ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.11.2017Справа №910/15053/17
Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.
за участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЯН ВІННЕР», м. Київ
про стягнення 984 271,63 грн.
За участю представників:
від позивача: Самойленко С.В.
від відповідача: не з'явився
Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЯН ВІННЕР» про стягнення 984 271,63 грн., з яких: 730 145,00 грн. - заборгованість з орендної плати, 188 989,61 грн. - заборгованість зі сплати комунальних платежів, 65 137,02 грн. - відшкодування податків.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення від 22.09.2016 в частині сплати орендної плати в сумі 730 145,00 грн., а також зі сплати комунальних платежів в сумі 188 989,61 грн. та відшкодування податків в сумі 65 137,02 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.09.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 розгляд справи, за клопотанням позивача, відкладено на 11.10.2017.
09.10.2017 позивачем подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідність надання додаткових доказів, відкладено на 01.11.2017.
31.10.2017 позивачем подано до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 27.09.2017.
01.11.2017 представником відповідача подано до відділу діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи та, у разі необхідності, продовження строку вирішення спору, яке обґрунтоване неможливістю направити представника у судове засідання у зв'язку з його зворобою.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву по суті позовних вимог не надав.
У судому засіданні судом було розглянуто клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відмовлено у його задоволенні, виходячи з наступного.
За змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є саме неможливість вирішення спору у даному судовому засіданні, а не наявність відповідного клопотання учасника судового процесу.
Як зазначено у п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України).
Проте, відповідачем не було доведено суду неможливості заміни представника, а також неможливості розгляду справи без участі відповідача на підставі письмових доказів по справі. Обставини, про які вказано відпочедачем, не свідчать про наявність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Судом враховано, що справа №910/15053/17 розглядається з 11.09.2017, а отже, подальше відкладення розгляду справи може призвести до затягування строків розгляду спору та порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Протягом розгляду даної справи як позивач, так і відповідач не були позбавлені права та можливості подати усі необхідні докази завчасно. До того ж, судом враховано, що розгляд справи неодноразово відкладався, у тому числі для надання позивачем і відповідачем необхідних доказів.
За таких обставин, за висновками суду, підстав для відкладення розгляду справи та продовження строків вирішення спору не вбачається, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання відповідача було відмовлено.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З огляду на неявку представника відповідача, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАЯН ВІННЕР» так і не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.
У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні складено протокол, який долучений до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
22.09.2016 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лаян Віннер» (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі - Договір), відповідно до п. п. 1.1, 1.3 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) нежитлове приміщення, загальною площею 1249,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Дніпро, бул. Європейський, 4а, для розміщення приватного закладу охорони здоров'я.
Право власності позивача на об'єкт оренди підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САК №508595, виданого Публічного акціонерному товариству «Комерційний банк «Хрещатик» 24.12.2014.
Згідно з п. 2.1 Договору передача орендованого приміщення орендодавцем, прийняття його орендарем і повернення його при припиненні або розірванні даного договору оформлюються актами прийому-передачі, підписаними орендодавцем та орендарем.
Відповідно до п. 3.2 Договору за домовленістю сторін орендна плата за 1 кв.м. орендованої площі становить 102,00 грн., а загальна сума орендної плати за місяць складає 127 429,00 грн.
У пункті 3.6 Договору сторони погодили, що до складу орендної плати не входять витрати на комунальні та експлуатаційні послуги, а також орендні платежі за земельну ділянку, і сплачуються за фактичними витратами пропорційно площі, що орендується. Комунальні послуги за даним договором включають: послуги водопостачання, водовідведення, електропостачання, газопостачання (опалення), інші експлуатаційні витрати (плата за користування площами спільного використання, дератизація, дезінфекція, вивіз сміття та ін.) та орендні платежі за земельну ділянку, на якій розташовано приміщення.
Згідно з п. п. 8.1, 8.2 Договору його укладено строком на один рік з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору за 15 днів до закінчення строку його дії, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
На виконання умов Договору 27.10.2016 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування об'єкт оренди, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі нежитлового приміщення.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості за період з січня по липень 2017 року з орендної плати у розмірі 730 145,00 грн., зі сплати комунальних платежів у сумі 188 989,61 грн. та з відшкодування податків на суму 65 137,02 грн.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір оренди нежитлового приміщення від 22.09.2016 є договором оренди, який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Матеріалами справи (актом приймання-передачі під 27.10.2016) підтверджується факт передачі в оренду позивачем та прийняття відповідачем об'єкта оренди за Договором.
На підтвердження користування відповідачем об'єктом оренди у спірний період позивачем надано суду копії відповідних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме актів №31/1/2017 від 31.01.2017, №28/2/2017 від 28.02.2017, №31/3/2017 від 31.03.2017, №30/4/2017 від 30.04.2017, №31/5/2017 від 31.05.2017, №30/6/2017 від 30.06.2017, №31/7/2017 від 31.07.2017 на суму 127 429,00 грн. кожний.
При цьому, акти №28/2/2017 від 28.02.2017, №31/3/2017 від 31.03.2017, №30/4/2017 від 30.04.2017, №31/5/2017 від 31.05.2017, №30/6/2017 від 30.06.2017 підписані сторонами без зауважень та заперечень, а також скріплені печатками товариств. Акти №31/1/2017 від 31.01.2017 та №31/7/2017 від 31.07.2017 відповідачем не підписано, однак, з огляду на підписаний відповідачем акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01.09.2017, та враховуючи, що розмір орендної плати є фіксований та встановлений у пункті п. 3.2 Договору, наявні підстави вважати послуги з оренди за січень та липень 2017 року такими, що прийняті відповідачем.
Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частинами 1, 4 статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що розрахунки по орендній платі проводяться щомісячно шляхом перерахування суми, визначеної відповідно до умов пункту 3.2 даного договору, не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється оплата, починаючи з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення в оренду.
Пунктом 3.6 Договору визначено, що орендодавець на підставі рахунків постачальників та на підставі даних обліку (лічильників) у термін до 20 числа кожного місяця виставляє орендарю рахунок на відшкодування його витрат. Орендар в термін до 30 числа кожного місяця оплачує орендодавцю виставлений рахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 3.3, 3.6 Договору, відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 15 числа поточного місяця, а комунальні послуги та відшкодування податків - до 30 числа кожного місяця на підставі виставлених орендодавцем рахунків.
Позивачем надано до суду копії відповідних рахунків на оплату на підтвердження виконання орендодавцем вимог пункту 3.6 Договору та розміру заявленої до стягнення суми.
Також матеріали справи містять підписаний обома сторонами акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01.09.2017, зі змісту якого вбачається, що відповідач обізнаний та не заперечує щодо розміру заборгованості за Договором, яку заявлено позивачем до стягнення. У судовому засіданні 11.10.2017 судом оглянуто оригінал вказаного акту звіряння та встановлено наявність на ньому підписів представників позивача та відповідача, а також відбитки печаток товариств.
Судом встановлено, що орендну плату за період з січня по липень 2017 року відповідачем сплачено частково, а заборгованість з орендної плати за вказаний період становить 730 145,00 грн. (127 429,00 грн. х 7 місяців - 161 858,00 грн. = 730 145,00 грн.).
Згідно з підписаним відповідачем актом звіряння взаємних розрахунків та виставленими позивачем рахунками заборгованість відповідача зі сплати комунальних послуг становить 188 989,61 грн., а з відшкодування орендодавцю податків - 65 137,02 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.
За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем, який представника у судове засідання не направив, відзив на позовну заяву не надав, не було спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості в розмірі 984 271,63 грн. Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду також не наведено.
При цьому, згідно з п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Таким чином, приймаючи до уваги належне виконання позивачем своїх зобов'язань щодо передачі об'єкту оренди орендарю в користування, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе обов'язків щодо внесення орендної плати, оплати комунальних послуг та відшкодування орендодавцю сум податків, суд дійшов висновку про задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЯН ВІННЕР» заборгованості з орендної плати в сумі 730 145,00 грн., заборгованості зі сплати комунальних платежів в сумі 188 989,61 грн. та з відшкодування податків в сумі 65 137,02 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд даної справи підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЯН ВІННЕР» (03049, м. Київ, вул. Курська, буд. 10; ідентифікаційний код 35007886) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 8-А; ідентифікаційний код 19364259) заборгованість з орендної плати в сумі 730 145 (сімсот тридцять тисяч сто сорок п'ять) грн. 00 коп., заборгованість зі сплати комунальних платежів в сумі 188 989 (сто вісімдесят вісім дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 61 коп., заборгованість з відшкодування податків в сумі 65 137 (шістдесят п'ять тисяч сто тридцять сім) грн. 02 коп. та судовий збір у розмірі 14 764 (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 07 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 01.11.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 06.11.2017.
Суддя В.В. Князьков