Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" жовтня 2017 р.Справа № 922/2889/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
при секретарі судового засідання Васильєві А.В.
розглянувши справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Харків
до 1. Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичне підприємства, м. Харків , 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Київ
про визнання недійсним договору
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
першого відповідача - Рудєвський В.В., дов. від 23.05.2017р.;
другого відповідача - не з'явився.
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до першого відповідача - Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства, м. Харків, другого відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Київ, про визнання недійсним договору № 1/6 від 21.06.2017р., укладеного між Харківським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, з підстав порушення при його укладенні підприємством установлених законодавством правил проведення публічних (державних) закупівель.
Ухвалою господарського суду від 31.08.2017р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.09.2017р. об 11:00 год.
Ухвалою господарського суду від 17.10.2017р. продовжено строк розгляду справи до 13.11.2017р. Розгляд справи відкладено на 30.10.2017р. о 12:15 год.
У судове засідання 30.10.2017р. представник позивача не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.
Представник першого відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.
Представник другого відповідача у судове засідання не з'явився. Матеріали справи містять відзив другого відповідача, в якому проти позову заперечує та просить суд розглядати справу за відсутності другого відповідача.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, заслухавши представника першого відповідача, судом встановлено наступне:
У березні 2016 року, з метою укладення договору на придбання клею - код 20.52.01 (клеї, код ДК 021:2015 - 24910000-6; клеї) (далі - товар) на загальну суму 600000,00 грн., без ПДВ, Харківським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством (позивач, надалі - ХКЕПОП) була проведена процедура відкритих торгів на визначення переможця, за результатами якої переможцем був визначений Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) та з ним був укладений Договір № 2-14/03/2016 про закупівлю за державні кошти (далі - Договір) на поставку клею - код 20.52.01 (клеї, код ДК 021:2015 - 24910000-6; клеї) суму 600000,00 грн. без ПДВ.
Враховуючи, що у 2016 році ХКЕПОП повністю не вибрав товар за Договором, 30.12.2016р., додатковою угодою дія вищевказаного Договору буда продовжена до 31.12.2017р.
В травні 2017 року до ХКЕПОП звернувся Фізична особа підприємець ОСОБА_2 (другий вівдповідач), яка запропонувала поставляти клеї - код 20.52.01 (клеї, код ДК 021:2015 - 24910000-6; клеї) за ціною нижче, ніж ціна на товар, яка була передбачена умовами Договору № 2-14/03/2016 про закупівлю за державні кошти.
Пунктом 6.2.3. Договору № 2-14/03/2016 про закупівлю за державні кошти, було визначено, що ХКЕПОП має право зменшити обсяг закупівлі товару на загальну вартість цього Договору залежно від реальних потреб та фінансування. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до Договору.
Враховуючи комерційну пропозицію ФОП ОСОБА_2, ХКЕПОП уклало договір № 1/6 від 21.06.2017р. на поставку аналогічного товару з ФОП ОСОБА_2
На виконання умов Договору № 1/6, ФОП ОСОБА_2 здійснила поставку товару на суму 2205,00 грн. (видаткова накладна № 11 від 30 серпня 2017 року) та на суму18790,00 грн (видаткова накладна № 12 від 06 вересня 2017 року).
За отриманий товар ХКЕПОП перерахувало ФОП ОСОБА_2 кошти: платіжним дорученням від 6 вересня 2017 року за № 126 в сумі 18790,00 грн. та платіжним дорученням від 6 вересня 2017 року за № 127 в сумі 2205,00 грн.
23.06.2017р. листом за вих. № 08/633 ХКЕПОП повідомило ФОП ОСОБА_1 про зменшення обсягів закупівлі товару, у зв'язку з тим, що на даний час відсутня реальна потреба придбання товару у ФОП ОСОБА_1, в зв'язку з тим, що підприємство знайшло іншого постачальника на аналогічний товар, ціна якого менше, ніж у позивача.
Звертаючись до господарського суду із відповідним позовом, позивач вважає, що укладений між відповідачами спірний договір № 1/6 від 21.06.2017р., суперечить вимогам Закону України "Про здійснення державних закупівель" та Закону України "Про публічні закупівлі", незастосування ХКЕПОП процедури закупівлі товарів порушує права та інтереси позивача, як потенційного учасника та переможця конкурсних торгів.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 розділу IX прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію:
з 1 квітня 2016 року - для центральних органів виконавчої влади та замовників, що здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання;
з 1 серпня 2016 року - для всіх замовників.
Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Разом з тим, сфера застосування Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про публічні закупівлі" та коло осіб, на який він поширюється, визначені в ст. ст. 1,2 цього Закону.
Так, відповідно до ст.2 Закону України "Про публічні закупівлі" він застосовується:
-до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень;
-до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.
Під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, встановлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель, з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору.
У разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг без використання електронної системи закупівель, за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники обов'язково оприлюднюють звіт про укладені договори в системі електронних закупівель, відповідно до статті 10 цього Закону.
Таким чином, визначений порядок публічних закупівель - є обов'язковим для юридичних осіб-що є замовниками, в розумінні цього Закону, якщо вартість закупівель дорівнює або перевищує суму визначену у ч.1 ст.2 Закону України "Про публічні закупівлі".
Разом з тим, визначення терміну "Замовник" (на якого поширюються положення цього Закону) для цілей публічних закупівель встановлений п.9 ст.1 Закону, відповідно до якого замовниками можуть бути:
замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак:
-юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;
-органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;
- у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.
В листі-роз'ясненні від 23.05.2014р. за №3302-05/16629-03 "Щодо Закону України "Про здійснення державних закупівель", Міністерство економічного розвитку і торгівлі України зазначило, що важливим елементом для розуміння поняття "замовник" у контексті цього Закону є спосіб, у який органи місцевого самоврядування забезпечують свої потреби. Діяльність не є комерційною чи промисловою у разі, якщо держава, підконтрольні їй організації при забезпеченні певної державної потреби керуються іншими мотивами, ніж прибутковість, водночас така діяльність не залежить від економічних ризиків і витрат на неї (оскільки держава визначила мету організації саме для здійснення такої діяльності та нормативно встановила спосіб, умови, ціни, тарифи тощо). Натомість діяльність здійснюється на комерційній основі у випадках, коли потреби держави та територіальної громади забезпечуються на конкурентному ринку.
Різниця в забезпеченні потреб у вище перелічених випадках полягає в тому, що в першому випадку контрольовані державою інституції (організації) виконують публічні функції та зобов'язання перед державою чи громадою, установлені нормативно-правовими актами, розпорядчими рішеннями, статутами юридичних осіб, а не здійснюють таку діяльність на комерційній основі, де прибутковість є основною мотивацією.
Листом від 10.02.2015р. № 01/195 ХКЕПОП звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо отримання роз'яснення у сфері державних закупівель.
Міністерством економічного розвитку і торгівлі України листом від 13.03.2015р. № 3302-05/7812-07 надано відповідь, що враховуючи забезпечення Підприємством потреб держави на промисловій та комерційній основі, а також той факт, що Підприємство не уповноважене розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, ХКЕПОП не є замовником у розумінні Закону № 1197. Крім того, в листі зазначено, що юридичні особи самостійно визначають приналежність до замовників у розумінні Закону № 1197.
Фахівцями відділу контролю у соціальної сфери та культури Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України був проведений державний фінансовий аудит діяльності ХКЕПОП за період з 1 квітня 2015 року по 10 березня 2017 року. За результатами державного фінансового аудиту, був складений аудиторський звіт від 10 березня 2017 року № 04-27/01.
Як вбачається з аудиторського звіту, наданого другим першим відповідачем до матеріалів справи, у відповідності до пункті 9 частини 1 статті 1 Закону України від 10.04.2014 № 1197-VII „Про здійснення державних закупівель" (далі - Закон № 1197), дія цього Закону розповсюджується на замовників, зокрема на юридичних осіб (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі.
Відповідно пункту 1.1. Статуту, Харківське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство створене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 червня 1998 року № 987 "Про перетворення державних підприємств у казенні" та є правонаступником Харківського державного експериментального протезно-ортопедичного підприємства.
Підприємство засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства соціальної політики України.
Пунктом 2.1. Статуту визначено, що підприємство створене з метою задоволення потреб населення у технічних та інших засобах реабілітації, виробах медичного призначення, товарах народного споживання для населення України, а також надання реабілітаційних послуг, послуг з післягарантійного ремонту технічних та інших засобів реабілітації.
Відповідно пункту 9.1. Статуту, основним узагальнюючим показником фінансових результатів Підприємства є дохід (прибуток).
