Справа № 369/9256/17
Провадження № 2-о/369/214/17
Іменем України
24.10.2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Дубас Т.В.,
при секретарі Остролуцька Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Михайлівсько-Рубежівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, про оголошення особи померлою, -
Заявник ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з заявою про оголошення особи померлою, мотивуючи її тим, що її батько ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 20.11.2000 року пішов з місця проживання та не повернувся, що підтверджується довідкою Києво-Святошинського відділу поліції ГУНП у Київській області.
Разом з батьком заявник проживала в будинку в АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою та актом обстеження житлово побутових умов проживання, що складений депутатами сільської ради та сусідами свідками.
ОСОБА_2 20.11.2000 року пішов з місця проживання так до цього часу і не повернувся. З цього часу він на зв'язок із заявником не виходив, за місцем постійного проживання не з'являвся.
Заявник є дочкою померлого, що підтверджується свідоцтвом про народження і постійно проживала разом з батьком за місцем його реєстрації, АДРЕСА_1
Протягом тривалого часу заявник неодноразово зверталася до правоохоронних органів з метою розшуку батька. Останній раз заявник звернулася 11.05.2017 році, що підтверджується довідкою.
Проте, вжитими заходами розшукати батька не вдалося.
Отже, є підстави оголосити ОСОБА_2 померлим. Оголошення мого батька померлим необхідне заявнику для вступу у спадщину.
Тому, заявник просила оголосити померлим ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4
В судовому засіданні представник заявника вимоги заяви підтримав та просив їх задоволити.
Михайлівсько-Рубежівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області направила до суду заяву про розгляд справи у відсутності їх представника, проти задоволення заяви не заперечувала.
Суд, заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку про необхідність відмови у вимогах заяви виходячи наступного.
Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1
Відповідно до довідки виконавчого комітету Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 28.02.2007 р. № 304 вбачачається що заявник з 1993 року по теперішній час проживає в АДРЕСА_2
Правовідносини з приводу оголошення особи померлою регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців.
Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (ч. 2 ст. 46 ЦК України).
Оголошення особи померлою має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася щодо правовідносин за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідомо.
Рішення про оголошення фізичної особи померлою приймається судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців. Виняток встановлений у ч. 2 ст. 46 ЦК України, де зазначено, що фізична особа, яка пропала безвісті у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій; неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.
Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» надано роз'яснення, що судам необхідно відрізняти оголошення фізичної особи померлою від встановлення факту смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою це ствердження судовим рішенням припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті можливо, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації органом державної РАЦС факту смерті.
Суд аналізуючи підстави, які обумовили звернення до суду, вважає, що обставин, з якими закон пов'язує оголошення фізичної особи померлою не встановлено.
Як вбачається з матеріалів справи, заявник та її представник стверджували що ОСОБА_2 у місці його постійного проживання з 2000 р. на зв'язок із заявником дочкою не виходить за місцем свого постійного проживання не з'являвся.
Однак, до правоохоронних органів із заявою про оголошення в розшук безвісно відсутнього, заявник звернулась лише в листопаді 2016 р., про що до суду було надано письмову заяву та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення
Відомості по факту зникнення ОСОБА_2 були внесені уповноваженою особою Києво-Святошинського ВП ГУ Національної поліції до Єдиного реєстру досудових розслідувань лише 04.05.2017 р.
Інших належних та допустимих письмових доказів про те, що заявник починаючи з 2000 р. по 2016 р. зверталась із заявами до правоохоронних органів щодо розшуку її батька, до суду надано не було.
В Акті обстеження житлово-побутових умов проживання, складеного депутатом Михайлівсько-Рубежівської сільської ради від 22.05.2017 р., зазначено лише що за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_2 не проживає, і даний акт не містить даних про те, що батько заявника не проживає по місцю реєстрації з 2000 року та відповідно не може бути належним та допустимим доказів при розгляді справи про оголошення особи померлою.
У ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи наведене, зважаючи на те, що не проживання ОСОБА_2 за місцем реєстрації не є достатньою підставою для оголошення його померлим, тому суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 46 ЦК України, ст. ст. 57-59, 60, 61, 234-235, 246-249, 292, 294 ЦПК України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1, заінтересована особа - Михайлівсько-Рубежівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, про оголошення особи померлою - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його оголошення.
Суддя: Дубас Т.В.