Справа № 530/695/17
Номер провадження 2/530/461/17
03.11.2017 року м. Зіньків
Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого - судді Дем'янченка С.М., секретарі Тараненко Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа служба у справах дітей Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми, які проживають окремо,-
З позову вбачається, що сторони по справі перебувають в зареєстрованому шлюбі з 07.05.2009 року. Шлюб між сторонами зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області 07.05.2009 року, актовий запис № 30. Від даного шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом з позивачкою і повністю перебувають на її утриманні та вихованні. В свідоцтві про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 батьком зазначений відповідач ОСОБА_2. Посилаючись на те, що між сторонами погіршились подружні відносини, психологічна несумісність, часті сварки з цього приводу, відповідач матеріальної допомоги на утримання неповнолітніх дітей не надає, тому позивачка ОСОБА_5 звернулася з позовом до суду і просила шлюб розірвати та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.05.2017 року і до їх повноліття.
Ухвалою суду від 04.10.2017 року прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа служба у справах дітей Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми, які проживають окремо об'єднавши їх в одне провадження ( а.с.57).
Ухвалою суду від 04.10.2017 року залучено по справі в якості третьої особи орган опіки та піклування Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області ( а.с.62).
З зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що він просить суд зобов'язати відповідача ОСОБА_1 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми, просить встановити систематичні побачення з дітьми, можливість спільного відпочинку з дітьми, відвідування дітьми його місця проживання та спілкування по телефону (а.с.44-48).
В судовому засіданні позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, послалась на обставини викладені в позовній заяві, після розірвання шлюбу просила залишити прізвище ОСОБА_1, проти зустрічних позовних вимог заперечувала частково, відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 позовні вимоги визнав, зустрічні позовні вимоги підтримав, просив їх задовільнити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей підлягають до повного задоволення, а зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа служба у справах дітей Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 ст.10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Судом встановлено, що шлюб між сторонами зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області 07.05.2009 року, актовий запис № 30 (а.с.7,8). Від даного шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом з позивачкою і повністю перебувають на її утриманні та вихованні (а.с.9-10). В свідоцтві про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 батьком зазначений відповідач ОСОБА_2 (а.с.9-10). Шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися, причиною цьому послужили, різні характери, різниця в поглядах на сім'ю та сімейне життя, сторони разом не проживають. При таких обставинах справи суд вважає, що сім'я сторін розпалась остаточно, підстав для досягнення примирення між сторонами не має, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя та інтересам неповнолітніх дітей і тому, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині розірвання шлюбу.
Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до повноліття.
Згідно ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст.182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ст. 183 Сімейного Кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Статтею 191 Сімейного Кодексе України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Частиною 1 ст. 182 СК України, в редакції закону чинній з 8 липня 2017 року передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів ; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. В частині 2 цієї статті вказано, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного Кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).
Також, частинами 1 та 2 ст.27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією,яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Відповідно до ст.5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 ніде не працює. Відповідач ОСОБА_2 є здоровою працездатною людиною, працює водієм відділу культури, туризму, молоді та спорту Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області та отримує заробітну плату, яка станом на липень 2017 року становить 2562 грн 65 коп ( а.с.56), непрацездатних осіб на утриманні не має і має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дітей.
Суд, враховуючи вищевикладене, бере до уваги склад сім'ї, матеріальне становище сторін, прожитковий мінімум для дитини відповідного віку і приходить до висновку про ухвалення рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині стягнення аліментів на утримання дітей
Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа служба у справах дітей Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми, які проживають окремо, то суд виходить з наступного.
Згідно ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Частина 2 та ч. 3 ст. 157 СК України передбачає, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Я було встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося сторонами, що з часу окремого проживання сторін їхні діти син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 залишилися проживати з матір'ю, відповідачкою за зустрічним позовом ОСОБА_1. Як з'ясувалося відповідачка ОСОБА_1 не надає можливість для спілкування батька ОСОБА_2 із дітьми, а саме забороняє забирати дітей по місцю його проживання, обмежує спілкування по телефону, внаслідок чого комісією з питань захисту прав дитини Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 26.06.2017 року №6/8 було прийняте рішення щодо визначення часу спілкування батька з малолітніми дітьми, а саме в другу та четверту суботу місяця з 09 години до 20 години, перша та третя неділя місяця з 09 години до 20 години (а.с. 54).
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Разом з тим орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно висновку органу опіки та піклування Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області щодо розв'язання спору встановлено, що умови проживання ОСОБА_1 відповідають інтересам її малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, 04.07.2013 року.
При цьому, суд також враховує, що визначений у цьому рішення порядку та способу участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми підтриманий у судовому засіданні представником органу опіки та піклування, що у повній мірі відповідає положенням ч. 4, 5 ст. 19 СК України.
Оскільки рішення від 03.11.2017 року в силу ст.19 СК України є обов'язковим до виконання, суд наголошує на необхідності дотримання сторонами встановленого ним порядку та способу участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та донькою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, якщо позивача звільнено від сплати судового збору, належний до сплати судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст.19,160,153,180 183 Сімейного кодексу України, ст.5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 197, 212-215 ЦПК України, суд, -
Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей задовільнити в повному обсязі.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи служба у справах дітей Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області, орган опіки та піклування Зіньківської районної державної адміністрації про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми, які проживають окремо - задовольнити частково.
Шлюб, між ОСОБА_1 (прізвище до шлюбу Гаврюшенко) ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області 07.05.2009 року, актовий запис № 30 - р о з і р в а т и.
Після розірвання шлюбу позивачці ОСОБА_1 залишити прізвище ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер суду невідомий, працюючого в відділі культури,туризму молоді та спорту Зіньківської РДА аліменти на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, жительки м.Зіньків, вулиця Вишнева,42, Полтавської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на утримання неповнолітніх дітей:ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж мінімальний розмір аліментів визначений чинним законодавством України для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 23.05.2017 року і до їх повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер суду невідомий 640 (шістсот сорок) грн. 00 копійок судового збору на користь: одержувач УДК в Зіньківському районі, код утримувача 38019788, рахунок 31219206700121, банк отримувача: ГУДКУ у Полтавській області, МФО 831019.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 копійок.
Рішення суду про стягнення аліментів в межах платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.
Визначити способи участі ОСОБА_2 у вихованні його дітей сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та спілкуванні з ними шляхом встановлення наступного графіку їх зустрічей:
- 2 (друга), 4 (четверта) субота з 9 год. 00 хв. до 20 год.00 хв.;
- 1 (перша), 3 (третя) неділля з 9 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.
- п'ять днів взимку та двадцять днів влітку для сумісного відпочинку та оздоровлення дітей за попередньою домовленістю з матір'ю дітей.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст виготовлено: 03.11.2017 року.
Суддя -