Справа №752/33/17
Провадження № 2/752/2385/17
Іменем України
04.10.2017 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Колдіної О.О.
з участю секретаря - Якушко Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про припинення поруки,
позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «ОТП Банк» про визнання поруки за договором поруки № SR-Е00/021/2007 від 17.04.2007 р., укладеним між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та позивачем припиненою, посилаючись на те, що Банком без згоди поручителя були внесені зміни до Кредитного договору № ML-Е00/027/2007 без згоди поручителя, що збільшило обсяг його відповідальності, що відповідно до положень ч.1 ст.559 ЦК України є підставою для припинення поруки.
В ході судового розгляду позивач подав заяву про зміну підстав позову, відповідно до якої просив визнати зобов»язання з договором поруки припиненими на підставі положень ч.ч.1, 4 ст. 559 ЦК України.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 17.04.2007 р. між ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір № ML-Е00/027/2007, відповідно до якого Позичальнику надано кредит в розмірі 20000 доларів США.
В якості забезпечення за Ередитним договором між ПАТ ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір поруки № SR-Е00/021/2007 від 17.04.2007 р.
Як стало відомо позивачу, Банк 23.01.2009 р. та 25.01.2010 р. уклав Додаткові угоди до Кредитного договору з Позичальником, про існування яких Поручителю не було відомо.
Внаслідок укладення Додаткових договорів до Кредитного договору, що передбачали новий порядок страхування майна, без згоди Поручителя відбулась зміна зобов»язання і збільшився обсяг відповідальності Поручителя, в зв»язку з чим позивач просить на підставі положень ч.1 ст. 559 ЦК України визнати поруку припиненою.
Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 26.10.2015 р. Банк надіслав Позичальнику досудову вимоги про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором протягом 30 днів, однак звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором з Позичальника та Поручителя лише 09.11.2016 р., тобто з порушенням шестимісячного строку пред»явлення вимоги до Поручителя, внаслідок чого зобов»язання за Договором поруки на підставі ч.4 ст. 559 ЦК України є припиненими.
Представник позивача в ході судового розгляду підтримав позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі з врахуванням заяви про зміну підстав позову та просив суд позов задовольнити, посилаючись на те, що Банк у визначені строки не пред»явив вимог до Поручителя про стягнення заборгованості, а також збільшив обсяг його відповідальності без отримання відповідної згоди і укладення Додаткових договорів до Договору поруки, в зв»язку з чим порука припинилась.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, надавши письмові заперечення проти позову.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.04.2007 р. між ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір № ML-Е00/027/2007, відповідно до якого Позичальнику надано кредит в розмірі 20000 доларів США, зі сплатою процентів в розмірі 12,49% річних, а Позичальник зобов»язався прийняти, належним чином використати його та повернути Банку зазначені кредитні кошти у строки, передбачені Договором.
В якості забезпечення виконання зобов»язань Позичальником за кредитним договором між ПАТ ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір поруки № SR-Е00/021/2007 від 17.04.2007 р.
В подальшому, 23.01.2009 р., 25.01.2010 р. між Банком та Позичальником укладено Додаткові договори до Кредитного договору в зв»язку з наявною заборгованістю та викладено Графік платежів в новій редакції.
Крім того, 25.01.2010 р. між Банком та Позичальником укладено Додатковий договір до Кредитного договору, відповідно до якого визначений новий порядок страхування майна.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.01.2010 р. між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір № 2 до Договору поруки, та 23.02.2011 р. укладено Додатковий договір № 1 до Договору поруки, відповідно до яких визначена сума зобов»язань, що забезпечується порукою та порядок повернення Позичальником заборгованості.
Позивач, звертаючись до суду посилається на збільшення обсягу його відповідальності внаслідок укладення між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2, Додаткового договору до Кредитного договору від 23.01.2009 р. та від 25.01.2010 р. щодо зміни страхування майна.
В силу положень ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов»язання, а також у разі зміни зобов»язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Збiльшення вiдповiдальностi поручителя внаслiдок змiни основного зобов'язання виникає, зокрема, у разi встановлення нових умов щодо порядку змiни процентної ставки в сторону збiльшення, розширення змiсту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним.
Тобто змiнами основного зобов'язання, в результатi яких збiльшується вiдповiдальнiсть поручителя, вважаються такi умови та обставини, що тягнуть або можуть потягти негативнi наслiдки для поручителя, поява для нього iнших нових ризикiв, вiдмiнних вiд тих, з якими вiн попередньо погодився при укладеннi договору поруки, погiршення його майнового становища.
Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду України вiд 21 травня 2012 р. у справi № 6-69цс11
Оскiльки порука є видом забезпечення виконання зобов'язання, то iстотними умовами договору поруки є обов'язкове посилання на основне зобов'язання, його змiст, розмiр, визначення обсягу вiдповiдальностi поручителя, змiна зобов'язання, забезпеченого порукою, тягне i змiни у договорi поруки та за своєю правовою природою фактично є i змiною умов договору поруки. Згiдно iз ч. 1 ст. 651 ЦК змiна договору допускається лише за згодою сторiн, якщо iнше не встановлено договором або законом. А вiдповiдно дост. 654 ЦК змiна договору вчиняється в такiй самiй формi, що й договiр, що змiнюється або розривається, якщо iнше не встановлено договором або законом чи не випливає iз звичаїв дiлового обороту.
Позивач ні при зверненні до суду, ні в ході судового розгляду не обґрунтував у належний спосіб порушення свого права внаслідок укладення Додаткових договорів до Кредитного договору № ML-Е00/027/2007 від 23.01.2009 р. та від 25.01.2010 р., не зазначив до зміни якого зобов'язання призвело укладення зазначених Додаткових договорів, що призвело до збільшення обсягу відповідальності Поручителя.
Зі змісту Додаткових договорів від 23.01.2009 р. та від 25.01.2010 р. таких обставин не встановлено, а тому посилання позивача на положення ч.1 ст. 559 ЦК України, в даному випадку, є безпідставними.
Судом встановлено, що 26.10.2015 р. ПАТ «ОТП Банк» звернувся з досудового вимогою до Позичальника про погашення протягом 30 днів заборгованості за Кредитним договором № ML-Е00/027/2007 від, яка станом на 23.09.2015 р. становила: залишок заборгованості за Кредитом 12458,65 доларів США, сума відсотків за користування Кредитом 1407,76 доларів США.
09.11.2016 р. Банк звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором.
Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов»язання не встановлений або встановлений моментом пред»явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред»явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Згідно з роз»ясненнями, що містяться в п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб»єктивного права кредитора й суб»єктивного обов»язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов'язання застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.
Вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).
Зі збігом цього строку жодних дій щодо реалізації права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права шляхом пред»явлення позову, кредитор вчиняти не може.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року № 6-2662цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Відповідно до положень п.4.1 Договору поруки, укладеного з ОСОБА_1 даний договір діє до повного виконання боргових зобов»язань.
Посилання на повне виконання боргових зобов»язань при визначенні строку дії поруки в п.4.1 Договору поруки, укладеному між сторонами, не є визначенням строку дії Договору поруки, а тому, в даному випадку, суд приходить до висновку, що ПАТ «ОТП Банк» повинен був пред»явити вимогу до поручителя про стягнення заборгованості в повному обсязі, звернувшись до суду з відповідним позовом до 25.05.2016 р., тобто протягом шести місяців від дня коли Позичальник повинен був достроково погазити заборгованість за Кредитним договором на підставі пред»явленої Досудової вимоги, якою Банк змінив строку виконання зобов»язань, однак зазначених дій не вчинив і пред»явив позов до Позичальника та Поручителів 09.11.2016 р., тобто поза межами строку для пред»явлення вимоги до поручителя.
З врахуванням викладених обставин в їх сукупності, оцінюючи всі досліджені судом докази, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними в ході судового розгляду, а тому підлягають задоволенню.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.3, 10, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про припинення поруки задовольнити.
Визнати зобов»язання за Договором поруки № SR-Е00/021/2007 від 17.04.2007 р., укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», припиненими.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в дохід держави судовий збір в розмірі 640 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя