26.10.2017 Справа № 920/814/17
За позовом Приватного підприємства «Павлоградська Зернова Компанія», м. Павлоград, Дніпропетровська область
до відповідача Державного підприємства «Дослідне господарство «Правдинське» Миронівського інституту пшениці імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України, с. Іванівка, Великописарівський район, Сумська область
про стягнення 197 192 грн. 70 коп.
Суддя Котельницька В.Л.
За участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 24.01.2017)
від відповідача - ОСОБА_3 (довіреність № 242 від 26.10.2017)
при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М.
Суть спору: позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 197192 грн. 70 коп., з яких: сума основного боргу - 133500 грн. 00 коп., пеня - 40154 грн. 50 коп., 16% річних - 23538 грн. 20 коп. за договором № 67 від 07.09.2016, укладеним між сторонами спору, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідач відзиву на позов не подав, подав до суду клопотання № 236 від 11.10.2017, у якому зазначає, що ДП «ДГ «Правдинське» Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва НААН України, змінило своє підпорядкування та на даний час підпорядковане не інституту ім. В.Я. Юр'єва, а Миронівському інституту пшениці ім. В.М. Ремесла НААН України, тому має іншу назву - Державне підприємство «Дослідне господарство «Правдинське» Миронівського інституту пшениці імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України, у зв'язку з чим, на думку відповідача, позов заявлено до неналежного відповідача, якого взагалі не існує.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого за електронним запитом суду, юридична особа з кодом ЄДРПОУ 00497727, якою було укладено з позивачем договір № 67 від 07.09.2016, і за якою наявна заборгованість, що є предметом даного спору, є Державне підприємство «Дослідне господарство «Правдинське» Миронівського інституту пшениці імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України, 42839, Сумська область, Великописарівський район, с. Іванівка, вул. Іванівська, буд. 1, тому судом було зобов'язано відповідача надати докази зміни його найменування чи правонаступництва, а саме установчі документи відповідача.
На виконання вимог суду відповідачем були подані для долучення до матеріалів справи докази зміни найменування господарства, а також копія Статуту товариства.
Також від представника відповідача до суду надійшло клопотання від 26.10.2017 про зменшення суми пені на 70% у зв'язку з не доведенням позивачем факту спричинення йому збитків внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем.
Позивачем до суду була подана заява № 215 від 24.10.2017 про виправлення технічної помилки у позовній заяві, відповідно до якої позивач просить суд вважати правильним найменування відповідача - Державне підприємство «Дослідне господарство «Правдинське» Миронівського інституту пшениці імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд
07.09.2016 між Приватним підприємством «Павлоградська Зернова Компанія» (позивачем у справі) та Державним підприємством «Дослідне господарство «Правдинське» Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва НААН України, яке змінило найменування на Державне підприємство «Дослідне господарство «Правдинське» Миронівського інституту пшениці імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України (відповідачем у справі) був укладений договір № 67.
Відповідно до п. 1 укладеного договору позивач як виконавець зобов'язався виконувати сільськогосподарські послуги у межах і обсягах, попередньо погоджених з відповідачем як замовником на підставі наряду-замовлення встановленої форми. Кількість наданих послуг, сума й умови відображені у додатках, що є невід'ємною частиною даного договору. Для надання послуг виконавець використовує трактор Case MX 340, 340 к.с., 2011 р.в. Для виконання послуг замовник надає виконавцю у справному стані причіпну техніку: дисковий культиватор Amazone CATROS 7500.
У розділі 3 договору сторони узгодили порядок розрахунків, умови яких визначено у додатках до договору. Виконавець за даним договором за власним бажанням може надати послуги без передоплати або на умовах часткової оплати. У цьому випадку замовник зобов'язується прийняти послуги й оплатити їх виконавцю у строк , вказаний у додатках. Форма розрахунків - безготівковий розрахунок. Розміри поля й фактично виконаний обсяг робіт визначаються за показниками системи GPS у тракторі виконавця. Виконавець передбачає обсяг робіт на 10% більше заявленого. По факту виконаних робіт здійснюється повний розрахунок на протязі трьох робочих днів.
Як вбачається з матеріалів справи позивач надавав відповідачеві послуги дискування (додаток № 01 до договору № 7 від 07.09.2016) на загальну суму 518340,00 грн. порядок розрахунків за вказані послуги був узгоджений сторонами у даному додатку (аванс 50000,00 грн. протягом одного робочого дня з моменту виставлення рахунку, оплата за кожні 300 га протягом одного робочого дня після підписання акту виконаних робіт, терміни надання послуг з 08.09.2016 по 25.09.2016).
Відповідно до акту надання послуг № 230 від 12.09.2016 позивач надав відповідачу послуги дискування на суму 200000,00 грн., а згідно акту надання послуг № 231 від 05.10.2016 - на суму 205000,00 грн.
07.09.2016 позивач виписав відповідачеві рахунок № 80 на оплату послуг, наданих згідно умов договору № 67 від 07.09.2016, на загальну суму 518340,00грн.
Відповідач, у свою чергу, надані послуги частково сплатив, на суму 272000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами - банківськими виписками.
Станом на 19.08.2017 залишок несплаченої суми вартості наданих послуг позивачу не перерахований, відтак, така бездіяльність відповідача призвела до порушення права позивача на отримання прибутку та змусила останнього звернутись з даним позовом до суду у зв'язку з порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Відповідно до п. 3 ст. 3 Цивільного кодексу України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В силу приписів ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Разом з цим, положенням ч. 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що попри визнання заборгованості відповідач продовжує порушувати своє зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг.
Суд наголошує, що частина друга статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
За таких підстав, враховуючи, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 133500,00 грн. підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не надано аргументованих заперечень позовним вимогам, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної суми боргу правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 40154,50 грн. пені та суми 16% річних у розмірі 23538,20 грн. суд зазначає наступне:
Відповідно до розділу 2 договору № 67 від 07.09.2016 у випадку невиконання кожною із сторін своїх зобов'язань за даним договором, винна сторона зобов'язана сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за весь час невиконання. Сплата пені не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов'язань. У випадку прострочення оплати послуг замовник, крім пені, зобов'язаний оплатити виконавцю відсотки за користування коштами з розрахунку 16% річних.
Згідно із нормою ст. 230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України застосовуються у розмірі встановленому договором.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але згідно із статтею 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.
Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені та суми 16% річних передбачене діючим законодавством України та умовами договору, судом здійснений перерахунок нарахованих сум за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.4.1 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2017, на підставі якого суд робить висновок про правомірність вимог позивача в частині стягнення з відповідача 40154,50 грн. пені, 23538,20 грн. суми 16% річних.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 70 відсотків, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Враховуючи, що відповідач є державним підприємством, а також той факт, що відповідачем було погашено більшу частину заборгованості, суд вважає за можливе застосувати положення статті 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити суму пені на 10%, стягнувши з відповідача на користь позивача 36139,05 грн. пені.
Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача у розмірі 2957,89 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Правдинське» Миронівського інституту пшениці імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України (42839, Сумська область, Великописарівський район, с. Іванівка, вул. Іванівська, 1; код ЄДРПОУ 00497727) на користь Приватного підприємства «Павлоградська Зернова Компанія» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Г.Світличної, 59-Л; код ЄДРПОУ 31572760) 133500 грн. 00 коп. боргу за договором № 67 від 07.09.2016, 36139 грн. 05 коп. пені, 23538 грн. 20 коп. - суму 16% річних, 2957 грн. 89 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 31.10.2017.
Суддя В.Л.Котельницька