04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"18" жовтня 2017 р. Справа№ 910/3249/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Станіка С.Р.
Гончарова С.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Шеламов І.С. - довіреність № 115 від 04.10.2017р.
від відповідача: Тацишина О.П. - довіреність № 21 від 02.10.2017р.
від третьої особи: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Айбокс Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017р.
у справі № 910/3249/17 (суддя Гумега О.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Айбокс Банк"
до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний банк України
про визнання недійсним рішення
В судовому засіданні 18.10.2017р. відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Публічне акціонерне товариство "Айбокс Банк" (далі - позивач, Банк) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач, Відділення) про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 76 від 29.12.2016р. у справі №1004/64-р-02-07-16 (далі - Рішення).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Рішення, яким визнано дії Банку, які полягають у неподанні інформації на Вимогу голови Відділення №02-07/3346 від 30.09.2016р. (далі - Вимога) у встановлений строк, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", позивач вважає незаконним, оскільки воно прийнято з порушенням чинного законодавства України про банківську діяльність, зокрема, позивач посилається на те, що витребувана Відділенням у Вимозі інформація відповідно до статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, а отже має надаватися у визначеному статтею 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" порядку розкриття банківської таємниці.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2017р. у справі №910/3249/17 у позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
На думку апелянта, запитувана відповідачем у вимогах інформація є банківською таємницею та надається в обсягах, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність" та Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці. При цьому, вказані норми Закону є спеціальними по відношенню до загальних норм Закону України "Про Антимонопольний комітет України", проте судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було невірно застосовано норми матеріального права, а також неповно встановлено обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу 25.05.2017р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Гончаров С.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017р. колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 21.06.2017р.
21.06.2017р. розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючого судді Скрипки І.М. у відпустці.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017р. розгляд справи призначено на 19.07.2017р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017р. залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний банк України.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад суду змінювався, у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався, останній раз на 18.10.2017р.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 18.10.2017р. підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 18.10.2017р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції 18.10.2017р., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, причини його неявки суду не відомі. Оскільки його явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Київським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України проводилось дослідження щодо дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна", (далі - ТОВ БПФ "Україна", Товариство), законодавства про захист економічної конкуренції під час участі у конкурсній процедурі закупівлі "Капітальний ремонт навчального корпусу № 3 НУБіП України м. Київ", яка проводилась Національним університетом біоресурсів і природокористування України у 2015 році.
У ході дослідження Відділенням встановлено, що Публічним акціонерним товариством "Аграрний комерційний банк" ТОВ БПФ "Україна" видана банківська гарантія б/д №929-0915/BPF1, зареєстрована у ПАТ "Аграрний комерційний банк" 18.09.2015р. за № 1410БТ/0513-11396-01 (далі - Гарантія).
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Публічне акціонерне товариство "Аграрний комерційний банк" змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Айбокс Банк" (далі - ПАТ "Айбокс Банк", Банк).
У зв'язку з цим, відповідно до статей 3, 17, 22, 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, на адресу ПАТ "Айбокс Банк" було направлено вимогу голови Відділення від 30.09.2016р. № 02-07/3346 про надання інформації (далі - Вимога), в якій було запропоновано у 10-денний строк з дня отримання Вимоги надати Відділенню інформацію та копії документів, що стосуються Гарантії, виданої Банком ТОВ БПФ "Україна", а саме:
1. Копію заяви (запиту тощо) та доданих до неї документів, що подавались Товариством до Банку з метою отримання гарантії.
2. Якщо з метою отримання Гарантії до Банку Товариство зверталось в електронному вигляді по електронній пошті, необхідно надати копію такого звернення із зазначенням електронної адреси, з якої надійшло таке звернення до Банку.
3. Чи надавало Товариство забезпечення до Банку для отримання гарантії?
3.1. У випадку позитивної відповіді на пункт 3 Вимоги, Банку необхідно надати документи, які підтверджують документальне оформлення забезпечення (договір застави, договір покупки, договір іпотеки, тощо).
4. Інформацію про особу, яка безпосередньо зверталась до Банку з метою отримання Гарантії для Товариства.
5. Інформацію про особу (прізвище, ім'я, по-батькові), яка отримувала Гарантію для Товариства.
6. Інформацію про особу (прізвище, ім'я, по-батькові, посаду, номер контактного телефону), яка готувала інформацію на дану вимогу.
У Вимозі Банк було повідомлено, що відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України є обов'язковими для виконання у визначений строк. Відповідно до статті 22 1 цього ж закону суб'єкти господарювання зобов'язані на вимогу голови територіального відділення Антимонопольного комітету України подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання територіальним відділенням завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Одночасно у Вимозі було повідомлено, що згідно з пунктами 13, 14, 15 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки або подання недостовірної інформації територіальному відділенню Антимонопольному комітету України є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 цього Закону.
За інформацією, розміщеної на веб-сайті Київської міської дирекції УДППШЗ «Укрпошта» вимога (поштове відправлення №0303510026830) була отримана банком 03.10.2016р. отже, останній день надання ПАТ «Айбокс Банк» інформації на вимогу припадав на 13.10.2016р.
Листом від 11.10.2016р. № 2036/051-б/б-01 (вх. Відділення від 17.10.2016р. № 01-08-40-К) банк відмовив Відділенню у наданні інформації на Вимогу, повідомивши, що оскільки запитувана згідно Вимоги інформація виходить за межі, встановлені п. 3 ч. 1 ст. 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Банк не має законних підстав надати інформацію Відділенню і така інформація може бути надана лише на підставі дозволу власника цієї інформації або за рішенням суду.
При цьому, Банком не було надано інформацію на жоден з пунктів Вимоги.
У зв'язку з ненаданням позивачем інформації, що запитувалась у вимогах Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, розпорядженням адміністративної колегії Відділення № 64-р від 11.11.2016р. було розпочато розгляд справи № 1004/64-р-02-07-16 за ознаками вчинення ПАТ "Айбокс Банк" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені ним строки.
Листом від 25.11.2016р. № 2238/12-6/6-11 (вх. Відділення від 25.11.2016р. №01-08-3061) Банк надав заперечення щодо початку розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, які за своїм змістом є аналогічними змісту листа від 11.10.2016р. № 2036/051-6/6-01 (вх. Відділення від 17.10.2016р. № 01-08-40-К).
За результатами розгляду справи Відділенням було складено подання від 01.12.2016р. № 156/ПС-02-07 з попередніми висновками у справі №1004/64-р-02-07-16 (далі - Подання). Копію Подання разом із супровідним листом від 19.12.2016р. № 02-07/4286 19.12.2016р. було вручено представнику Банку.
Листом від 14.12.2016р. № 2309/12-6/6-11 (вх. Відділення від 16.12.2016р. №01-08-3239) ПАТ "Айбокс Банк" надало свої заперечення на Подання, які за своїм змістом є аналогічними змісту листа від 11.10.2016р. № 2036/051-6/6-01.
Рішенням №76 від 29.12.2016р. Адміністративною колегією Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України визнано, що ПАТ "Айбокс Банк" вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації на вимогу голови Відділення від 30.09.2016р. №02-07/3346 у встановлений головою територіального відділення строк (пункт 1 резолютивної частини Рішення); за вчинення порушення відповідно до частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накладено на ПАТ "Айбокс Банк" штраф до одного відсотка доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2015р. (пункт 2 резолютивної частини Рішення).
Не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням №76 від 29.12.2016р., позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, оскарживши Рішення в порядку ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності.
Згідно частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.
З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 КАС України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України (п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - постанова пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 15).
Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.
Частиною 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначені підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, а саме: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відтак, розглядаючи позов про визнання недійсним рішення територіального відділення Антимонопольного комітету України, суд зобов'язаний перевірити наявність чи відсутність визначених законом підстав для визнання рішення територіального відділення Антимонопольного комітету України недійсним.
Як зазначалось, пунктом 1 резолютивної частини Рішення визнано, що ПАТ "Айбокс Банк" вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Відповідно до пункту 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.
В пункті 13 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 15 зазначено, що у перевірці правильності застосування органами Антимонопольного комітету України пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" судам необхідно враховувати, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов'язок з надання інформації передбачено статтею 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань. Там же зазначено, що судам у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню слід з'ясовувати, чи було повідомлено суб'єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.
Згідно ст.1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; тощо.
Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 названого Закону).
Згідно з пунктом 5 статті 17 того ж Закону голова територіального відділення Антимонопольного комітету України наділений, зокрема, такими повноваженнями: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Статтею 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, зокрема, що:
- вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України в межах його компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ним строки, якщо інше не передбачено законом;
- невиконання вимог голови територіального відділення Антимонопольного комітету України тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Статтею 22-1 цього ж Закону передбачено, що суб'єкти господарювання, інші юридичні особи, їх посадові особи та працівники зобов'язані на вимогу голови територіального відділення Антимонопольного комітету України подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Як визначено приписами ч.ч. 3, 6 ст. 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" інформація з обмеженим доступом, одержана Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у процесі здійснення своїх повноважень, використовується ними виключно з метою забезпечення виконання завдань, визначених законодавством про захист економічної конкуренції, і не підлягає розголошенню. Така інформація може бути надана органам слідства та суду відповідно до закону.
За розголошення комерційної таємниці працівники Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень несуть відповідальність, встановлену законом.
Матеріалами справи підтверджується, що у встановлений головою Відділення строк позивач не подав інформацію на Вимогу голови Відділення.
Разом з тим, згідно положень статей 22 та 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України є обов'язковими для виконання у визначені ним строки.
Направлення вимог про надання інформації, спрямовано за забезпечення функцій органів Антимонопольного комітету України, ефективності застосування конкурентного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, інформація, яка запитувалась у Вимозі, була необхідною для дослідження щодо дотримання ТОВ БПФ "Україна" законодавства про захист економічної конкуренції під час участі у конкурсній процедурі закупівлі, та стосувалась стосуються Гарантії, виданої Банком ТОВ БПФ "Україна".
Отже, відповідно до вимог законодавства про захист економічної конкуренції, голова Відділення у межах наданих йому повноважень мав право витребувати у ПАТ "Айбокс Банк" інформацію, необхідну для реалізації завдань, покладених на Відділення Законом України "Про Антимонопольний комітет України", а ПАТ "Айбокс Банк" було зобов'язане надати інформацію та копії документів на вимогу голови Відділення.
Твердження апелянта про те, що запитувана Відділенням у вимогах інформація є банківською таємницею та надається банком в обсягах Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою правління Національного банку України № 267 від 14.07.2006р., є помилковим з огляду на наступне.
Згідно із статтею 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність":
- інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею;
- банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів; системи охорони банку та клієнтів; інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; коди, що використовуються банками для захисту інформації.
За приписами пункту 3 частини першої статті 62 цього Закону інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, органам Антимонопольного комітету України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу.
Відповідно до частини другої статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна: бути викладена на бланку державного органу встановленої форми; бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою; містити передбачені цим Законом підстави для отримання цієї інформації; містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.
Згідно з пунктом 3.3 Правил вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна відповідати нормам частини другої статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Банки повинні надавати інформацію, що містить банківську таємницю, і в тому разі, коли до належним чином оформленої вимоги відповідного державного органу додається перелік найменувань конкретних юридичних осіб та/або прізвищ, імен та по батькові фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та номерів їх рахунків.
Пункт 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначає подання інформації в неповному обсязі АМК у встановлені органами АМК строки як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до абзацу четвертого частини другої та частини шостої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, передбачені пунктами 9, 13 - 18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф; рішення про накладення штрафів у розмірах понад чотири тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймаються виключно Антимонопольним комітетом України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України на їх засіданнях.
З матеріалів справи вбачається, що вимоги Голови Комітету оформлені належним чином, з дотриманням приписів частини 2 статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Зважаючи на приписи вищезазначених норм ст.ст. 3, 7, 16, 22, 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що норми ст. 62 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та Правил слід вважати спеціальними по відношенню до загальних норм статті 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", оскільки спірні правовідносини у даній справі регулюються саме нормами антимонопольно-конкуренційного законодавства, які виступають спеціальними стосовно загальних законодавчих приписів про банківську таємницю, а не навпаки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.07.2017р. у справі № 910/22761/16.
З огляду на наведене суд першої інстанції, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надав необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених норм матеріального і процесуального права та з наведенням у судовому рішенні зі справи необхідного мотивування, встановивши обґрунтованість висновків відповідача стосовно наявності в діях Банку порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді неподання інформації Київському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені його Головою строки, за що в межах розміру, визначеного Законом України "Про захист економічної конкуренції", накладено штраф, - дійшов обґрунтованого висновку стосовно відсутності передбачених статтею 59 названого Закону підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним, а тому й правомірно відмовив Банку в задоволенні його позовних вимог.
Поряд з цим, судом не приймається посилання Банку на лист НБУ від 30.05.2016 № 18-0005/45625, оскільки відповідний лист не є нормативно-правовим актом та не має обов'язкового характеру для, зокрема, господарського суду у вирішенні даного спору, а відображає правову позицію, яка в даному разі не узгоджується з наведеними приписами Закону України "Про Антимонопольний комітет України".
Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Айбокс Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017р. у справі №910/3249/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017р. у справі №910/3249/17 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/3249/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді С.Р. Станік
С.А. Гончаров