Дата документу Справа № 310/3772/16-к
Єдиний унікальний №310/3772/16-к Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/778/1567/17 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
24 жовтня 2017 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Троіцьке-Печерськ, Комі АРСР, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 - в режимі відео конференції з Бердянським міськрайсудом Запорізької області,
обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник-адвокат ОСОБА_8 звернулися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 квітня 2017 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч.3 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі; на підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначеного покарання та відбутого покарання за вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 лютого 2017 року, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці.
До обвинуваченого ОСОБА_6 , до набрання вироком законної сили, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк відбування покарання постановлено рахувати з 26 серпня 2016 року, зараховано у строк покарання період попереднього ув'язнення ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 :
- на користь потерпілого ОСОБА_9 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, 10 600 грн, та в рахунок відшкодування моральної шкоди, - 700 грн;
- на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта на суму 704,08 грн.
Вирішена доля речових доказів у кримінальному провадженні.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник-адвокат ОСОБА_8 просять вищевказаний вирок суду першої інстанції змінити та пом'якшити призначене покарання, застосувавши ст.69 КК України. В обґрунтування своїх вимог вказують на те, що обвинувачений свою вину у вчиненому визнав в повному обсязі, щиросердо розкаявся, вибачився перед потерпілими, та завдану їм шкоду відшкодував частково. Крім того, зазначають, що до затримання він перебував у цивільному шлюбі та виховував чотирьох дітей, наміру скоювати крадіжок не має та бажає стати на шлях виправлення.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він 30 березня 2016 року приблизно о 00 годин 05 хвилин, знаходячись біля гаражу, розташованого позаду кафе «Берлога» по вул.Волонтерів (Піонерська) в м.Бердянськ Запорізької області, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, за допомогою металевої трубки відкрив гвинтовий замок воріт вказаного гаражу та проник всередину нього, звідки таємно, повторно, викрав належне ОСОБА_10 майно на загальну суму 3400 грн. Після цього, ОСОБА_6 з викраденим майном залишив місце скоєння злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 3400 гривень.
Крім того, 10 квітня 2016 року приблизно о 00 годин 05 хвилин, ОСОБА_6 , знаходячись біля гаражу, розташованого напроти будинку АДРЕСА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, за допомогою металевої трубки відкрив гвинтовий замок воріт вказаного гаражу та проник в середину нього, звідки таємно, повторно, викрав належне ОСОБА_9 майно на загальну суму 10 600 грн. Після цього, ОСОБА_6 з викраденим майном залишив місце скоєння злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 10 600 гривень.
Крім того, 10 квітня 2016 року приблизно о 02 годині, ОСОБА_6 , знаходячись біля гаражу розташованого напроти будинку АДРЕСА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, за допомогою металевої трубки відкрив гвинтовий замок воріт вказаного гаражу та проник в середину нього, звідки таємно, повторно викрав належну ОСОБА_9 дитячу коляску «Сhіссо» вартістю 2100 грн. Після цього, ОСОБА_6 з викраденим майном залишив місце скоєння злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 2 100 гривень.
Заслухавши доповідь судді; захисника - адвоката ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і вважав вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень при обставинах, зазначених у вироку, засновані на доказах, досліджених в судовому засіданні, належним чином оцінених судом, і, на думку колегії суддів, є обґрунтованими.
Дії ОСОБА_6 судом вірно кваліфіковані за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням в інше приміщення.
Доведеність вини й кваліфікація дій обвинуваченого ніким з учасників провадження не оспорюється.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд призначив у відповідності з положеннями Загальної частини КК України - у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за вчинені ним кримінальні правопорушення. При цьому суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який Законом віднесений до категорії тяжких, особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який свою вину у вчиненому визнав в повному обсязі, однак він є раніше неодноразово судимим за вчинення аналогічних злочинів, за місцем проживання характеризується посередньо, перебуває на обліку у лікаря-нарколога з 2011 року. Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнав щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочинів. Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав рецидив злочинів.
З урахуванням викладеного, а також фактичних обставин кримінального провадження, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у межах санкції ч.3 ст.185 КК України, але не на максимальний строк, та вважає, що саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
Підстав для застосування ст.69 КК України та призначення покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією статті, колегія суддів не вбачає.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого та його захисника, фактично вже враховані судом першої інстанції при призначенні покарання та правильність вищевказаних висновків суду не спростовують.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог ст.65 КК України і підстав для застосування більш м'якого покарання не вбачає.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 квітня 2017 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч.3 ст.185 КК України, - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення, та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк, але з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4