вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"23" жовтня 2017 р. Справа № 911/2642/17
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод енергетичного машинобудування “ТММ-Енергобуд”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича база “МЖК”
про стягнення 601008,00 грн. та зобов'язання вчинити дії
секретар судового засідання (ст. секретар): Діхтярук Є.А.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 29.08.2017 р.);
від відповідача: не з'явився.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Завод енергетичного машинобудування “ТММ-Енергобуд” (далі - ТОВ “ЗЕМ “ТММ-Енергобуд”, позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича база “МЖК” (далі - ТОВ “ВБ “МЖК”, відповідач) про стягнення 601008,00 грн. та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення поставки позивачу продукції за договором № 01/02/17-КМ4-ВП від 01.02.2017 р., відповідно до якого відповідач зобов'язався на свій ризик і своїми силами виготовити та здійснити поставку продукції у кількості, якості та терміни, передбачені договором № 01/02/17-КМ4-ВП від 01.02.2017 р., а позивач зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору № 01/02/17-КМ4-ВП від 01.02.2017 р. ТОВ “ЗЕМ “ТММ-Енергобуд” було здійснено 80% передоплати продукції у сумі 601008,00 грн. Проте, відповідачем було здійснено поставку продукції тільки на суму 57036,00 грн. Водночас, недопоставка продукції відповідачем та непередання необхідних документів у визначений строк унеможливлюють будь-яке використання вже поставленої продукції, оскільки вся продукція за договором є індивідуальною конструкцією пожежно-евакуаційних сходів. У зв'язку з цим позивач вимагав повернення сплачених коштів та запропонував відповідачеві прийняти поставлену продукцію назад, однак вказану вимогу та пропозицію відповідач проігнорував.
У зв'язку з вищевикладеним позивач просив суд стягнути з відповідача вартість оплаченої продукції у розмірі 601008,00 грн., зобов'язати ТОВ «ВБ «МЖК» прийняти частково поставлену продукцію назад та підписати акт прийому-передачі продукції, а також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 10615,13 грн.
Крім того, при поданні даного позову ТОВ “Завод енергетичного машинобудування “ТММ-Енергобуд” було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми 601008,00 грн. на все рухоме та нерухоме майно та грошові суми ТОВ “Виробнича база “МЖК”, яку було залишено судом без задоволення з огляду на таке.
Відповідно до приписів ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” № 16 від 26.12.2011 р., відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Позивачем у даному випадку не доведено наявності зазначених вище фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу до забезпечення позову, та не надано відповідних доказів.
З урахуванням викладеного, у суду відсутні підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову у даній справі.
Розгляд справи відкладався.
У судових засіданнях 22.09.2017 р. та 23.10.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала.
Відповідач у судові засідання 22.09.2017 р. та 23.10.2017 р. представника не направив, хоча про дату і час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов відповідачем не надано.
Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 23.10.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
01.02.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Завод енергетичного машинобудування “ТММ-Енергобуд” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробнича база “МЖК” (постачальник) було укладено договір № 01/02/17-КМ4-ВП, відповідно до п. 1.1 якого постачальник приймає на себе зобов'язання у порядку і на умовах, визначених договором, на свій ризик і своїми силами виготовити у відповідності до проектної документації покупця та здійснити поставку продукції (елементів металоконструкцій), найменування якої, кількість, ціни і інші показники вказані в специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору. Покупець бере на себе зобов'язання на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити поставлену продукцію (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 1.5 договору разом з продукцією постачальник передає покупцеві проектну документацію в обсязі згідно пункту 4.2 даного договору.
Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що загальна сума цього договору є твердою та становить 751260,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 125210,00 грн. Ціна включає в себе вартість розроблення конструкторської документації (КМД), виготовлення елементів металоконструкцій, антикорозійний захист конструкцій грунтом ГФ-021 та двома шарами ПФ-133 (колір світло-сірий), поставку продукції згідно специфікації на склад за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 41 (будівельний майданчик СТ «Позняки») (п. 3.2 договору).
Згідно з пунктом 3.3 договору покупець здійснює оплату продукції шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
У відповідності до п. 3.4 договору, оплата вартості продукції здійснюється покупцем на підставі виставлених рахунків, на розрахунковий рахунок виконавця в наступному порядку: покупець здійснює попередню оплату продукції, у розмірі 80% від суми договору, протягом 3 банківських днів після підписання цього договору; оплата залишку продукції здійснюється покупцем частинами пропорційно вартості відвантаженій продукції протягом 3-х банківських днів з дати поставки та підписання акту прийому-передачі продукції.
Згідно з п. 4.1 договору постачальник відвантажує продукцію на адресу м. Київ, вул. Ревуцького, 41 (будівельний майданчик СТ «Позняки») автомобільним транспортом згідно графіку поставки продукції.
Слід зазначити, що графіку поставки продукції до матеріалів справи не надано. З наданих представником позивача у засіданнях суду пояснень слідує, що зазначений графік поставки сторонами складений не був, а відтак строки поставки договором визначені не були.
Поряд з цим, пунктом 4.2 договору встановлено, що при поставці продукції постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру; товарно-транспортну накладну; акт прийому-передачі; сертифікат відповідності на продукцію; сертифікати на зварювальні матеріали та ґрунт, емаль; конструкторську документацію (КМД) - 2 примірника.
У відповідності з п. 4.3 договору постачання продукції здійснюється на умовах DDР, склад м. Київ вул. Ревуцького, 41 (будівельний майданчик СТ «Позняки»), згідно "Інкотермс-2010". Транспортні витрати оплачує постачальник.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язується передати (поставити) покупцеві продукцію, якість, номенклатура, асортимент, кількість, комплектність та інші характеристики якої відповідають проектній документації та специфікації, вимогам цього договору та чинного законодавства України.
У відповідності з п. 7.3 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені даним договором.
На виконання умов пп. 3.4.1 договору ТОВ “Завод енергетичного машинобудування “ТММ-Енергобуд” відповідно до платіжного доручення № 118 від 02.02.2017 р. (копію долучено до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом) було здійснено попередню оплату продукції у розмірі 80% від загальної суми договору в розмірі 601008,00 грн.
З матеріалів справи слідує, що ТОВ “Виробнича база “МЖК” було поставлено ТОВ “Завод енергетичного машинобудування “ТММ-Енергобуд” елементи металоконструкції в кількості 94,75 тони, що підтверджується видатковою накладною № 80 від 25.07.2017 р. на суму 57036,00 грн. (з ПДВ).
Позивач стверджує, що ТОВ “Виробнича база “МЖК” інших поставок продукції за даним договором не здійснило.
Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.
Поряд з цим, позивач наголошував на порушенні відповідачем умов п. 4.2 договору, оскільки з обов'язкових до передачі разом з продукцією документів позивачу було надано лише рахунок-фактуру та товарно-транспортну накладну.
Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.
Позивачем було надіслано відповідачу претензію № 65 від 31.07.2017 р. з вимогою до 07.08.2017 р. поставити продукцію у повному обсязі, відповідно до наданої ТОВ «ЗЕМ «ТММ-Енергобуд» проектної документації (КМ), та надати повний комплект документів до неї. Поряд з цим, у претензії зазначалося, що у разі невиконання відповідачем вимог претензії щодо допоставки продукції та надання повного комплекту документів, позивач вимагає протягом двох робочих днів прийняти поставлену 25.07.2017 р. продукцію назад, для чого з'явитись за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 41 (будівельний майданчик СТ «Позняки»), та повернути сплачену позивачем попередню оплату у розмірі 601008,00 грн. ОСОБА_1 претензія була залишена відповідачем без відповіді.
За твердженням ТОВ «ЗЕМ «ТММ-Енергобуд», поставлена відповідачем частина продукції не може використовуватись за її призначенням, оскільки являє собою індивідуальну конструкцію пожежно-евакуаційних сходів і використання окремих її елементів не є можливим. Таким чином, недопоставка продукції, обумовленої договором № 01/02/17-КМ4-ВП від 01.02.2017 р., та не передання документів, передбачених пунктом 4.2 договору, унеможливлює будь-яке використання вже поставленої продукції.
З огляду на викладене позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з ТОВ “Виробнича база “МЖК” на користь ТОВ “Завод енергетичного машинобудування “ТММ-Енергобуд” суму попередньо сплачених коштів за договором 01/02/17-КМ4-ВП від 01.02.2017 р. у розмірі 601008,00 грн. та спонукати відповідача вчинити дії, а саме - зобов'язати ТОВ “Виробнича база “МЖК” прийняти поставлену згідно видаткової накладної № 80 від 25.07.2017 р. продукцію назад, для чого з'явитись за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 41 (будівельний майданчик СТ «Позняки») та підписати акт прийому-передачі продукції.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу (ст. 665 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Згідно з частиною 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Представник відповідача у судові засідання не з'явився, відзиву на позов, доказів поставки продукції у повному обсязі та передачі повного комплекту документів, або ж повернення здійсненої позивачем попередньої оплати у розмірі 601008,00 грн. та прийняття назад поставленої продукції суду не надав.
Отже, обґрунтованість вимог позивача по суті відповідачем не спростовано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку щодо правомірності відмови позивача від укладеного договору поставки в порядку ст. 665 ЦК України.
Згідно з приписами статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За наведених вище обставин у позивача виникло право вимагати повернення відповідачем попередньої оплати в сумі 601008,00 грн., у зв'язку з чим позовна вимога ТОВ «ЗЕМ «ТММ-Енергобуд» про стягнення з ТОВ «ВБ «МЖК» 601008,00 грн. є такою, що підлягає задоволенню.
Окрім того, враховуючи те, що недопоставка продукції обумовленої договором № 01/02/17-КМ4-ВП від 01.02.2017 р. та не передання документів, передбачених пунктом 4.2 договору, унеможливлює будь-яке використання вже поставленої продукції, позивачем заявлена вимога щодо зобов'язання ТОВ «ВБ «МЖК» прийняти назад частково поставлену продукцію на суму 57036,00 грн. та підписати акт прийому-передачі продукції.
Як зазначалось вище, відповідно до ч. 2 ст. 666 ЦК України, якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
За таких обставин, враховуючи невиконання відповідачем вимоги позивача прийняти назад частково поставлену продукцію, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод енергетичного машинобудування “ТММ-Енергобуд” у повному обсязі.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича база “МЖК” (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Будьонного, буд. 25 А, код 40636604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод енергетичного машинобудування “ТММ-Енергобуд” (04116, м. Київ, вул. Провіантська, буд. 3, код 40025455) 601008 (шістсот одну тисячу вісім) грн. 00 коп. основного боргу, 10615 (десять тисяч шістсот п'ятнадцять) грн. 12 коп. судового збору.
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробнича база “МЖК” (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Будьоного, буд. 25 А, код 40636604) прийняти у Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод енергетичного машинобудування “ТММ-Енергобуд” (04116, м. Київ, вул. Провіантська, буд. 3, код 40025455) поставлену згідно видаткової накладної № 80 від 25.07.2017 р. продукцію, а саме - елементи металоконструкцій в кількості 1,96 тонн на суму 57036 (п'ятдесят сім тисяч тридцять шість) грн. 00 коп. за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 41 (будівельний майданчик СТ «Позняки»), та підписати акт прийому-передачі продукції.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення підписане 01.11.2017 р.
Суддя В.М. Бабкіна