01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Янцовська Т.М. Суддя-доповідач: Епель О.В.
01 листопада 2017 року Справа № 751/5338/17
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови,
Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі - відповідач) про скасування постанови державного виконавця від 03.08.2017 р. ВП № 53459901 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 серпня 2017 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконанні у відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області перебуває виконавчий лист № 2-а/751/471/16, виданий 17.02.2016 р. Новозаводським районним судом м. Чернігова, про зобов'язання Чернігівського ОУПФУ поновити базовий місяць для проведення індексації пенсії ОСОБА_2 жовтень 2009 року та провести з 01.06.2016 р. перерахунок її пенсії з урахуванням раніше визначеного базового місяця для проведення індексації жовтня 2009 року і виплатити суму недоплати, що утвориться внаслідок такого перерахунку.
03.08.2017 р. державним виконавцем прийнято постанову № 53459901 про стягнення з позивача як боржника у виконавчому провадженні витрат виконавчого провадження в розмірі 78,48 грн., що складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження 51,00 грн., вартості друку 4,00 грн., конвертів 0,68 грн. та направлення рекомендованого листа - 22,80 грн.
Позивач, вважаючи протиправною зазначену постанову державного виконавця, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для задоволення адміністративного позову.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст. 1 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У ч. 4 ст. 19 Закону № 1404-VIII закріплено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Статтею 42 Закону № 1404-VIII передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
У пункті 2 розділу VІ Інструкції № 512/5 визначено, що витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження.
Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.
Отже, законодавством регламентовано обов'язок особи, яку зобов'язано судовим рішенням вчинити певні дії, не лише виконати таке рішення суду, а й негайно, не пізніше наступного робочого дня після його виконання письмово повідомити про це державного виконавця.
При цьому, сам лише факт закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII не є правовою підставою для звільнення боржника від обов'язку щодо відшкодування витрат на виконавче провадження.
Виходячи з викладеного, колегія суддів встановила, що 14.02.2017 р. позивачем прийнято розпорядження № 162676 про перерахунок пенсії ОСОБА_2 на підставі та на виконання судового рішення у справі № 751/10786/16-а.
17.02.2017 р. на виконання вказаного судового рішення Новозаводським районним судом м. Чернігова видано виконавчий лист № 2-а/751/471/16 /Т.1 а.с.53/.
21.02.2017 р. за вказаним виконавчим листом державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 53459901 /Т.1 а.с.55/.
27.02.2017 р. позивач листом № 6483/06 повідомив державного виконавця про виконання рішення суду у справі № 751/10786/16-а в добровільному порядку /Т.1 а.с. 56/.
Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.04.2017 р. по справі № 751/1389/17, яка набрала законної сили, управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в особі відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області було зобов'язано закінчити ВП № 53459901 від 21.02.2017 р., відкрите на підставі виконавчого листа 2-а/751/471/16, виданого 17.02.2017 р. Новозаводським районним судом м. Чернігова, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, вказаним судом рішення встановлено, що у державного виконавця були всі законні підстави для відкриття виконавчого провадження ВП № 53459901, оскільки в нього були відсутні дані про виконання боржником рішення суду в добровільному порядку, а також, що боржник повідомив державного виконавця про виконання ним судового рішення лише 27.02.2017 р.
03.08.2017 р. на виконання вказаного судового рішення від 10.04.2017 р. державним виконавцем було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 53459901 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з тим, рішення суду фактично виконано до відкриття виконавчого провадження /Т.1 а.с.54/.
У цей же день, 03.08.2017 р., державним виконавцем прийнято постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 53459901 в сумі 78,48 грн., що складаються з: плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження 51,00 грн., вартості друку 4,00 грн., конвертів 0,68 грн. та направлення рекомендованого листа - 22,80 грн. /Т.1 а.с.5/.
Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначена постанова від 03.08.2017 р. про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження прийнята державним виконавцем на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, зокрема ст. 42 Закону № 1404-VIII.
При цьому, доводи апелянта про те, що ним було виконано судове рішення до відкриття виконавчого провадження, колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки, як було встановлено вище, він не повідомив державного виконавця завчасно про такі обставини, правомірність відкриття виконавчого провадження встановлена рішенням суду у справі № 751/1389/17, що набрало законної сили, і обставини, на які посилається апелянт, у розумінні Закону № 1404-VIII не є правовою підставою для звільнення боржника від обов'язку з відшкодування витрат виконавчого провадження, що деталізовані державним виконавцем в оскаржуваній постанові від 03.08.2017 р.
Посилання апелянта на те, що після отримання його повідомлення про виконання судового рішення в добровільному порядку державний виконавець мав закінчити виконавче провадження, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки зазначені правовідносини не входять до предмету позову, пред'явленого у межах даної адміністративної справи, а розглядалися судом в іншій справі № 751/1389/17, про що зазначено вище.
Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення даного адміністративного позову
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального законодавства і ухвалено судове рішення у відповідності до ст. 159 КАС України.
Згідно зі ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, апеляційна скарга Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України підлягає залишенню без задоволення, а постанова Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 серпня 2017 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 серпня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Повний текст рішення, у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 01 листопада 2017 року.
Головуючий суддя:
Судді: