30 жовтня 2017 рокуСправа № 921/528/17-г/18
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.
розглянув справу
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_2
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонзер" вул. Текстильна, 36, м. Тернопіль, 46010
про стягнення заборгованості в сумі 63 891,93 грн
За участі представників сторін:
позивача: ОСОБА_7., довіреність від 07.10.2017;
відповідача: не прибув.
В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду" та спеціалізованої програми фіксування відеоконференцій "TrueConf".
Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер LH3115UJ11125480D0.
Для робочого оригіналу фіксування відеоконференції надано диск DVD-R, серійний номер PAP6 77VA12114812.
Суть справи:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Бонзер" про стягнення заборгованості в сумі 63 891,93 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором на транспортно-експедиторське обслуговування та організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом №16/03-2017 від 16.03.2017, зокрема, в частині здійснення своєчасної та повної оплати наданих послуг по перевезенню вантажів, внаслідок чого в останнього виникло право на звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 18 вересня 2017 року порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 09 жовтня 2017 року.
25 вересня 2017 року позивач надіслав на адресу суду клопотання від 20.09.2017 (вх. №17520 від 25.09.2017) про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції шляхом її проведення в Господарському суді Дніпропетровської області (49600, м. Дніпро, вул. Виниченка, 1а).
Ухвалою суду від 25.09.2017, керуючись статтею 74-1 Господарського кодексу України, суд задовольнив вищезазначене клопотання позивача від 20.09.2017 та доручив проведення відеоконференції Господарському суду Дніпропетровської області (49600, м. Дніпро, вул. Винниченка, 1а).
В судове засідання 09 жовтня 2017 року прибув представник позивача та підтримав позовні вимоги.
В судовому засіданні 09.10.2017 суд перейшов до розгляду справи по суті.
Ухвалою від 09 жовтня 2017 року розгляд справи судом відкладено на 30 жовтня 2017 року.
24 жовтня 2017 року на адресу суду надійшло клопотання позивача від 19.10.2017 (вх. №19081 від 24.10.2017) про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції шляхом її проведення в Господарському суді Дніпропетровської області (49600, м. Дніпро, вул. Винниченка, 1а).
Окрім того, позивач надав суду додаткові пояснення у справі №921/528/17-г/18 від 19.10.2017 (вх. №19083 від 24.10.2017), витребувані ухвалою суду від 25.09.2017, зокрема: обґрунтований розрахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.09.2017, судом задоволено клопотання позивача від 24.10.2017 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та доручено проведення її Господарському суду Дніпропетровської області (49600, м. Дніпро, вул. Винниченка, 1а).
Представник позивача в судове засідання 30 жовтня 2017 року прибув та підтримав позовні вимоги в повному обсязі з врахування долученого до позовної заяви розрахунку ціни позову та просить суд не брати до уваги поданий ним 24.10.2017 (вх. №19083) обґрунтований розрахунок ціни позову від 19.10.2017.
Відповідач в судові засідання 09.10.2017 та 30.10.2017 не прибув, про причини нез'явлення суд не повідомив, обґрунтованого відзиву на позов не подав, хоча про дату, час і місце слухання справи товариство з обмеженою відповідальністю "Бонзер" було повідомлене належним чином, в порядку ст. ст. 64, 87 ГПК України та п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що повідомлення про вручення поштового відправлення - ухвали суду від 18.09.2017 та 09.10.2017 повернулося на адресу суду із відміткою про вручення адресату - ОСОБА_4. Таким чином, судом виконано процесуальні вимоги щодо повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи і реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист.
Враховуючи, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново - господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
З матеріалів справи вбачається, що 16.03.2017 між ОСОБА_3, як Експедитором та товариством з обмеженою відповідальністю "БОНЗЕР" в особі директора ОСОБА_4, як Замовником укладено договір на транспортне експедиторське обслуговування та організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом №16/03-20174, відповідно до п. 1.1. якого сторони домовились про те, що Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Замовника вести переговори і заключати від свого імені договори по наданню транспортних послуг по перевезенню вантажів Замовника автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні за ціною, яка встановлена на транспортному ринку.
Згідно п. 1.3 р. 1 Договору, сторони домовились про те, що даний Договір виконується у відповідності з умовами "Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", Європейською угодою про режим праці і відпочинку водіїв, Європейською угодою про міжнародне транспортне перевезення небезпечного вантажу і Європейською угодою про перевезення швидкопсувних вантажів, Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах, Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП), інших міжнародних нормативно-правових актів, ратифікованих Верховною Радою України, а також вимог міжурядових угод про міжнародні автомобільні повідомлення.
Відповідно до п. п. 2.1-2.3. р. 2 Договору, Замовник не пізніше, ніж за 48 годин при міжнародному повідомленні, і за 24 години при перевезенні на території України до дати запланованого завантаження надає Експедитору "Заявку на перевезення" (надалі Заявка), яка являється додатком до даного договору і складає його невід'ємну частину при умові підписання її обома Сторонами; Заявка повинна містити інформацію про наступне: маршрут: адреса вантажовідправника і вантажоотримувача, кількість пунктів завантаження і вивантаження, час, дату і місце завантаження, дату, час і місце повного вивантаження автомобілем: П.І.Б. особи, яка відповідає за завантаження і вивантаження, номера їх мобільних телефонів, опис вантажу, тип необхідного рухливого складу: додаткові або особливі умови конкретного перевезення, спосіб вантажно-розвантажувальних робіт (механізована, ручна, задня чи бокова, верхня); згода виконати перевезення на запропонованих умовах підтверджується підписами у відповідній графі Заявки відповідної особи Експедитора, яка завірена печаткою не пізніше, чим за 24 робочих години до термінів поставки транспортних засобів. Відмова від Заявки виконується на умовах п. п. 3.1.6, 3.2.8., 6.4., 6.5., даного договору.
