ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.10.2017Справа №910/14757/17
За позовомДержавного підприємства «Державний науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтомехбудлізинг»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Міністерство енергетики та вугільної промисловості України
провизнання договору недійсним
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники сторін:
від позивачаСтоян М.М. - представник
від відповідачаПортяник С.Ф. - представник
від третьої особине з'явився
Державне підприємство «Державний науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтомехбудлізинг» про визнання недійсним договору підряду на виконання монтажних робіт №12/Г-13 від 19.07.2013.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з боку позивача вказаний правочин вчинено особою без достатнього на те обсягу цивільної дієздатності, а також не спрямований на настання реальних наслідків, які були ним обумовлені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/14757/17 та призначено справу до розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 залучено до участі у справі Міністерство енергетики та вугільної промисловості України третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача та відкладено розгляд справи на 12.10.2017.
В судовому засіданні 12.10.2017 оголошувалась перерва до 20.10.2017.
В судове засідання, призначене на 20.10.2017, представник позивача з'явився, позов підтримав.
Також в судовому засіданні позивач підтримав клопотання про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтомехбудлізинг» доказів, а саме: договору про приєднання з електропередавальною організацією; Технічних умов (ТУ) №КОЕ - 3807 на приєднання електроустановки від 02.06.2011, Рішення КОЕ - 3807 від 17.10.2011 та робочого проекту (РП) електропостачання ГО Садівницького товариства ст.Глядин на території Лебедівської сільської ради, Вишгородський район, Київська область.
Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.
Однак, позивачем не надано суду доказів неможливості отримання вказаних доказів самостійно. Зокрема, позивач не надав доказів завчасного звернення до відповідача із проханням надати відповідні документи. Подана позивачем вимога щодо надання документів таким доказом не є, оскільки її направлено на адресу відповідача лише 19.10.2017, тобто за день до дати судового засідання (в той час як провадження у справі було порушено ще 01.09.2017).
Також позивач не навів, які саме обставини можуть підтвердити або спростувати документи, про витребування яких він просить.
За таких обставин, клопотання позивача про витребування доказів положенням ст. 38 Господарського процесуального кодексу України не відповідає, а тому у задоволенні вказаного клопотання судом відмовлено.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив. У поданому суду відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що оспорюваний позивачем договір підряду жодним чином не порушує приписів законодавства, прав позивача, громадян та інших юридичних осіб, не суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а тому підстави для визнання його недійсним відстуні.
Третя особа у поданих суду письмових поясненнях зазначає, що Міністерство енергетики та вугільної промисловості України не погоджувало оспорюваний договір та не володіє інформацією щодо обставин, за яких його було укладено.
У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва
19.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтомехбудлізинг» (замовник) та Філією Державного підприємства «Державний науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» - «Дослідний виробничий і випробувальний комплекс» (підрядник) було укладено договір підряду №12/Г-13 на виконання монтажних робіт (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору підрядник зобов'язується виконати і здати в установлений строк наступний комплекс робіт (згідно локального кошторису) на об'єкті ПС 110/6/10 кВ «Полігонна», який знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с.Лебедівка, урочище Сваром'є: поставка обладнання; виконання демонтажних робіт; виконання загально будівельних робіт; виконання монтажних робіт; виконання пусконалагоджувальних робіт; введення в експлуатацію та здійснити необхідні формально-правові дії згідно чинного законодавства, необхідні для прийняття в експлуатацію, а замовник зобов'язується прийняти належно виконані роботи та оплатити їх згідно договору.
Згідно з п. 2.1 Договору підрядник приступає до виконання робіт не пізніше 5-ти робочих днів від дати перерахування замовником авансу на рахунок підрядника і передачі підряднику по акту передбаченої п. 1.4 Договору.
Роботи за даним договором підрядник зобов'язаний виконати в термін до 30.09.2013. Виконання робіт може бути закінчено достроково з обов'язковим дотриманням вимог щодо якості робіт (п. 2.2 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість робіт, що виконується, визначається на основі кошторису, який погоджується сторонами на час підписання договору та становить, 2500000,00 грн, крім того ПДВ 500000,00 грн, усього з ПДВ 3000000,00 грн.
У відповідності до п. 3.2 Договору умови авансового платежу: 8% - 240000,00 грн. у т.ч. ПДВ, подальші розрахунки здійснюються згідно графіку виконання робіт.
Згідно з п. 3.4 Договору остаточний розрахунок за цим договором здійснюється замовником протягом 5 робочих днів з моменту підписання акта виконаних робіт Кб-2в, Кб-3.
Згідно з п. 7.2 Договору при порушенні строків виконання робіт, передбачених договором понад 5-ти календарних днів з підрядника додатково стягується неустойка у розмірі 5% від вартості робіт.
Відповідно до п. 7.7 Договору у випадку порушення граничного терміну виконання робіт передбаченого п. 2.2 Договору більше ніж на 15 календарних днів підрядник зобов'язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 15 % ціни Договору.
Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що керівник Філії Державного підприємства «Державний науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» - «Дослідний виробничий і випробувальний комплекс» не мав права укладати оспорюваний договір, оскільки філія позивача у відповідності до Положення про неї не мала повноважень здійснювати види робіт, які були передбачені в Договорі, а отже, за твердженням позивача, такий правочин укладено особою без достатнього на те обсягу цивільної дієздатності та суперечить приписам ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України. Також позивач стверджує, що Договір підряду №12/Г-13 від 19.07.2013 суперечить ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки не спрямований на настання реальних наслідків, які були ним обумовлені.
Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Згідно з п. 1.1 Положення про Філію ДП «Державний науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» - «Дослідний виробничий і випробувальний комплекс», затвердженого наказом директора Державного підприємства «Державний науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» №11 від 05.03.2009, філія «Дослідний виробничий і випробувальний комплекс» (надалі - Філія) є госпрозрахунковим структурним підрозділом у складі Державного підприємства «Державний науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні».
За змістом п. 5.2 Положення Філія за дорученням засновника може укладати угоди та вчиняти інші юридичні акти, реалізовуючи свої права у відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, а також фізичними особами, згідно з метою та напрямками діяльності, передбаченими цим Положенням та Статутом засновника.
Пунктом 10.3 Положення визначено, що відповідальність за зобов'язаннями, які взяла на себе Філія, несе засновник.
Таким чином Положенням про Філію ДП «Державний науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» - «Дослідний виробничий і випробувальний комплекс» передбачено право Філії укладати угоди з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, а також фізичними особами.
За правовою природою оспорюваний правочин - Договір №12/Г-13 від 19.07.2013 є договором підряду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
При цьому, за приписами ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Пунктом 1.2 спірного Договору передбачено, що для виконання окремих видів робіт підрядних може залучати субпідрядні організації, які мають відповідний дозвіл/ліцензію на виконання робіт та забезпечує координацію таких субпідрядників.
Таким чином, сам по собі факт відсутності дозволів на виконання певних видів робіт не свідчить про невідповідність договору підряду положенням законодавства та не є самостійною підставою для визнання даного правочину недійсним. Так, умовами спірного Договору прямо передбачена можливість залучення підрядником субпідрядних організацій для виконання окремих видів робіт і така умова Договору в повній мірі відповідає положенням ст. 838 Цивільного кодексу України (як спеціальної норми, якою врегульовані спірні правовідносини).
За таких обставин, посилання позивача на відсутність у Філії необхідних дозволів на проведення робіт, передбачених спірним Договором підряду, та невідповідність умов Договору головним напрямкам діяльності філії, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним в розумінні ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Стосовно доводів позивача про те, що спірний правочин не спрямований на настання реальних наслідків, які були ним обумовлені, суд зазначає наступне.
За приписами ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
Як зазначено в п.3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Однак, позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що учасники спірного правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору відповідачем як замовником було перераховано на рахунок позивача обумовлену п. 3.2 Договору суму авансового платежу у розмірі 240000,00 грн, а в подальшому (у зв'язку із невиконанням підрядником умов Договору) - ініційовано позов про стягнення з Державного підприємства «Державний науково - дослідний і проектно - конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» суму сплаченого авансу, а також штрафних санкцій за неналежне виконання умов Договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2015 у справі №910/10184/15 присуджено до стягнення з Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтомехбудлізинг» основний борг у сумі 240000,00 грн, неустойку в сумі 450000,00 грн, штраф у розмірі 450000,00 грн, 3% річних у сумі 11164,93 грн, інфляційні втрати у розмірі 97424,88 грн.
Отже, та обставина, що позивачем не було виконано обумовлених Договором підрядних робіт (навіть якщо про неможливість виконання умов договору Філія заздалегідь була обізнана, як про те зазначає позивач), не є достатньою підставою для кваліфікації оспорюваного Договору як фіктивного правочину.
Щодо доводів позивача про перерахування Філією отриманих в якості авансу за Договором підряду №12/Г-13 від 19.07.2013 коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Біверс Білд», то позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили, що така господарська операція була здійснена в рамках спірного Договору або на його виконання.
Крім того, судом не приймаються до уваги доводи позивача про перебування керівника Філії під вартою на момент укладення спірного Договору, оскільки жодних документів на підтвердження даних обставин позивач суду не надав.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем належними та допустимими доказами не доведено існування обставин, які в розумінні ст. 215 Цивільного кодексу України є підставами для визнання спірного договору недійсним, а тому вимоги позивача про визнання недійсним Договору підряду №12/Г-13 від 19.07.2013 є безпідставними та задоволенню не підлягають.
З огляду на те, що у задоволенні позову судом відмовлено з підстав його необґрунтованості, заявлене відповідачем клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності залишається судом без задоволення.
У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 06.11.2017
Суддя Ю.М. Смирнова