Справа № 473/3020/17
іменем України
"01" листопада 2017 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Вуїва О.В., при секретарі Заблоцькій М.М.,
за участю відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому вказував, що 22 червня 2011 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір б/н, відповідно до якого банк надав останньому кредит у вигляді встановленого на платіжну карту кредитного ліміту з можливістю односторонньої зміни кредитодавцем розміру ліміту, який встановив на рівні 300 грн., а відповідач зобов'язався щомісячно частинами повертати кредит, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним - 20,4 % річних від розміру заборгованості (з вересня 2014 року ставку збільшено до 34,8 % річних, з квітня 2015 року ставку збільшено до 43,2 % річних).
Наслідками порушення умов договору в частині своєчасного виконання зобов'язань позичальником є обов'язок останнього сплачувати неустойку (а саме, згідно банківських тарифів, пеню в розмірі 0,0001 % від заборгованості, але не менше 50 грн. на місяць, а з 01 вересня 2014 року при виникненні прострочки на суму понад 100 грн. - пеню в розмірі 0,24 % від суми боргу (щоденно) + 50 грн. (в разі виникнення прострочки понад місяць - +100 грн. на місяць), а також при порушенні грошових зобов'язань понад 30 днів - штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості).
Крім цього в разі порушення позичальником взятих на себе зобов'язань банк наділений правом вимоги дострокового повернення кредиту.
Проте позичальник умови договору в частині вчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування ним виконував не належним чином в зв'язку з чим станом на 31 липня 2017 року виникла заборгованість по кредитному договору в загальному розмірі 18 293,44 грн., в тому числі:
- заборгованість по кредиту - 294,41 грн.;
- заборгованість по процентам - 13 152,22 грн.;
- нарахованої пені в розмірі 3 499,50 грн.;
- нарахованих штрафів в загальному розмірі 1 347,31 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з ОСОБА_1 в повному обсязі.
В судове засідання представник позивача не з'явився, проте в матеріалах справи міститься його заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказуючи на те, що між сторонами відсутні договірні (кредитні) правовідносини, оскільки між ними не було укладено кредитний договір в класичному його розумінні, а підписання ним анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не є укладенням договору та підставою для виникнення цивільно-правових зобов'язань. Також відповідач звертав увагу суду на те, що банк протягом тривалого часу не повідомляв його про наявність кредитних правовідносин та розмір боргу, тобто штучно створив заборгованість по кредитному договору.
Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі представника позивача, оскільки матеріали справи містять достатньо інформації для її вирішення.
Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 22 червня 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» уклав у письмовій формі з ОСОБА_1 кредитний договір б/н в якому сторони узгодили всі його умови.
Договір складається з анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, банківських тарифів, пам'ятки клієнта, діє з моменту його укладення до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до договору банк надав ОСОБА_1 кредит за тарифним планом кредитних карток «Універсальна Contract» у вигляді встановленого на платіжну карту кредитного ліміту з можливістю односторонньої зміни кредитодавцем розміру ліміту, який встановив на рівні 300 грн., а відповідач зобов'язався щомісячно частинами повертати кредит, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним в розмірі 1,7 % на місяць від розміру заборгованості (20,4 % річних).
З вересня 2014 року тарифний план змінено на «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», розмір процентної ставки збільшено до 2,9 % на місяць (34,8 % річних), а з квітня 2015 року - до 3,6 % на місяць (43,2 % річних).
Наслідками порушення умов договору в частині своєчасного виконання зобов'язань позичальником є обов'язок останнього сплачувати неустойку (а саме, згідно банківських тарифів, пеню в розмірі 0,0001 % від заборгованості, але не менше 50 грн. на місяць, а з 01 вересня 2014 року (після зміни тарифного плану) при виникненні прострочки на суму понад 100 грн. - пеню в розмірі 0,24 % від суми боргу (щоденно) + 50 грн. (в разі виникнення прострочки понад місяць - +100 грн. на місяць), а також при порушенні грошових зобов'язань понад 30 днів - штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості).
Крім цього в разі порушення позичальником взятих на себе зобов'язань, банк наділений правом вимоги дострокового повернення кредиту.
Згідно договору позичальник також зобов'язаний ознайомлюватися зі змінами в умовах обслуговування кредиту та банківських тарифах та в разі незгоди з такими змінами вимагати розірвання договору, попередньо та в повному обсязі сплативши наявну заборгованість (п.п. 1.1.2.3, 1.1.2.4, 2.1.1.5.3, 2.1.1.5.4 Умов і Правил).
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин (договір) вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Отже відповідач, підписавши 22 червня 2011 року анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, отримавши кредитну картку зі строком дії останньої до лютого 2016 року та користуючись кредитними коштами (що не заперечувалося відповідачем в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи) приєднався та погодився з відповідними умовами, тарифами банку, що свідчить про досягнення домовленості та укладення кредитного договору між сторонами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами(ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Положення ст.ст. 546, 548-551 ЦК України вказують на те, що сторони зобов'язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов'язання забезпечується неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в законі або договорі.
Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
З матеріалів справи вбачається те, що позичальник дійсно порушив умови договору в частині вчасного повернення кредиту, а також сплати відсотків за користування ним.
В зв'язку з цим станом на 31 липня 2017 року виникла заборгованість по кредитному договору, зокрема заборгованість по кредиту в розмірі 294,41 грн., що підтверджується розрахунком боргу та випискою по рахунку позичальника.
Крім того позивачем нараховано заборгованість по процентам в розмірі 13 152,22 грн., виходячи з процентної ставки, яка неодноразово змінювалася банком: з 22 червня 2011 року - 1,7 % на місяць (20,4 % річних), з 01 вересня 2014 року - 2,9 % на місяць (34,8 % річних); з 01 квітня 2015 року - 3,6 % на місяць (43,2 % річних).
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки, дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
Судом встановлено, що зміна базової процентної ставки за користування кредитними коштами відбулася відповідно до наказів від 18 серпня 2014 року № СП-2014-6915682 (34,8 % річних) та від 18 лютого 2015 року № СП-2015-6552838 (43,2 % річних). При цьому нові тарифи із підвищеною ставкою підлягають застосуванню лише для витрат, зроблених після введення в дію нових тарифів (а.с. 7).
Згідно розрахунку боргу та виписки по рахунку позичальника з вересня 2014 року жодних витрат по картрахунку позичальником здійснено не було, останній продовжував користуватися виключно кредитними коштами, отриманими до вказаної дати.
Разом з тим позивачем не надано доказів щодо своєчасно повідомлення відповідача про зміну розміру фіксованої процентної ставки.
За таких обставин проценти за весь період користування кредитом мали бути нараховані, виходячи з процентної ставки, що діяла до 01 вересня 2014 року - 20,4 % річних (кредитна картка «Універсальна Contract»).
При цьому суд погоджується з розрахунком заборгованості по процентам, наданим позивачем станом на 01 вересня 2014 року. Перерахунку підлягає розрахунок заборгованості по процентам за період з 01 вересня 2014 року по 31 липня 2017 року. Таким чином заборгованість по процентам станом на 31 липня 2017 року (в межах заявлених позовних вимог) становить 229,45 грн., з яких:
-51,94 грн. (нараховані проценти станом на 01 вересня 2014 року);
-177,51 грн. (нараховані проценти за період з 01 вересня 2014 року по 31 липня 2017 року, виходячи з незмінного розміру заборгованості за тілом кредиту, включаючи прострочену, за періоди, вказані позивачем у розрахунку, помноженої на процентну ставку - 20,4 % річних, з подальшим діленням набутих сум на 360 (п. 2.1.1.12.6 Умов і Правил) та множенням на кількість днів, протягом якого здійснюється нарахування процентів (1064 дні)).
Що стосується нарахованої неустойки, то суд виходить з того, що нарахування банком пені проводилося з порушенням умов договору, а саме не за ставками, узгодженими сторонами під час укладення договору (0,0001 % від заборгованості, але не менше 50 грн. на місяць), а за змінюваними ставками (аналогічно порядку нарахування процентів).
Крім цього цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Зокрема штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Зазначена правова позиція Верховного Суду України викладена в постанові від 21 жовтня 2015 року по цивільній справі №6-2003цс15 та в силу положень ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами.
Оскільки банком нараховано пеню та штраф за одне й те саме порушення зобов'язань за договором, їх одночасне стягнення є неприпустимим.
Водночас згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.
Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).
Аналогічні правові висновки виклав й Верховний Суд України в своїх постановах, зокрема від 03 вересня 2014 року по справі №6-100цс14 та від 04 листопада 2015 року по справі №6-1120цс15 в яких зазначав, що згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
З матеріалів справи вбачається, що нарахована позивачем неустойка (як пеня та штраф в сукупності, так і окремо) є надто завищеною, перевищує загальний розмір боргу, що суперечить самій компенсаційній суті неустойки та засадам цивільного судочинства, а саме справедливості, добросовісності та розумності.
Тому суд з врахуванням вищевстановлених обставин вважає можливим зменшити розмір пені до обґрунтованого та співвідносного з розміром боргу (520 грн.), штраф, з підстав, передбачених вище, не стягувати.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню (згідно розміру задоволених вимог) понесені останнім судові витрати, а саме 91,36 грн. судового збору (1 600 грн. (сплачений судовий збір) х 5,71 % (відсоток задоволених позовних вимог)).
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 22 червня 2011 року, що утворилася станом на 31 липня 2017 року, а саме заборгованість по простроченому кредиту в розмірі 294 (двісті дев'яносто чотири) гривні 41 копійка, заборгованість по процентам за користування кредитом - 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 45 копійок, неустойку (пеню) за порушення умов договору в розмірі 520 (п'ятсот двадцять) гривень, а всього в загальному розмірі 1 043 (одна тисяча сорок три) гривні 86 копійок, перерахувавши кошти на розрахунковий рахунок (р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570), а також в повернення 91 (дев'яносто одну) гривню 36 копійок судового збору, перерахувавши вказану суму на цей же рахунок.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О.В. Вуїв