Пунктом 9.2. Статуту визначено, що джерелом формування фінансових ресурсів Підприємства є прибуток (дохід), кошти, виділені в установленому порядку з державного бюджету і державних позабюджетних фондів, амортизаційні відрахування, кошти, одержанні від продажу цінних паперів, безоплатні або благодійні внески членів трудового колективу, підприємств, організацій, громадян та інші надходження, в тому числі централізовані капітальні вкладення та кредити.
Суд зауважує, що фактично єдиним джерелом надходження коштів до ХКЕПОП, які Підприємство використовує для своєї виробничої діяльності та сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету, є кошти, які надходять на підставі укладених договорів з Фондом соціального захисту інвалідів.
Судом встановлено, що Підприємство за власні кошти здійснювало оплату товару, отриманого по договору.
Таким чином, враховуючи положення Статуту ХКЕПОП, суд приходить до висновку, що перший відповідач не належить до органу державної влади, місцевого самоврядування чи соціального страхування, здійснює свою діяльність на комерційній основі та не підпадає під визначення замовника.
В аудиторському звіті Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України зазначено, що на території Харківської області існує конкуренція серед підприємств протезно - ортопедичної галузі.
Також в аудиторському звіті зазначено, що у відповідності до пункті 9 частини 1 статті 1 Закону України від 10.04.2014 № 1197-VII „Про здійснення державних закупівель" (далі - Закон № 1197), дія цього Закону розповсюджується на замовників, зокрема на юридичних осіб (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що ХКЕПОП не відноситься до суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та у статутному капіталі яких органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у розмірі більш ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу чи наглядової ради суб'єкта господарювання.
Розглядаючи визначення поняття замовника, суд приймає до уваги, що відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" спеціальні або ексклюзивні права - це права, надані в межах повноважень органом державної влади або органом місцевого самоврядування, на підставі будь-якого нормативно-правового акта та/або акта індивідуальної дії, що обмежують провадження діяльності у сферах, визначених цим Законом, однією чи кількома особами, що істотно впливає на здатність інших осіб провадити діяльність у зазначених сферах. Не вважаються спеціальними або ексклюзивними права, надані за результатами конкурсів (тендерів), інформація про проведення яких попередньо оприлюднювалася, якщо надання цих прав здійснювалося на основі об'єктивних критеріїв.
Як встановлено судом, ХКЕПОП не надавалось будь-яких прав будь-яким органом державної влади або органом місцевого самоврядування на підставі нормативно-правового акта та/або акта індивідуальної дії, які б обмежували проведення діяльності у сферах, визначених Законом України "Про публічні закупівлі", у зв'язку з чим суд вважає, що у першого відповідача відсутні спеціальні або ексклюзивні права, визначені цим Законом. ХКЕПОП не входить до переліку природних монополій, не займає монопольного становища на ринку.
Таким чином, ХКЕПОП не відповідає критеріям замовника, визначеним у п. 9 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі".
Крім того, необхідно зазначити, що поняття замовника в розумінні Закону України "Про здійснення державних закупівель" є тотожним поняттю замовників, визначеному в Законі "Про публічні закупівлі", а тому суд вважає, що ХКЕПОП не відноситься до замовників ні в розумінні Закону України "Про публічні закупівлі", ні в розумінні Закону України "Про здійснення державних закупівель".
З указаних вище підстав, суд також відхиляє доводи позивача про порушення першим відповідачем порядку проведення закупівель.
Отже, суд зазначає, що укладання між ХКЕПОП та ФОП ОСОБА_2 спірного договору № 1/16 від 21.06.2017р. без застосування процедур передбачених Закону України "Про публічні закупівлі" не суперечило вимогам чинного законодавства, а інших обставин за яких спірний договір може бути визнаний недійсним позивачем не наведено.
Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частиною другою статті 43 ГПК України та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, враховуючи викладене та зважаючи на той факт, що порушення законодавства у сфері здійснення державних та публічних закупівель позивачем не доведено, та не доведено, що укладений між ХКЕПОП та ФОП ОСОБА_2 договір № 1/16 від 21 червня 2017 року суперечить вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», позовні вимоги в частині визнання договору недійсним з підстав, зазначених позивачем в позовній заяві, задоволенню судом не підлягають.
Отже, зважаючи на встановлені обставини у справі та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1, 2, 12, 22, 32 - 34, 49, 69, 82 - 85 ГПК України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 06.10.2017 р.
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/2889/17