Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" листопада 2017 р.Справа № 922/3001/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
при секретарі судового засідання Помпі К.І.
розглянувши справу
за позовом Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, м. Первомайський в інтересах держави в особі 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків, 2. Старовірівська сільської ради Нововодолазького району Харківської області, с. Старовірівка
до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест", с. Станичне , 2. Нововодолазької районної державної адміністрації, смт. Нова Водолага
про визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки
за участю представників сторін:
прокурора - Чирик В.Г., посвідчення № 036688 від 11.12.2015 року
позивачів - 1. ОСОБА_1, за дов., 2. не з*явився
відповідачів - 1. ОСОБА_2, дов. від 03.01.2017 року, 2. не з*явився
Розглядається позовна вимога про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між Нововодолазькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" від 05 грудня 2007 року (кадастровий номер 6324285500:02:000:0404), зареєстрованому у Нововодолазькому районному Харківської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 29 грудня 2007 року за № 040770000485 та зобов*язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" повернути земельну ділянку (кадастровий номер 6324285500:02:000:0404) площею 17,6987 га. у власність держави.
Обґрунтовуючи позов, прокурор посилається на те, що при укладенні договору оренди сторонами не дотримано вимог статті 13 Закону України "Про оцінку земель", а відсутність нормативної грошової оцінки земельної ділянки на час укладення договору оренди є підставою для визнання даного договору оренди землі недійсним, відповідно до частини 1 статті 203, частини1 статті 215 Цивільного кодексу України.
Представник другого відповідача у судове засідання не з*явився, у наданому клопотанні просить суд розглядати справу без участі представника Нововодолазької районної державної адміністрації.
Суд, задовольняє клопотання другого відповідача та продовжує розгляд справи по суті.
Прокурор у судовому засіданні та у наданих письмових поясненнях наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник першого позивача у судовому засіданні та у відзиві підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник другого позивача у судове засідання не з*явився, витребувані ухвалами суду документи не надав.
Представник першого відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову за спливом позовної давності.
Представник другого відповідача у судове засідання не з*явився, у наданій заяві позов визнає частково.
Як визначено у пунктах 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі) направлялися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідної ухвали; (ухвали про відкладення розгляду справи) направлялися другому позивачу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних ухвал.
Таким чином, суд вважає, що другий позивач повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, але другий позивач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення його про час та місце розгляду справи.
Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтею 4-3 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення прокурора, повноважних представників першого позивача та першого відповідача, судом встановлено наступне.
26 жовтня 2006 року Нововодолазькою районною державною адміністрацією винесено розпорядження "Про надання дозволу ТОВ "Агролатінвест" на виготовлення технічної документації щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних дідянок"
Розпорядженням голови Нововодолазької районної державної адміністрації № 777 від 12 листопада 2007 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" в особі генерального директора ОСОБА_3 сільськогосподарського призначення за рахунок земель запасу на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області.
На підставі вказаного розпорядження між Нововодолазькою районною державною адміністрацією Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" 05 грудня 2007 було укладено договір оренди землі строком на 20 років.
Так, вказаним договором Товариству з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6324285500:02:000:0404, площею 17,6987 га., яка розташована на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області.
Відповідно до пункту 15 договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного і сільськогосподарського виробництва.
Згідно пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 178796,07 грн.
Відповідно до пункту 6 договору земельна ділянка, яка передається в оренду, немає недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.
Договір укладається на термін 20 років (пункт 8 договору). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.
Згідно пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 120 грн. за один гектар загальної площі на рік.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та державної реєстрації.
Договір підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений печатками вказаних юридичних осіб.
Посилаючись на те, що спірний договір в порушення норм Законів України "Про оцінку земель" та "Про оренду землі" укладений без проведення нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, що є обов'язковим для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, що є істотною умовою такого договору, прокурор в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 1 статті 2, частини 1 статті 6 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюються за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору оренди землі такі: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статтей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Частинами 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Положеннями статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про плату за землю" (який був чинним на момент укладання спірного договору) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки (стаття 13 Закону України "Про плату за землю").
Згідно статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" (у відповідній редакції) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
За положеннями статті 5 цього ж Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оцінку земель" проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є обов'язковим при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Згідно статті 18 згаданого Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення проводиться не рідше як один раз у 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше як один раз у 7 - 10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою. За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (стаття 20 Закону України "Про оцінку земель" у відповідній редакції).
Відповідно до статті 23 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції, яка була чинною на момент укладення оспорюваного Договору) технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
При розгляді справи судом встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, зазначена в пункті 5 договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест", не проводилася.
