Справа № 452/735/17 Провадження № 2/452/454/2017
Іменем України
"02" жовтня 2017 р. м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі головуючого - судді Кравціва В.І.,
з участю секретаря Добрянського І.І.,
представника позивача ОСОБА_1,
та представника позивача адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сільської ради Самбірського району Львівської області та ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно,
встановив:
ОСОБА_3 22 березня 2017 року пред'явила позов до ОСОБА_4 сільської ради Самбірського району Львівської області та ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно, а саме, на житловий будинок з огорожею на вул. Поливки, 25 у с. Кульчиці Самбірського району Львівської області у порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_6, котрий помер 29.10.1992 року.
У обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 посилалася на те, що 29 жовтня 1992 року помер її батько ОСОБА_6 і після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить вказаний будинок, спадщину вона прийняла шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки після його смерті доглядала за будинком, сплачувала комунальні послуги, обробляла присадибну ділянку, проводила ремонтні роботи в будинку та підтримувала його в належному стані.
Також у цьому будинку на час смерті батька була зареєстрована його сестра ОСОБА_7, котра померла 8 квітня 2014 року, а її дочка відмовилася від спадщини.
Вона, позивач, 1 березня 2017 року, звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак отримала відповідь, що у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документу на будинок нотаріус не може видати свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний будинок.
Під час судового розгляду позивач збільшила розмір позовних вимог та просила визнати за нею право власності на вказаний будинок після смерті її тітки ОСОБА_8, котрій належала частка у майні колишнього колгоспного двору.
Під час судового розгляду представники позивача у підтримання позовних вимог посилалися на обставини, викладені у позовній заяві.
Від відповідача ОСОБА_4 сільської ради Самбірського району Львівської області надійшла заяви про розгляд справи за відсутності її представника та визнання позову.
Від відповідача ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та визнання позову.
Вислухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Із свідоцтва про народження та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру відомо, що ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_6, котрий помер 29 жовтня 1992 року (а.с. 8, 24).
Із довідки № 369, виданої 10.03.2017 Самбірським МБТІ, видно, що будинок № 25 по вул. Поливки у с. Кульчиці в цілому зареєстрований за ОСОБА_6, як головою колгоспного двору, на підставі свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконкому Самбірської міської ради від 17 серпня 1989 року за № 415 (а. с. 22).
Із довідки, виданої ОСОБА_4 сільською радою, вбачається, що господарство по вул. Поливки, 25 у с. Кульчиці Самбірського району, головою якого був ОСОБА_6, відносилося до колгоспного двору, членом якого була також його дочка ОСОБА_7 (а.с. 40).
Згідно ст. 120 ЦК Української РСР 1963 року, який був чинним на момент припинення колгоспного двору, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 цього Кодексу розмір частки члена двору встановлюється, виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз'яснено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року.
Отже, станом на 15 квітня 1991 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не втратили права на частку в колгоспного двору і мали право на 1/2 частину кожен вказаного будинку, як частку в майні колишнього колгоспного двору.
Правилами статтей 548 та 549 ЦК Української РСР, який був чинний на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 було встановлено, що для набуття права на спадщину необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, зокрема, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
ОСОБА_7 спадщину прийняла шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном, а ОСОБА_3 подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Із свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_7 (ОСОБА_8) померла 12 квітня 2014 ( а.с. 53).
Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Статтями 1217 та 1223 цього Кодексу встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
Відповідно до ст. ст. 1261 та 1265 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
Оскільки, спадкоємець першої черги за законом ОСОБА_5 після смерті спадкодавця ОСОБА_8 не прийняла спадщини і спадкоємці другої - четвертої черги відсутні, то ОСОБА_3, як спадкоємець за законом п'ятої черги, має право на спадкування після смерті спадкодавця - її тітки ОСОБА_8
Із відповіді Самбірської державної нотаріальної контори вбачається, що ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з посиланням на те, що відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок (а. с. 26).
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Ураховуючи наведене, право позивача на спадкове майно підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на це майно.
Керуючись ст. ст. 208, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок з огорожею по вул. Поливки, 25 у с. Кульчиці Самбірського району Львівської області у порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_6, котрий помер 29.10.1992 року, та її тітки ОСОБА_8, котра померла 8 квітня 2014 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив рішення, протягом десяти днів з дня його проголошення, а особа, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення рішення, може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя