Р І Ш Е Н Н Я №2-2588/09
23 листопада 2009
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого: судді - Шиянової Л.О.
при секретарі - Тарасенко К. І.
за участю адвоката - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за позовом Комунального підприємства „Харківські теплові мережі” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства „Харківські теплові мережі” про стягнення матеріальної та моральної шкоди суд -
Комунальне підприємство „Харківські теплові мережі” у лютому 2006 року звернулось з позовною заявою до суду та просило постановити рішення, в силу якого стягнути з відповідачів заборгованість по сплаті послуг за теплопостачання, посилаючись на те, що відповідачі зареєстровані та мешкають за адресою АДРЕСА_1, регулярно отримують від позивача послуги централізованого опалення свого вищевказаного житла, є абонентами Жовтневої філії комунального підприємства „Харківські теплові мережі”, але за період з 1 липня 2002 по 1 січня 2006 сплачували не в повному обсязі послуги теплопостачання, у результаті чого створилась заборгованість у сумі 780 грн.63 коп.. Добровільно відповідачі заборгованість не погашають, у зв'язку з чим, представник позивача просить суд стягнути з відповідачів вказану суму.
Заочним рішення від 27 лютого 2007 року позов Кумунального підприємства «Харківські теплові мережі» був задоволений у повному обсязі.
В лютому 2009 року відповідач звернувся з заявою про перегляд заочного рішення суда.
Ухвалою суду від 30 березня заочне рішення від 27 лютого 2007 року було скасовано , а справу призначено до нового розгляду.
У судове засідання з'явились представник позивача, відповідач ОСОБА_2, його представник ОСОБА_1, відповідачи ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судове засідання не з'явились, але надали Суду заяву з клопотанням розглядати справу у їх відсутність.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5позов підтримала, посилаючись на зазначені вище обставини, та пояснив, що відповідач ОСОБА_2 проходив військову службу і на той час не мав право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Крім того, згідно ч. 2 ст. 17 Конституції України «… держава забезпечує соціальний захист громадян, які знаходяться на службі в Збройних силах України і інших війскових формуваннях, я також членів їх сімей».
Згідно ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України» - передбачено, що держава забезпечує соціальний і правовий захист війсковослужбовців і осіб звільнених у запас, а також гарантує отримання за рахунок держави фінансове, речове, продовольче і інши види забезпечення, а не як не комугнальні підприємства.
На підставі ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», війсквослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та грамадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Також пояснила, що Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачені 50% пільги на оплату послуг теплопостачання. Однако, статтєю 95. Конституції України визначено, що виключно Законом про державний бюджет України визначаються любі витрати держави на громадські нужди, розмір та цільовий напрямок цих видатків.
Крім того, стаття 95. Конституції України, передбачає, що Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.
Таким чином, держава гарантує пільги війсковослужбовцям, встановлює порядок їх надання за рахунок коштів бюджету установам, де вони працюють, і надання пільг за рахунок інших джерел, у тому числі за рахунок коштів КП „ХТМ” протиречить діючому законодавству.
Стаття 69 Закону України «Про бюджет України на 2007 рік», передбачено, що витрати на безоплатне або пільгове матеріальне та побутове забезпечення працівників бюджетних організацій проводиться за рахунок і у межах бюджетних асигнованій на утримання цих установ. Згідно з п.2 «Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, податкової міліції» затвердженим Постановою КМУ від 31 березня 2003 №426 (с змінами і доповненнями від затвердженими Постановою КМУ №148 від 11.02.2004.), передбачено: „пільги, компенсації і гарантії, на які мають право пільговики (далі - пільги), надаються шляхом відшкодування пільговику передбаченої законодавством частини фактичних витрат на користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном, комунальними послугами та за проїзд. відшкодування зазначених витрат проводиться щомісяця або раз на квартал за рішенням керівника установи. Розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом з грошовими доходами пільговиків не повинен перевищувати величини прожиткового мінімуму, встановленої для працездатних осіб”. П.5 цієї постанови передбачено, що пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату за користування житлом (квартирну плату), паливом, телефоном і за комунальні послуги у срок, за який здійснюється відшкодування (абзац другий пункту 2 цього Порядку), а також довідку про склад сім'ї (раз на рік). Тобто ця Постанова КМУ передбачає, що відшкодування пільговику передбаченою частини фактичних витрат за користування спожитими послугами здійснюється бюджетною установою, військовими формуваннями за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих установ.
Конституційний суд України рішенням від 09.07.2007 №6-рп/2007 визнав неконституційним обмеження пільг працівникам бюджетних установ величиною доходу, який дає право на соціальну пільгу. Таким чином, держава гарантує пільги окремим категоріям працівників бюджетних установ, встановлює порядок їх надання за рахунок коштів бюджету установами, де вони працюють,та надання пільг за рахунок інших джерел, у тому числі за рахунок коштів Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» протирєчить діючому законодавству.
Крім того рішення Конституційного суду від було ухвалено тільки у середині бюджетного року, коли був уже прийнятий Закон України «Про бюджет України на 2007 рік».
Законом «Про бюджет України на 2004 рік», «Про бюджет України на 2005 рік», «Про бюджет України на 2006 рік», «Про бюджет України на 2007 рік», дію нормативних актів, які дають право на пільги війсковослужбовцям, було зупинено.
Рішенням Конституційного суду №7-рп/2004 від 17.03.2004. а також рішенням №20-рп/2004 від 01.12.2004. (Справа про зупинення дії обмеження пільг, компенсацій і гарантій) у яких визнано право військовослужбовців на отримання пільг щодо знижки плати за користування житлом визнані неконституційними, утратившими силу, - які обмежували право отримання пільг по сплаті комунальних платежів, окремих категорій пільговиків.
В Рішенні Конституційного суду №7-рп/2004 від 17.03.2004. мова ведеться за 2003 рік, а в рішенні Конституційного суду №20-рп/2004 від 01.12.2004. За 2005, 2006 роки рішень Конституційного суду не було.
Відповідно до ч.1 ст.3 Бюджетного Кодексу України Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему,, становить один календарний рік, який починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Тобто дія Закону України «Про бюджет України на 2003 рік» закінчилась 31.12.2003, а назване рішення Конституційний суд постановив після закінчення цього року. Стосовно рішення Конституційного суду №20-рп/2004 від 01.12.2004. рішення було ухвалено наприкінці бюджетного року, коли вже закінчувалась дія положень Закону України «Про бюджет України на 2004 рік».
Виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Крім того, КП „Харківські теплові мережі” не отримувало у 2004, 2005,2006,2007 роках фінансування з бюджетних коштів на рахунок погашення 50% знижки для працівників бюджетних установ. Відповідно до ст. 16 . Закону України «Про збройні Сили України» - передбачено, що держава забезпечує соціальний і правовий захист війсковослужбовців.
Крім того , ст. 23. Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачено, що - Фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.
Відповідач та його представник проти позову заперечували та посилалися на обмеження прав його родини та враховував, що КП «Харківські теплові мережі» повинно було відшкодувавати витрати на наданні знижки по сплаті послуг з теплопостачання та вважали, що КП „ХТМ” за власною ініціативою зупинили нарахування сплати послуг теплопостачання з 50% знижкою. Також пояснили, що ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», визначає, що держава гарантує війсковослужбовцям достатне матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам війскової служби, стимулює закріплення кваліфікованих війскових кадрів.
Відповідно до Ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», я та члени моєї родини у складі 3-х чоловік маємо право на 50% знижку за надання послуг теплопостачання.
У Ст.17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», закріплені мої права щодо відшкодування війсковослужбовцяим заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.
Ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», визначає, що держава гарантує війсковослужбовцям достатне матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам війскової служби, стимулює закріплення кваліфікованих війскових кадрів.
Відповідач звернвся до суду зі зустрічним позовом до позивач про стягнення матеріальної та моральної шкоди , який підтримав у повному обсязі та пояснив, що не знав про розгляд справи у суді і КП «ХТМ» відрахуваннями з пенсіїї завдало йому моральні та фізічні страждання, у зв'язку з чим він був вимушений лікуватися за кордоном.
Суд заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов КП «ХТМ» є обґрунтованим, а зустрічний позов безпідставним з наступних підстав.
Так, у судовому засіданні встановлено, що відповідач- позивач ОСОБА_2 у період з липня 2002 року по 1 жовтня 2005 року проходив військову службу. А з жовтня 2005 року його визнано інвалідом 2 групи і з цього моменту державою йому гарантовано пільги і - КП «ХТМ» проводило нарахування на 2- пільговиків з урахуванням пільги.
Конституційний суд України рішенням від 09.07.2007 №6-рп/2007 визнав неконституційним обмеження пільг працівникам бюджетних установ величиною доходу, який дає право на соціальну пільгу. Таким чином, держава гарантує пільги окремим категоріям працівників бюджетних установ, встановлює порядок їх надання за рахунок коштів бюджету установами, де вони працюють,та надання пільг за рахунок інших джерел, протирєчить діючому законодавству.
Постанова КМУ від 31 березня 2003 №426 (с змінами і доповненнями від затвердженими Постановою КМУ №148 від 11.02.2004.), «Про затвердження порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, податкової міліції» передбачає: „пільги, компенсації і гарантії, на які мають право пільговики (далі - пільги), надаються шляхом відшкодування пільговику передбаченої законодавством частини фактичних витрат на користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном, комунальними послугами та за проїзд. відшкодування зазначених витрат проводиться щомісяця або раз на квартал за рішенням керівника установи. Розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом з грошовими доходами пільговиків не повинен перевищувати величини прожиткового мінімуму, встановленої для працездатних осіб”. П.5 цієї постанови передбачено, що пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату за користування житлом (квартирну плату), паливом, телефоном і за комунальні послуги у срок, за який здійснюється відшкодування (абзац другий пункту 2 цього Порядку), а також довідку про склад сім'ї (раз на рік). Тобто ця Постанова КМУ передбачає, що відшкодування пільговику передбаченою частини фактичних витрат за користування спожитими послугами здійснюється бюджетною установою, військовими формуваннями за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих установ.
Таким чином відповідач- позивач повинен був звернутися до установи в якій він працює за компенсацією по сплаченим комунальним послугам у даному випадку за послуги теплопостачання.
Відповідно до ст. 16 . Закону України « Про збройні Сили України» - передбачено, що держава забезпечує соціальний і правовий захист війсковослужбовців.
Крім того , ст. 23. Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачено, що - Фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом
Все фінансування на пільги проводиться за рахунок державного бюджету . Посилання відповідача-позивача на обмеження прав його родини безпідставні, оскільки на КП «Харківські теплові мережі» не лежав обовьязок по відшкодуванню витрат на наданні знижки по сплаті послуг з теплопостачання.
Кошти з державного бюджету на фінансування пільг військовослужбовцям у 2003-2008 роках не були виділені КП „ХТМ”,
Стосовно моральної і матеріальної шкоди у відповідності зі статтею 60 ЦПК України - Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України. Відповідач не довів Суду, що саме з вини КП «ХТМ» він набув фізичних та моральних страждань.
У зв'язку з вище викладеним вимоги відповідача-позивача не обґрунтовані на законі та не належать задоволенню. Вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.Але, враховуючи те, что сума, яка була стягнута з ОСОБА_6,ОСОБА_7,ОСОБА_3В.у солідарному порядку у розмірі 780,63 грн., на момент повторного розгляду справи вже стягнуті з ОСОБА_2 згідно виконавчого листа №2-254 від 03.03.2008 року та розпорядження Жовтневого ВДВС Харківського МУЮ №685/10 від13.10.2008 року у повному обсязі, утримана з пенсії, то у суда немає підстав для стягнення цієї суми з відповідача у друге
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.,ст. 3, 4, 10, 11, 57, 60,81, 88,209, 209, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, Постанови КМУ від 31 березня 2003 №426, «Про затвердження порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, податкової міліції», ст. 16 . Закону України « Про збройні Сили України», 23. Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 95. Конституції України, ст.3 Бюджетного Кодексу України, -В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги КП „Харківські теплові мережі” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання у сумі 780 (сімсот вісімдесят) гривень63 коп. вважати обґрунтованими.
В зв'язку з повним стягненням з відповідача вказаної суми на момент постановлення цього рішення, суму вказаного боргу не стягувати.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Комунального підприємства „Харківські теплові мережі” про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про його апеляційне оскарження або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Шиянова Л.О.