Також суд також приймає до уваги аналогічний висновок Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, наведений у Рішенні N 1087 від 24.07.2015р., про те, що особи Російської Федерації - Державна корпорація "ОСОБА_8 розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)", а також держава Російська Федерація здійснюють контроль (вирішальний вплив) на діяльність ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" шляхом прямого та опосередкованого володіння часткою у розмірі більше 50 % у статутному капіталі ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".
Також оскільки діяльність Центрального банку Російської Федерації та Державної корпорації “ОСОБА_8 розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)” регулюється державою Російська Федерація на рівні окремих федеральних законів, а саме - Федеральним законом від 10.07.2001 № 86-ФЗ “Про Центральний банк Російської Федерації (ОСОБА_8)” та Федеральним законом від 17.05.2007 № 82-ФЗ “Про банк розвитку”, суд приходить до висновку, що держава Російська Федерація має можливість здійснювати контроль (вирішальний вплив) на управління та/або діяльність ПАТ “Сбербанк” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” незалежно від формального володіння істотною участю в них іншим чином, а саме через здійснення законодавчого впливу і контролю за діяльністю Центрального банку Російської Федерації Державної корпорації “ОСОБА_8 розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк)”, які також є опосередкованими власниками істотної участі у ПАТ “Сбербанк” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” та здійснюють контроль (вирішальний вплив) на управління ними та/або на діяльність вказаних банків.
Задекларована на законодавчому рівні заборона органам державної влади Російської Федерації втручатися у діяльність Центрального банку Російської Федерації не означає, що держава Російська Федерація не може на законодавчому рівні скасувати таку заборону повністю або в частині, і тим більше не означає неможливість для держави Російська Федерація опосередковано володіти істотною участю ПАТ “Сбербанк” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”.
Факт здійснення контролю - вирішального впливу на діяльність ПАТ “Сбербанк” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” на переконання суду також опосередковано підтверджується ОСОБА_10 національної безпеки і оборони України від 15.03.2017р. “Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”, яким застосовано строком на один рік такий персональний спеціальний економічний та інші обмежувальний захід (санкцію), як “запобігання виведенню капіталів за межі України на користь пов'язаних з банком осіб”, до ПАТ “Сбербанк” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”.
Указом Президента України “Про рішення ОСОБА_10 національної безпеки і оборони України від 15.03.2017р. “Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)”” вказане Рішення РНБОУ від 15.03.2017р. було уведено в дію.
Таким чином, суд вважає доведеним факт пов'язаності ПАТ “Сбербанк” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, як споріднених осіб, внаслідок опосередкованого володіння державою Російська Федерація істотною участю (10 і більше відсотків) у статутних капіталах ПАТ “Сбербанк” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, а також внаслідок здійснення контролю - вирішального впливу на діяльність ПАТ “Сбербанк” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” через опосередковане володіння частками 50 і більше відсотків у статутних капіталах ПАТ “Сбербанк” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” та внаслідок можливості здійснювати такий контроль (вирішальний вплив) іншим чином.
З приводу наявності чи відсутності порушення прав ТОВ “Коксотрейд” внаслідок укладення оспорюваних договорів про відкриття кредитних ліній № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 суд зазначає наступне.
За змістом п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.11.2009р. N 9, відповідно до статей 215 та 216 ЦК (435-15) вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Згідно з ч. 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Таким чином порука є одним із видів забезпечення зобов'язань.
Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України, недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню.
Пунктом 2.5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. встановлено, що оспорювані правочини можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).
Ч. 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Таким чином, ТОВ “Коксотрейд” має право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними договорів про відкриття кредитних ліній № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 та № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012., зобов'язання за якими забезпечені порукою ТОВ “Коксотрейд”, оскільки воно в даному випадку є солідарним боржником та відповідно є заінтересованою особою.
Стосовно ж договору поруки від 04.09.2012р., то право подавати позов про визнання недійсним вказаного оспорюваного договору ТОВ “Коксотрейд” належить як безпосередній стороні договору.
Розглянувши заяву ПАТ “Сбербанк” про застосування позовної давності до спірних правовідносин, суд відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне.
Щодо вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України, з урахуванням водночас наведеного в підпунктах 2 і 3 пункту 5 Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 № 4176-VI). Перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України), за винятком випадків, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Зокрема, за позовами про застосування наслідків нікчемного правочину (повернення коштів, іншого майна тощо) позовна давність починається не від дня вчинення такого правочину, а від дня, коли почалося його виконання (п. 2.8. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання практики вирішення господарськими судами спорів про визнання недійсними правочинів (господарських договорів)").
З приводу застосування ч. 1 ст. 261 ЦК України Верховним Судом України у постанові від 29.10.2014р. по справі № 6-152цс14 наведено наступні правові висновки:
“для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти”;
“для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав”;
“Оскільки позивач, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль”.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної Верховним Судом, тільки з одночасним наведенням відповідних мотивів.
