26 жовтня 2017 р. Справа № 554/4365/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Макаренко Я.М.
Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.
за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 10.07.2017р. по справі № 554/4365/17
за позовом ОСОБА_1
до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області
про нарахування та виплату довічного грошового утримання судді у відставці,
ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:
- визнання протиправною бездіяльності Управління щодо перерахунку йому довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язати Управління нарахувати та виплатити йому довічне грошове утримання судді у відставці з 1 грудня 2016 року по 4 січня 2017 року у розмірі 90 % від суми грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження максимального розміру довічного грошового утримання.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 10.07.2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо встановлення обмеження у виплаті довічного грошового утримання судді у відставці з 1 грудня 2016 року по 4 січня 2017 року розміром 10740 грн.
Зобов'язано Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 довічне грошове утримання судді у відставці з 1 грудня 2016 року по 4 січня 2017 року у розмірі 90 % від суми грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження максимального розміру довічного грошового утримання.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 640 грн.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 10.07.2017 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відповідно до приписів ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював на посаді судді Октябрського районного суду м. Полтави з 1987 року. 11 червня 2012 року звільнений у зв'язку з поданням заяви про відставку. Має стаж роботи на посаді судді більше 25 років.
З дня звільнення йому було призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, згідно ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
У зв'язку із зміною прожиткового мінімуму з 1 грудня 2016 року позивач звернувся до Управління з заявою про перерахунок довічного грошового утримання, надавши довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Листом Управління № 1998/0706 від 19 січня 2017 року позивачу повідомлено про встановлення обмеження його щомісячного довічного грошового утримання максимальним розміром 10740 грн. із застосуванням особливого порядку виплати такого утримання, що визначено п. 25 розділу ХІІ Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Позивач вважає протиправною бездіяльність Управління щодо обмеження його щомісячного довічного грошового утримання у період з 1 грудня 2016 року по 4 січня 2017 року розміром 10740 грн., що і стало підставою звернення його до суду з цим адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо встановлення обмеження у виплаті довічного грошового утримання судді у відставці з 1 грудня 2016 року по 4 січня 2017 року розміром 10740 грн та зобов'язання Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 довічне грошове утримання судді у відставці з 1 грудня 2016 року по 4 січня 2017 року у розмірі 90 % від суми грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження максимального розміру довічного грошового утримання, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання довічного грошового утримання у розмірі 90 % від суми грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження максимального розміру.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 126 Коституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.
Відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 47 Закону № 2453-VI незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частина шоста статті 47).
Відповідно до ч.3 ст. статті 138 Закону № 2453-VІ, у редакції, чинній до 1 жовтня 2011 року, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Частиною третьою статті 138 Закону № 2453-VІ у редакції Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (набрав чинності з 1 жовтня 2011 року; далі - Закон № 3668-VI), чинною на час виникнення спірних відносин, передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
Конституційний Суд України Рішенням від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 3668-VI визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
У зазначеному Рішенні Конституційний Суд України вказав на те, що Законом № 3668-VI змінено визначений Законом № 2453-VI порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон № 3668-VIзвузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання і його максимальний розмір, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів, що не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів.
Ухвалюючи зазначене Рішення, Конституційний Суд України врахував попередні позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, які полягають у тому, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
Таким чином, з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону № 2453-VI в редакції до змін, внесених Законом № 3668-VI: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про наявність у позивача права на отримання довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 02.12.2016 року звернувся до відповідача з заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці надавши довідку № 492 від 02.12.2016 року про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Згідно довідки № 492 від 02.12.2016 року заробітна плата, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 01.12.2016 року склала 25600 грн.
З розпоряджень Полтавського ОУПФ України №805931 від 20.03.2017 року вбачається, що нарахування та виплата позивачу щомісячного довічного грошового утримання здійснювалася з розрахунку 90 відсотків від заробітку без обмеження максимальним розміром, проте перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаної вище довідки позивачу був проведений не з 01.12.2016 року, а починаючи з 01.01.2017 року.
