61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
19.10.2017 Справа №905/1967/17 Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В,
при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», м.Київ, ЄДРПОУ 30019801, в особі «Краматорське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів» філії «Управління магістральних газопроводів «ХАРКІВТРАНСГАЗ» Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 25698645,
до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 34657789,
про стягнення 1193514,66 грн., -
за участю уповноважених представників:
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю, -
Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 19.09.2017р. по 10.10.2017р.
Публічне акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ», м.Київ, в особі «Краматорське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів» філії «Управління магістральних газопроводів «ХАРКІВТРАНСГАЗ» Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», м.Краматорськ Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №1960/05 від 15.08.2017р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 1193514,66грн., у тому числі: суми основного боргу у розмірі 1070935,66грн., суми пені у розмірі 83200,19 грн., 3% річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 9 939,05 грн., суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 29 439,76 грн.
З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1967/17 визначено суддю Кротінову О.В.
Ухвалою суду від 23.08.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/1967/17.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №655-Крм від 03.11.2015р. із відповідачем, неналежне виконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості послуг транспортування природного газу, внаслідок чого утворилась заборгованість за зобов'язаннями березня-квітня 2017р. та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних, інфляційних витрат.
На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок пені, 3% річних, інфляційних витрат станом на 10.08.2017р., а також у копіях: договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №655-Крм від 03.11.2015р. із додатковою угодою №4 від 19.12.2016р. до нього, лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» №06/958 від 21.06.2016р., акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №03-17-655-Крм від 31.03.2017р., №04-17-655-Крм від 30.04.2017р., рахунки №03-17-655-Крм від 31.03.2017р., №04-17-655-Крм від 30.04.2017р., акти звірки розрахунків за період з 01.01.2017р. по 20.06.2017р., з 20.06.2017р. по 10.08.2017р., правоустановчі документи позивача, довіреність на представника позивача.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.174, 175, 193, 217, 229-230 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 13, 525-526, 530, 625, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 15, 54, 56, 57, 61 Господарського процесуального кодексу України, Закон України «Про засади функціонування ринку природного газу».
19.09.2017р. позивачем через канцелярію господарського суду Донецької області надано клопотання б/н від 19.09.2017р., яким до матеріалів справи приєднано документи, згідно наведеного у ньому переліку.
19.09.2017р. відповідачем представлено суду відзив №06/170юр від 05.09.2017р., за змістом якого позов не визнає у повному обсязі, оскільки станом на 04.09.2017р. сума основного боргу сплачена позивачу у повному обсязі, що підтверджується актом звірки розрахунків та платіжними дорученнями №2287 від 03.08.2017р., №2738 від 03.08.2017р. на загальну суму 1000000,00 грн. та №4724 від 31.08.2017р. на суму 62177,75 грн.; вважає, що відсутні підстави для стягнення з нього штрафних та фінансових санкцій за порушення строків оплати по договору, оскільки дане порушення відбулось з об'єктивних підстав та вина відповідача відсутня; вказано, що у відповідача фактично відсутні кошти для здійснення розрахунків за послуги з транспортування природного газу, оскільки гроші, які відповідач отримує від споживачів у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014р. «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу» підлягають перерозподілу без згоди на це відповідача, та направляються на користь позивача по існуючому договору, а залишок грошей, що залишається у відповідача покриває витрати на заробітну плату, податки та на підтримання технологічного процесу з виробництва комунальних послуг; зазначено, що 20.04.2017р. та 17.05.2017р. були укладені спільні протокольні рішення на суму 500000,00грн. з ПДВ кожне; звернуто увагу, що уклавши спільні протокольні рішення, сторони тим самим змінили порядок та строки проведення розрахунків за надані послуги, а тому відсутні підстави для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, що передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
До відзиву додано документи, наведені у переліку.
19.10.2017р. позивачем подано пояснення №17-120 від 18.10.2017р., у яких вказано, що відповідач не є гарантованим постачальником природного газу, а відтак, розрахунки за надані послуги з транспортування природного газу повинен здійснювати відповідно до п.5.5 договору; звернуто увагу, що спільні протокольні рішення не змінювали та не змінюють строки та порядок здійснення відповідачем розрахунків за надані позивачем послуги з транспортування природного газу, а є лише одним із способів виконання відповідачем вказаного зобов'язання, за умови фактичного перерахування останнім грошових коштів за такими протокольними рішеннями, які взагалі є чинними лише у разі проведення відповідного фінансування; зауважено, що зі змісту вказаних протокольних рішень взагалі не вбачається, що сторони якимось чином по іншому врегулювали питання щодо відповідальності за порушення зобов'язань.
19.10.2017р. відповідачем надано пояснення №06/173юр від 18.10.2017р., у яких вказано, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» є гарантованим постачальником за договором постачання природного газу №4774/1617-ТЕ-6 від 101.0.2016р.; пояснено, що посилання на термін «гарантований постачальник» у договорі №655-Крм обумовлено тим, що зміст даного договору відповідає типовій формі, затвердженій постановою НКРЕ України №1579 від 22.09.2011р., про що зазначено в преамбулі договору №655-Крм.
До пояснень додано документи, наведені у переліку.
Представник позивача у судовому засіданні 19.10.2017р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні; зазначив, що відповідач не є гарантованим постачальником у розумінні договору №655 - Крм від 03.11.2015р. на транспортування природного газу магістральними трубопроводами; надав пояснення щодо розрахунку пені; вважає, що спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету №251/УТГ від 17.05.2017р., №231/УТГ від 20.04.2017р. не змінювали та не змінюють встановлені договором №655 - Крм від 03.11.2015р. строки і порядок здійснення відповідачем розрахунків за надані позивачем послуги з транспортування природного газу, а лише є підтвердженням згоди на встановлений означеними протокольними рішеннями порядок перерахування йому відповідних коштів (СПР); вказав про відсутність суми спірної основної заборгованості на даний час та вважає що це підтверджується даними акту звірки розрахунків за період з 01.01.2017р. по 04.09.2017р. та зауважив, що оплати проведені за рахунок виділених коштів та поточних платежів, у тому числі здійснених під час розгляду справи; пояснив порядок здійснення зарахування проведених відповідачем оплат, відображених у розрахунку суми боргу станом на 10.08.2017р., наведеному у позовній заяві; зазначив, що в рахунок погашення зобов'язання березня 2017р. віднесено оплати починаючи з 12.04.2017р., та із суми проведеного платежу у цю дату 2630,61 грн. зараховано як часткова оплата послуг березня 2017р.
Представник відповідача в судовому засіданні 19.10.2017р. заперечив проти задоволення позовних вимог; відносно того, що його підприємство не є гарантованим постачальником у розумінні договору №655 - Крм від 03.11.2015р. на транспортування природного газу магістральними трубопроводами не заперечив; підтвердив твердження позивача щодо відсутності суми спірної основної заборгованості на даний час, разом з цим зауважив, що платіжні доручення у підтвердження даних обставин не можуть бути представлені, оскільки оплати проводяться за встановленим алгоритмом та списуються з відповідного рахунку підприємства автоматично.
Дослідив матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо такого.
За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
03.11.2015р. між Публічним акціонерним товариством “Укртрансгаз” (Газотранспортне підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (Замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №655-Крм, за яким газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (ГРС), а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами цього договору (п.1.1 договору).
Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2015р. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. (п.11.1 договору).
У період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.
Річний плановий обсяг транспортування природного газу на 2017р. Замовника складає 44000,00 тис. куб. м., у тому числі по місяцях, тис.куб.м.: січень - 8000, лютий - 7000, березень - 7000, квітень - 4000, травень - 0, червень - 0, липень - 0, серпень - 0, вересень - 0, жовтень - 4000, листопад - 6500, грудень - 7500 (пункт 1.2 договору у редакції додаткової угоди №4 від 19.12.2016р. до нього).
За змістом п.2.1 договору підставою для транспортування газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку Оператором Єдиної газотранспортної системи України (Оператор) відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в Замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (підтверджені обсяги).
