Справа № 2-а-4/10
іменем України
"24" червня 2010 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді - Вуїва О.В.,
при секретарі - Козачук О.С.,
за участю: позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вознесенську Миколаївської області (далі - Управління ПФУ) про визнання постанови по справі про адміністративне правопорушення протиправною та її скасування,
В жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Вознесенську про визнання постанови по справі про адміністративне правопорушення протиправною та її скасування.
В подальшому позивач звернувся з уточненим позовом аналогічного змісту до Головного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що постановою від 17 серпня 2009 року за вчинене правопорушення, передбачене ст. 165-1 КУпАП України на нього Управлінням Пенсійного фонду України в м. Вознесенську було накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 гривень.
Оскаржувана постанова обґрунтована посадовими особами Управління ПФУ неповерненням ОСОБА_1 як тимчасово виконуючим обов'язки керівника відділення «Вознесенське-центральне» МРУ ЗАТ КБ «ПриватБанк» до пенсійного фонду сум пенсій, зарахованих на поточний рахунок пенсіонера ОСОБА_4 у місяці, наступному за місяцем його смерті протягом одного банківського дня з дня надходження відомостей про його смерть.
ОСОБА_1 вказував на відсутність в його діях порушення чинного законодавства, зокрема неможливість повернення пенсійних коштів з підстав їх відсутності на рахунку одержувача.
Також просив врахувати ту обставину, що оскаржувана постанова винесена без його участі в зв'язку з чим він був позбавлений права надати свої пояснення щодо порушення, а також була вручена йому лише 12 жовтня 2009 року разом з постановою про відкриття виконавчого провадження, внаслідок чого він з поважних причин пропустив строк на її оскарження.
Виходячи з цих обставин, позивач просив про визнання постанови протиправною та її скасування.
Ухвалою суду від 28 квітня 2010 року первісного відповідача по справі Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області було замінено на належного - Управління Пенсійного фонду України в м. Вознесенську Миколаївської області.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.
Представники відповідача як в наданому письмовому запереченні, так і в судовому засіданні позовні вимоги не визнали.
Свої заперечення обгрунтовували тим, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням матеріальних та процесуальних норм, об'єктивно відображає обставини справи, містить правильну кваліфікацію правопорушення та обгрунтоване стягнення.
Разом з тим звертали увагу суду на те, шо ОСОБА_1 був ознайомлений з протоколом про адміністративне правопорушення, знав про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, однак не бажав приймати участь в її розгляді, а також свідомо ухилявся від отримання оскаржуваної постанови, що призвело до пропуску ним строку на звернення до суду.
Виходячи з цих обставин вважали, що в позові необхідно відмовити.
Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, показання свідка ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 16 січня 2009 року між Управлінням Пенсійного фонду України в м. Вознесенську Миколаївської області та Закритим акціонерним товариством «ПриватБанк» в особі його Миколаївського регіонального відділення був укладений договір №13 за яким банк зобов'язався виконувати функції відкриття пенсійних рахунків пенсіонерам з видачею їм платіжних карток, зарахування на ці рахунки та виплати пенсіонерам пенсій, передбачених «Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596 (далі - Порядок).
Такий рахунок на підставі письмового договору був відкритий й ОСОБА_4
До червня 2009 року (включно) відповідач нараховував ОСОБА_4 пенсію, яка зараховувалася банком на його пенсійний рахунок.
В зв'язку з тим, що в травні 2009 року ОСОБА_4 помер, про що стало відомо відповідачу лише в кінці червня 2009 року, а тому Управління ПФУ 24 червня 2009 року звернулося з вимогою до ПриватБанку про повернення помилково нарахованої пенсіонеру та зарахованої на його пенсійний рахунок пенсії за червень 2009 року.
Проте 26 травня 2009 року фонд отримав відмову, що була обгрунтована керівником банку відсутністю коштів на пенсійному рахунку ОСОБА_4
В зв'язку з цими обставинами посадовими особами відповідача було проведено відповідну перевірку за результатами якої було складено акт, а в подальшому протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача, як особи, що на час складання протоколу тимчасово виконувала обов'язки керівника відділення ПриватБанку.
В подальшому постановою від 17 серпня 2009 року ОСОБА_6 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 165-1 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Відповідно до абз. 1, 2 ст. 13 Порядку, п.п. 2, 3 ст. 8 договору від 16 січня 2009 року у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсії та грошової допомоги уповноважений банк зобов'язаний припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, і зробити відповідну помітку у примірнику списку на зарахування пенсій та допомоги, що підлягає поверненню органу Пенсійного фонду.
Суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного операційного за місяцем смерті пенсіонера, підлягають поверненню уповноваженим банком відповідно органам Пенсійного фонду не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача.
При цьому за умовами договору кошти повертаються фонду лише при їх наявності на поточному рахунку пенсіонера на час відповідного звернення.
Згідно п. 29 Порядку особи, винні у порушенні цього Порядку, несуть відповідальність згідно із законодавством України.
Така відповідальність передбачена ст. 165-1 КУпАП.
Судом встановлено, що підставою неповернення посадовими особами банку пенсійних коштів була їх відсутність на пенсійному рахунку ОСОБА_4 на момент відповідного звернення Управління ПФУ, що знайшло своє повне підтвердження випискою про рух коштів на пенсійному рахунку.
Згідно виписки пенсійні кошти були зняті готівкою або списані банком за зобов'язаннями пенсіонера до дати звернення, що повністю узгоджується з договором про відкриття та обслуговування картрахунку пенсійної карти пенсіонера ОСОБА_4 від 16 січня 2002 року, який передбачає, як можливість зняття коштів, так і їх списання.
Проте вказана обставина не була врахована під час складання протоколу та винесення оскаржуваної постанови.
Крім цього посадовими особами відповідача не було з'ясовано, хто є суб'єктом правопорушення та притягнуто до відповідальності позивача, як особу, що лише тимчасово на час відпустки керівника відділення банку, виконувала його обов'язки, не враховано ту обставину, що саме керівник, а не ОСОБА_1 в письмовій формі відмовив в поверненні коштів, належних Пенсійному фонду України.
Таким чином до адміністративної відповідальності було притягнуто особу, яка лише виконувала обов'язки керівника на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення, а не особу на момент вчинення діянь, які на думку відповідача містять склад адмінстративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Однак в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження належними доказами всі необхідні елементи, що складають зміст поняття «аміністративне правопорушення», зокрема наявність протиправних дії або бездіяльності у поведінці позивача, а також наявність вини.
Водночас відповідачем не було належним чином визначено суб'єкт правопорушення, який повиненен нести відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 165-1 КупАП з врахуванням того, що таким суб'єктом можуть бути лише спеціально визначені законом посадові особи (спеціальний суб'єкт), що мали такий статус на момент вчинення порушення.
Разом з тим судом встановлено, що копія оскаржуваної постанови була отримана ОСОБА_1 лише 12 жовтня 2009 року, сторонами не надано жодних доказів, шо можуть свідчити про умисне ухилення позивача від її отримання, а тому суд згідно ч. 1 ст. 102 КАС України вбачає підстави для поновлення позивачу строку для звернення до суду.
Виходячи з цих обставин суд приходить до висновку, що позов в межах заявлених вимог підлягає частковому задоволенню шляхом скасування оскаржуваної постанови.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 158-163, 167 КАС України, суд -
Постанову серії ПФ-05 №024 від 17 серпня 2009 року відносно ОСОБА_1 про притягнення його до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 165-1 КУпАП до стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. - скасувати.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Одеської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її оголошення і подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: