04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"24" жовтня 2017 р. Справа№ 910/6002/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Тарасенко К.В.
при секретарі судового засідання Даниленко Т.О.
за участю представників:
віл позивача: Рейдель Р.В. за дов. № 534/501 від 13.04.2017
від відповідача: Шкурат О.М. за дов. № 411 від 03.10.2017
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2017
у справі №910/6002/17 (суддя Головіна К.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська національна розрахункова картка"
до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"
про стягнення 1 313 238,55 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Не погоджуючись з винесеним рішенням суду Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення місцевого господарського суду має бути скасоване.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів: Майданевича А.Г., Тарасенко К.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 розгляд апеляційної скарги було призначено на 03.10.2017.
29.09.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів позивачем подано відзив на апеляційну скаргу.
02.10.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 продовжено строк розгляду справи на 15 днів.
В судовому засіданні 03.10.2017 оголошено перерву до 24.10.2017.
20.10.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів відповідачем подано додаткові пояснення до апеляційної скарги.
24.10.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів відповідачем подано клопотання про здійснення фіксації судового процесу.
24.10.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів відповідачем подано клопотання про ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення по справі.
В судовому засіданні 24.10.2017 представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі з урахуванням додаткових пояснень поданих під час апеляційного провадження та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 у справі №910/6002/17 скасувати.
В судовому засіданні 24.10.2017 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву поданого під час апеляційного провадження та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 у справі №910/6002/17 залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Акціонерним товариством відкритого типу "Українська національна розрахункова картка", правонаступником якого є ПрАТ "Укркарт" (компанія), та Акціонерним товариством "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ АК "Укргазбанк" (банк), 01.10.2001 було укладено договір про надання послуг процесингового центру № 777 (надалі - договір), згідно з умовами якого компанія надає, а банк використовує та оплачує послуги процесингового центру компанії (надалі ПЦ) згідно з тарифами (комісіями), що наведені у додатку 1 (п. 1.1).
Згідно з п. 1.2 договору банк використовує ресурси ПЦ компанії, який сертифіковано у асоціації Europay Internatinal як Member Service Provider (MSP) - для забезпечення емісії й обслуговування банківських платіжних карток асоціації Europay Internatinal в межах наданих Банком ПЦ функцій (додаток 2).
Пунктом 1.3. договору встановлено, що Банк використовує ресурси ПЦ для забезпечення емісії й обслуговування банківських платіжних карток локальної платіжної системи Банку ЕНЕРГІЯ, а також локальної міжбанківської платіжної системи УКРКАРТ.
Положеннями розділу 2 договору визначено наступні поняття:
- процесинг - це діяльність, що включає в себе збір, маршрутизацію, оброблення, зберігання тощо та надання членам системи та банку платіжних повідомлень за операціями з банківськими платіжними картками;
- процесинговий центр (MSP) - ПЦ Компанії (ПЦ BCZ) - це спеціалізований обчислювальний центр, уповноважений платіжною системою здійснювати роботу по обробці і маршрутизації інформаційних потоків між усіма учасниками платіжної системи, підготовці файлів для забезпечення запитів, авторизацію та розрахунків між учасниками платіжної системи, інші операції, які передбачені переліком обов'язків ПЦ компанії, для виконання ним програм банку по емісії та обслуговуванню банківських платіжних карток.
Відповідно до положень п. 5.2.1 договору на банк покладений обов'язок здійснювати сплату послуг, наданих ПЦ компанії, у порядку, розмірах і термінах, обумовлених цим договором.
Згідно з п. 4.2 договору розрахунковим періодом за даним договором є календарний місяць. Компанія проводить розрахунок вартості наданих послу, оформлює акт виконаних робіт з деталізацією наданих послуг, який сторони підписують протягом 3 робочих днів після закінчення розрахункового періоду (п. 4.4 договору).
Пунктом 4.5. договору визначено, що після підписання акта виконаних робіт компанія виставляє рахунок для сплати наданих послуг за розрахунковий період, який банк сплачує протягом 3 банківських днів.
У відповідності до п. 3.1 договору перелік і вартість послуг ПЦ визначається згідно з тарифами (комісіями), наведеними у додатку 1.
Як передбачено п. 3.3 договору, всі зміни в переліку послуг ПЦ, тарифах (комісіях) оформлюються як додатки до цього договору.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що 26.08.2016 відбулась робоча зустріч представників ПАТ АК "Укргазбанк" та ПрАТ "Укркарт" з питання зміни діючих за вказаним договором тарифів, що зафіксовано в протоколі робочої зустрічі.
Відповідач, на виконання домовленості між ПАТ АК "Укргазбанк" та ПрАТ "Укркарт", з метою внесення змін до тарифів направив позивачу лист № 170/10342/2016 від 09.09.2016, у якому повідомив останнього про направлення йому проекту додаткової угоди від 09.09.2016 та пропонував його підписати до 12.09.2016, а також долучив два примірники підписаної відповідачем додаткової угоди від 09.09.2016. Згідно з умовами цієї угоди додаток 1 до договору було викладено у новій редакції та визначено, що дія вказаної додаткової угоди розповсюджується на відносини, що виникли між сторонами з 01.10.2016.
Листом № 1708/501 від 21.09.2016 позивач, повідомив відповідача про свою згоду укласти додаткову угоду на умовах, запропонованих відповідачем, та направив останньому підписаний позивачем примірник додаткової угоди від 09.09.2016. Вказаний лист був направлений на адресу відповідача 28.09.2016, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком підприємства поштового зв'язку № 8980 від 28.09.2016.
Апелянт, заперечуючи факт укладення додаткової угоди від 09.09.2016, послався на те, що відповідь про погодження та підписання вказаної додаткової угоди була надана позивачем поза межами строку, встановленого відповідачем для надання відповіді (до 12.09.2016), а також на те, що листом № 164/501 від 12.09.2016 позивачем (ПрАТ "Укркарт") була запропонована інша редакція додаткової угоди про внесення змін до додатку 1 до договору, що в розумінні ст. 646 Цивільного кодексу України є відмовою від одержаної пропозиції і, водночас, новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.
Таким чином, між сторонами виник спір щодо укладення чи не укладення ними додаткової угоди від 09.09.2016 до договору № 777 від 01.10.2001.
У відповідності до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Статтею 643 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
Як встановлено ст. 646 Цивільного кодексу України, відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.
Місцевий господарський суд вірно зазначив, що згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Отже, норми Господарського кодексу України, якими визначено засади господарювання в Україні і врегульовано господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, є спеціальними нормами по відношенню до норм Цивільного кодексу України, і мають пріоритет у застосуванні до спірних правовідносин щодо порядку укладення господарського договору та внесення змін до нього.
Статтями 181 та 188 Господарського кодексу України, визначено порядок укладення господарських договорів та внесення змін до них.
Згідно з ч. ч. 2-4 ст. 181 ГК України встановлено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами, оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму, тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що протокол розбіжностей до додаткової угоди від 09.09.2016 сторонами не складався, а вказана додаткова угода була підписана позивачем у редакції, запропонованій відповідачем. Разом з тим відповідь щодо укладення додаткової угоди від 09.09.2016 була надана позивачем в межах двадцятиденного строку, встановленого ст. ст. 181, 188 Господарського кодексу України. Таким чином, відповідь на пропозицію відповідача укласти додаткову угоду від 09.09.2016 була повною, безумовною та такою, що надана в межах строку встановленого законом, і нею сторони погодили усі істотні умови.
Разом з тим, апеляційний господарський суд зазначає, що проект додаткової угоди, на який посилається апелянт, як на доказ відмови ПрАТ "Укркарт" (позивача) від проекту додаткової угоди від 09.09.2016 та направлений позивачем з листом № 1664/5001 від 12.09.2016, сторонами підписаний не був, та, як вбачається з пояснень позивача викладених у відзиві на апеляційну скаргу, проект цієї угоди був направлений банку для подальшого врахування у господарських відносинах сторін, які носять тривалий характер, але банк відмовляється погоджувати збільшення тарифів, розмір яких був спочатку визначений сторонами пропорційно зміні курсу долара США, але потім додатковою угодою № 37 від 06.02.2009 цей пункт був виключений з договору № 777 від 01.10.2001, у зв'язку з чим позивач несе великі втрати за цим договором.
Матеріалами справи підтверджується, що у листі № 1664/501 від 12.09.2016 ПрАТ "Укркарт" вказало про "погодження в цілому проекту тарифів", тобто про згоду на укладення угоди із запропонованими умовами щодо тарифів. Підтвердженням цього є те, що ПрAT "Укркарт" ніяким чином не змінюючи запропоновані відповідачем умови, підписало запропоновану банком вищевказану додаткову угоду та другий її примірник направило на адресу банку листом від 21.09.2016 № 1708/501. разом з тим, своїм листом 12.09.2016 за № 1664/501 позивач намагався також продовжити діалог з приводу подальшої співпраці по договору № 777 для приведення його умов до таких, що були б економічно виправдані для обох сторін цієї угоди. Для чого з боку позивача було запропоновано подальші зміни до Договору № 777, які б встановлювали введення універсального тарифу за обробку однієї транзакції, умови щодо авансування та умови щодо індексації тарифів. Запропоновані позивачем подальші кроки до зміни Договору № 777 не стосувалися погоджених тарифів і, відповідно, не спростовують той факт, що умови додаткової угоди від 09.09.2016 були погоджені сторонами та порядок її укладення відповідає чинному законодавству.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дана угода є укладеною, а посилання ПАБ АТ "Укргазбанк" на запропоновані у листі позивача подальші кроки по зміні договору № 777 від 01.10.2001 як на відмову від пропозиції банку укласти додаткову угоду, є помилковими.
Разом з тим, з вищевикладеного вбачається, що 21.09.2016 ПрAT "Укркарт" направило відповідачу лист № 1708/501, в якому зазначило, що проект додаткової угоди від 09.09.2016 до договору № 777 від 01.10.2001 про надання послуг процесингового центру була підписана позивачем у порядку статей 181 та 188 Господарського кодексу України. Також ПрАТ "Укркарт повідомило про свою згоду з умовами проекту вищезгаданої додаткової угоди від 09.09.2016 до договору № 777 від 01.10.2001 про надання послуг процесингового центру та її підписання.
Таким чином, додаткова угода від 09.09.2016 до договору № 777 від 01.10.2001 є укладеною та її дія розповсюджувалася на відносини, що виникли між сторонами з 01.10.2016 до 31.12.2016 на підставі Договору № 777 від 01.10.2001 про надання послуг процесингового центру.
При цьому, місцевим господарським судом вірно встановлено, що 30.12.2016 між ПрАТ "Укркарт" та ПАТ АБ "Укргазбанк" була укладена додаткова угода № 82 до договору № 777 від 01.10.2001, відповідно до якої сторони домовились визнати, що основний договір залишається чинним на період з 01.01.2017 до 31.12.2017, та дійшли згоди щодо внесення змін до вартості послуг, які позивач надає банку. Таким чином, підписання додаткової угоди № 82 лише підтверджує той факт, що після підписання сторонами Додаткової угоди від 09.09.2016, позивач та відповідач продовжують співпрацю по договору № 777 від 01.10.2001 для приведення його умов до таких, що були б більш економічно виправдані для обох сторін цієї угоди.
З матеріалів справи вбачається, що до підписання сторонами додаткової угоди від 09.09.2016 відповідач оплачував послуги процесингового центру по тарифах, зазначених в додатковій угоді № 81 від 01.06.2016. Після підписання сторонами додаткової угоди від 09.09.2016, починаючи з жовтня 2016, відповідач був зобов'язаний оплачувати послуги процесингового центру по тарифах, зазначених в цій додатковій угоді. З підписанням сторонами додаткової угоди № 82 від 30.12.2016 сторони домовились, що основний договір залишається дійсним на період з 01.01.2017 до 31.12.2017 включно, крім того сторони домовилися щодо чергового внесення змін до вартості послуг, які позивач надає банку згідно Договору № 777 від 01.10.2001.
Беручи до уваги викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що відповідач, вибірково посилаючись на норми Цивільного кодексу України, трактує їх положення на свою користь. Проте, порядок укладення господарських договорів врегульовано Господарським кодексом України, як спеціальним законодавчим актом, та позивачем такий порядок порушений не був, тому додаткова угода від 09.09.2016 є укладеною, а позивачем правомірно визначено вартість послуг, наданих протягом жовтня-грудня 2016, з урахуванням тарифів, встановлених вказаною додатковою угодою.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивач протягом жовтня-грудня 2016 надав відповідачу послуги загальною вартістю 9 617 779,41 грн., що підтверджується актами виконаних робіт від 31.10.2016, 30.11.2016 та 31.12.2016, а також рахунками на оплату № 1124 від 04.11.2016, № 1212 від 05.12.2016 та № 14 від 05.01.2017.
Однак, відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг не виконав та оплатив їх частково, а саме в розмірі 8 304 540,86 грн., що підтверджується банківськими виписками від 23.11.2016, 20.12.2016 та 02.02.2017. Таким чином, у ПАТ АК "Укргазбанк" виникла заборгованість за договором про надання послуг процесингового центру № 777 від 01.10.2001 у розмірі 1 313 238,55 грн.
Наявність у справі актів наданих послуг, не підписаних з боку відповідача, не спростовує обов'язку останнього сплатити заборгованість, що виникла на підставі додаткової угоди від 09.09.2016. Доказів, що підтверджують ненадання позивачем послуг, передбачених умовами договору № 777 від 01.10.2001, матеріали справи не місять.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України на сторін господарських правовідносин покладений обов'язок вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання ними зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як визначено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували оплату відповідачем заборгованості перед позивачем або спростовували доводи останнього, тому, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 1 313 238,55 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у вказаному розмірі.
Беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 у справі №910/6002/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 у справі №910/6002/17 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 у справі №910/6002/17 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/6002/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді А.Г. Майданевич
К.В. Тарасенко