125/979/17
2/125/859/2017
02.11.2017 року м. Бар
Барський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого, судді Хитрука В.М.
при секретарі Білик Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди
Позивачі свої вимоги до суду мотивували тим, що відповідач ОСОБА_3 06 жовтня 2016 року біля 23 години на відрізку дороги Любар - Хмільник - ОСОБА_4 між населеними пунктами село Іванівці та село Васютинці Барського району Вінницької області відповідач, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_1, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з зустрічним автомобілем ВАЗ 217130, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, який належить ОСОБА_2.
Постановою Барського районного суду від 14 квітня 2017 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В результаті ДТП ОСОБА_1 отримав легкі тілесні ушкодження. Згідно висновку експерта вартість матеріального збитку, завданого власнику автомашини ВАЗ 217130, державний номерний знак НОМЕР_2 становить 79 811 грн. 27 коп.
Окрім матеріальної шкоди, ОСОБА_2 завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що вона злякалась, коли дізналась, що її син ОСОБА_1 потрапив у ДТП і йому завдані тілесні ушкодження, автомобіль дуже пошкоджений. Моральну шкоду позивач оцінює у 10 000 гривень.
ОСОБА_1, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він злякався під час ДТП за своє життя і життя пасажира ОСОБА_5, який їхав з ним у машині і який теж отримав тілесні ушкодження. Внаслідок ДТП позивачу завдані тілесні ушкодження. Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінив у 10 000 грн.
Добровільно відповідач не бажає відшкодувати завдану шкоду.
Тому, позивачі просили суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 79811 грн. 27 коп., на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 10000 грн. та витрати по справі за надання юридичної допомоги в сумі 1500 грн.; на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10000 грн. та витрати по справі за надання юридичної допомоги в сумі 1000 грн.
У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їх представник адвокат ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали повністю та наполягали на їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат ОСОБА_7 позов визнали повністю та не заперечували проти його задоволення.
Суд, заслухавши пояснення позивачів, представника позивача, відповідача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає, що позов необхідно задовольнити частково. До такого висновку суд дійшов з наступного.
ОСОБА_3 06 жовтня 2016 року в 23.00 год. на відрізку дороги Любар - Хмільник - ОСОБА_4 між населеними пунктами село Іванівці та село Васютинці Барського району Вінницької області, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки ВАЗ 21063, державний номерний знак 721 - 92 КН, рухаючись по направленню села Іванівці Барського району, перед початком зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, не вибрав безпечної швидкості з урахуванням дорожньої обстановки, перед початком обгону не переконався утому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїздити, вільна, несвоєчасно вжив заходи до зменшення швидкості, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з зустрічним автомобілем ВАЗ 217130, державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1.
Автомобіль ВАЗ 217130, державний номерний знак НОМЕР_3 належить ОСОБА_2.
Відповідно до ч. 1 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренда і т.п.) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використовування, зберігання або зміст якого створює підвищену небезпеку.
Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського віддання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Постановою Барського районного суду від 14 квітня 2017 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Позивач ОСОБА_1 в даній дорожній ситуації ПДР України не порушив.
Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ст.. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1192 частиною 2 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові пленум Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 №6 в пункті 9 абзацу 4.
Згідно роз'яснень викладених у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 р. № 4 « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Порушник зобов'язаний відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду, яка включає вартість виконання робіт та деталей для повного відновлення транспортного засобу з метою приведення його до того стану, в якому він існував до дорожньо-транспортної пригоди. Збитки в результаті дорожньо-транспортної пригоди визначають оцінювачі шляхом складання висновку та звіту автотоварознавчого дослідження, а під час розгляду справи в суді, у випадку виникнення обґрунтованих сумніві у правильності розмірів збитків визначених оцінювачем, призначається судова автотоварознавча експертиза.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді синців на передній поверхні грудної клітки зліва та справа, на спині, в ділянці нижнього краю реберної дуги справа. Вказані тілесні ушкодження відповідно до висновку судово-медичного експерта № 247 від 07 жовтня 2016 року відносяться за степенем тяжкості до легких тілесних ушкоджень.
В результаті ДТП, яке скоїв відповідач, автомобіль, який належить ОСОБА_2, був пошкоджений.
Згідно висновку експерта N° 3143/16-21 від 03 січня 2017 року автотоварознавчої експертизи вартість матеріального збитку, завданого власнику автомашини ВАЗ 217130, державний номерний знак НОМЕР_2 становить 79 811 грн 27 коп., а вартість ремонту у випадку відновлення транспортного засобу складає на грудень 2016 року величину 109 156 грн 51 коп. відповідно до вище згаданого висновку експерта дійсна ринкова вартість згаданої автомашини становить 127 420 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідний правовій підставі володіє транспортним засобом.
Окрім матеріальної шкоди, ОСОБА_2 завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що вона злякалась, коли дізналась, що її син ОСОБА_1 потрапив у ДТП і йому завдані тілесні ушкодження, її автомобіль пошкоджений. Це призвело до того, що вона нервувала, погано спала, плакала. Не має кошів відремонтувати машину, яка була засобом пересування для її родини. Це призвело до душевних страждань та необхідності шукати кошти для ремонту машини, це змінили її звичний уклад життя. Моральну шкоду позивач оцінила у 10 000 гривень.
ОСОБА_1 завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він злякався під час ДТП за своє життя і життя пасажира ОСОБА_5, який їхав з ним у машині і який теж отримав тілесні ушкодження. Внаслідок ДТП йому завдані тілесні ушкодження. До цього часу відчуває біль, страх перед машинами, не може спокійно спати. Моральну шкоду позивач оцінив у 10 000 грн.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Право на компенсацію моральної шкоди передбачається статтею 23 ЦК України, яка надає приблизний перелік проявів моральної шкоди.
Так, стаття 23 ЦК України надає особі право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна.
Компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача. Згідно роз'яснень, наданих у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.
Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Наявність вини заподіювача шкоди презюмується. За загальною презумпцією вини в цивільному праві, відсутність вини доводиться заподіювачем шкоди.
Форма вини заподіювача моральної шкоди (умисел або необережність) за загальним правилом не має значення.
У поданій до суду позовній заяві позивачі навели обґрунтування спричиненої моральної шкоди, які у судовому засіданні підтримали.
Суд, з урахуванням характеру немайнових втрат, характеру і обсягу страждань позивачів, та, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, розмір моральних збитків визначає в сумі 10000 гр. кожному.
Згідно п.1 ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст. 1166, ст. 1167 ЦК України, ст. 10, 59, 60, 88, 209, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10000 (десять тисяч) гривень завданої моральної шкоди та 1000 грн. понесених судових витрат, а загалом 11000 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 10000 (десять тисяч) гривень завданої моральної шкоди; 79 811 грн. 27 коп. завданої матеріальної шкоди як власнику автомашини ВАЗ 217130, державний номерний знак AB 0799 ВЕ, пошкодженого у ДТП 06 жовтня 2016 року; та 1500 грн. понесених судових витрат, а загалом 91311,27 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення, а неприсутніми особами в той же строк з дня отримання копії рішення, шляхом подачі апеляційної скарги в Апеляційний суд Вінницької області через Барський районний суд Вінницької області.
Суддя: