30 жовтня 2017 року Справа № 917/314/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді суддівКролевець О.А., Малетича М.М., Попікової О.В.,
розглянувши касаційні скарги 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод", 2. Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 06.07.2017
за скаргоюПриватного акціонерного товариства "Племінний завод "Червоний велетень"
на бездіяльністьСтаршого державного виконавця Лозівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області
у справі№917/314/16 Господарського суду Полтавської області
за позовомПриватного акціонерного товариства "Племінний завод "Червоний велетень"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод"
простягнення коштів.
від позивача:не з'явився,
від відповідача:не з'явився,
від ВДВС:не з'явився,
Рішенням Господарського суду Полтавської області у справі № 917/314/16 від 28.09.2016 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Племінний завод "Червоний велетень" задоволено частково; з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" стягнуто на користь позивача 2 011 736,70 грн. - заборгованість відповідача за поставлені товарно-матеріальні цінності (молоко коров'яче незбиране) за умовами договору поставки № 0104-2 від 01.04.2015 в період квітня - грудня 2015, 476 040,33 грн. - пені за порушення договірних зобов'язань щодо оплати за придбане молоко, 89 134,06 грн. - інфляційних втрат, 28 188,31 грн. - 3 % річних та 39 076,63 грн. судового збору; у стягненні 270,51 грн. інфляційних нарахувань у позові відмовлено.
На виконання вказаного рішення 21.10.2016 видано наказ про примусове виконання рішення.
25.11.2016 старшим державним виконавцем Лозівського міськрайонного ВДВС відкрито виконавче провадження № 52976189. Відповідна постанова отримана стягувачем 02.12.2016.
17.02.2017 ПрАТ "Племінний завод "Червоний велетень" звернулось до Господарського суду Полтавської області зі скаргою на бездіяльність старшого державного виконавця Лозівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області з вимогою: а) визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Лозівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Гапона Є.В., яка полягає у нездійсненні передбачених законом заходів щодо виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 21.10.2016 у даній справі; б) зобов'язати старшого державного виконавця Лозівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Гапона Є.В. здійснити передбачені Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами виконавчі дії з виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 21.10.2016 про стягнення з ТОВ "Лозівський молочний завод" на користь скаржника присуджених сум за рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.09.2016 у справі № 917/314/16, а саме: - накласти арешт та звернути стягнення на належне боржнику майно, що знаходиться за адресою м. Лозова, вул. Червоногвардійська, 45 в Харківській області; - здійснити перевірку майнового стану боржника; - вжити дії щодо виявлення дебіторської заборгованості та коштів, які знаходяться на рахунках в банках та інших фінансових установах; - вжити дії щодо розшуку транспортних засобів та майна боржника; - тимчасово обмежити виїзд керівника божника за межі України.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.04.2017 у справі № 917/314/16 (суддя Бунякіна Г.І.) відмовлено у задоволенні зазначеної скарги ПрАТ "Племінний завод "Червоний велетень" на бездіяльність старшого державного виконавця Лозівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області з виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 21.10.2016 про стягнення з ТОВ "Лозівський молочний завод" на користь скаржника присуджених сум за рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.09.2016 у справі № 917/314/16.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 у справі № 917/314/16 (колегія суддів у складі: Россолов В.В., Гетьман Р.А., Сіверін В.І.) ухвалу Господарського суду Полтавського області від 04.04.2017 скасовано в частині відмови в задоволенні скарги ПрАТ "Племінний завод "Червоний велетень" на бездіяльність старшого державного виконавця Лозівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Гапона Є.В. щодо виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 21.10.2016, стосовно нездійснення належної перевірки майнового стану боржника, задоволено скаргу Приватного акціонерного товариства "Племінний завод "Червоний велетень". Визнано незаконною бездіяльність старшого державного виконавця Лозівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Гапона Є.В. у проведенні належної перевірки майнового стану ТОВ "Лозівський молочний завод" під час виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 21.10.2016. Зобов'язано старшого державного виконавця Лозівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Гапона Є.В.:
- провести перевірку рахунків боржника, розміщених у банківських та інших фінансових установах, в порядку п. 21 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження";
- витребувати інформацію про існування дебіторської заборгованості боржника в порядку ч. 1 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження";
- витребувати інформацію про наявність у боржника транспортних засобів в порядку п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження";
- провести огляд приміщень, сховищ, інших володінь ТОВ "Лозівський молочний завод" в порядку п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження";
- вжити заходи з перевірки майна за даними балансу в порядку пункту 2 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень
В іншій частині ухвалу залишено без змін.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Лозівський молочний завод" та Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять її скасувати повністю, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду.
Позивачем подано відзив на касаційні скарги, у якому просить залишити їх без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні скарги, місцевий господарський суд виходив з того, що державним виконавцем Лозівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області виконано усі дії передбачені Законом України "Про виконавче провадження", спрямовані на виконання судового наказу, зокрема накладено арешт на усе рухоме та нерухоме майно боржника, виявлені банківські рахунки.
Не погоджуючись з висновками місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що державним виконавцем не було вжито усіх дій, спрямованих на повне виявлення майнового стану боржника, зокрема, в частині системної перевірки наявності у боржника рахунків, розміщених у банківських та інших фінансових установах, вжиття заходів з отримання інформації про існування дебіторської заборгованості, перевірки наявності у боржника транспортних засобів, перевірки приміщень боржника та перевірки його майна за даними балансу.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду, враховуючи наступне.
Статтею 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом ст. 10 вказаного Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно з приписами ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Правовий аналіз Закону України "Про виконавче провадження" свідчить, що з метою неупередженого, ефективного, своєчасного вчинення виконавчих дій виконавець наділений відповідними повноваженнями.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 18 вказаного Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: - з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; - безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; - накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; - накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; - отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; - у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника встановлений ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника.
Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Відповідно до п. 2. розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, у разі виконання рішень про стягнення коштів з юридичних осіб виконавець перевіряє також наявність майна боржника за даними балансу. Копію балансу виконавець може отримати безпосередньо у боржника або у відповідних державних органах.
Порядок виявлення дебіторської заборгованості боржника встановлений ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів. Органи доходів і зборів зобов'язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з моменту відкриття виконавчого провадження державним виконавцем було направлено запит до Державної фіскальної служби України та отримано 31.01.2017 відповідь з зазначенням відкритих у банках та інших фінансових установах рахунків.
Водночас, відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" така перевірка повинна проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні.
Крім того, державним виконавцем було отримано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна номер запису про іпотеку 3353387 та 3353327, з якої вбачається, що все нерухоме майно знаходиться в іпотеці ПАТ "Укрсоцбанк", про що свідчить договір іпотеки від 18.04.2008. В той час все як все рухоме майно ТОВ "Лозівський молочний завод" знаходиться у заставі ПАТ "Укрсоцбанк" на підставі договору застави від 18.04.2008.
15.02.2017 державним виконавцем у передбаченому ст. 56 Законом порядку винесено постанови про арешт коштів та майна боржника (рухомого та нерухомого), відповідні копії направлено сторонам виконавчого провадження та до фінансових установ.
Після цього 22.02.2017 державним виконавцем здійснено виїзд за адресою боржника та встановлено, що ТОВ "Лозівський молочний завод" не працює та не виробляє будь-яку продукцію, на будівлях стоять пломби, слідів руху транспорту по території не виявлено, про що складено відповідний акт.
Однак, державним виконавцем не було здійснено самостійного огляду приміщень, сховищ, інших володінь боржника з підстав опломбування даної будівлі, в той час як ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" наділяє представника державної виконавчої служби правом безперешкодного входу на нерухомі об'єкти власності боржника та примусового їх відкриття з метою огляду та опису.
Доводи державного виконавця Гапона Є.В. щодо недоцільності такого огляду, правомірно відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки перебування усього рухомого майна в заставі ПАТ "Укрсоцбанк", не виключають необхідності, проведення такої перевірки, оскільки за її наслідками може бути виявлено майно, яке не занесено самостійно боржником в Декларацію про доходи та майно боржника, та яке не увійшло до переліку заставного майна, тобто яке може виступати самостійним предметом реалізації.
Крім того, державним виконавцем станом на момент подання скарги не було вжито жодних дій з приводу отримання інформації про існування дебіторської заборгованості боржника в порядку ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження", а також не вжито дій щодо отримання інформації про наявність у боржника транспортних засобів.
Таким чином, державним виконавцем, всупереч вимог ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" не в повному обсязі вчинено виконавчі дії з використанням наданих йому повноважень з метою примусового виконання рішення, спрямовані на повне виявлення майнового стану боржника.
Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.
У п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 роз'яснено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Враховуючи зазначене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для зобов'язання державного виконавця вчинити дії з виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 21.10. 2016, а саме: - провести перевірку рахунків боржника розміщених у банківських та інших фінансових установах в порядку п. 21 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження"; - витребувати інформацію про існування дебіторської заборгованості боржника в порядку ч. 1 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження"; - витребувати інформацію про наявність у боржника транспортних засобів в порядку п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження"; - провести огляд приміщень, сховищ, інших володінь ТОВ "Лозівський молочний завод" в порядку п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження"; - вжити заходи з перевірки майна за даними балансу в порядку п. 2 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень.
При цьому, апеляційним господарським судом правомірно відхилено доводи ПрАТ "Племінний завод "Червоний велетень" щодо бездіяльності державного виконавця у зв'язку з непроведенням останнім звернення стягнення на належне боржнику майно, оскільки усе виявлене державним виконавцем Гапоном Є.В. майно ТОВ "Лозівський молочний завод" перебуває у заставі та іпотеці у ПАТ "Укрсоцбанк".
Відповідно до ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
Законом України "Про іпотеку" не передбачено вчинення будь-яких дій щодо предмета іпотеки без дозволу іпотекодержателя, оскільки саме останній має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Враховуючи вказане державний виконавець обмежений в праві звернення стягнення на належне боржнику майно, яке перебуває в заставі, іпотеці третіх осіб.
Безпідставними є також вимоги ПрАТ "Племінний завод "Червоний велетень" щодо зобов'язання державного виконавця тимчасово обмежити виїзд керівника боржника за межі України, оскільки за змістом ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника, виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, в той час як докази такого ухилення відсутні.
Щодо посилань стягувача на непроведення державним виконавцем розшуку транспортного засобу у відповідності до ч. 3 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" судами апеляційної інстанції правомірно зазначено, що відповідній дії повинен передувати факт виявлення належного боржнику транспортного засобу в порядку п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону, з його чіткою ідентифікацією, що наразі є невстановленим.
Такими чином, доводи заявників касаційних скарг про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законної постанови суду апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" та Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 у справі №917/314/16 залишити без змін.
Головуючий суддя О. Кролевець
Судді М. Малетич
О. Попікова