печерський районний суд міста києва
Справа № 757/60907/17-к
23 жовтня 2017 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участі секретаря ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , представника ТОВ "ДІЄССА" та ТОВ "ТЕХНОПОЛІС 15" ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання заступника начальника третього відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про арешт майна,
Заступник начальника третього відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_5 , розглянувши матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016100000000558 від 02.06.2016, звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт нерухомого майна, належного ТОВ «Технополіс-15», ТОВ «ЗДТранс», ТОВ «ДІЄССА», ТОВ «ТРАНС-ЛОГІСТИК», а також окремим фізичним особам. Клопотання підтримано прокурором ОСОБА_3 та обґрунтовано наступним. Прокуратурою міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016100000000558 від 02.06.2016 за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 205 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що у період 2014 - 2016 років у голови правління ПАТ "Банк Михайлівський" (надалі Банк) ОСОБА_6 та інших невстановлених осіб, виник злочинний умисел на протиправне залучення грошових коштів на рахунки Банку через афілійовані фінансові компанії та їх розтрати шляхом видачі кредитів пов'язаних з Банком суб'єктам господарювання та підприємствам з окремими ознаками фіктивності.
Так, досудове розслідування вважає, що суб'єкти господарської діяльності уклали з ПАТ «Банк Михайлівський» кредитні договори, та отримали кредитні кошти шляхом перерахування на поточні рахунки. Проте Банк був позбавлений надати грошові кошти на загальну суму 899 600 000,00грн., та відобразив операції з надання кредитів шляхом штучного збільшення валюти балансу. В той же час позичальники перерахували грошові кошти на рахунки ТОВ «ПРОФІТ ЮНІОН» та ТОВ «ІНІЦІАТИВНА ГРУПА», які в свою чергу перерахували кошти на рахунку 15 інших підприємств. Останні спрямували отримані кошти на погашення заборгованості за 19-ма кредитними договорами на загальну суму 1,060 млрд.грн. При цьому банком було виведено забезпечення за цими кредитами вартістю 2,150 млрд.грн. Орган досудового розслідування вважає, що таким чином дії керівників Банку призвели до виведення забезпечення за кредитною заборгованістю юридичних осіб та завдали збитків на суму 924 596 736,10грн.
Отже орган досудового розслідування вважає, що вказане майно, яке було виведено з під застави одержано внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна. Також у кримінальному провадженні подано цивільній позов.
Представник ТОВ «ДІЄССА» та ТОВ «ТЕХНОПОЛІС15»Байдик М.П. заперечував проти задоволення клопотання, подавши письмові заперечення, з доданими до них матеріалами, вказуючи на безпідставність поданого клопотання, неоднаковість його подання та відхилення судом за безпідставністю.
Вирішуючи подане стороною кримінального провадження клопотання слід виходити з наступного.
Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.. Арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів;2) спеціальної конфіскації;3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Клопотання прокурора не містить належного обґрунтування щодо необхідності арешту вказаного ним в клопотанні майна, проте заперечення третьої особи та додані ним матеріали, свідчать про безпідставність вимог про арешт належного їм майна. З урахуванням викладеного подане клопотання слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2,98,100,170-174,309 КПК України, слідчий суддя -
клопотання заступника начальника третього відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва ОСОБА_5 про арешт майна, залишити без задоволення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1