Справа № 709/1804/17
01 листопада 2017 року смт. Чорнобай
Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Чубая В.В.,
за участі секретаря судового засідання - Кіян С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чорнобаївської державної нотаріальної контори Чорнобаївського району Черкаської області про визнання права власності у порядку спадкування, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з цивільним позовом до Чорнобаївської державної нотаріальної контори Чорнобаївського району Черкаської області про визнання права власності у порядку спадкування.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 27 жовтня 2017 року замінено відповідача з Чорнобаївської державної нотаріальної контори Чорнобаївського району Черкаської області на Мельниківську сільську раду Чорнобаївського району Черкаської області (далі - відповідач).
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 27 лютого 2017 року померла її мати - ОСОБА_2. Відповідно до заповіту ОСОБА_2 від 27 червня
2000 року позивач є єдиним спадкоємцем. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка. Позивач звернулася в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, однак позбавлена можливості оформити свої спадкові права на земельну ділянку оскільки в державному акті на право приватної власності була зроблена помилка. У зв'язку з цим позивач просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку.
У судове засідання сторони не з'явилися. Від позивача надійшла заява, в якій вона просила розглянути справу за її відсутності (а.с. 16). Відповідач надіслав лист, в якому погодився з позовом та просив розглянути справу за відсутності його представника (а.с. 20).
Виходячи з приписів ч. 2 ст. 158 ЦПК України, суд ухвалив слухати справу за відсутності учасників процесу.
Згідно з ч. 2 ст. 197 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Судом встановлено наступні обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
27 лютого 2017 року померла ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 1 березня 2017 року серії І-СР № 301106 (а.с. 5).
Згідно з копією довідки Мельниківської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області № 1452 від 13 вересня 2017 року, ОСОБА_2 проживала одиноко та була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).
При житті ОСОБА_2, а саме 27 червня 2000 року, склала заповіт, посвідчений Іркліївською сільською радою Чорнобаївського району Черкаської області 27 червня 2000 року та зареєстрований у книзі для запису нотаріальних дій за № 117, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що на день смерті буде належати їй по закону, заповіла позивачу (а.с. 5-а).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина. Згідно з державним актом на право приватної власності на землю від 26 липня 2002 року серії І-ЧР № 007586, копію якого додано до матеріалів справи (а.с. 6), ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 4,43 га, яка їй передана на підставі рішення Мельниківської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області № 3-8 від 26 липня 2002 року. В даному державному акті мається виправлення з "с. Мельники" на "с. Червонохижинці" Чорнобаївського району Черкаської області. Зі змісту листа відділу Держгеокадастру у Чорнобаївському районі Черкаської області головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 929 від
13 вересня 2017 року вбачається, що в державному акті від 26 липня 2002 року серії І-ЧР
№ 007586 було допущено помилку та внесені відповідні виправлення щодо фактичного місця проживання власниці земельної ділянки ОСОБА_2 з "с. Мельники" на "с. Червонохиженці" (а.с. 8).
Відповідно до змісту листа Чорнобаївської державної нотаріальної контори від 13 вересня 2017 року (вих. № 1107/02-16) (а.с. 7-а), позивачу повідомлено, що вона подала державний акт на право приватної власності на землю з виправленням, тоді як згідно з п. 2.4 Іструкції № 43 "Про порядок складання, видачі реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договір на право тимчасового користування (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі" затвердженої наказом Держземагенства України № 43 від
4 травня 1999 року, виправлення в державних актах не допускаються, що в силу вимог підпункту 4.15 п. 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину, та роз'яснено право на звернення до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування (а.с. 7-а).
Разом з тим, позивач не може оформити паво власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку, яка розташована в адміністративних межах Мельниківської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області в позасудовому порядку в зв'язку з наявними виправленнями в державному акті.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з ч. 2. ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Таким чином часом відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 є день її смерті, тобто 27 лютого 2017 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Судом встановлено, що померла ОСОБА_2 склала заповіт, відповідно до змісту якого все своє майно заповіла позивачу.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Судом встановлено, що позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак не може оформити право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку, оскільки в державному акті містяться виправлення.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Виходячи зі змісту ст. 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7
"Про судову практику у справах про спадкування" зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі
№ 6-164цс12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
Пунктом "г" ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, з-поміж іншого, прийняття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Згідно з п. 3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Частиною 1 ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.
Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки наявність виправлень у державному акті унеможливлює оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
За таких обставин, беручи до уваги наявність заповіту, визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка народилася у с. Червонохиженці Чорнобаївського району Черкаської області, право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку (пай) площею 4,43 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в адміністративних межах Мельниківської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, що належала її матері - ОСОБА_2, яка померла 27 лютого 2017 року, на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЧР № 007586 від 26 липня 2002 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Черкаської області через Чорнобаївський районний суд Черкаської області.
Суддя В.В. Чубай