вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"26" жовтня 2017 р. Справа № 911/1560/17
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Львівська залізниця”
до Державного підприємства “Клавдієвське лісове господарство”
про стягнення 1536460,20 грн.
секретар судового засідання (ст. секретар): Діхтярук Є.А.
за участю представників:
від позивача: (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1 (довіреність б/н від 09.10.2017 р.);
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 2/08 від 03.01.2017 р.), ОСОБА_3 (довіреність № 36/08 від 27.01.2017 р.).
Обставини справи:
Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Львівська залізниця” (далі - позивач, ПАТ “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Львівська залізниця”, залізниця) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства “Клавдієвське лісове господарство” (далі - відповідач, ДП “Клавдієвське лісове господарство”) про стягнення 1607464,80 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.05.2017 р., на підставі п. 2, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, судом було повернуто без розгляду позовну заяву Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Львівська залізниця”.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 р. було задоволено апеляційну скаргу ПАТ “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Львівська залізниця”, ухвалу господарського суду Київської області від 24.05.2017 р. у справі № 911/1560/17 скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду Київської області.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.08.2017 р. справу № 911/1560/17 було прийнято до провадження суддею господарського суду Київської області Бабкіною В.М., порушено провадження у даній справі та призначено розгляд справи на 11.09.2017 р.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ДП “Клавдієвське лісове господарство” відправило зі ст. Немішаєве Південно-Західної залізниці до ст. Захонь (Угорщина) вагони № 65735664, № 67387920, № 67865311, № 65951071, № 67873778, № 60926052 з вантажем “деревина паливна”.
Разом з тим, вказані вагони простоювали на станціях ПАТ “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Львівська залізниця” з 29.05.2016 р. по 28.11.2016 р. При цьому, під час простою вагону, а також здійснення працівниками Закарпатської митниці ДФС України митних процедур щодо перевірки зазначеного вантажу, Львівська залізниця здійснювала зважування, переміщення зазначеного вагону, що, на думку позивача, є підставою для відшкодування відповідачем на користь ПАТ “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Львівська залізниця” витрат, пов'язаних зі здійсненням митного контролю та митного оформлення товарів, як це визначено ст. 218 Митного кодексу України.
Окрім того, до господарського суду Київської області позивачем разом із позовною заявою було подано клопотання № ДН-5-ДНЮ/158 від 16.05.2017 р. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Львівська залізниця” просило суд вирішити питання про участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, в приміщенні господарського суду Закарпатської області (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а).
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.08.2017 р. було задоволено клопотання ПАТ “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Львівська залізниця” № ДН-5-ДНЮ/158 від 16.05.2017 р. про розгляд справи 11.09.2017 р. в режимі відеоконференції.
04.09.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання № ДН-5-ДНЮ350 від 31.08.2017 р. (вх. № 18417/17 від 04.09.2017 р.) про долучення документів до матеріалів справи, а саме - актів загальної форми № 10999, № 817, актів загальної форми № 687, № 688, № 689, акти загальної форми № 91, № 96, актів загальної форми № 982а, № 1041, № 1042, № 1055, № 1071 та заявки митниці № 32/16 від 29.05.2016 р.
11.09.2017 р. до господарського суду Київської області від Державного підприємства “Клавдієвське лісове господарство” надійшло клопотання № 444/08 від 05.09.2017 р. (вх. № 18982/17 від 11.09.2017 р.) про долучення до матеріалів справи відзиву на позов № 442/08 від 05.09.2017 р. та копії статуту підприємства.
За змістом поданого відзиву відповідач заперечує проти позову у повному обсязі, зокрема, вказуючи на те, що в ході проведення Закарпатською митницею ДФС України огляду вагонів останньою не було виявлено жодних порушень вимог митного законодавства України, про що зазначено в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 09.06.2016 р. № 305010505/2016/ЗМК-09032, у зв'язку з чим відповідач, посилаючись на ч. 5 ст. 338 Митного кодексу України, вважає, що всі витрати Львівської залізниці, пов'язані з проведенням процедур митного огляду (переогляду) вагонів з лісопродукцією відповідача, зобов'язана відшкодувати Закарпатська митниця ДФС України, з ініціативи якої було проведено митний огляд (переогляд) вагонів.
У судовому засіданні 11.09.2017 р. в режимі відеоконференції представник позивача позовні вимоги підтримувала та заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з відзивом відповідача та підготування заперечень; представник відповідача проти позову заперечував.
У судовому засіданні 11.09.2017 р. було оголошено перерву до 12.10.2017 р. о 14:30 год.
Окрім того, представником позивача було заявлено усне клопотання про участь в судовому засіданні 12.10.2017 р. в режимі відеоконференції.
До господарського суду Київської області засобами електронного зв'язку від позивача надійшло клопотання № ДН-5-ДНЮ/364 від 11.09.2017 р. (вх. № 19028/17 від 12.09.2017 р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Львівська залізниця” просить суд вирішити питання про участь його представника в судовому засіданні 12.10.2017 р. в режимі відеоконференції, зокрема, в приміщенні господарського суду Закарпатської області (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а).
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.09.2017 р. було задоволено клопотання ПАТ “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Львівська залізниця” № ДН-5-ДНЮ/364 від 11.09.2017 р. про розгляд справи 12.10.2017 р. в режимі відеоконференції.
27.09.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення № ДН-5-ДНЮ/384 від 25.09.2017 р. (вх. № 20289/17 від 27.09.2017 р.), за змістом яких позивач проти поданого відповідачем відзиву заперечує повністю.
Окрім того, разом з письмовими поясненнями позивачем також було подано заяву № ДН-5-ДНЮ-385 від 25.09.2017 р. про зменшення розміру позовних вимог та розрахунок суми позову для долучення до матеріалів справи.
За змістом заяви № ДН-5-ДНЮ-385 від 25.09.2017 р. про зменшення розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 1536460,20 грн. нарахованих платежів, судові витрати покласти на відповідача та повернути позивачу частину судового збору.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, а також відмовитись від позову.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Згідно з ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
За вказаних обставин суд здійснює розгляд позовних вимог в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог № ДН-5-ДНЮ-385 від 25.09.2017 р.
12.10.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява б/н від 12.10.2017 р. (вх. № 21540/17 від 12.10.2017 р.) про застосування наслідків спливу строків позовної давності, за змістом якої ДП «Клавдієвське лісове господарство», посилаючись на пункт 137 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457, відповідно до якого позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців, у зв'язку з чим просить суд застосувати до вимог позивача сплив строку позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.
12.10.2017 р. до господарського суду Київської області представником відповідача було подане клопотання б/н від 12.10.2017 р. (вх. № 21564/17 від 12.10.2017 р.) про продовження строку вирішення справи в порядку, передбаченому ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.10.2017 р. було продовжено строк розгляду справи на 15 днів.
Розгляд справи відкладався.
18.10.2017 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв'язку від позивача надійшло клопотання № ДН-5-ДНЮ/508 від 17.10.2017 р. (вх. № 21907/17 від 18.10.2017 р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Львівська залізниця” просить суд вирішити питання про участь його представника в судовому засіданні 26.10.2017 р. в режимі відеоконференції, зокрема, в приміщенні господарського суду Закарпатської області (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а).
Ухвалою господарського суду Київської області від 18.10.2017 р. було задоволено клопотання ПАТ “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Львівська залізниця” № ДН-5-ДНЮ/508 від 17.10.2017 р. про розгляд справи 26.10.2017 р. в режимі відеоконференції.
23.10.2017 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв'язку від позивача надійшли письмові пояснення № ДН-5-ДНЮ/589 від 20.10.2017 р. (вх. № 22178/17 від 23.10.2017 р.) щодо заяви відповідача про застосування спливу строків позовної давності.
