Справа № 755/10503/17
"01" листопада 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Виниченко Л.М.,
за участю секретаря Гноілек М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач звернулася до суду з позовом у якому просить розірвати шлюб з відповідачем. Заяву мотивує тим, що 02 червня 2009 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 Від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивач в обґрунтування вимог зазначає, що вже після народження дитини вони з відповідачем втратили почуття один до одного, між ними відсутні взаєморозуміння та доброзичливість. Також позивач вказує на те, що відповідач виявився людиною, яка зневажливо ставиться до життя і своєї сім'ї, а постійні сварки та жорстке нелюдське ставлення до неї і дитини повністю зруйнували її життя.
З часом вони з відповідачем зрозуміли, що вони зовсім чужі люди та мають різні погляди на життя.
Зважаючи на вищенаведене позивач просить суд розірвати шлюб.
Позивач в судове засідання не з'явилася, представник позивача до суду подала заяву з проханням розглянути справу без її участі, в заяві вказала, що позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим судом вирішено розглянути справу у відсутності сторін по справі та відповідно до ст. 169 ч. 4, ст. 224 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що сторони уклали шлюб 02 червня 2009 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів Центрального відділу реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї зроблено відповідний актовий запис № 926 (а.с. 4).
Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).
Відповідно до ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно з ст. ст. 21, 24 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони не підтримують шлюбно-сімейні стосунки, не мають спільного бюджету, не ведуть спільне господарство, взаєморозуміння між ними відсутнє, шлюб існує формально, позивач наполягає на розлученні, оскільки вважає, що збереження шлюбу бути не може, тому суд вважає, що подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, оскільки існування сім'ї носить формальний характер протягом тривалого часу, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.
Ще позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача сплачених нею витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.
З матеріалів справи убачається, що між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_1 10.07.2017 року було укладено договір № 9ІІ-юр - доручення на ведення справ в суді (а.с. 8-8 зв.).
На підтвердження перерахування коштів у розмірі 3000,00 грн. за надання юридичних послуг за вищевказаним договором позивачем надано квитанцію № 634991 від 10.07.2017 року (а.с. 9).
Згідно з положеннями частин 1, 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема й витрати на правову допомогу.
Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пунктах 47, 48 Постанови від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).
Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Порядок надання безоплатної правової допомоги у цивільних справах передбачений у розділі III Закону України від 02 червня 2011 року № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу», положення якого забезпечуватимуться поетапно, починаючи з 01 січня 2015 року.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).
Натомість матеріали справи містять відомості про те, що представник позивача являється фізичною особою-підприємцем, разом з тим з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_4 являється адвокатом або фахівцем в галузі права, у звязку із чим відсутні підстави для задоволення вимог у частині стягнення витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останньою судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп.
Керуючись постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», ст. ст. 3, 21, 24, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 58, 60, 79, 88, 169, 213, 215, 218, 224-226 ЦПК України суд,-
Позов задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 02 червня 2009 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис № 926 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп.
В решті вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуто Дніпровський районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: Л.М. Виниченко