01 листопада 2017 року м. Київ К/800/22830/17
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області
на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року
у справі № 822/2773/16
за позовом Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області
до Фізичної особи ОСОБА_4
про стягнення податкового боргу, -
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 13 січня 2017 року відмовив у задоволенні позову Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - ОДПІ, позивач) до Фізичної особи ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4, відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 5963,23 грн.
Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01 червня 2017 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача відмовив у зв'язку із пропуском строку апеляційного оскарження постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2017 року.
У касаційній скарзі Кам'янець-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року, а матеріали справи направити для продовження розгляду до цього ж суду.
Відповідач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції встановив, що 31 січня 2017 року позивачем подано апеляційну скаргу на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2017 року, яку ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2017 року залишено без руху.
24 березня 2017 року апеляційну скаргу повернуто позивачу у зв'язку з відсутністю доказів усунення її недоліків, зокрема, несплатою судового збору у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір».
11 травня 2017 року позивач повторно звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, заявляючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Вказане клопотання податковий орган мотивував тим, що у зв'язку з неналежним фінансуванням ОДПІ не мала можливості сплатити судовий збір при поданні апеляційної скарги 31 січня 2017 року.
Разом з тим, встановлено, що в лютому 2017 року фінансування надходило, однак, податковий орган використовував дані кошти на погашення примусових стягнень згідно виконавчих листів.
ОДПІ зазначила, що лише в квітні 2017 року профінансовано потребу позивача щодо сплати судового збору та 20 квітня 2017 року сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2017 року.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року вказані ОДПІ підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані неповажними.
Відмова суду апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження (ухвала від 01 червня 2017 року) вмотивована тим, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції від 13 січня 2017 року подана податковим органом із пропуском строку на апеляційне оскарження. Доказів поважності причин пропуску податковим органом законодавчо встановленого строку подання апеляційної скарги не надано.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
За змістом частин 2, 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України відкриття апеляційного провадження обумовлено, зокрема відповідністю апеляційної скарги вимогам ст. 187 цього Кодексу та строками її подання.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Згідно із ч. 4 ст. 189 Кодексу апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Порядок поновлення процесуальних строків врегульовано ст. 102 Кодексу адміністративного судочинства України.
Якщо процесуальна дія не вчинена у межах строку, встановленого законом, суд може поновити строк, якщо він пропущений з причин, визнаних судом поважними.
Питання про поважність причин для продовження процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.
Причина пропуску строку може бути визнана поважною, якщо, зокрема: 1) існували об'єктивні (незалежні від особи, яка має вчинити процесуальну дію) обставини, які унеможливлювали або ускладнювали вчинення процесуальної дії у визначений законом або судом строк; 2) ця обставина виникла протягом процесуального строку, який пропущено; 3) об'єктивно нездоланна обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав безпідставними доводи ОДПІ щодо відсутності фінансування для сплати судового збору, як обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на апеляційне оскарження, на які заявник посилається як на поважні.
Згідно з ч. 2 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Податкові інспекції є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто, суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію, тому відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 січня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У п. 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
З врахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Крім того, ОДПІ до суду апеляційної інстанції не було надано доказів щодо відсутності фінансування у період з 31 січня 2017 року по 20 квітня 2017 року, а також не надано доказів неможливості хоча б часткової сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
У зв'язку з цим, є безпідставними посилання ОДПІ на відсутність можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги як на об'єктивну перешкоду при вирішенні питання щодо подання апеляційної скарги з дотриманням вимог ч. 3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства, Вінницький апеляційний адміністративний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження (ухвала від 01 червня 2017 року), діяв відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, відмова у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених ч. 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України, не позбавляє права сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, якщо суд вирішив їх питання про їх права, свободи, інтереси та обов'язки, оскаржити в апеляційному порядку судове рішення, додавши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки доводи, викладені в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, є встановлені наведеною процесуальної нормою підстави для залишення касаційної скарги ОДПІ без задоволення, а ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року - без змін.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року у справі № 822/2773/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: ____________ Л.І. Бившева
Судді: ____________ І.Я. Олендер
____________ Т.М. Шипуліна