Згідно з п.3.1 договору послуги з транспортування газу оформляються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральним трубопроводами (далі акти наданих послуг).
Газотранспортне підприємство до 15-го числа місяця, наступного за звітнім. направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за звітній місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства (п.3.2 договору).
Пунктом 3.3 договору встановлено, що замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу трубопроводами газотранспортного підприємства здійснюються відповідно до даних газотранспортного підприємства.
За умов п.3.4 договору акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Замовника з Газотранспортним підприємством.
Позивачем представлено суду копії актів наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за період березень-квітень 2017р., згідно яких визначено обсяг протранспортованого газу відповідачу відповідно до договору №655-Крм від 03.11.2015р., а саме:
- акт №03-17-655-Крм від 31.03.2017р. - 4057,772 тис.куб.м., вартість послуг 1023045,48 грн. (з урахуванням податку на додану вартість),
- акт №03-17-655-Крм від 31.03.2017р. - 1400,00 тис.куб.м., вартість послуг 352968,00грн. (з урахуванням податку на додану вартість),
- акт №04-17-655-Крм від 30.04.2017р. - 586,520 тис.куб.м., вартість послуг 147873,42грн. (з урахуванням податку на додану вартість),
- акт №04-17-655-Крм від 30.04.2017р. - 119,496 тис.куб.м., вартість послуг 30127,33грн. (з урахуванням податку на додану вартість).
Обсяг транспортування означений у перелічених документах не оспорюється, підтверджено підписом з обох сторін, що скріплений печатками підприємств.
Таким чином, беручи до уваги підстави заявлених позовних вимог, позивачем на виконання умов договору №655-Крм від 03.11.2015р. протранспортовано, а відповідачем отримано послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за період березень-квітень 2017р. у загальному обсязі 6163,788 тис.куб.м. на суму 1554014,23грн.
З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із зазначеною нормою кореспондується й ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).
Згідно з п.5.1 договору розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Газотранспортне підприємство зобов'язується розміщувати інформацію про чинні тарифи на своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації.
У відповідності з п.5.2 договору, тарифи, визначені в пункті 5.1. договору, є обов'язковими для сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами договору.
Відповідно до п.5.4 договору вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.
Оплата вартості послуг за транспортування природного газу здійснюється Замовником (крім Гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за 10 (десять) днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.
Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
У платіжних дорученнях Замовник повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У випадку, якщо в платіжних дорученнях Замовника не зазначено номер договору, дата його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, Газотранспортне підприємство зараховує кошти, що надійшли від Замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла перша за часом у попередніх періодах (п.5.5 договору).
Пункт 5.6 договору на спірні правовідносини не розповсюджується, адже у їх межах відповідач не є гарантованим постачальником.
За визначеннями п.5.7 договору у разі надходження коштів від Замовника в сумі, що перевищує вартість фактично наданих послуг з транспортування газу у звітному місяці, переплата зараховується Газотранспортним підприємством: у разі наявності заборгованості за надані послуги - як погашення заборгованості в попередніх місяцях; у разі відсутності заборгованості за надані послуги - як оплата послуг у місяці, наступному за звітним.
Так остаточний розрахунок за зобов'язаннями березня-квітня 2017р. повинен бути здійснений не пізніше:
за березень 2017 року - 19.04.2017р.;
за квітень 2017 року - 19.05.2017р.
При цьому, першочергово у абз.1 п.5.5 договору визначено 100 % попередня оплата за 10 (десять) днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.
У відзиві №06/170юр від 05.09.2017р. відповідач свідчить про виконання у повному обсязі зобов'язань з оплати вартості послуг транспортування магістральними трубопроводами природного газу, отриманих протягом наведеного спірного періоду.
Дане підтверджено представником позивача у судовому засіданні.
Як вбачається з відзиву відповідача №06/170юр від 05.09.2017р. на позовну заяву, останній вказує, що сторони проводили розрахунки за договором №655-Крм від 03.11.2015р., відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки» №217 від 18.06.2014р., постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” №20 від 11.01.2005р., наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію» №493/688 від 03.08.2015р.
Так, з матеріалів справи вбачається, що частину вартості наданих послуг з транспортування магістральними трубопроводами природного газу за договором, зокрема, протягом березня-квітня 2017р. підприємство оплатило з коштів, отриманих відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005р. на загальну суму у розмірі 1000000,00 грн., що підтверджується: спільним протокольним рішенням №231/УТГ від 20.04.2017р. на суму 500000,00 грн. (виділено з бюджету з призначенням платежу за березень 2017р.), платіжним дорученням №2287 від 03.08.2017р.; спільним протокольним рішенням №251/УТГ від 17.05.2017р. на суму 500000,00 грн. (виділено з бюджету з призначенням платежу за квітень 2017р.), платіжним дорученням №2738 від 03.08.2017р.
У розділі 3 спільних протокольних рішень передбачено, зокрема, що з метою їх реалізації попередня сторона зобов'язуються перерахувати кошти наступній стороні, а остання сторона - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок.
Відповідно до п.5.2 спільних протокольних рішень, останні набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов'язань за ними.
Як свідчить відмітка банку на платіжних дорученнях №2287 від 03.08.2017р., №2738 від 03.08.2017р., списання коштів на виконання спільних протокольних рішень №231/УТГ від 20.04.2017р., №251/УТГ від 17.05.2017р. здійснено 23.08.2017р.
За визначеннями термінів, що містить Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004р., платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.
Відповідно до п.1.15 цієї Інструкції, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.
Пунктом 8.1 статті 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та п.2.19 зазначеної вище Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.
Банк і клієнт мають право, ураховуючи встановлені законодавством строки проведення переказу, передбачити в договорі банківського рахунку інші, ніж встановлені в абзаці першому цього пункту, строки виконання розрахункових документів клієнта. Порядок виконання таких документів визначається договором між банком і клієнтом та внутрішніми правилами банку.
З огляду на приведене, беручи до уваги пояснення сторін, за висновками суду, зважаючи на визначене призначення платежів та зміст абз.3 п.5.5, п.5.7 договору, 23.08.2017р. фактично проведено оплату за зобов'язанням квітня 2017р. у розмірі 178000,75грн., за зобов'язанням березня 2017р., з урахуванням залишку за результатами розрахунку на виконання спільного протокольного рішення №251/УТГ від 17.05.2017р., у сумі 821 999,25 грн.
Таким чином, сумою, щодо якої не проведено оплату у межах порядку та строку, визначеному цими рішеннями є 554 014,23 грн. за зобов'язанням березня 2017р.
Згідно даних, що містить додаток №1 до довідки Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» №65812 від 18.09.2017р., відомості якого відображені у акті звірки розрахунків за період з 01.01.2017р. по 04.09.2017р., з 12.04.2017р. по 31.08.2017р. відповідачем за надані позивачем послуги з транспортування природного газу, без урахування оплат, проведених на виконання спільних протокольних рішень, перераховано 554 887,33 грн.
За твердженнями позивача, що відповідач не заперечує, у рахунок оплати послуг березня 2017р. з плати, проведеної 12.04.2017р., віднесено 2630,61 грн. та подальші оплати з 13.04.2017р. по 31.08.2017р. у загальній сумі 551 383,62 грн.
Зважаючи на таке, відповідачем сплачено суму основного боргу у повному обсязі.
Відповідно до абз.3 пп.4.4 пункту 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Як свідчать фактичні обставини справи 16 134,35грн. сплачено по 19.04.2017р., тобто у межах строку, встановленого для належного виконання оплати, згідно абз.2 п.5.5 договору.
Сума у розмірі 473002,68 грн., сплачена відповідачем у період з 20.04.2017р. по 22.08.2017р., тобто до порушення провадження по справі (ухвала господарського суду Донецької області від 23.08.2017р. про порушення провадження у справі №905/1967/17).
Виходячи з розрахунку позовних вимог, до складу суми основного боргу, який заявлено до стягнення, включено суму 6 058,46грн., платежі проведено починаючи з 11.08.2017р. по 22.08.2017р.
