смт. Новомиколаївка
Іменем України
19 жовтня 2017 рокуСправа № 322/941/17
Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Гасанбекова С.С.,
при секретарі судового засідання Блажко О.П.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом: ОСОБА_3
до: ОСОБА_2
про: визнання договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки.
05 вересня 2017 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд:
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 28.10.2015, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2;
- повернути земельну ділянку, кадастровий номер 2323680400:04:007:0003, що належить позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЗП № 045996 власнику ОСОБА_3.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За твердженням позивача, ретельний аналіз договору надає можливість зробити висновок, що в договорі не містяться всі необхідні істотні умови договору оренди землі, що перелічені в ст. 15 Закону України «Про оренду землі». Так, в договорі не зазначено: цілей оренди земельної ділянки; кадастровий номер земельної ділянки; орендна плата з урахуванням її індексації; відповідальності за несплату орендної плати за землю.
Також позивач зазначає, що розмір орендованої земельної ділянки, зазначений в договорі, не відповідає дійсному розміру земельної ділянки, що зазначений в Державному акті на право власності на земельну ділянку серія ЗП № 045996.
Крім цього, позивач стверджує, що в договорі зазначено розмір орендної плати 7 215,96 грн., але не вказано за який саме період часу повинна сплачуватись орендна платня в такому розмірі (за місяць, квартал або рік).
На підставі наведеного позивач, вважає за необхідне, визнати вказаний договір недійсним па підставі ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як договір, на думку позивача, не відповідає та суперечить ст. 15 Закону України «Про оренду землі».
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов з вищезазначених підстав.
Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити в задоволенні позову повністю, вважаючи його необґрунтованим.
У судовому засіданні 19.10.2017 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,
встановив:
ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 7,42 га, розташованої на території Барвінівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, з кадастровим номером 2323680400:04:007:0003, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 045996 від 27.11.2003.
28.10.2015 між ОСОБА_3 (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди землі щодо вищезазначеної земельної ділянки строком на п'ятнадцять років, право оренди за яким було зареєстровано 24.12.2015 за № 12830031, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.12.2015 № 51165071.
Відповідно до умов договору оренди землі від 28.10.2015:
- предметом договору є земельна ділянка площею 7,4175 га, розташована на території Барвінівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, що належить орендодавцю на підставі державного акту серії ЗП № 045996 (пункти 1.2 - 1.4);
- за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцеві орендну плату, зокрема у грошовій формі та розмірі 3,0 % від нормативної вартості, що становить 7 215,96 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексу інфляції. Орендна плата вноситься щорічно з 25 листопада по 25 грудня поточного року (пункти 3.1 - 3.4);
- земельна ділянка передається в оренду для вирощування сільськогосподарських культур, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, умови збереження стану об'єкта - використовувати за цільовим призначенням (пункти 4.1 - 4.3);
- за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (п. 12.1).
У судовому засіданні представник позивача зазначив, що йому не відомо про факти порушення прав позивача як орендодавця за договором оренди землі від 28.10.2015 з боку відповідача. При цьому, представником позивача зазначено, що дані обставини (відсутність порушення прав позивача) не мають значення для вирішення спору у даній справі, оскільки саме недотримання форми договору, на його думку, є достатньою підставою для визнання договору недійсним. Будь-які докази порушення прав позивача як орендаря за договором оренди землі від 28.10.2015 суду надані не були.
Відповідач у судовому засіданні зазначив, що він як орендар виконує свої зобов'язання за договором оренди землі від 28.10.2015.
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.
За правилом ч. 1 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до частини третьої статті 10 та частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з частиною першою статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимогі на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За змістом частин 2 та 4 ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.
Таким чином, у даній справі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дійшли згоди щодо істотних умов Договору оренди, скріпивши 28.10.2015 його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV (далі - Закон № 161-XIV) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Твердження позивача про відсутність у спірному договорі оренди землі всіх істотних умов, передбачених ст. 15 Закону № 161-XIV, суд визнає необґрунтованим, з огляду на таке.