Р. 5 Договору сторони передбачили, що розмір оплати послуг Експедитора фіксується в Заявці і включає в себе вартість транспортних послуг Перевізника та експедиційні послуги (п. 5.1.); разом із рахунком на перевезення Замовнику направляється оригінал накладної CMR, ТТН, які завірені отримувачем вантажу, і акт виконаних робіт. Можливе здійснення часткової чи повної передоплати послуг експедитора відповідно до виставлених рахунків (п. 5.2). На підставі наданих рахунків на перевезення Замовник протягом 5 банківських днів з моменту отримання документів, вказаних у п. 5.2., якщо інше не вказане в Заявці, здійснює оплату вартості перевезення Експедитору, який здійснює розрахунки з перевізником відповідно до укладеного договору перевезення (п. 5.3.).
Відповідно до п. 10.2. р. 10 Договору, останній вступає в силу з моменту його підписання (в т. ч. за допомогою факсимільного зв'язку) і діє до 31 грудня 2017 року.
На виконання умов Договору Позивач та Відповідач уклали Заявку №1 від 16.03.2017 додаток до Договору №16/03-2017 від 16.03.2017 на перевезення вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом 54336 JUODONIAI Литва (LT) -26-600 Radom Польща (PL) - 22-100 Chelm (PL) - ПП Ягодин - м. Тернопіль Україна (UA) (а/м НОМЕР_3. водій ОСОБА_6. а/м НОМЕР_2, водій ОСОБА_5.
Заявкою Сторони погодили вартість перевезення - 54 759,94 грн (по безготівковому рахунку), та порядок розрахунків - оплата здійснюється по факсокопіям документів в день прибуття автомобіля на митний термінал в м. Тернопіль перед вивантаженням автомобіля; провізними документами вказано: CMR. TTR.
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.
Пунктом 5 статті 306 ГК України визначено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Беручи до уваги доводи позивача та подані докази, суд дійшов висновку про те, що, між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання з договору транспортного експедирування, згідно якого, в силу ст. 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних з перевезенням.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", - перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути міжнародна автомобільна накладна (СМR). Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Факт належного виконання позивачем взятих на себе зобов'язань та надання послуг по перевезенню вказаного у заявці №1 від 16.03.2017 вантажу автомобільним транспортом НОМЕР_3. водій ОСОБА_6. а/м НОМЕР_2, водій ОСОБА_5 підтверджується наявними в матеріалах справи міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR), рахунком - фактурою №62 від 30.03.2017 та Актом № 62 Здачі приймання робіт (надання послуг) до договору №16/03-2017 від 16.03.2017.
Слід зазначити, що в Акті надання послуг №62 від 30.03.2017 Сторони вказали про те, що претензій одна до одної не мають і цей акт є підставою для проведення взаєморозрахунків.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, на момент звернення позивача до суду відповідач ТОВ "Бонзер" не оплатив вартості наданих йому транспортно-експедиторських послуг позивачем - ФОП ОСОБА_3, що в силу ст. ст. 526 та 530 ЦК України є неприпустимим, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 57 759,94 грн підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Так, підпунктом 6.1. договору передбачено, що за порушення строків виконання підтвердженої обома сторонами Заявки, винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості перевезення за кожний день прострочення.
Згідно поданого позивачем розрахунку за неналежне виконання умов договору відповідачу за період з 30.03.2017 по 15.08.2017 нараховано 3 % річних в сумі 617 грн, інфляційні втрати в сумі 3 246,04 грн за період з березня по липень 2017 року та пеню в сумі 5 268,95 грн в період з 30.03.2017 по 15.08.2017.
Згідно п. 1.12. постанови пленуму ВГСУ № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 встановлено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.
Так, згідно ч.3 п. 3.2 вищевказаної постанови розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Розглянувши та перевіривши представлений розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, беручи до уваги, що відповідно п. 5.3 Договору та Заявки №1 від 16.03.2017 (додаток до договору) оплата вартості за перевезення вантажу повинна бути здійснена 30.03.2017, відповідно період, за який здійснюється розрахунок починається з 31.03.2017 по 15.08.2017, тому судом самостійно здійснено власний розрахунок з допомогою комп'ютерної програми інформаційно-аналітичного центру "Ліга" та встановлено, що пеня за вказаний період складає 5 301,96 грн, 3% річних 621,11 грн та інфляційні втрати в період з березня по липень 2017 року - 2 220,40 грн. Однак, враховуючи, що суд не уповноважений виходити за межі визначеного позивачем максимального розміру встановлених сум, а тому вважає вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 617 грн та пені в сумі 5 268,95 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Також, до задоволення підлягають інфляційні втрати в сумі 2 220,40 грн. При цьому, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1 025,64 грн інфляційних втрат в позові слід відмовити.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
У зв'язку з наведеним, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, не заперечені належними доказами відповідачем у справі, підлягають до задоволення частково в сумі 62 866,29 грн, з яких: 54 759,94 грн - основний борг; 5 268,95 грн - пеня; 617 грн - 3% річних та 2 220,40 грн - інфляційні втрат.
Судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України, покладаються судом на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонзер", вул. Текстильна, 36, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 38838245, на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1 - 54 759 грн 94 коп. - боргу, 617 грн 00 коп. - 3% річних, 2 220 грн 40 коп. - інфляційних втрат, 5 268 грн 95 коп. - пені та 1 574 грн 31 коп. - судового збору.
3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 02 листопада 2017 року через місцевий господарський суд.
Суддя Н.В. Охотницька