Заперечуючи проти адміністративного позову, відповідач не надав жодних беззаперечних доказів правомірності відмови у здійсненні перерахунку призначеного позивачеві щомісячного довічного грошового утримання судді в відставці за період з 01 грудня 2016 по 31.12.2016 року.
Оскільки довічне грошове утримання судді у відставці виплачується у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, а з 01.12.2016 року грошове утримання судді, який працює на відповідній посаді змінилося, то колегія суддів приходить до висновку про наявність у позивача права на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Враховуючи, що позивачу щомісячне довічне грошове утримання здійснювалося у період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року без обмеження максимальним розміром, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправними дії Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо встановлення обмеження у виплаті довічного грошового утримання судді у відставці з 1 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року розміром 10740 грн
Згідно розпорядження Полтавського ОУПФ України №805931 від 20.03.2017 року з 01 січня по 04 січня 2017 року виплата позивачеві щомісячного довічного грошового утримання була обмежена фіксованою сумою 10740 грн.
Обмежуючи позивачеві виплату щомісячного довічного грошового утримання судді в відставці з 01 січня по 04 січня 2017 року включно до фіксованої суми 10740 грн., відповідач в оскарженому рішенні посилається на те, що зазначене обмеження щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці максимальним розміром 10740 грн. встановлено з 01 січня 2017 року Законом України від 06.12.2016р. № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а з 05 січня 2017 року щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці без обмеження максимальним розміром на підставі Закону України від 21.12.2016р. № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя", що не передбачає такого обмеження грошового утримання.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України, дія якої поширюється на всі нормативно-правові акти різних галузей права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999р. № 1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини ( стаття 7 ).
Європейський Суд з прав людини в своїй діяльності розглядає принцип незворотності дії закону в часі передусім як складову верховенства права, тісно пов'язуючи її з категоріями правової певності та захисту довіри до держави, ставлячи таким чином заслін ущемленню прав і свобод людини з боку влади.
Саме така спрямованість цього принципу робить його важливою гарантією безпеки людини і громадянина, їх довіри до держави, про що зазначено в мотивувальній частині зазначеного вище Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. № 1-рп/99.
Правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові від 22.02.2017р. у справі № 6-2705цс16 також підтверджує, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Тому положення Закону України від 06.12.2016р. № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" в частині щодо обмеження з 01 січня 2017 року граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді в відставці максимальним розміром 10740 грн., відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, не поширюються на правовідносини, що виникли до його ухвалення.
Крім того, Конституційний Суд України в підпункті 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 03.06.2013р. № 3-рп/2013, з посиланням на викладені в абзацах 6, 7 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2007р. № 4-рп/2007 положення, підтвердив свою правову позицію про те, що встановлення законом граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів та порушує принцип незалежності суддів, а тому не відповідає ч. 3 ст. 22, ч. 1 ст. 126 Конституції України.
В силу вимог норми частин 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Заперечуючи проти адміністративного позову, відповідач не надав жодних беззаперечних доказів правомірності відмови у здійсненні перерахунку призначеного позивачеві щомісячного довічного грошового утримання судді в відставці за період з 01 січня 2017 року по 04 січня 2017 року включно без обмеження його граничного розміру.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправними дії Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо встановлення обмеження у виплаті довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2017 року по 4 січня 2017 року розміром 10740 грн та зобов'язання Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 довічне грошове утримання судді у відставці з 1 грудня 2016 року по 4 січня 2017 року у розмірі 90 % від суми грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження максимального розміру довічного грошового утримання.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції в частині визнання протиправними дії Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо встановлення обмеження у виплаті довічного грошового утримання судді у відставці з 1 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року розміром 10740 грн підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні вказаної частини позову. В іншій частині постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області задовольнити частково.
Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 10.07.2017р. по справі № 554/4365/17 скасувати в частині визнання протиправними дії Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо встановлення обмеження у виплаті довічного грошового утримання судді у відставці з 1 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року розміром 10740 грн. та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову в цій частині ОСОБА_1 відмовити.
В іншій частині постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 10.07.2017 року по справі № 554/4365/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.
Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М.
Повний текст постанови виготовлений 31.10.2017 р.