Умовами спірного договору визначено об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), що випливає зі змісту пунктів 1.2 - 1.4 договору. При цьому, суд не визнає відсутність в самому тексті договору кадастрового номера орендованої земельної ділянки порушенням вимог ст. 15 Закону № 161-XIV, адже пункт 1.4 договору містить посилання на правовстановлюючий документ - державний акт серії ЗП № 045996, у якому зазначено кадастровий номер земельної ділянки. Отже, в договорі наявна достатня інформація, що дозволяє ідентифікувати об'єкт оренди.
Пунктами 3.1 - 3.6 спірного договору врегульовано питання розміру орендної плати, її індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду. Так, за орендовану земельну ділянку орендар має сплатити орендодавцеві 7 215,96 грн. на рік, що також визнано відповідачем у судовому засіданні. Позивач не надав суду доказів невнесення орендної плати відповідачем, порушення строків її внесення, відмови відповідача переглядати розмір орендної плати, що сталося, зокрема через неоднакове розуміння сторонами умов спірного договору.
Посилання позивача на відсутність у спірному договорі умови про індексацію орендної плати суд визнає необґрунтованим, оскільки положення статті 15 Закону № 161-XIV щодо істотної умови про індексацію орендної плати слід розглядати в контексті частини третьої статті 21 цього Закону, відповідно до якої обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Отже, Закон № 161-XIV не передбачає обов'язкової індексації орендної плати, а залишає вирішення цього питання на розсуд сторін договору і у даній справі сторони спірного договору дійшли згоди не враховувати індекс інфляції при обчисленні орендної плати (п. 3.3 договору), що відповідає принципу свободи договору (стаття 627 ЦК України), але при цьому сторони передбачили інфляцію як один з можливих чинників перегляду розміру орендної плати (п. 3.6 договору).
Суд також визнає необґрунтованим твердження позивача про відсутність у спірному договорі істотної умови про відповідальність за невнесення орендної плати, оскільки договір містить загальне правило, за яким у випадку порушення зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до закону (п. 12.1 договору), що включає в себе і відповідальність за невнесення та/або несвоєчасне внесення орендної плати.
Виходячи з наведеного суд дійшов висновку про те, що договір оренди землі від 28.10.2015 містить всі істотні умови, передбачені ст. 15 Закону № 161-XIV.
Посилання позивача на відсутність у спірному договорі цілей оренди земельної ділянки спростовується положеннями пунктів 4.1 - 4.3 цього договору.
Стосовно різниці у розмірах орендованої земельної ділянки, що зазначені у п. 1.2 договору (7,4175 га) та у державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 045996 від 27.11.2003 (7,42 га) суд зазначає таке.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожного на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Таким чином, правом на звернення до суду наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд під час розгляду справи встановлює, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішує питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
У позовній заяві не наведено жодних обґрунтувань того, яким чином зазначені у ній недоліки договору оренди від 28.10.2015 порушують права позивача як орендодавця. Сама по собі відсутність в договорі оренди землі, навіть, якоїсь з істотних його умов, якщо це не призводить до порушення прав сторін цього договору, не свідчить про порушення прав особи в момент укладення договору та не є підставою для визнання договору недійсним. Про це неодноразово зазначалося Верховним Судом України, зокрема в постановах від 21.10.2016 по справі № 710/2296/14-ц (реєстраційний номер у ЄДРСР 62126263), від 09.12.2015 по справі 6-849цс15 (реєстраційний номер у ЄДРСР 54300969), які враховуються судом під час розгляду даної справи, відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України.
Докази порушення прав позивача як орендодавця внаслідок різниці у розмірах орендованої земельної ділянки, що зазначені у п. 1.2 договору та у державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 045996 від 27.11.2003, суду надані не були.
Виходячи з вищезазначеного, недоведеність обставин, на які посилався позивач в обґрунтування заявленого позову, є підставою для відмови у його задоволенні в повному обсязі.
Документально підтверджені судові витрати, понесені відповідачем, у справі відсутні.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд
вирішив:
1. В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області.
Суддя С.С. Гасанбеков