У судовому засіданні 26.10.2017 р. в режимі відеоконференції представник позивача позовні вимоги підтримувала, проти поданої заяви відповідача про застосування строків позовної давності заперечувала; представники відповідача проти позову заперечували, подану заяву про застосування строків позовної давності підтримували.
У судовому засіданні 26.10.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд
24.05.2016 р. зі станції Немішаєво Південно-Західної залізниці Державне підприємство "Клавдієвське лісове господарство" здійснило відправлення вагонів № 65735664, № 67387920, № 67865311, № 65951071, № 67873778, № 60926052 з вантажем “деревина паливна” згідно накладних № 403683, № 403964, № 404293, № 403766, № 403592, № 404194 на станцію Захонь, Угорщина.
29.05.2016 р. вагони № 65735664, № 67387920, № 67865311, № 65951071, № 67873778, № 60926052 прибули на прикордонну станцію Батьово Львівської залізниці, де були затримані працівниками митного посту «Залізничний» Відділу митного контролю № 4 (Батьово) та відчеплені для проведення переогляду згідно з актом загальної форми № 10999 від 29.05.2016 р. на підставі заявки Закарпатської митниці ДФС № 32/16 від 29.05.2016 р. Вказані вагони було подано для здійснення митного огляду (переогляду) на ділянку митного контролю та відправлено телеграфне повідомлення № 248 від 30.05.2016 р. на станцію відправлення вагонів для повідомлення вантажовідправника.
09.06.2016 р. працівниками митного посту «Залізничний» Відділу митного оформлення № 4 (Батьово) було проведено огляд вагонів № 65735664, № 67387920, № 67865311, № 65951071, № 67873778, № 60926052 без вивантаження вантажу, шляхом візуального огляду у доступних місцях, ознак порушень вимог митного законодавства України не було виявлено, про що зазначено у акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 305010505/2016/ЗМК-09032 від 09.06.2016 р.
15.06.2016 р. на підставі заявки Відділу митного оформлення № 4 (Батьово) № 44/16 від 13.06.2016 р. було проведено зважування вагонів на вагах ділянки "Сортувальна", про що складено акти загальної форми № 687, № 688 та № 689.
17.08.2016 р. Львівською залізницею відправлено телеграфне повідомлення № 64 від 17.08.2016 р. про подальше простоювання вагонів та необхідність вирішення питання із митницею.
На підставі листа Закарпатської митниці ДФС України № 07-70-61/34/2813 від 20.10.2016 р. вказані вище вагони було відправлено на станцію Колчино, ДП "Мукачівське лісове господарство" для проведення митного огляду із залученням експерта Закарпатської ТПП шляхом повного вивантаження вагонів, про що складено акти загальної форми № 91 від 11.11.2016 р. та № 96 від 11.11.2016 р.
Через відсутність вільних місць для вивільнення вагонів на станції Колчино, на підставі листа Закарпатської митниці ДФС України № 07-70-61/34/3050 від 10.11.2016 р. вагони № 65735664, № 67387920, № 67865311, № 65951071, № 67873778, № 60926052 було відправлено в зону митного контролю на територію ДП «Перечинський ЛГ». Про прибуття вагонів на станцію Перечин був складений акт загальної форми № 982а.
22.11.2016 р., 26.11.2016 р. та 28.11.2016 р. по станції Перечин проведено повне вивантаження вантажу з вагонів № 65735664, № 67387920, № 67865311, № 65951071, № 67873778, № 60926052, про що складено акти загальної форми № 1041, № 1042, № 1055, № 1071.
Загалом вагони простоювали на станціях Львівської залізниці з 29.05.2016 р. по 28.11.2016 р.
Позивач зазначає, що частиною 1 ст. 26 Закону України “Про залізничний транспорт” від 04.07.1996 р. № 273/96-ВР, ст. 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
Матеріали справи свідчать про те, що залізниця склала акти загальної форми з нарахуванням належних платежів за затримку зазначених вище вагонів згідно зі ставками Збірника тарифів № 1 із застосуванням коригувального коефіцієнта.