Згідно інформації Нововодолазької районної ради № 492 від 22 травня 2017 року, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 17,6987 га. (кадастровий номер 6324285500:02:000:0404), яку передано в оренду за договором, не затверджувалася.
Крім того, відповідно до інформації відділу ГУ Держгеокадастру у Нововодолазькому районі Харківської області №10-20-0.23, 26-127/117-17 від 25 травня 2017 року відомості щодо затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 17,6987 га. (кадастровий номер 6324285500:02:000:0404), яку передано в оренду за договором, відсутні.
Відсутність відповідного рішення про затвердження нормативної грошової оцінки орендованої ділянки свідчить, що фактично така оцінка при укладенні договору не проводилася.
Верховний Суд України в своїх постановах від 01 липня 2015 року у справі №3-297гс15, від 08 квітня 2015 року у справі № 3-41гс15, від 20 травня 2015 року у справі № 3-70гс15, від 01 липня 2015 року у справі № 916/1736/14, від 22 травня 2013 року № 6-11цс13 висловив правову позицію, згідно якої укладення договору оренди землі без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності є порушенням приписів статті 13 Закону України "Про оцінку земель", статтей 15, 21 Закону України "Про оренду землі".
За таких обставин, суд вважає, що прокурор правомірно вказує на те, що оспорюваний договір суперечить земельному законодавству.
Разом з тим, першим відповідачем у справі заявлено про сплив позовної давності.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996р. за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу).
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 Цивільного кодексу України).
При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
Визначення початку відліку позовної давності наведеного у статті 261 Цивільного кодексу України, зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб'єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Частинами 1, 2, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
Судом встановлено, що спірний договір укладено 05 грудня 2007 року, в той час як з позовною заявою прокурор в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області лише у 2017 році.
Проте при дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що прокурор мав усі можливості та повноваження для отримання повної та достовірної інформації про оскаржений правочин протягом встановленої законом позовної давності від дати його укладення.
Так, наказом Генерального прокурора України від 19 вересня 2005 року №3гн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів щодо захисту прав і свобод громадян, державних та публічних інтересів", що діяв на момент укладення прийняття розпоряджень Нововодолазькою районною державною адміністрацією "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок та складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки ТОВ "Агролатінвест" від 12 листопада 2007 року, визначено основним завданням наглядової діяльності прокуратури захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, державних та публічних інтересів. Із цією метою наказав забезпечити нагляд за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів.
Аналогічні вимоги до підпорядкованих прокурорів містять також і накази Генерального прокурора, зокрема, від 18 жовтня 2010 року №3гн, від 12 квітня 2011 року №3гн, від 07 листопада 2012 року №3гн.
Також вказані накази, крім іншого, містять конкретні вказівки до прокурорів, а саме: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, використовувати право участі у засіданнях цих органів.
У наказі від 07 листопада 2012 року№3гн міститься вказівка прокурорам, викладена в такій формі: не рідше одного разу на місяць відповідним прокурорам вивчати законність актів, які видаються Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Таким чином, нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими місцевими державними адміністраціями рішеннями, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до Закону України "Про прокуратуру", не може свідчити про те, що прокурор не міг бути обізнаний з існуванням спірного договору до спливу строку позовної давності та підтверджувати доводи останнього про початок перебігу цього строку лише в 2017 році.
Як зазначалось раніше, спірний договір оренди зареєстрований Нововодолазьким районним відділом Харківської регіональної філії державного підприємства "Центр ДЗК", про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за №040770000485 від 29 грудня 2007 року.
При вирішенні даного спору у частині застосування правил Цивільного кодексу України про позовну давність, суд вважає за необхідне застосувати правову позицію Верховного суду України викладену в постанові від 01 липня 2015 року у справі №6-178цс15 про те, що оскільки положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, тому про порушене право прокуратурі було відомо з часу державної реєстрації уповноваженим органом держави договору оренди земельної ділянки від 05 грудня 2007 року, тобто з 29 грудня 2007 року.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прокурор мав усі можливості та повноваження для отримання повної та достовірної інформації протягом встановленого законом строку позовної давності, як про розпорядження Нововодолазької районної державної адміністрації № 777 від 12 листопада 2007, так і про договір оренди земельної ділянки від 05 грудня 2007 року, на підставі якого він укладений (від дати його укладення та державної реєстрації), тому приходить до висновку про відмову у задоволенні позову прокурора у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
У позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 03.11.2017 р.
Суддя ОСОБА_4