18 жовтня 2017 року м. Київ К/800/11587/17
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області
на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2017 року
у справі № 804/6643/16
за позовом ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 01 листопада 2016 року задовольнив позов ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4, позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - ДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 червня 2015 року №040-17.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 лютого 2017 року у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги ДПІ відмовив, апеляційну скаргу повернув.
У касаційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2017 року, а матеріали справи направити для продовження розгляду до цього ж суду.
Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції встановив, що ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року в задоволенні клопотання ДПІ про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу відповідача залишено без руху з підстав невідповідності її вимогам Кодексу адміністративного судочинства України в частині неподання до суду оригіналу документу про сплату судового збору. Відповідачу надано десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
11 лютого 2017 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання відповідача про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги через неможливість у встановлені судом строки здійснити сплату судового збору.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 13 січня 2017 року вказане клопотання задоволено та продовжено процесуальний строк для усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з дня отримання копії даної ухвали.
14 лютого 2017 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору через відсутність бюджетних асигнувань, призначених для сплати судового збору. На підтвердження своєї позиції відповідач надав Тимчасовий кошторис на 1 квартал 2017 року.
Відмова суду апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги ДПІ та, як наслідок, повернення апеляційної скарги, вмотивовані тим, що відповідачем не наведено відповідних доводів та не подано достатньої кількості належних доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 606,32 грн. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що відстрочення сплати судового збору на певний строк є безпосереднім правом, а не обов'язком суду.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
За змістом частин 2, 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України відкриття апеляційного провадження обумовлено, зокрема відповідністю апеляційної скарги вимогам ст. 187 цього Кодексу та строками її подання.
Відповідно до ч. 6 ст. 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору
Згідно з ч. 2 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Податкові інспекції є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто, суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію, тому відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 січня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У п. 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
З врахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною для відстрочення чи звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, відмовляючи ДПІ у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та повертаючи апеляційну скаргу (ухвала від 17 лютого 2017 року), діяв відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки доводи, викладені в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, є встановлені наведеною процесуальної нормою підстави для залишення касаційної скарги ДПІ без задоволення, а ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2017 року - без змін.
Керуючись статтями 55, 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2017 року у справі № 804/6643/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: ____________ Л.І. Бившева
Судді: ____________ І.Я. Олендер
____________ В.П. Юрченко