Справа № 128/2032/17
Іменем України
02 листопада 2017 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017020100000576 від 28.05.2017 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сербинівці, Жмеринського району, Вінницької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, офіційно не працюючого,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст.185 КК України,-
ОСОБА_4 , приблизно о 21 год. 00 хв. 27.05.2017 року знаходився в готельно-ресторанному комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де проходив стажування на бармена-офіціанта. Там він перебуваючи біля барної стійки, таємно заволодів чужим майном, належним ОСОБА_5 . Так, усвідомлюючи протиправність своїх дій та скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає, ОСОБА_4 дістав із каси 315 гривень (купюрами 100, 50, 10 та 5 гривень) та поклав собі їх у кишеню, після чого покинув даний заклад та розпорядився викраденим на свій розсуд. Своїми злочинними діями ОСОБА_4 завдав ОСОБА_5 , яка являється власницею готельно-ресторанного комплексу «Родинний затишок» матеріальної шкоди на суму 315 гривень.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст.185 КК України визнав повністю, щиро розкаявся. Суду показав, що 27.05.2017 року він знаходився в готельно-ресторанному комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де проходив стажування на бармена-офіціанта. Проходячи стажування він з коробки біля барної стійки забрав грошові кошти в сумі 315,00 грн. сплачених клієнтами та покинув даний заклад. На теперішній час шкоду не відшкодував, але має намір відшкодувати.
За згодою обвинуваченого, згідно ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів зібраних в ході досудового розслідування, стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, крім даних, що характеризують особу обвинуваченого, і при цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, у суду немає сумніву у добровільності його позиції, а також роз'яснено, що в такому випадку обвинувачений буде позбавлений можливості оспорювати дані фактичні обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Згідно ст.337 КПК України суд діє в межах висунутого обвинувачення.
При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, сімейний та матеріальний стан обвинуваченого те, що він характеризується за місцем проживання позитивно, ту обставину, що збиток не було відшкодовано, а також те, що обвинувачений є раніш не судимим.
Обставини, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, активне сприяння в розкритті злочину.
Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 - не встановлено.
Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлявся.
Згідно з п.3 ч.1 ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
При цьому суд також враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів.
При розгляді даного кримінального провадження, суд керувався принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно статті 6 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом; кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
З урахуванням всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, з врахуванням думки потерпілої, яка не наполягав на суворій мірі покарання, суд вважає, що ОСОБА_4 необхідно обрати покарання у виді громадських робіт, що на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності і захистом інтересів потерпілої.
Призначаючи ОСОБА_4 зазначене вище покарання, суд виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинуваченого, для запобігання вчиненню ним нових злочинів, таким, що відповідає його особі, справедливим, а також є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання, та відповідає принципу верховенства права.
Міра запобіжного заходу не обиралася.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -
Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 100 (ста) годин громадських робіт.
До вступу вироку в законну силу міра запобіжного заходу не обирається.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.
З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1