В цьому контексті суд погоджується з доводами позивача про те, що ПАТ “Сбербанк”, подаючи до Національного банку України та НКЦПФР відомості щодо власників істотної участі / власників 10 і більше % акцій, не вказав державу Російська Федерація, як особу, яка прямо чи опосередковано володіє часткою 10 і більше відсотків статутного капіталу Центробанку ОСОБА_8. Надання Відповідачем неповних відомостей щодо власників істотної участі унеможливило відображення в офіційних реєстрах України щодо юридичних осіб та емітентів цінних паперів інформації про опосередковане володіння державою Російська Федерація часткою 10 і більше відсотків статутного капіталу ПАТ “Дочірній банк Сбербанку ОСОБА_8” та спричинило неможливість для позивача довідатися про порушення свого права раніше дати 24.07.2015р.
Крім того позивач та його посадові особи не мали та не мають жодних повноважень щодо визначення та контролю пов'язаності або встановлення будь-яким чином власників істотної ПАТ “Дочірній банк Сбербанку ОСОБА_8” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, що має ключове значення для визначення їх пов'язаності.
У зв'язку з цим позивач не може мати сукупність повноважень та інструментів щодо здійснення нагляду та контролю за дотриманням ПАТ “Cбербанк” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” вимог банківського та іншого законодавства України, які були б співставними з повноваженнями та інструментами, що мають Національний банк України та Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
Оскільки інформація про власників істотної участі ПАТ “Дочірній банк Сбербанку ОСОБА_8” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” за 2012 рік, в якому були укладені оспорювані договори про відкриття кредитних ліній, була складена обома банками лише 01.01.2013р. і в подальшому була оприлюднена на офіційному сайті Національного банку України та використовується як доказ у справі, то суд приходить до висновку, що відповідно і перебіг позовної давності об'єктивно не може розпочинатися раніше дати 01.01.2013р., тим більше, що з вказаної оприлюдненої інформації не вбачається, що держава Російська Федерація є опосередкованим власником істотної участі ПАТ “Дочірній банк Сбербанку ОСОБА_8”.
Також суд враховує ту обставину, що до 24.07.2015р. (дати прийняття Рішень НКЦПФР №1078 та №1087) не існувало будь-якого офіційного документу в офіційних загальнодоступних електронних реєстрах України, в яких би було вказано, що саме держава Російська Федерація прямо володіє часткою 10 і більше відсотків статутного капіталу Центробанку ОСОБА_8 або опосередковано володіє часткою 10 і більше відсотків статутного капіталу ПАТ “Сбербанк”. Наявність такого документу чи інформації має довести відповідач-1, оскільки він посилається на пропуск позовної давності позивачем. Однак відповідач-1 належних доказів з цього приводу не надав.
Додатково суд зауважує, що ПАТ “Cбербанк” та ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” заперечують як факт їх пов'язаності, так і факт прямого чи опосередковано володіння державою Російська Федерація часткою 10 і більше відсотків статутного капіталу ПАТ “Дочірній банк Сбербанку ОСОБА_8” (нове найменування ПАТ “Сбербанк”). Заперечення існування та невизнання відповідачем-1 вказаного факту порушення прав позивача унеможливлює посилання відповідача-1 на пропуск позовної давності, який починає свій перебіг з дати, коли позивач дізнався або міг дізнатися про факт порушення свого права або особу що його порушила;
Надані відповідачем-1 письмові докази в спростування доводів та доказів позивача, не містять будь-яку інформацію про те, що держава Російська Федерація, прямо чи опосередковано володіє часткою 10 і більше відсотків статутного капіталу ПАТ “Сбербанк” та/або ВАТ “Сбєрбанк ОСОБА_8” та/або Центробанк ОСОБА_8. Всі письмові докази, подані ПАТ “Сбербанк” до суду, містять відомості щодо пов'язаності та афілійованості ПАТ “Сбербанк” із ВАТ “Сбєрбанк ОСОБА_8” та Центробанк ОСОБА_8, іншими суб'єктами господарювання. Держава Російська Федерація в поданих ПАТ “Сбербанк” доказах не вказана як його прямий або опосередкований власник істотної участі. Тоді як аналогічні відомості про те, що держава Російська Федерація є опосередкованим власником істотної участі ПАТ “Промінвестбанк” відображені останнім в структурі власності, подаються ним до Національного банку України та є у вільному доступі.
Таким чином позивач не був безпосередньо обізнаний про порушення його прав станом на 04.09.2012р. та не мав об'єктивної можливості знати про обставини порушення його прав до дати прийняття рішень Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 24.07.2015р. №1078 та №1087.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що днем, коли ТОВ “Коксотрейд” об'єктивно та суб'єктивно могло довідатися про пов'язаність ПАТ “Сбербанк” та ПАТ “Промінвестбанк” та про порушення свого права є дата 24.07.2015р., яка і є днем початку перебігу позовної давності за вимогами ТОВ “Коксотрейд”.
Крім того, Вищий господарський суд України, перевіряючи юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, а також направляючи справу на новий розгляд, в постанові від 10.03.2017р. по cправі № 904/43/16 не вказав, що в даній справі наявні підстави для застосування строку позовної давності.
З приводу заяви ПАТ “Сбербанк” про застосування наслідків недійсності кредитного договору, які визначені ст. 1057-1 ЦК України, то суд не вбачає законних підстав для застосування вказаної норми з огляду на наступне.
ЦК України було доповнено ст. 1057-1 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань» від 02.10.2012 № 5405-VI, який набрав чинності 04.11.2012р.
Згідно із ст. 1057-1 ЦК України у разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов'язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною першою статті 216 цього кодексу, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю. Визнаючи недійсним кредитний договір, у якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна позичальника або поручителя, суд за заявою кредитодавця накладає на таке майно арешт (частина 2). Арешт на майно підлягає зняттю, якщо протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним кредитного договору кошти у розмірі, визначеному судом, будуть повернуті кредитодавцю. Якщо у зазначений строк зобов'язання повернути кошти не виконано, кредитодавець має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на арештоване майно (частина 3). Арешт на майно, накладений відповідно до частини другої цієї статті, підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти у розмірі, визначеному судом (частина 4). Визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним - після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом відповідно до частини першої цієї статті (частина 5).
Таким чином, норми Закону № 5405-VI від 02.10.2012 р., якими ЦК України доповнено статтею 1057-1, набрали чинності 04.11.2012р., тобто після дати укладення оспорюваних договорів про відкриття кредитної лінії, що виключає можливість застосування зазначеної норми до спірних правовідносин у справі № 904/43/16.
Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду України від 22.02.2017 у справі № 592/1809/15-ц, і враховується судом при вирішенні даної справи з огляду на приписи ч. 5, 6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.
Згідно з ч. 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Конституційний Суд України в рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 вказав, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності. Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в статті 7 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини. Разом з цим Конституція України передбачає зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів у часі, однак у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.
Стаття 1057-1 ЦК України не є такою, що пом'якшує або скасовує юридичну відповідальність особи, і норми Закону № 5405-VI від 02.10.2012 р., якими ЦК України доповнено статтею 1057-1, не передбачають їх зворотної дії у часі.
Стосовно застосування судом наслідків недійсності правочину відповідно до ст.216 ЦК України суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
За таких обставин, з врахуванням вимог ст.216 ЦК України сторони по справі вправі звернутися з окремими позовами про застосування наслідків недійсності правочину в порядку застосування реституції та з доданням відповідних розрахунків.
Жодною із сторін по справі не вказані та не обгрунтовані доказами розміри фактично сплачених сум (тіла кредиту, відсотків, пені, тощо), що мають бути повернені іншою стороною у випадку застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину. Предмет спору не стосується розрахунків за договорами про відкриття кредитних ліній, тому у справі відсутні документи, які б свідчили про розмір погашених кредиту, відсотків, штрафних санкцій, розмір залишку заборгованості. Заява ПАТ “Сбербанк” про застосування наслідків недійсності правочинів не містить в собі чітких вимог та розрахунку взаємних зобов'язань. Тому у суду немає ані підстав, ані фактичних даних для об'єктивного застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ч. 1 ст. 216 ЦК України.
За вимогами пункту 2.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. №11, у вирішенні питання про застосування передбачених законом наслідків недійсності правочину, який є оспорюваним (а не нікчемним), господарському суду слід виходити зі змісту позовних вимог. Якщо спір з приводу таких наслідків між сторонами відсутній, у господарського суду немає правових підстав зобов'язувати їх вчиняти дії, прямо передбачені законом, зокрема частиною першою статті 216 ЦК України, частиною другою статті 208 ГК України.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі за позовом ТОВ "Коксотрейд" покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати договір про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладений між Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" (ідентифікаційний код 24481702) та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку ОСОБА_8" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (ідентифікаційний код 25959784), недійсним.
3. Визнати договір про відкриття кредитної лінії №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладений між Приватним акціонерним товариством "Термолайф" (ідентифікаційний код 34015182) та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку ОСОБА_8" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (ідентифікаційний код 25959784), недійсним.
4. Визнати договір поруки від 04.09.2012, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (ідентифікаційний код 30962083) та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку ОСОБА_8" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (ідентифікаційний код 25959784) недійсним
5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (01061, м. Київ, вул. Володимирська, 46, код 25959784) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (49000, м. Дніпро, площа ОСОБА_11, буд. 1, офіс 330, ідентифікаційний код 30962083) витрати по сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн.
6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (61010, м. Харків, набережна Червоношкільна, буд. 24, ідентифікаційний код 24481702) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (49000, м. Дніпро, площа ОСОБА_11, буд. 1, офіс 330, ідентифікаційний код 30962083) витрати по сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн.
7. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Термолайф" (61071, м. Харків, Шосе Карачівське, буд. 44, ідентифікаційний код 34015182) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (49000, м. Дніпро, площа ОСОБА_11, буд. 1, офіс 330, ідентифікаційний код 30962083) витрати по сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 06.11.2017 р.
Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_12 ОСОБА_1 ОСОБА_13