31 жовтня 2017 року Справа № 908/2784/15
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.,
суддівКролевець О.А.,
Попікової О.В.,
розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Геркулес"
на ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 08.02.2017 (головуючий суддя Геза Т.Д., судді Малашкевич С.А., Дучал Н.М.)
у справі№ 908/2784/15 Господарського суду Донецької області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"
доПриватного акціонерного товариства "Геркулес",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1)Публічного акціонерного товариства „Донецький міський молочний завод №2", 2) Приватного підприємства „Украинский продукт"
прозвернення стягнення на майно, що передано в заставу та іпотеку,
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2017 зупинено апеляційне провадження у справі № 908/2784/15 до закінчення касаційного провадження стосовно оскарження ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 02.02.2017 та повернення матеріалів справи до Донецького апеляційного господарського суду.
Не погоджуючись з ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2017 у справі №908/2784/15, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати до апеляційного господарського суду для подальшого розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу та додані до неї документи, встановила наступне.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.04.2017 у даній справі повернуто Приватному акціонерному товариству "Геркулес" касаційну скаргу на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2017 у справі №908/2784/15 та додані до неї документи без розгляду на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України через ненадання доказів на підтвердження повноважень представника на підписання скарги, відсутність належних доказів надсилання копії скарги позивачу та третій особі у справі, неподання належних доказів сплати судового збору.
Відповідно до ч. 3 ст. 1113 ГПК України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, касаційна скарга може бути подана повторно.
Скаржник вдруге звернувся 23.08.2017 з касаційною скаргою без номера та дати на ухвалу апеляційного суду від 16.03.2017, проте не виконав обов'язкових (на підставі ст. 45 ГПК України) вимог ухвали Вищого господарського суду України від 25.04.2017 та не усунув обставин, зазначених у п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України. За змістом подана Приватним акціонерним товариством "Геркулес" скарга є ідентичною попередньо поданій скарзі.
Подану скаржником касаційну скаргу складено представником ПрАТ "Геркулес" ОСОБА_1, але повноваження зазначеної особи на її підписання не мають підтвердження, оскільки до скарги не додано довіреності або її копії, чи будь-яких документів на підтвердження відповідних повноважень.
Як уже відзначалось судом касаційної інстанції в ряді ухвал у даній справі про повернення касаційних скарг відповідача-1 без розгляду, матеріали справи не містять належним чином засвідченої довіреності на вказану особу.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо касаційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Як встановлено колегією суддів, матеріали касаційної скарги не містять належних доказів, які підтверджували б направлення її копій позивачу та третій особі-2 у справі, що є підставою для повернення касаційної скарги відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.
Так до матеріалів касаційної скарги додано незасвідчену копію опису вкладення в цінний лист, адресований позивачу, з якої вбачається, що надсилалась апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Донецької області від 23.01.2017 у справі №908/2784/15, що не підтверджує надіслання копії касаційної скарги у даній справі позивачу. Також заявником додано незасвідчену копію фіскального чека, яка є нечитабельною, в зв'язку з чим неможливо з'ясувати дату здійснення поштового відправлення та його адресата. Додані заявником незасвідчені копії опису вкладення в цінний лист з відтиском поштового штемпеля від 18.03.2017 та фіскальний чек від 10.03.2017, про надіслання ПАТ „Донецький міський молочний завод №2" апеляційної скарги від 09.03.2017 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.03.2017 у справі №908/1049/15-г, суд також не приймає в якості належних доказів, оскільки з них вбачається надіслання апеляційної (а не касаційної) скарги у іншій справі.
Не повідомлена належним чином сторона у справі, як учасник господарського процесу позбавлена можливості володіти об'єктивною інформацією стосовно руху господарського процесу, а також порушує процесуальні права цієї сторони, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені статтями 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того заявником не додано і належних доказів сплати судового збору за касаційне оскарження ухвали суду.
Відповідно до п. 2.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Колегія суддів суду касаційної інстанції встановила, що скаржником до касаційної скарги додано копію квитанції від 27.01.2017 про сплату 1600,00 грн., яка не може бути належним доказом сплати судового збору та не підтверджує сплату судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2017 до Вищого господарського суду України за визначеними наступними реквізитами:
рахунок отримувача - 31211254700007
банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві
отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва
код банку отримувача - 820019
код отримувача за ЄДРПОУ - 38004897
код бюджетної класифікації 22030104 (змінено відповідно до наказу Державної казначейської служби України від 14.01.2016 № 13, яким затверджено Зміни до Довідника відповідності символу звітності коду класифікації доходів бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 15.01.2007 №5),
символ звітності банку 254 (відповідно до листа Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві № 06-08/512-1512 від 07.02.2012).
Відтак додану до касаційної скарги копію квитанції від 27.01.2017 за реквізитами для зарахування коштів в якій отримувачем значиться ГУ ДКСУ у м. Харкові, 22030101, кодом отримувача - 37999649, банком отримувача - ГУ ДКСУ у Харківській обл., з призначенням платежу: суд. збір за подання скарги на ухвалу від 23.01.2017 у справі №908/2784/15" не можна вважати належним доказом сплати судового збору, який підтверджує сплату судового збору в установленому порядку за подання касаційної скарги на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2017 у справі №908/2784/15.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 111-3Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Отже, скаржник не виконав обов'язкових (на підставі ст. 45 ГПК України) вимог ухвали Вищого господарського суду України від 25.04.2017 та не усунув обставин, зазначених у п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.
При цьому чинне процесуальне законодавство не передбачає можливості прийняття до розгляду тієї самої касаційної скарги, яка вже була повернута через невідповідність її змісту вимогам цього законодавства.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 105 ГПК України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Оскаржувана ухвала апеляційного суду прийнята та набрала законної сили 08.02.2017.
Згідно з ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Таким чином, строк подання касаційної скарги на вказану постанову закінчувався 28.02.2017.
Скаржник же звернувся з касаційною скаргою вперше лише 28.03.2017 (згідно з штампом апеляційного суду на першому аркуші скарги), тобто поза межами строку на касаційне оскарження.
Повертаючи касаційну скаргу без розгляду ухвалою від 25.04.2017 суд касаційної інстанції вказав скаржнику на необхідність належного обґрунтування ним неможливості звернення з касаційною скаргою у визначений законом строк.
Скаржник вдруге звернувся з даною касаційною скаргою (без дати та номера) через Донецький апеляційний господарський суд 23.08.2017, що підтверджується відміткою поштового штемпеля на конверті, заявивши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного господарського суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Виходячи зі змісту вказаної статті, поважними вважаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи процесуальних дій.
Заявник не надав жодних доказів на підтвердження існування поважних причин пропуску процесуального строку з обґрунтуванням їх поважності, оскільки з його клопотання не вбачається, існування дійсних перешкод для своєчасної підготовки належно оформленої касаційної скарги, які б могли об'єктивно завадити скаржнику реалізувати своє право на її подання протягом законодавчо встановленого терміну, так і доказів того, що у нього не було можливості невідкладно усунути недоліки скарги, визначені ухвалою суду касаційної інстанції від 25.04.2017.
За таких обставин колегія суддів вважає, що скаржником не надано жодних переконливих доказів наявності поважних причин пропуску строку, встановленого для подання касаційної скарги, та зволікання з усуненням недоліків касаційної скарги, а тому згідно з приписами статті 53 Господарського процесуального кодексу України в поновленні пропущеного процесуального строку слід відмовити.
Керуючись статтями 86, 111, пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Відхилити клопотання Приватного акціонерного товариства "Геркулес" про відновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2017 у справі № 908/2784/15.
Повернути Приватному акціонерному товариству "Геркулес" касаційну скаргу на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 08.02.2017 у справі №908/2784/15 та додані до неї документи без розгляду.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
суддіО.А. Кролевець
О.В. Попікова