36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
02.11.2017 Справа № 917/1488/17
За позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", вул. Андріївська, 2/12, м. Київ, 04070 (поштова адреса : м. Харків, вул. Іванова,10)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2
про стягнення 798 912,74 грн.
Суддя Тимощенко О.М.
Представники сторін:
від позивача: Фацул М.В., довіреність № 23-1/39300 від 27.09.2017 року
від відповідача: не з'явилися.
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 798 912,74 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 28.08.2007 р. Кредитного Договору №11205560000, з яких : 593 312,22 грн. - кредитна заборгованість (в тому числі прострочена заборгованість в сумі 362 134,08 грн.); 204 604,26 грн. - заборгованість по процентам; 653,25 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту; 343,01 грн. - пеня за прострочення сплати процентів.
Позивач на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви.
Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" належним чином та завчасно повідомлявся судом про дату, час і місце проведення судових засідань, а також про покладені на нього обов'язки, ухвали суду направлялися на адресу відповідача, вказану у позовній заяві, яка співпадає з адресою, за якою відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до пп. 3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Місцезнаходження юридичної особи визначається даними її державної реєстрації, а розшук відповідача та встановлення його фактичного місцезнаходження (у разі, якщо таке не співпадає з даними державного реєстру) не входить до компетенції суду.
Враховуючи наведене, відповідач двічі належним чином та завчасно був повідомлений судом про дату, час і місце проведення судових засідань.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення строку вирішення спору та відсутність клопотання про його продовження, суд не оцінює вказану обставину як підставу для відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
02.11.2017 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд, встановив :
28.08.2007 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого з 21.12.2009 р. є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - Банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Позичальник) було укладено Кредитний Договір №11205560000 (далі - Кредитний договір, а.с. 9-23).
Відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17.09.2008 р. були внесені зміни до Статуту АКІБ "УкрСиббанк", відповідно до яких нове повне найменування Банку стало : Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк". Згідно з положеннями Цивільного кодексу України та Закону України "Про акціонерні товариства" дані зміни не є реорганізацією або ліквідацією юридичної особи АКІБ "УкрСиббанк".
При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :
- Банк зобов'язується надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит у формі поновлюваної кредитної лінії в іноземній валюті з лімітом у розмірі 200 000,00 доларів США (двісті тисяч доларів США 00 центів) (п. 1.1 Кредитного договору);
- надання кредиту здійснюється у наступному порядку : 28.08.2007 р.. Позичальник зобов'язаний у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (не пізніше 28 серпня 2018 року - Додаток № 1 до Договору), якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 Договору на підставі будь-якого з пп. 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 Договору. Позичальник зобов'язується повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно умов Договору (пп. 1.2.1-1.2.2 Кредитного договору);
- Позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 13% річних. Позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом у строк - протягом перших 5-ти робочих днів кожного місяця, наступного за тим, за яким були нараховані проценти за користування кредитом (пп. 1.3 та пп. 1.3.5 Кредитного договору);
- за порушення термінів повернення кредиту, та/або процентів за кредит, та/або комісій, Відповідач сплачує Позивачу додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню в розмірі 0,4% річних від суми простроченої заборгованості, розрахованої за кожний день прострочення (п. 7.1 Кредитного договору).
До Кредитного договору сторони укладали між собою Додаткові угоди про внесення змін (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 24-38), а саме :
29 квітня 2008 року Додаткова угода №1 до Кредитного договору, відповідно до умов якої сторони домовились про зміну процентної ставки по кредиту з 01 травня 2008 року, встановлено в розмірі 12,0% річних.
- 23.04.2009 року Додаткова угода № 1 до Кредитного договору, відповідно до умов якої, змінено графік погашення кредиту;
- 03.08.2010 року Додаткова угода № 2 до Кредитного договору, відповідно до умов якої, змінено графік погашення кредиту та Сторони домовились, що для ідентифікації Договору можуть застосовуватись як номер Договору зазначений при його укладенні, а саме № 11205560000, так і реєстраційний номер в системі обліку банку, а саме № 11205560001;
- 28 лютого 2012 року Додаткова угода №2 відповідно до умов якої, змінено форму кредитування. Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит (грошові кошти) у формі кредитної лінії з лімітом у розмірі 2 403 751,75 грн.. Кредитування позичальника здійснюється шляхом надання окремих частин (траншів) в будь-якій валюті, що передбачена договором в межах ліміту кредитної лінії. Умовами додаткової угоди встановлено, що валютою кредиту (траншу) можуть бути: долар США та /або гривня України. Базовою валютою за Кредитним договором є гривня. На дату укладання Додаткової угоди Позичальнику надався транш в національній валюті в розмірі 1 204 937,94 грн. (один мільйон двісті чотири тисячі дев'ятсот тридцять сім гривень 94 копійки) (п. 2 Додаткової угоди № 2). Сторони домовились, що з 28 лютого 2012 року встановлюється процентна ставка в розмірі - 14,5% річних (п. 6 Додаткової угоди № 2). У зв'язку зі зміною виду кредитування, Банк та позичальник домовились, що для ідентифікації Договору можуть застосовуватись як номер Кредитного договору, зазначений при його укладенні, а саме № 11205560000, так і реєстраційний номер Договору в системі обліку Банку, а саме № 11205560001, а також № 11448515000. №11448524000 (п. 1 Додаткової угоди № 2).
Судом у судовому зсіданні 02.11.2017 р. було оглянуто оригінали укладеного між сторонами Кредитного Договору з додатками до нього та Додаткові угоди та встановлено, що залучені до матеріалів справи копії відповідають оригіналам.
На виконання умов вищезазначеного Кредитного договору (з урахуванням додаткових угод) позичальник отримав від позивача кредитні кошти у межах встановленого у договорі ліміту. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою по рахунку позичальника (а.с. 39), що свідчить про повне виконання позивачем умов вищезазначеного Кредитного договору. Дана обставина не спростована ні позичальником (відповідачем).
За даними позивача, позичальник свої зобов'язання за Кредитним договором щодо своєчасної сплати кредитних платежів систематично не виконував. Внаслідок не виконання своїх зобов'язань Позичальником за Кредитним договором, у Позичальника виникла та існує перед позивачем кредитна заборгованість в сумі 593 312,22 грн. (в тому числі прострочена заборгованість в сумі 362 134,08 грн.) та заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в сумі 204 604,26 грн..
Вважаючи свої права порушеними ПАТ "УкрСиббанк" звернувся до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 798 912,74 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 28.08.2007 р. Кредитного Договору № 11205560000, з яких : 593 312,22 грн. - кредитна заборгованість (в тому числі прострочена заборгованість в сумі 362 134,08 грн.); 204 604,26 грн. - заборгованість по процентам; 653,25 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту; 343,01 грн. - пеня за прострочення сплати процентів.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини по кредитному договору.
Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. У відповідності до п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У Кредитному договорі сторони встановили строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню до 28.08.2018 року.
Графіком платежів, який є складовою частиною Кредитного договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.
Отже, сторони встановили строки виконання боржником як окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі Кредитного договору так і кінцевий термін повернення кредитних коштів.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено ст. 1050 Цивільного кодексу України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання позичальником свого зобов'язання зі своєчасної оплати кредитних платежів. А у разі настання такої умови кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Волевиявлення кредитодавця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до позичальника.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги позичальника, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до відповідача з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України у справі № 3-127гс11 від 28.11.2011 р., яка відповідно до приписів ст.. 11128 ГПК України має враховуватися іншими судами при застосуванні норм права).
05.09.2017 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 798 912,74 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 28.08.2007 р. Кредитного Договору № 11205560000, з яких : 593 312,22 грн. - кредитна заборгованість (в тому числі прострочена заборгованість в сумі 362 134,08 грн.); 204 604,26 грн. - заборгованість по процентам; 653,25 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту; 343,01 грн. - пеня за прострочення сплати процентів
Отже, строк повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитом є таким, що настав.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Укрсиббанк", надавши ПАТ ФОП ОСОБА_1 кредитні кошти в межах встановлених Кредитним договором лімітів, належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Кредитним Договором. Дана обставина відповідачем не спростована.
Проте, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Кредитним договором та приписів ст. 1049 Цивільного кодексу України Відповідач кредит не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив. Дана обставина не спростована.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 593 312,22 грн. суми основного боргу за кредитом, 204 604,26 грн. - процентів за користування кредитом за період з 28.02.2012 р. по 31.07.2017 р. (з урахуванням проведених відповідачем часткових оплат кредиту та процентам) підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною першою ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У п. 7.1 Кредитного Договору сторони узгодили, що за порушення позичальником встановлених строків повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених Договором, Банк має право вимагати від Позичальника, а Позичальник при цьому зобов'язаний сплатити Банку додатково до плати за кредит пеню з розрахунку 0,4% річних від простроченої суми зазначеної простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, за методом "факт/360", але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.
Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
За змістом частини шостої статті 232 ГК України та статті 253 ЦК України початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Відповідно до п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені заявленої до стягнення, останній нараховує неустойку за період з 22.02.2017 р. по 22.08.2017 р., тобто фактично за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом до суду.
За викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь пені за вказаний у позові період є неправомірними, а тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 3 частини 1 ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 593 312,22 грн. суми основного боргу за кредитом та 204 604,26 грн. - процентів за користування кредитом за період з 28.02.2012 р. по 31.07.2017 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати по сплаті судового збору, понесенні позивачем при зверненні до суду з позовною заявою, покладаються на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 49 ГПК України.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер : НОМЕР_1; паспорт НОМЕР_2, виданий Крюківським РВ УМВС України в Полтавській області) на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (вул. Андріївська, 2/12, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код юридичної особи 09807750 ) - 593 312,22 грн. суми основного боргу за кредитом, 204 604,26 грн. процентів за користування кредитом та судовий збір у розмірі 11 968,75 грн..
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили
Повне рішення складено 06.11.2017 р.
Суддя О.М.Тимощенко
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.