ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
31 жовтня 2017 року Справа № 923/975/17
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., при секретарі судового засідання Бєловій О.С., розглянувши справу
за позовом: прокурора - першого заступника керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі:
позивача-1 - Навчально-виховного комплексу «Дошкільний заклад - загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів № 2»
позивача-2 - Південного офісу Держаудитслужби
до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про визнання недійсним договору,
за участі представників:
прокуратури - Папуши О.Д. (прокурора відділу Прокуратури Херсонської області),
позивача-1 - не з'явився,
позивача-2 - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
Прокурор - перший заступник керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Навчально-виховного комплексу «Дошкільний заклад - загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів № 2» та Південного офісу Держаудитслужби звернувся до суду з позовом, спрямованим до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, про визнання недійсним договору № 1 від 24.01.2017, укладеного між Навчально-виховним комплексом «Дошкільний заклад - загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів № 2» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.
За твердженнями прокурора, позовна заява вжита як захід прокурорського реагування та направлена на захист економічних інтересів держави в особі Навчально-виховного комплексу «Дошкільний заклад - загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів № 2» та Південного офісу Держаудитслужби, оскільки внаслідок укладення оспорюваного правочину може бути завдано шкоди бюджету у вигляді незаконних витрат, а безпосередньо контролюючими органами не вжито належних заходів, які б перешкоджали незаконному витрачанню коштів.
Безпосередньо позовні вимоги ґрунтуються на тому, що спірний договір укладений сторонами без проведення процедури державних закупівель, хоча вартість предметів закупівлі за договором перевищує 200000 грн, що є порушенням частини 7 статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі». У зв'язку з вказаними обставинами, на думку прокурора, договір є недійсним за статтями 203 та 215 Цивільного кодексу України.
Відповідачем позовні вимоги не визнаються з посиланням на внесення змін до спірного договору додатковою угодою № 1 від 23.10.2017, за якою сторонами зменшено суму закупівлі до 197579,99 грн.
Ухвалою суду від 12.10.2017 порушене провадження у даній справі та її розгляд призначений на 31.10.2017 із зобов'язанням сторін з'явитися в судове засідання, проте ці вимоги позивачами та відповідачам не виконані, у зв'язку з чим, за урахуванням обставин справи, судове засідання проведене без їх участі.
Крім викладеного судом встановлено, що 24.01.2017 між Навчально-виховним комплексом «Дошкільний заклад - загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів № 2» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладений договір № 1 поставки, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити позивачу-1 продукти харчової промисловості на основі заявок, а за пунктом 3.1. договору сторонами визначено його суму - 382812,71 грн.
В подальшому, після порушення даної справи в суді, між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 23.10.2017, якою основний договір припинено за зазначено. що між ними існували зобов'язання на суму 185232,72 грн. Поряд з цим, цією угодою внесено зміни до пункту 3.1. договору, а саме зменшено суму договору до 197579,99 грн.
З огляну на вказане, суд зазначає, що за змістом частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів, а за частиною 1 статті 180 того ж Кодексу зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Частиною 2 статті 180 ГК України також встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, якими є умови, визнані такими за законом, чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити серед іншого - ціну договору (частина 3 статті 180). Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України (частина 5 статті 180).
Так, у відповідності до статті 189 ГК України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару, що підлягає продажу (частина 1 статті 189), і фона є істотною умовою господарського договору (частина 2 статті 189).
Аналізуючи законність укладеного договору, предметом якого є закупівля товарів для потреб державної установи, суд зазначає, що правові та економічні засади здійснення закупівель товарів для забезпечення потреб держави, встановлені приписами Закону України «Про публічні закупівлі». За змістом преамбули до цього Закону його метою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Так, згідно з частиною 1 статті 2 названого Закону він застосовується до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів) дорівнює або перевищує 200000 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у випадку, коли сума запланованих закупівель за державні кошти дорівнює або перевищує 200000 грн, порядок укладення такого договору регламентований Законом України «Про публічні закупівлі».
Зокрема, частиною 7 статті 2 названого Закону забороняється придбання товарів до або без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів до або без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.
Основні вимоги до договору про закупівлю встановлені статтею 36 названого Закону. Так, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1). Забороняється укладання договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до або без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 3). Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім визначених випадків (частина 4).
За змістом частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
В даному випадку спірний договір укладений без проведення процедури публічних закупівель, при тому, що вартість закупівель становила 382812,71 грн, чим було порушено частину 7 статті 2 та частину 3 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», але додатковою угодою від 23.10.2017 сторони привели договірні умови у відповідність до діючого законодавства, а тому суд констатує, що у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, зокрема, шляхом вчинення правочину про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом (крім зміни ціни в договорі після його виконання, оскільки згідно з частиною третьою статті 632 ЦК України така зміна не допускається).
Аналогічне сприйняття діючого законодавства наведене в пункті 2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними». Зокрема, за цим пунктом, якщо правочин (про внесення змін) не суперечить вимогам закону, господарський суд приймає судове рішення, виходячи з його умов. При цьому господарським судам необхідно мати на увазі, що законом не передбачено заборони стосовно надання правочинові, - в тому числі про внесення змін до іншого правочину, - за згодою сторін зворотної дії в часі.
За таких обставин, оспорюваний договір поставки приведений сторонами у відповідність до діючого законодавства, а тому предмет спору щодо недійсності правочину у даній справі відсутній, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України, за яким господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Вирішуючи питання сплаченого прокурором судового збору в розмірі 1600 грн за платіжним дорученням № 1333 від 29.09.2017, суд зазначає, що згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається особі, яка його сплатила у разі закриття (припинення) провадження у справі, а тому ця сума підлягає поверненню її платнику - Прокуратурі Херсонської області.
На підставі викладеного та керуючись статтями 80, 86 ГПК України,
1.Провадження у справі припинити.
2.Повернути Прокуратурі Херсонської області 1600 грн судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 1333 від 29.09.2017.
Суддя М.К. Закурін