Всього за затримання належних відповідачу вагонів на станціях Батьово, Мукачево, Перечин для проведення митних формальностей згідно з актами загальної форми залізницею нараховано 1536460,20 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), які і просить стягнути позивач з вантажовідправника в судовому порядку.
Відповідач у своєму відзиві стверджує, що, враховуючи норми статті 338 Митного кодексу України, витрати, які понесла залізниця у зв'язку із затримкою вагонів, мають бути відшкодовані Закарпатською митницею ДФС України, як ініціатором митного огляду, в результаті якого порушень митного законодавства виявлено не було.
Слід зазначити, що відносини з перевезення продукції залізницями регламентуються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Митним кодексом України, Статутом залізниць України, Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113, Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) та іншими підзаконними актами.
Статтею 306 ГК України передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначаються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (далі - Статут).
У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Відповідно до статті 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами залізниці вноситься плата, порядок визначення плати за користування вагонами та звільнення від зазначеної плати встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтрансу України від 25.02.1999 р. № 113.
Правилами передбачено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.
Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями. Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається у трьох примірниках - два для залізниці і один для вантажовласника, окремо для вагонів і для контейнерів.
Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
Положеннями Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 р. за № 317 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за № 340/16356, встановлені розміри зборів за зберігання вантажів, тобто збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.
Згідно з ч. 2 ст. 17 Статуту залізниць України умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами.
За приписами п. п. 10, 12, 13 Правил користування вагонами і контейнерами станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Внесення плати за користування вагонами і контейнерами здійснюється в порядку, установленому Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 864/5085.
У п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами визначені випадки, коли вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами. Митні процедури не входять до цього переліку.
Відповідно до ст. 119 Статуту плата вноситься за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.
Частиною 5 статті 338 Митного кодексу України встановлено, що огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.
Так, главою 32 Митного кодексу України, до якої включено статтю 218, врегульовано митні формальності на залізничному транспорті. Митними формальностями є сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України). Таким чином, дії щодо здійснення митницею митного огляду після митного оформлення, є митними формальностями, а тому на них розповсюджуються положення ст. 218 Митного кодексу України.
Вимогами спільного наказу Державної митної служби України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 18.09.2008 р. № 1019/1143 "Про затвердження інструкцій про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури в міжнародному залізничному сполученні, і працівників залізниць України" регламентуються дії працівника митниці та працівників залізниці.
Відповідно до п. 9 Правил зберігання вантажів за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т. ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Матеріали справи містять акти № 10999, № 817, № 96, № 1041, № 1042, № 1055, № 1071, що підтверджують розмір додаткових витрат залізниці через затримку вагонів № 65735664, № 67387920, № 67865311, № 65951071, № 67873778, № 60926052 для здійснення митних формальностей.
Позивачем на підставі наведених вище актів загальної форми, які складено відповідно до приписів чинного законодавства, що регулюють вказані правовідносини, було розраховано плату за користування вагонами, збір за зберігання вантажу, збір за телеграфне повідомлення про затримку, плату за маневрову роботу, які були виконані залізницею через затримку вагонів.
Згідно з п. 5.15 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" плата за користування вагонами як належності України, так і належності інших держав не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.
За приписами § 2 ст. 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) перевірка вантажу на шляху перевезення може здійснюватися за умовами, передбаченими митними правилами.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. При цьому, митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Оскільки ДП “Клавдієвське лісове господарство” є вантажовласником, якому залізниця надає послуги, передбачені Статутом залізниць України, дії щодо здійснення Закарпатською митницею ДФС митного огляду після митного оформлення є митними формальностями, а тому на них розповсюджуються положення ст. 218 Митного кодексу України, що спростовує твердження відповідача з приводу того, що в даному випадку вказана стаття не може бути застосована, оскільки не було виявлено факту незаконного переміщення товарів.
Обов'язок власників товару або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю, визначений положеннями чинного законодавства, які мають бути застосовані до спірних правовідносин. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі № 908/356/14 від 11.12.2014 р.
З огляду на все вищевикладене, суд дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача 1536460,20 грн. нарахованих у зв'язку із здійсненням митних формальностей платежів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було подано заяву б/н від 12.10.2017 р. про сплив строку позовної давності, який визначено пунктом 137 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457, відповідно до якого позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців, у зв'язку з чим просить суд застосувати до частини вимог позивача наслідки спливу строку позовної давності.
При цьому відповідач посилається на те, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності Державного підприємства «Клавдієвське лісове господарство», в розумінні ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт», було зафіксовано актами загальної форми № 1099 від 29.05.2016 р., № 817 від 20.10.2016 р., № 91 від 11.11.2016 р., № 96 від 11.11.2016 р., № 982а від 11.11.2016 р., № 1041 від 22.11.2016 р., № 1042 від 22.11.2016 р., № 1055 від 26.11.2016 р. та 1071 від 28.11.2016 р.
Враховуючи подання залізницею позову до суду 22.05.2017 р., відповідач зазначає, що шестимісячний строк позовної давності є пропущеним відносно обставин, що зафіксовані актами загальної форми від 29.05.2016 р., 20.10.2016 р., 11.11.2016 р., за якими нараховано платежів на загальну суму 1498501,44 грн., у стягненні якої відповідач просить суд відмовити.
Суд відмовляє у задоволенні поданої відповідачем заяви б/н від 12.10.2017 р. про застосування наслідків спливу позовної давності з огляду на наступне.
Згідно з приписами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Строк позовної давності щодо вимог перевізника до вантажовідправника в даному спорі регламентується Статутом залізниць України, відповідно до статті 137 якого встановлено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється; а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Позовні вимоги залізниці про стягнення нарахованих платежів ґрунтуються на листах Закарпатської митниці ДФС, які підтверджують факт і період затримання вантажу відповідача, актах загальної форми, якими засвідчено обставини, що стали підставою для матеріальної відповідальності, телеграфними повідомленнями та дорожніми відомостями.
Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), а саме - пунктом 25.1 Розділу 5 «Приложение 1 к СМГС», передбачено, що «если в пути следования по независящим от перевозчика причинам происходит задержка перевозки груза, или производится отцепка вагона от группы вагонов, то перевозиик составляет документ, в котором констатирует вышеперечисленные обстоятельства, а также указывает продолжительность задержки, если она произошла, прикладывает его к накладной и в графе «Отметки перевозчика» накладной проставляет отметку «(наименование документа, составленного перевозчиком в пути следования для удостоверения обстоятельств, влияющих или могущих повлиять на перевозку груза, его номер, дата составления, наименование станции и сокращенное наименование железной дороги)».
З матеріалів справи вбачається, що документом, який складала залізниця, є акт загальної форми.
Слід зазначити, що як Угода про міжнародне вантажне сполучення, так і правила складання актів зобов'язують залізницю складати акти загальної форми тільки для засвідчення обставин, які викличуть матеріальну відповідальність вантажовідправника.
Як було встановлено судом, 29.05.2016 р. залізницею складено акт загальної форми № 10999 з метою підтвердження обставин затримання вагонів по ст. Батьово для проведення митних формальностей. Дану подію не можна вважати тією обставиною, що стала підставою для подання позову, оскільки протягом червня-листопада 2016 року складалися наступні акти загальної форми в підтвердження проведення Закарпатською митницею ДФС подальших митних формальностей з даним вантажем відповідача.
20.10.2016 р. складено акт загальної форми № 817, в якому засвідчено обставини щодо випуску вагонів зі станції Батьово на виконання наказу в зв'язку з направленням їх на станцію Кольчино та проведено нарахування за час перебування цих вагонів на ст. Батьово. При цьому, затримка вагонів митницею продовжувалася, вантаж перебував під митним контролем у розпорядженні митниці, договірні зобов'язання залізницею станом на 20.10.2016 р. виконано не було.
На підставі листа Закарпатської митниці ДФС від 20.10.2016 р. № 07-70-61/34/2813 вагони було відправлено на ст. Кольчино Львівської залізниці. По факту перебування вагонів на ст. Мукачево (в очікуванні подачі на ст. Кольчино) було складено акти загальної форми № 91 та № 96 від 11.11.2016 р.
Таким чином, по станції Мукачево вагони перебували з 20.10.2016 р. по 11.11.2016 р. При цьому, по ст. Мукачево митні формальності з вантажем завершено не було, результат їх проведення залізниці відомо не було, перевезення вантажу не завершено.
Згідно листа митниці від 10.11.2016 р. № 07-70-61/34/3050 вагони направлено на станцію Перечин, що засвідчено актом загальної форми № 982а.
По станції Перечин вагони перебували з 11.11.2016 р. по 22, 26 та 28 листопада 2016 р., коли було проведено повне вивантаження вантажу з 6 вагонів, про що складено акти загальної форми № 1041, № 1042, № 1055, № 1071.
Саме після остаточного вивантаження вантажу з вагонів договірні відносини із вантажовідправником припинилися, після чого залізницею було проведено остаточні нарахування по ст. Перечин.
Крім того, на підтвердження початку перебігу строку позовної давності свідчить і той факт, що залізниця зобов'язана внести у дорожню відомість (додатковий примірник) всі додаткові платежі і збори, які виникли в процесі перевезення і надіслати відомість на станцію відправлення для стягнення їх з вантажовідправника. З викладеного випливає, що до моменту проведення всіх нарахувань за весь час затримки внести платежі у відомість не було можливості, і тільки після звільнення вагону проведено остаточні нарахування.
Таким чином, доводи відповідача про те, що залізниця, враховуючи 6-ти місячний строк позовної давності, зобов'язана була звертатися до суду з кожним актом загальної форми (з настанням події), в якому засвідчені обставини даних перевезень, судом не беруться до уваги, оскільки відповідачем не враховано при цьому, що ні на дату затримання вагону 29.05.2016 р., ні на момент нарахування платежів по ст. Мукачеве залізниця не завершила перевезення, свої зобов'язання по договору не виконала, і тільки в кінці листопада 2016 року після остаточного вивантаження вантажу на вимогу митниці, залізниця мала можливість припинити договірні відносини з відповідачем і виконати всі дії, передбачені міжнародною угодою та транспортним законодавством України.
З огляду на викладене, заява відповідача про застосування до частини вимог позивача на суму 1498501,44 грн. наслідків спливу строку позовної давності залишається судом без задоволення.
Водночас, стосовно тверджень відповідача щодо того, що всі витрати Львівської залізниці, пов'язані з проведенням процедур митного огляду (переогляду) вагонів з лісопродукцією відповідача, зобов'язана відшкодувати Закарпатська митниця ДФС України, з ініціативи якої було проведено митний огляд (переогляд) вагонів, слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Враховуючи вище викладене, позовні вимоги ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії “Львівська залізниця” підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення з Державного підприємства “Клавдієвське лісове господарство” суми нарахованих платежів за час затримки вагонів у загальному розмірі 1536460,20 грн.
Витрати зі сплати судового збору, згідно з приписами ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються судом на відповідача відповідно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства “Клавдієвське лісове господарство” (07850, Київська обл., Бородянський р-н, смт Клавдієво-Тарасове, вул. Вербна, 4, код 00992065) на користь Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код 40075815) в особі Регіональної філії “Львівська залізниця” ПАТ “Українська залізниця” (79007, м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1, код 40081195) 1536460 (один мільйон п'ятсот тридцять шість тисяч чотириста шістдесят) грн. 20 коп. витрат за час затримки вагонів та 23046 (двадцять три тисячі сорок шість) грн. 91 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення підписане 03.11.2017 р.
Суддя В.М. Бабкіна