Провадження № 22-ц/774/4913/17 Справа № 201/1168/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.
Категорія 30
03 жовтня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,
при секретарі Шило С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності» Міністерства охорони здоров'я України, комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання дій та рішень неправомірними, відшкодування шкоди,-
У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що він 02.07.1979 року вступив на службу до органів внутрішніх справ Криворізького УВС. В результаті аварії на Чорнобильській АЕС, яка мала місце 26.04.1986 року, в жовтні 1987 року позивач був відряджений в зону відчуження в спеціальний батальйон міліції Київського УВС по охороні 30-км. зони Чорнобильської АЕС. При закінченні відрядження 05.01.1988 року, позивач пройшов медичне обстеження, в ході якого у нього було виявлено дозу опромінення 01,580 рентген. Після повернення з відрядження ОСОБА_2 було присвоєно статус «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії» та він продовжив службу в органах внутрішніх справ Криворізького УВС. Через значне погіршення стану здоров'я у 1988 році позивач звернувся в лікарню Криворізького УВС та при обстеженні у нього було виявлено виразкову хворобу 12-палої кишки, хронічний гастрит, ерозивний бульбит. В 1992 році позивач був направлений в Дніпропетровську регіональну міжвідомчу експертну комісію по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. На основі експертного висновку вказаної комісії від 02.07.1992 року захворювання позивача, встановлене основним діагнозом: виразкова хвороба 12-типалої кишки, хронічний гастрит, ерозивний бульбит, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. 24.09.1997 року окружна військово-лікарська комісія встановила діагноз: виразкова хвороба ДПК в фазі ремісії, деформація луковиці ДПК з частими загостреннями ускладнена виразковою кровотечею (27.05.1997р.), хронічний гастродуоденіт і постановила: не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний в воєнний час, після чого 03.11.1997 року позивач був звільнений з органів внутрішніх справ на пенсію за станом здоров'я. Відділом кадрів УМВС України в Дніпропетровській області була оформлена пенсійна справа та встановлено пенсію, як пенсіонеру МВС відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року. Після звільнення позивач був направлений на обстеження МСЕК для встановлення групи інвалідності. В ході обстеження в Дніпропетровській області МСЕК №4 в січні 1998 року було встановлено, що захворювання позивача пов'язане з проходженням військової служби в зоні ліквідації наслідків на ЧАЕС та встановлено 2-гу групу інвалідності і 70% втрати працездатності терміном на 1 рік. Рішення обласної МСЕК ОСОБА_2 надав в пенсійний відділ УМВС України в Дніпропетровській області. На основі рішення МСЕК позивачу було перераховано розмір пенсії, видано нове посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року та надано статус інваліда війни 2-ї групи відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року. В подальшому, з 1999 року позивач періодично змушений був проходити повторно медичний огляд для встановлення (підтвердження) групи інвалідності та втрату працездатності за станом здоров'я. В цьому ж році йому було зроблено операцію, в зв'язку з погіршенням стану здоров'я. Однак, коли на черговій перекомісії МСЕК в лютому 2005 року позивачу встановили 3-ю групу інвалідності і 60% втрати працездатності, він з цим не погодився, тому був направлений в Український державний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України. Пройшовши там медичний огляд, вказаний інститут підтвердив рішення Дніпропетровської обласної МСЕК-4 про встановлення 3-ї групи інвалідності і 60% втрати працездатності. Вважає, що такі дії медичних установ є неправомірними. Надалі у 2006 році на засіданні обласної комісії МСЕК-4 позивача принижували та знущались, в результаті чого він отримав сильне потрясіння. Надалі, в період з 2008 по 2011 роки, Дніпропетровською обласною МСЕК-3 та комісіє інституту «УкрДержНДІПІ» ОСОБА_2 було підтверджено 3-ю групу інвалідності і 30% втрати працездатності, з чим він також не погоджувався. 16 лютого 2011 року Дніпропетровською обласною МСЕК-3 на підставі експертного висновку і керуючись раніше прийнятими рішеннями позивачу було встановлено 3-ю групу інвалідності і 60% втрати працездатності безтерміново. У зв'язку з погіршенням стану здоров'я у квітні 2016 року позивач був оглянутий на комісії МСЕК та направлений на обстеження в інститут «УкрДерж НДІ МСПІ» в зв'язку зі складністю експертного рішення. 02 липня 2016 року ОСОБА_2 викликали на МСЕК-4 і зачитали рішення комісії інституту, де був повністю підтверджений діагноз відповідно до виписки №2990, а в рекомендації було вказано, що підстав для перегляду справи немає. Таким чином, на думку позивача, інститут «УкрДерж НДІ МСПІ» визнав, що в 2005 року, 2008 року, 2009 року фальсифікував, підробляв діагноз позивача, виносив неправомірні рішення, але вини своєї так і не визнав. Своїми діями Дніпропетровська обласна МСЕК-4, 3 і інститут «УкрДерж НДІ МСПІ» заподіяли позивачу значні матеріальні збитки у вигляді зменшення пенсії, а також моральну шкоду. Його права систематично порушувались, зокрема, йому відмовляли в ознайомлені з його діагнозом, не надавали виписок про стан здоров'я, відверто насміхалися, вимагали хабара, принижували людську гідність, обманювали. Тому, уточнивши позовні вимоги, позивач просив визнати дії і рішення Дніпропетровської обласної медико-соціальної експертної комісії і ДУ Українського Державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України: №395741 сер. МСЕ-ДНА-01 від 14.02.2005 року, №006665 сер. МСЕ-ДНА-01 від 28.01.2008 року, №662947 сер. МСЕ-ДНА-01 від 09.04.2009 року, №033942 сер. 10 ААА від 16.02.2011 року неправомірними і недійсними; визнати позивача інвалідом 1-ї групи з втратою 100% працездатності з січня 2005 року, а з 16.02.2011 року - безтерміново; стягнути з ДУ Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності 3000000,00 грн. завданої моральної шкоди; стягнути з КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської державної адміністрації 1000000,00 грн. моральної шкоди (а.с. 5-16, 92-101). Позовні вимоги заявлені, зокрема, за нормами ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 280, 285, 215, 209, 216, 215, 201, 230, 1167, 1166 ЦК України.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_2, колишній військовослужбовець МВС, первинно був оглянутий 08.01.1998 року обласною МСЕК №4, яка встановила йому другу групу інвалідності, захворювання пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, і визначила 70% втрати працездатності строком на 1 рік - на період активного лікування (з урахуванням: свідоцтва про хворобу №481 від 24.09.1997 року, експертного висновку Дніпропетровської регіональної міжвідомчої експертної ради по встановленню причинного зв'язку захворювань з роботою по ЛНА на ЧАЕС №2090 від 02.07.1992 року (засідання №55 від 02.07.1992 року)) (а.с. № 20 - 21).
При огляді 26.01.1999 року, у зв'язку з позитивною динамікою, ОСОБА_2 встановлено третю групу інвалідності і визначено 50% втрати працездатності.
31.01.2000 року - третя група інвалідності та 50% втрати працездатності залишилась без змін. Рекомендовано активне лікування.
Судом першої інстанції також встановлено наступну динаміку встановлення інвалідності та втрати працездатності позивача:
-31.01.2002 року - друга група інвалідності і 70% втрати працездатності до 01.02.2005 року (у зв'язку з частими загостреннями); рекомендовано обстеження в обласній лікарні ім. Мечникова;
-14.02.2005 року - третя група інвалідності і 60% втрати працездатності до 01.02.2008 року (у зв'язку з позитивною динамікою; рішення МСЕК підтверджено обстеженням в УкрДержНДІ МСПІ) (а.с. 101);
-20.02.2006 року - третя група інвалідності і 60% втрати працездатності до 01.02.2008 року;
-28.01.2008 року - третя група інвалідності і 60% втрати працездатності до 01.02.2011 року.
У зв'язку з незгодою з рішенням МСЕК, для вирішення експертних питань ОСОБА_2 з 25.02.2008 року по 05.03.2008 року перебував на обстеженні в УкрДержНДІ МСПІ, де було зроблено наступний висновок №1071: «Види і ступінь обмеження життєдіяльності - помірний. При обстеженні в клініці інституту у хворого виявлені помірно виражені патологічні зміни з боку ШКТ, що дозволяє рекомендувати МСЕК визначити гр. ОСОБА_3 третю групу інвалідності (контроль через 1 рік), захворювання пов'язано з виконанням службових обов'язків по ЛНА на ЧАЕС, і визначити 30% втрати працездатності (згідно п. 44, 45 наказу МОЗ України №238 від 05.08.1998 року)».
Таким чином, за результатами обстеження та висновку загальної комісії інституту, МСЕК винесло медекспертне рішення щодо III групи інвалідності та 30% втрати працездатності, про що було надано 31.03.2008 року обласною МСЕК №3 нову довідку МСЕК про відсоток втрати працездатності (а.с. 49).
Згідно з рекомендацією УкрДержНДІ МСПІ №1071 в 2008 року про проведення контролю через 1 рік, ОСОБА_2 з 25.02.2009 року по 05.03.2009 року перебував на обстеженні в «УкрДержНДІ МСПІ». Висновок інституту №1118: «Ступінь обмеження життєдіяльності помірний. При обстеженні в клініці виявлені патологічні зміни з боку травної системи, які підтверджуються даними клінічних і параклінічиих методів дослідження та помірно обмежують життєдіяльність хворого. Вважається за можливе рекомендувати МСЕК визначити хворому ОСОБА_2 третю групу інвалідності, ЧАЕС, і 30% втрати працездатності».
Тобто результати обстеження та висновок загальної комісії інституту підтвердили обґрунтованість раніше винесених медекспертних рішень МСЕК.
Після одержання медекспертної справи та висновку інституту, з урахуванням результатів поглибленого обстеження та висновку загальної комісії Інституту, 09.04.2009 року обласна МСЕК №3 винесла відповідне медекспертне рішення.
При черговому переогляді ОСОБА_2 16.02.2011 року обласною МСЕК №3 рішення про третю групу інвалідності та 60% втрати працездатності було винесено безстроково, згідно експертного висновку Дніпропетровської регіональної міжвідомчої експертної ради по встановленню причинного зв'язку захворювань з роботою по ЛНА на ЧАЕС №2090 від 26.11.2010р. (засідання №601 від 20.01.11р.) (а.с. № 67, 69, 104).
28.04.2016 року ОСОБА_2 був оглянутий обласною МСЕК №4 та направлений на експертне обстеження до «УкрДержНДІ МСПІ», де знаходився з 12.05.2016 ЛНА по 24.05.2016 ЛНА Висновок інституту №2990: «Результати обстеження в клініці інституту дозволяють зробити висновок, що патологія нервової системи та органів травлення обмежує у помірному ступеню життєдіяльність пацієнта та дозволяють рекомендувати МСЕК визначити гр. ОСОБА_2 третю групу інвалідності, захворювання пов'язано з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та 60% втрати працездатності.
28.04.2016 року обласна МСЕК №4, з урахуванням експертних рекомендацій інституту, винесла рішення про відсутність даних для підвищення ОСОБА_2 групи інвалідності та відсотків втрати працездатності.
Також встановлено, ОСОБА_2 знаходився на обстеженні в клініці Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» за направленнями Дніпропетровського обласного центру медико-соціальної експертизи декілька разів: з 15.03.2005 року по 29.03.2005 року у хірургічному відділені (медична карта стаціонарного хворого №1376); з 25.02.2008 року по 05.03.2008 року у терапевтичному відділені (медична карта стаціонарного хворого №1071); з 25.02.2009 року по 10.03.2009 року у терапевтичному відділені (медична карта стаціонарного хворого №1118); з 12.05.2016 року по 24.05.2016 року у неврологічному відділені (медична карта стаціонарного хворого №2990).
Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» інвалідність, як міра втрати здоров'я, визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Частиною 2 зазначеної вище статті передбачено, що положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій інвалідів.
Згідно п. 1 Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда, затвердженого постановою КМУ N83 від 22 лютого 1992 року, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (втратило чинність 18.12.2009 року), медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя.
Пунктом 3 вказаного вище положення передбачено, що медико-соціальна експертиза виявляє компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприятиме функціональній, психологічній, соціальній, професійній реабілітації та адаптації інваліда.
Відповідно до пункту 5 Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда, органом, який здійснює медико-соціальну експертизу, є медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), що організуються в самостійні центри, бюро при управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Пунктами 34 Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда, затвердженого постановою КМУ N83 від 22 лютого 1992 року, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (втратило чинність 18.12.2009 року), передбачено, що у разі незгоди оглянутого з рішенням районної, міжрайонної, міської медико-соціальної експертної комісії він протягом місяця має право подати про це письмову заяву до республіканської, Кримської, обласної, центральної міської медико-соціальної експертної комісії або до медико-соціальної експертної комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного відділу (управління) охорони здоров'я. Комісія, що проводила огляд, або відділ (управління) охорони здоров'я в триденний строк з дня одержання заяви надсилають усі наявні документи разом із заявою на розгляд республіканської, Кримської, обласної, центральної міської медико-соціальної експертної комісії, яка не пізніш як через місяць з дня подання заяви проводить переогляд хворого і приймає відповідне рішення.
А пунктом 35 вказаного положення встановлено, що рішення республіканської, Кримської, обласної, центральної міської медико-соціальної експертної комісії може бути оскаржене до Міністерства охорони здоров'я України. Міністерство охорони здоров'я при виявленні фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає іншому складу обласної або республіканській медико-соціальній експертній комісії з урахуванням усіх наявних обставин повторно розглянути питання, рішення з якого оскаржується, а також вживає інших заходів, що забезпечують дотримання чинного законодавства при проведенні медико-соціальної експертизи. Рішення медико-соціальної експертної комісії може бути оскаржене до суду в установленому порядку.
Разом з цим, пунктом 1.2. Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 7 квітня 2004 року N183, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин та втратила чинність 02.12.2011 року, передбачено, зокрема, що інвалідність у повнолітніх осіб визначається шляхом експертного обстеження медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК), підпорядкованими Республіканському в АР Крим, обласним та міським в містах Києві та Севастополі центрам (бюро) медико-соціальної експертизи. Рішення про інвалідність ґрунтується на оцінці комплексу клініко-функціональних, соціально-педагогічних, соціально-побутових та професійних факторів. При цьому враховуються характер захворювання, ступінь вираженості порушених функцій організму, в тому числі, що значно впливають на професію, ефективність лікування, та реабілітаційних заходів, стан компенсаторно-адаптаційних можливостей організму, клінічний та трудовий прогноз, здатність до соціальної адаптації, потреба в різних видах реабілітації та соціальної допомоги, особисті установки, конкретні умови і зміст праці, ІНФОРМАЦІЯ_1, вік, необхідність і можливість працевлаштування.
З 18.12.2009 року набрало чинності Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року N1317, відповідно до п. 4 якого медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Згідно п.п. 23, 24 зазначеного вище положення, у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або інвалід має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров'я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров'я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення. Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ. МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи. В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.
Також 02.12.2011 року набрала чинності Інструкція про встановлення груп інвалідності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 року №561, яка регулює механізм встановлення груп інвалідності (п. 1.1 інструкції).
Виходячи з викладеного, встановивши обставини справи, надавши належної детальної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про невстановлення фактів порушення відповідачами законних інтересів позивача та вимог спеціальних нормативних актів, зокрема, Порядку та критеріїв встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.06.2012 року №420, Переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. за № 10, а також Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда, затвердженого постановою КМУ N83 від 22 лютого 1992 року, Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої Наказом МОЗУ №183 від 07.04.2004 року, Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою КМУ від 03.12.2009 року №1317, Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої Наказом МОЗУ №561 від 05.09.2011 року.
Суд зауважує, що рішення про інвалідність ґрунтується на оцінці комплексу клініко-функціональних, соціально-педагогічних, соціально-побутових та професійних факторів. За нормативними документами щодо встановлення груп інвалідності в Україні, критеріями встановлення групи інвалідності є не діагноз, а його наслідки, які призвели до порушення функції органів і систем організму, які, в свою чергу, призвели до обмеження життєдіяльності.
Отже, доводи апелянта про те, що наявність певного діагнозу визначає групу інвалідності та ступінь втрати працездатності - є безпідставними.
Колегія звертає увагу, що позивачем клопотань про надання інших доказів, витребування їх судом, про призначення відповідної судової експертизи - не заявлено.
Враховуючи наведене, колегія погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання дій і рішень Дніпропетровської обласної медико-соціальної експертної комісії і ДУ Українського Державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності неправомірними і недійсними та визнання позивача інвалідом 1-ї групи з втратою 100% працездатності.
Твердження апелянта про помилкове застосування до спірних правовідносин вищевказаних спеціальних нормативних актів від 05.06.2012 року та від 05.09.2015 року - є безпідставними, оскільки наявне рішення Дніпропетровської МСЕК від 2016 року про встановлення позивачу 3 групи інвалідності і 60% втрати працездатності, з яким позивач, згідно змісту уточненої позовної заяви та обсягу позовних вимог, не погоджується.
Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно з п. 3 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Отже, оскільки не встановлено фактів порушення законних інтересів позивача та неправомірних дій відповідачів, вимоги про стягнення з відповідачів моральної шкоди також не підлягають задоволенню.
Суд зауважує, що позивач не позбавлений можливості звернення до суду за захистом своїх прав з іншим позовом, за іншими правовими підставами.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, враховуючи положення ст. 303 ЦПК України, колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий
Судді