Справа № 755/10289/16-ц
Ухвала
"03" листопада 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Виниченко Л.М.,
за участю секретаря Гноілек М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 25.05.2011 року у справі № 491/11,-
встановив:
ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 30.06.2016 року звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 25.05.2011 року у справі № 491/11.
Одночасно заявник просить поновити строк на оскарження рішення третейського суду.
Вимоги мотивує тим, що рішення третейським судом було прийнято 25.05.2011 року, однак ОСОБА_1 про вказане рішення стало відомо лише 24.06.2016 року під час ознайомлення його представника ОСОБА_3 з матеріалами справи, тому строк оскарження закінчується 25.09.2016 року.
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 25.05.2011 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» стягнуто заборгованість за договором кредиту в сумі 408 774,32 грн. та 4 487,74 грн. витрат пов'язаних з вирішенням спору третейським судом.
Зазначає, що рішення третейського суду є незаконним і підлягає скасуванню з тих підстав, що третейський суд постановив рішення у справі, яка йому не підвідомча, відповідно до положення п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», оскільки спір виник щодо заборгованості за споживчим кредитом.
Крім цього вказує на порушення прав відповідача, які виразилися у не направленні на його адресу додатків до позовної заяви.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.06.2017 року заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду від 25 травня 2011 року було залишено без розгляду відповідно положень ч. 2 ст. 389-1 ЦПК України (а.с. 118, 119).
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року скасовано, справа передана для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 169-171).
В судове засідання заявник та представник ПАТ «Укрсоцбанк» не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представником заявника ОСОБА_1 ОСОБА_4 суду подано заяву з проханням розглянути справу без участі його та заявника, в заяві вказав, що вимоги заяви підтримує.
Про причини неявки представника позивача у третейській справі суд повідомлено не було.
Відповідно до положень ст. 389-4 ЦПК України неявка сторін у третейській справі не перешкоджає розгляду заяви про скасування рішення третейського суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
У поданій заяві ОСОБА_1 просить поновити строк на звернення із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 25.05.2011 року, посилаючись на те, що про існування рішення третейського суду йому стало відомо лише 24.06.2016 року під час ознайомлення його представником ОСОБА_3 з матеріалами справи.
Суд приймає до уваги дані пояснення, оскільки вони підтверджуються копією клопотання представника ОСОБА_1 від 25.05.2016 року про ознайомлення з матеріали справи, яке містить відмітку про те, що представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 ознайомився з матеріалами третейської справи 24.06.2016 року (а.с. 161).
У спростування вказаних обставин позивачем у третейській справі будь яких доказів суду не надано.
За викладених обставин суд вважає, що встановлений законом строк звернення до суду заявником пропущений з поважних причин, у зв'язку з чим клопотання про поновлення процесуального строку підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків, який знаходиться за адресою м. Київ, вул. М.Раскової, 15, у складі третейського судді Мамченко Ю.В. 25 травня 2011 р. у справі № 491/11 ухвалене рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Даним рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором кредиту у сумі 408 774,32 грн. та витрати пов'язані з вирішенням спору третейським судом у розмірі 4 487,74 грн. (а.с. 6-7).
Перелік підстав для скасування рішення третейського суду наведений у ст. 389-5 ЦПК України.
Заявник, просить скасувати рішення третейського суду з тих підстав, що справа не підвідомча третейському суду відповідно до положення п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», оскільки він є споживачем послуг банку та спір виник щодо заборгованості за кредитом.
З матеріалів страви убачається, що рішення третейського суду ухвалене на підставі укладеного між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 договору кредиту № 340/25-359г від 25.09.2008 року (надалі по тексту - кредитний договір).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 389-5 ЦПК України, рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» від 03.02.2011 р. зазначену норму закону було доповнено пунктом 14, відповідно якого третейським судам не підвідомчі справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Даний закон набрав чинності 12.03.2011 р.
Згідно п. п. 22, 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; а споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
Як убачається із укладеного між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 кредитного договору № 340/25-359г від 25.09.2008 року, його предметом є надання банком позичальнику кредиту на поточні потреби, отже цей кредит у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» є споживчий і на правовідносини, що виникають між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за даними договором під час його укладення і виконання поширюється дія вказаного Закону.
Третейська угода щодо розгляду спорів, пов'язаних з виконанням умов кредитного договору безпосередньо у Постійно діючому третейському суді при Асоціації українських банків викладена сторонами у п. 6.2 Кредитного договору № 340/25-359г від 25.09.2008 року.
Відповідно рішення Конституційного Суду України у справі № 1-26\2011 від 10.11.2011 р., дія пунктів 22, 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Згідно ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України, зокрема з питань офіційного тлумачення законів України, є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Відповідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
Виходячи з положень ст. ст. 55, 64, 124 Конституції України, аналізуючи зміст Закону України «Про третейські суди» та ст. 17 ЦПК України, третейський суд як недержавний орган за цим Законом має повноваження вирішення тих спорів та лише тих сторін, якими укладено угоду (прийнято рішення) про передачу спору на розгляд третейського суду і ці повноваження третейського суду не поширюються на спори, в яких, крім цих осіб, сторонами є інші особи, які не були сторонами третейської угоди, або спори, які стосуються прав і обов'язків інших осіб, що не є сторонами третейської угоди, а також на спори, які не підвідомчі третейським судам.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 25.05.2011 року по справі № 491/14 є такою, що підлягає задоволенню, оскільки відносини, які виникли між сторонами спору та були предметом розгляду у третейському суді, пов'язані з виконання зобов'язань по кредитному договору та на момент винесення рішення третейського суду від 25 травня 2011 року діяла редакція Закону України «Про третейські суди» де передбачена заборона на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), тому справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до Закону.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02.09.2015 року у справі № 6-856цс15, яка у відповідності до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Також Верховним Судом України висловлена правова позиція 04.11.2015 року при розгляді справи № 6-2074цс15 у якій зазначено про те, що у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам», який набрав чинності 12.03.2011 року, на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів поширюється заборона на спори про захист прав банківських установ, тобто спори, в яких позивачем є банківська установа, а відповідачем - споживач.
Ще Верховним Судом України викладена правова позиція при прийнятті постанови від 27.01.2016 року у справі № 6-2712цс15 де вказано про те, що системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Незалежно від предмета й підстав спору, а також незважаючи на те, хто звернувся з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
За викладених обставин заява про скасування рішення третейського суду знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, тому підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь заявника підлягає стягненню сплачений ним судовий збір в дохід держави у розмірі 275,60 грн. (а.с. 1).
Керуючись ст. ст. 72, 73, 88, 360-7, 389-1, 389-4, 389-5, 389-6 ЦПК України, суд,-
Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк для оскарження рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 25.05.2011 року у справі № 491/11.
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 25.05.2011 року у справі № 491/11 задовольнити.
Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25 травня 2011 року по справі № 491/11 за позовом Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасувати.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 275 (двісті сімдесят п'ять) грн. 60 коп.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя