Справа № 2-а-407/10
іменем України
"09" серпня 2010 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді - Вуїва О.В.,
при секретарі - Попенко О.О.,
за участю: позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про визнання постанови про адміністративне правопорушення протиправною та її скасування, -
В серпні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ДАЇ УМВС України в Миколаївській області про визнання постанови про адміністративне правопорушення протиправною та її скасування.
В обгрунтування позову зазначав, що 02 серпня 2010 року інспектор Коблевської роти ДПС ДАЇ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_2 склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення.
Згідно протоколу позивач 02 серпня 2010 року об 11 годині 45 хвилин на 172 км. автодороги Р-06 Ульянівка-Миколаїв, керуючи належним йому на праві власності автомобілем «ГАЗ-3274», реєстр. номер НОМЕР_1 в порушення п. 14.6-А ПДР України здійснив обгін транспортного засобу, що рухався в попутньому напрямку на перехресті, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КупАП.
На підставі протоколу інспектором в цей же день було винесено постанову, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КупАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Позивач вважав, що постанова винесена безпідставно та з процесуальними порушеннями, а саме того, що під час складання протоколу та розгляду адміністративної справи йому не роз'яснили його процесуальні права, не спростували його заперечення проти факту порушення, не зібрали відповідні докази та не надали йому можливість зазначити свої докази, що спростовують факт порушення.
Виходячи з цих обставин, ОСОБА_1 просив про визнання оскаржуваної постанови протиправною та її скасування.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.
В той же час додатково пояснив, що дійсно 02 серпня 2010 року об 11 годині 45 хвилин, рухаючись по автодорозі Р-06 Ульянівка-Миколаїв, задовго до розташування дорожнього знаку, що попереджує про наявність перехрестя та самого перехрестя він розпочав маневр обгону транспортного засобу (автобуса), що здійснював рух в попутньому напрямку. Під час його здійснення вказаний транспортний засіб раптово почав значно підвищувати швидкість руху, чим перешкодив ОСОБА_1 вчасно закінчити маневр.
Разом з тим на час виїзду на перехрестя доріг позивач закінчив маневр випередження попутнього транспортного засобу та закінчував маневр повернення на власну смугу руху.
Оскільки вказані обставини були доведені до відома посадової особи, що складала протокол, проте не враховані та не спростовані останьою, а тому позивач просив про скасування оскаржуваної постанови.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, направивши на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, а також заперечення проти позову в якому вказував на правомірність оскражуваної постанови та відсутність підстав для її скасування.
Заслухавши пояснення позивача, показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.
Відповідно до протоколу серії ВЕ № 029945 та постанови ВЕ № 202457 02 серпня 2010 року об 11 годині 45 хвилин на 172 км. автодороги Р-06 Ульянівка-Миколаїв, позивач, керуючи належним йому на праві власності автомобілем «ГАЗ-3274», реєстр. номер НОМЕР_1 в порушення п. 14.6-А ПДР України здійснив обгін транспортного засобу, що рухався в попутньому напрямку на перехресті, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КупАП.
Позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КупАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Відповідно до п. 1.10 ПДР України обгін - випередження одного або кількох транспортних засобів, пов'язане з виїздом на смугу зустрічного руху.
Згідно п. 14.6-А ПДР України обгін на перехресті заборонено.
Разом з тим згідно п. 14.3 ПДР України водієві транспортного засобу, якого обганяють, забороняється перешкоджати обгону шляхом підвищення швидкості руху або іншими діями.
З пояснень ОСОБА_1, показань свідків ОСОБА_4, ОСОБА_3, а також частково - з пояснень позивача в протоколі про адміністративне правопорушення вбачається та обставина, що на час виїзду на перехрестя доріг останній повністю закінчив маневр випередження попутнього транспортного засобу та практично закінчив маневр повернення на власну смугу руху.
Разом з тим з пояснень позивача та показань свідка ОСОБА_3 вбачається те, що здійсненню маневру обгону перешкоджав водій транспортного засобу, якого обганяють шляхом різкого та значного підвищення швидкості руху.
Проте такі доводи ОСОБА_1 під час складання протоколу та винесення оскаржуваної постанови враховані та належним чином перевірені не були, не було допитано всіх свідків, що знаходилися в належному йому автомобілі (маршрутному таксі) - «ГАЗ-3274», реєстр. номер НОМЕР_1 та могли надати відповідні свідчення про обставини та причини вчинення правопорушення, не опитані інші очевидці.
Протокол про адміністративне правопорушення містить запис про свідка ОСОБА_5, проте не містить жодних пояснень та підпису останнього.
Інші докази, що могли б спростувати твердження позивача, в матеріалах адмінстративної справи відсутні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП.
В ній зокрема необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У відповідності до ст. 288 КУпАП встановлено, що постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Частиною 3 ст. 162 КАС України надано адміністративному суду повноваження на прийняття іншої постанови (не передбаченої переліком частини 2) , яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом ст. 293 КУпАП під час розгляду позову перевіряється законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймається одне з таких рішень: залишення постанови без зміни; скасування постанови і надсилання справи на новий розгляд; скасування постанови і закриття справи; зміна заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За зазначених обставин справи постанова про адміністративне правопорушення підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а справа - поверненню на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 158-163, 167 КАС України, суд
Постанову серії ВЕ 202457 від 02 серпня 2010 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: