пр. № 2/759/5899/17
ун. № 759/16040/17
01 листопада 2017 року суддя Святошинського районного суду м. Києва П'ятничук І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів та просила суд постановити рішення, яким розірвати шлюб між нею-ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений 15 травня 2009 р. в центральному відділі реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Кіровоградської області, про що є актовий запис № 151, стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Так, з аналізу поданої позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до Святошинського районного суду м. Києва, з посиланням на те, що вона фактично мешкає в АДРЕСА_1, хоча зареєстрована в Черкасській області.
Місцем проживання фізичної особи згідно із ст. 29 Цивільного кодексу України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
З системного аналізу норм Цивільного кодексу України (ст.29), Цивільного процесуального кодексу України (ст.ст.109, 115, 121,ч.ч. 3, 4 ст. 122), Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» (ст.ст.3, 6, 8), вбачається, що для визначення підсудності конкретної справи конкретному суду вирішальне значення мають офіційні дані органу реєстрації міст перебування та місця проживання фізичної особи, а не дані про її фактичне місце проживання (перебування), навіть і підтверджені отриманням поштової кореспонденції за певною адресою без реєстрації такого місця проживання (перебування).
Відповідно до ч.1 ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 110 ЦПК України, позови про стягнення аліментів та розірвання шлюбу у разі якщо на утриманні позивача є малолітні діти можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Однак, як вбачається з матеріалів справи ні позивач ні відповідач не зареєстровані в Святошинському районі, доказів щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання чи перебування позивача в Святошинському районі м.Києва суду не надано.
Таким чином, розгляд поданого позову не може бути здійсненим Святошинським районним судом м. Києва, в зв'язку з тим, що позивачем не дотримано правила підсудності.
Відповідно до ст. 115 ЦПК України якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала. Ухвала суду разом із заявою та всіма додатками до неї надсилається позивачу.
Виходячи з викладеного вище, а також те, що ні позивач ні відповідач не знаходиться в Святошинському районі міста Києва, позовна заява має бути повернута позивачу для подачі до належного суду.
Керуючись ст. ст.109, 115, 209 ЦПК України, суддя, -
Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - повернути позивачу для подачі до належного суду.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення чи протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, постановленої без участі особи, яка її оскаржує.
Суддя