Справа: № 753/6242/17 Головуючий у 1-й інстанції: Кириченко Н.О Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Іменем України
31 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І,
при секретарі Видмеденко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 21.09.2017 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора роти № 1 батальйону № 2 управління патрульної поліції у м. Києві Зінов'єва Олександра Валерійовича, третя особа - ОСОБА_4 про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, -
ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати бездіяльність інспектора роти № 1 батальйону № 2 управління патрульної поліції у м. Києві Зінов'єва Олександра Валерійовича незаконною;
- зобов'язати інспектора роти № 1 батальйону № 2 управління патрульної поліції у м. Києві Зінов'єва Олександра Валерійовича скласти протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_4 за фактом порушення правил дорожнього руху, що мали місце о 19 год. 20 хв. 31.03.2017 на перехресті вулиць Грінченка та Кіровоградської в м. Києві за участю транспортних засобів «Peugeot Partner», державний номерний знак НОМЕР_1, та «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_2, який направити за належністю.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 21.09.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи 31.03.2017 о 19-20 год. на перехресті вулиць Грінченка та Кіровоградської в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Peugeot Partner», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням позивача та «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Відповідно до матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності, автомобіль «Peugeot Partner», державний номерний знак НОМЕР_1, рухався по вул. Грінченка в напрямку Південного мосту проїжджаючи перехрестя на жовте світло світлофора, а автомобіль «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_2, рухався у зустрічному напрямку повертаючи ліворуч на зелене світло світлофору.
За фактом даної пригоди відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення серії БР № 126559, відповідно до якого позивачем порушено вимоги п. 16.6; 2.36; 8.7.3 (е, а) згідно схеми місця ДТП і п. 12.1 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.
Однак, позивач зазначив, що порушення п. 16.6 Правил дорожнього руху вбачається саме в діях водія автомобіля «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_4, що є адміністративним правопорушенням, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП.
Позивач вважає, що дії інспектора роти № 1 батальйону № 2 управління патрульної поліції у м. Києві Зінов'єва О.В. при оформленні матеріалів дорожньо-транспортної пригоди від 31.03.2017 є протиправними, а тому й звернувся з даним позовом до суду першої інстанції.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що інспектор роти № 1 батальйону № 2 управління патрульної поліції у м. Києві Зінов'єв О.В. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно не дослідив всі обставини дорожньо-транспортної пригоди, та протиправно не зобов'язав відповідача скласти протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.
Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України «Про екстрену медичну допомогу», надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.
Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Розділом 8 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, передбачено, що у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються: схема місця ДТП (додаток 7), яку підписують учасники ДТП та поліцейський; пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності); показання технічних приладів (у разі їх наявності); показання засобів фото- та/або відеоспостереження (у разі їх наявності); інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі.
Враховуючи зазначені норми права, поясненнями учасників та схему ДТП, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстав для складання протоколу відносно ОСОБА_4 у інспектора роти № 1 батальйону № 2 управління патрульної поліції у м. Києві Зінов'єва О.В. не було, у зв'язку із чим дії останнього при оформленні матеріалів ДТП були правомірними, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
При цьому, колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо прийняття будь-яких нормативно-правових актів є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Як випливає зі змісту рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, а тому позовна вимога про зобов'язання відповідача скласти адміністративний протокол на ОСОБА_4 є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства,а тому задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалене законенне та обгрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Дарницького районного суду м. Києва від 21.09.2017 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Шурко О.І.
Повний текст ухвали виготовлений 02.11.2017.