Беручи до уваги вищевикладені висновки, позовні вимоги в цій частині стягнення (6058,46грн.) задоволенню не підлягають, оскільки борг у цьому розмірі був відсутній до порушення провадження у справі.
Так, судові витрати в частині позовних вимог (2578,95грн.), оплачених до подачі позову (17.08.2017р. дата відправлення означена на відбитку штампу на поштовому конверті, у якому надійшов позов до господарського суду), згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на позивача.
Одночасно судові витрати в частині позовних вимог, оплачених з моменту подачі позову (17.08.2017р.) до порушення провадження по справі (23.08.2017р.) у сумі 3479,51грн., підлягають віднесенню на відповідача, оскільки їх включенню до суми позову передував несвоєчасний розрахунок у цьому обсязі, і на дату звернення до суду мало місце фактичне прострочення, у тому числі, і цієї суми.
Після порушення провадження по даній справі погашено суму боргу за зобов'язанням квітня 2017р. у розмірі 178000,75 грн.; за зобов'язанням березня 2017р. у розмірі 821999,25грн. (платіжні доручення №2287 від 03.08.2017р., №2738 від 03.08.2017р. проведені банком 23.08.2017р., на виконання спільних протокольних рішень №231/УТГ від 20.04.2017р., №251/УТГ від 17.05.2017р.), а також за рахунок платежів за 23.08.2017р.-31.08.2017р. на загальну суму 64877,20 грн. (довідка Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» №65812 від 18.09.2017р. разом із додатком №1 до неї), припинивши у такий спосіб існування предмету спору у частині стягнення заборгованості за надані послуги.
Відтак, оскільки погашення заборгованості у розмірі 1064877,20 грн. відбулося після порушення провадження по справі №905/1967/17, таке усунення існування предмету спору у зв'язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення суми основного боргу.
Дане кореспондується з приписами п.п.4.4 пункту 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, за змістом яких господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Враховуючи, що на момент порушення провадження по справі оплата вищенаведеного боргу не була здійснена, беручи до уваги підстави припинення провадження по справі, в порядку, передбаченому ст.80 Господарського процесуального кодексу України, наявність винних дій на день подання позову та порушення права і охоронюваного законом інтересу позивача, судові витрати у цій частині, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
За приписами ст.625 Цивільного кодексу України прострочення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7.3 договору сторони обумовили, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов'язання березня-квітня 2017р. становить 83200,19 грн. (першим днем прострочення визначено 20-е число місяця, нарахування здійснено щодо кожної із сум, а саме: за зобов'язанням березня 2017р. з 20.04.2017р. по 10.08.2017р., за зобов'язанням квітня 2017р. з 20.05.2017р. по 10.08.2017р., з урахуванням здійснених часткових оплат, з дотриманням приписів п.6 ст.232 Господарського кодексу України);
3% річних - 9939,05 грн. (першим днем прострочення визначено 20-е число місяця, нарахування здійснено щодо кожної із сум, а саме: за зобов'язанням березня 2017р. з 20.04.2017р. по 10.08.2017р., за зобов'язанням квітня 2017р. з 20.05.2017р. по 10.08.2017р., з урахуванням здійснених часткових оплат);
інфляційних витрат - становить 29439,76 грн. (нарахування здійснено за зобов'язанням березня 2017р. на суму 925407,76 грн. з 01.05.2017р. по 31.05.2017р., на суму 910090,90 грн. з 01.06.2017р. по 30.06.2017р.; за зобов'язанням квітня 2017р. з 01.06.2017р. по 30.06.2017р. на суму 178000,75 грн.).
Разом з цим, слід зазначити про таке.
Відповідно до ст.7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Згідно ст.12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Зокрема, засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.
З огляду на це, запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (далі - ПЕК), визначений Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій (Постанова КМУ №20 від 11.01.2005р.), держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Фактично, визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює цим самим характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.
Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави, шляхом прийняття, зокрема, Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, Закону про державний бюджет на відповідний рік, нормами яких передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, та інших законодавчих актів, на виконання яких, у свою чергу, було прийнято підзаконні нормативні акти і, зокрема, згадану вище постанову КМУ №20 від 11.01.2005р.
Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного) застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.
Тому, при визначенні обсягу грошових зобов'язань, до яких слід застосовувати норми того чи іншого законодавства, суд повинен виходити з величини компенсації, яку буде перераховано за рахунок державного бюджету.
З огляду на таке, оформлення та підписання документів, зокрема, таких як протоколи взаєморозрахунків, а в даному випадку - спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, слід вважати лише елементами оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету, процедурою реалізації права, дотримання якої є передумовою безпосереднього виділення коштів та фактичних розрахунків за рахунок бюджетних коштів. Дані документи є вторинними та похідними від факту надання відповідних пільг та субсидій певним категоріям юридичних та фізичних осіб, оскільки правовідносини, що регулюються нормами відповідного законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), виникають саме з моменту надання відповідних пільг та субсидій і з цього ж моменту виникає формальне право на отримання бюджетного відшкодування.
Такі висновки викладені у постанові Вищого господарського суду України від 26.07.2016р. у справі №924/13/16.
Згідно із ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).
Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Приписами п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013р. визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування.
Враховуючи ту обставину, що уклавши вищеперелічені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за послуги з транспортування природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, сторони договору у такий спосіб змінили порядок і строки проведення розрахунків за надані послуги на підставі договору №655-Крм від 03.11.2015р., тому для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України та відповідно п.7.2 договору, необхідно, щоб оплату було проведено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.
При цьому, доводи позивача про те, що спільні протокольні рішення не змінювали та не змінюють строки та порядок здійснення відповідачем розрахунків за надані позивачем послуги з транспортування природного газу, а є лише одним із способів виконання відповідачем вказаного зобов'язання, не заслуговують на увагу суду, оскільки останні за своєю правовою природою є додатковими угодами до договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №655-Крм від 03.11.2015р., якими сторонами змінено порядок і строки проведення розрахунків за послуги з транспортування природного газу.
За таких обставин, судом на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та здійснено перерахунок нарахованих позивачем інфляційних витрат, 3% річних та пені, беручи до уваги п.5.5, п.5.7 договору №655-Крм від 03.11.2015р., а також приписи постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями).
Відтак, врахувавши часткове погашення зобов'язань за рахунок виділених субвенцій, із призначенням платежу, встановленого вищеозначеними спільними протокольними рішеннями, не охоплено здійсненням розрахунку за ними сума основного боргу за зобов'язанням березня 2017р. у розмірі 554014,23 грн.
Фактичні обставини справи свідчать про прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань з оплати спірних послуг, отриманих у березні 2017р., в сумі 537879,88грн.
Отже, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат, 3% річних, пені суперечить дійсним обставинам справи, оскільки неправильно визначено період та базу для їх нарахування, з огляду на викладене вище, і тому не може бути прийнятий судом.
Здійснив перерахунок вимог в частині заявлених 3% річних, суд, беручи до уваги встановлене та рознесення проведених відповідачем оплат, в частині що не охоплена спільними протокольними рішеннями, дійшов висновку про їх розмір у сумі 1016,84 грн. (загалом за період з 20.04.2017р. по 10.08.2017р.), в частині пені - у сумі 8626,68 грн. (загалом за період з 20.04.2017р. по 10.08.2017р.), інфляційних витрат - 2753,78 грн. (на суму 103408,51 грн. за 05.2017р., на суму 88091,65 грн. за червень 2017р.).
З огляду на таке, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», м.Київ, в особі «Краматорське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів» філії «Управління магістральних газопроводів «ХАРКІВТРАНСГАЗ» Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», м.Краматорськ Донецької області, підлягають задоволенню у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м.Краматорськ Донецької області, пені у сумі 8626,68 грн., інфляційних витрат у сумі 2753,78 грн. та 3% річних у сумі 1016,84 грн.
Заперечення відповідача в частині відсутності вини у невиконанні зобов'язання по сплаті за транспортування природного газу у березні 2017р. до уваги судом не прийнято, оскільки ці твердження не підтверджено доказами у розумінні приписів чинного процесуального законодавства.
До того ж, слід зауважити на приписах ст.42 Господарського кодексу України, відповідно до яких суб'єкти господарювання самостійно, на власний ризик здійснюють господарську діяльність, і, з відсиланням на положення п.1 ст.625 Цивільного кодексу України, не звільняються від відповідальності за неможливість виконання ними грошового зобов'язання.
Твердження позивача, висловлені у поясненнях №17-120 від 18.10.2017р., не прийнято судом до уваги, зважаючи на викладене.
Судові витрати у цій частині підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, згідно ст.1 Закону України “Про судовий збір” судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Частиною 1 ст.4 Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2017рік” №1801-VIII від 21.12.2016р. розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2017р. встановлений на рівні 1600,00 грн.
Частиною 2 ст.4 зазначеного Закону визначений розмір ставок судового збору, що справляється за подання позовних заяв до господарського суду, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З позовних заяв немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, у розумінні ч.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір за подання позовної заяви №1960/05 від 15.08.2017р. майнового характеру становить 17902,72грн. (1193514,66 грн. х 1,5%).
Як встановлено судом, позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення №26011 від 11.08.2017р. про сплату судового збору в сумі 17901,68 грн., тобто в меншому розмірі, ніж передбачено.
Доказів доплати суми судового збору до встановленого розміру суду не представлено.
За таких обставин, стягненню з позивача на користь Державного бюджету України підлягає судовий збір в сумі 1,04 грн.
Приймаючи до уваги зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», м.Київ, в особі «Краматорське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів» філії «Управління магістральних газопроводів «ХАРКІВТРАНСГАЗ» Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», м.Краматорськ Донецької області, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 1193514,66грн., у тому числі: суми основного боргу у розмірі 1070935,66грн., суми пені у розмірі 83200,19 грн., 3% річних за несвоєчасні розрахунки в сумі 9 939,05 грн., суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 29 439,76 грн., задовольнити частково.
2. Припинити провадження по справі №905/1967/17 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», м.Київ, в особі «Краматорське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів» філії «Управління магістральних газопроводів «ХАРКІВТРАНСГАЗ» Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ», м.Краматорськ Донецької області, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго», м.Краматорськ Донецької області, в частині стягнення 1064877,20 грн. суми основного боргу.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “УКРТРАНСГАЗ” (01021, м.Київ, Печерський район, Кловський узвіз, б.9/1, ЄДРПОУ 30019801) в особі “Краматорське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів” філії “Управління магістральних газопроводів “ХАРКІВТРАНСГАЗ” (61001, м.Харків, Дзержинський район, вул.Культури, б.20-А, поштова адреса: 84323, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Паркова, б.70, ЄДРПОУ 25698645, п/р №26004010748121 у відділенні “Харківське” ПАТ “Альфа-Банк”, МФО 300346) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви №1960/05 від 15.08.2017р. в розмірі 1,04 грн.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (84320, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Олекси Тихого, б.8-Д, ЄДРПОУ 34657789, п/р №26005301376944 у філії - Донецьке ОУ АТ «Ощадбанк», МФО 335106) на користь Публічного акціонерного товариства “УКРТРАНСГАЗ” (01021, м.Київ, Печерський район, Кловський узвіз, б.9/1, ЄДРПОУ 30019801) в особі “Краматорське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів” філії “Управління магістральних газопроводів “ХАРКІВТРАНСГАЗ” (61001, м.Харків, Дзержинський район, вул.Культури, б.20-А, поштова адреса: 84323, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Паркова, б.70, ЄДРПОУ 25698645, п/р №26004010748121 у відділенні “Харківське” ПАТ “Альфа-Банк”, МФО 300346) 12397,30 грн., у тому числі пені у сумі 8626,68 грн., інфляційних витрат у сумі 2753,78грн. та 3% річних у сумі 1016,84 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в сумі 16211,31 грн.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
7. В судовому засіданні 19.10.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
8. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.
9. Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2017р.
Суддя О.В. Кротінова