36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
26.10.2017 р. Справа №917/1351/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМ-ТРЕЙД", вул. Горєлова, 1, смт. Локачі, Локачівський район, Волинська область, 45500
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія Агроекспо", вул. Незалежності, буд. 71, с. Ковердина Балка, Шишацький район, Полтавська область, 38014
про стягнення 1 405 548,70грн.
Суддя Гетя Н.Г.
Представники сторін:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: не з'явилися
Після виходу з нарадчої кімнати в судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.
Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 40 від 14.01.2016 р. в розмірі 1 405 548, 70 грн., з яких: 1 112 714, 37 грн. - сума основної заборгованості; 135 027,65 грн. - сума пені; 31 376,70 грн. - 3 % річних; 126 402,98 грн. - сума інфляційних втрат.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, до суду надіслав клопотання б/н від 31.08.2017 р. про проведення судового засідання без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в засідання суду не з'явився, надіслав до суду клопотання № 26/10-17 від 26.10.2017 р. (вх. №13021 від 26.10.2017 р.) про відкладення розгляду справи та повідомив суд про те, що ТОВ "Вікторія Агроекспо" здійснило погашення основного боргу перед ТОВ "АБМ-ТРЕЙД" на загальну суму 1 112 741, 37 грн. та судових витрат в розмірі 21 083,23 грн.
Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989 р.).
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України).
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює неявку представників сторін у судове засідання як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:
14 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АБМ-ТРЕЙД" (далі - Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторія Агроекспо" (далі - Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки №40 (далі - Договір).
За умовами Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця згідно накладних відповідно до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах даного Договору.
Предметом Договору є товар (партія товару), вказаних в накладних. Під партією Сторонами розуміють товар, зазначений в окремій накладній. Асортимент, кількість та ціна товару погоджується Сторонами і вказується в накладних, які є невід"ємною частиною договору (п.1.2-1.3 Договору). Ціну Договору складає сума цін усіх накладних, відповідно до яких здійснюється постачання товару (п.1.4 Договору).
Відповідно до п.2.1 Договору, для отримання товару Покупець зобов"язаний надати Постачальнику заявку із зазначенням кількості, асортименту та інших характеристик, шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсимільним або телефонним зв"язком. Строк поставки: протягом 10 календарних днів з моменту погодження Сторонами замовлення (п. 2.2). При перевезенні товару Перевізником, товар вважається прийнятим за якістю та кількістю з моменту підписання товарно-транспортної накладної або інших документів про отримання товару від Перевізника (п.2.5 Договору).
Пунктом 4.1 Договору визначено, що оплата за товар здійснюється протягом 45 днів з моменту відвантаження товару зі складу Постачальника. Розрахунок за поставлений товар здійснюється (в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника, який вказаний в цьому Договорі або повідомлений Постачальником (п.4.2). Датою оплати за даним Договором вважається дата надходження грошових коштів на рахунок Постачальника (п.4.3).
Відповідно до п. 8.5 Договору, Договір вступає в силу від дати його підписання Сторонами та діє до 31.12.2016р., а в частині розрахунків до повного виконання Сторонами своїх зобов"язань. Договір вважається автоматично пролонгований кожний раз на наступний рік, якщо до кінця дії договору від жодної Сторони не надійшла вимога про його розірвання або не укладено нового договору.
На виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 1 727 705,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 46 від 19.01.2016 р. на суму 496 750,00 грн., №617 від 11.05.2016 р. на суму 458 420,00 грн., № 1088 від 04.08.2016 р. на суму 66 300,00 грн., №1314 від 15.09.2016 р. на суму 75 635,00 грн., №1540 від 01.11.2016 р. на суму 170 250,00 грн., №1568 від 04.11.2016р. а суму 113 500,00 грн., №ЦБ182 від 03.02.2017р. на суму 346 850,00 грн. та товарно-транспортними накладними підписаними повноважними представниками обох сторін.
За твердженням позивача, відповідачем було здійснена часткова оплата отриманого товару на суму 614 963,63 грн., що підтверджується також виписками по банківських рахунках).
Станом на момент подання позовної заяви за відповідачем рахується заборгованість в сумі 1 112 741,37 грн.
Крім того, в зв"язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивачем на підставі п.5.2.1 Договору та в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано і заявлено до стягнення 135 027,65 грн. пені, 126 402,98 грн. - інфляційних втрат та 31 376,70 грн. - 3 % річних.
При винесенні рішення суд виходить з наступного:
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.
Отже, змістом договору купівлі-продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.
За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Судом встановлено, що підписаними між сторонами видатковими-накладними підтверджується факт поставки позивачем товару відповідачу на загальну суму 1 727 705,00 грн.
З огляду на визначений порядок розрахунку, зобов"язання по оплаті отриманих компонентів у відповідача виникло по закінченню 45-денного строку з моменту отримання товару та підписання відповідної накладної.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України отриманий від позивача товар не оплатив в повному обсязі у встановлені строки.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія Агроекспо" подав суду клопотання в якому повідомив суд про погашення основної заборгованості в розмірі 1 112 741,37 грн.
Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З урахуванням викладених обставин провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 1 112 741,37 грн. підлягає припиненню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 5.2.1 Договору сторонами погоджено, що за несвоєчасну оплату за даним Договором Покупець сплачує штрафну неустойку (пеню) в розмірі 1% від простроченої суми за кожен день заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем на підставі п. 5.2.1 Договору та ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 135 027,65 грн. пені, 126 402,98 грн. інфляційних втрат, 31 376,70 грн. - 3 % річних.
Приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов"язання, вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд визнає правомірними, оскільки період їх нарахування та розмір є обґрунтованим.
За приписами статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Виходячи з вищевикладеного, позов обґрунтований та підтверджений належними доказами, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до клопотання відповідача від 26.10.2017р. ним сплачено судові витрати в розмірі 21 083,23 грн.
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія Агроекспо" (вул. Незалежності, буд. 71, с. Ковердина Балка, Шишацький район, Полтавська область, 38014, код ЄДРПОУ 32802841) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМ-ТРЕЙД" (вул. Горєлова, 1, смт. Локачі, Локачівський район, Волинська область, 45500, код ЄДРПОУ 35580267) пеню в розмірі - 135 027,65 грн., 31 376,70 грн. - 3 % річних та 126 402,98 грн. інфляційних втрат.
3. Припинити провадження в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 1 112 714, 37 грн., на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 31.10.2017 року
Суддя Гетя Н.Г.