26 жовтня 2017 року Справа № 918/43/15
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.,
суддівКролевець О.А.,
Попікової О.В.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів"
на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 (головуючий суддя Гулова А.Г., судді Маціщук А.В., Петухов М.Г.) Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2015
у справі№ 918/43/15 Господарського суду Донецької області
за позовомВідкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів"
доПублічного акціонерного товариства "Завод "Технопривод",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Товариства з обмеженою відповідальністю "Клесівські граніти"
провизнання недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів,
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 02.04.2015 у справі №918/43/15 задоволено позов Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" до Публічного акціонерного товариства "Завод "Технопривод" про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів ЗАТ "Технопривод" від 26.08.2014.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 у даній справі рішення Господарського суду Рівненської області від 02.04.2015 скасоване в частині задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору за подання позову. В цій частині прийняте нове рішення, яким у позові Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" до Публічного акціонерного товариства "Завод "Технопривод" про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Технопривод" від 26.08.2014 відмовлено. В решті рішення залишене без змін, з позивача на користь відповідача стягнуто 609,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 у справі в частині відмови в позові скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу та додані до неї документи, встановила наступне.
Відповідно до ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Оскаржувана постанова апеляційної інстанції згідно з частиною третьою ст. 105 ГПК України набрала законної сили 24.11.2015, а строк її оскарження в касаційному порядку закінчився 14.12.2015.
Касаційну ж скаргу, як вбачається з відмітки поштового штемпеля на конверті, в якому надійшла скарга до суду, вдруге подано Відкритим акціонерним товариством "Рівненський завод тракторних агрегатів" в особі керуючого санацією Щербаня О.М., 21.07.2017, тобто більш як через півтора року поза межами двадцятиденного строку на касаційне оскарження.
В касацій скарзі заявник просить суду поновити строк на касаційне оскарження постанови апеляційного господарського суду.
Як вбачається з викладеного в касаційній скарзі клопотання, скаржник в обґрунтування поважності пропуску строку на оскарження постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 вказує, що своєчасно звертався з касаційною скаргою на оскаржувану постанову вперше в грудні 2015 року (29.12.2015), однак у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору за касаційне оскарження постанови суду касаційна скарга повернута судом без розгляду ухвалою від 14.03.2016. При цьому заявник посилається на положення ч. 3 ст. 111-3 ГПК України щодо можливості подання касаційної скарги повторно після усунення її недоліків.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".
Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).
Відповідно до ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Виходячи зі змісту вказаної статті, поважними вважаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи процесуальних дій.
Викладена скаржником клопотання про відновлення строку на подання касаційної скарги не містить належного обґрунтування поважності причин пропуску встановленого строку.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 14.03.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Самусенко С.С., суддів Плюшка І.А., Татькова В.І.) у даній справі суд касаційної інстанції повернув касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 у даній справі без розгляду на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України у зв'язку з неподанням належних доказів надіслання копії касаційної скарги третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариству з обмеженою відповідальністю "Клесівські граніти" (за адресами: 45007, Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, 1 або 33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Міцкевича, 32, оф.56) та несплатою судового збору за подання касаційної скарги у справі.
Відповідно до квитанції № 20 від 21.07.2017 заявник касаційної скарги сплатив судовий збір у розмірі 1920,00 грн. та надіслав копію касаційної скарги третій особі у справі на адресу: 62300, Харківська область, Дерегачівський район, м. Дерегачі, вул. Петровського, будинок 163-є, на підтвердження чого надав фіскальний чек від 21.07.2017 та опис вкладення в цінний лист на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю "Клесівські граніти".
Однак, на думку колегії суддів, зважаючи на подання касаційної скарги вдруге більш як через рік і чотири місяці з дня винесення судом ухвали про повернення касаційної скарги без розгляду, скаржник не зазначив жодної поважної причини такого тривалого зволікання з усуненням недоліків касаційної скарги, визначених ухвалою суду.
Заявник не надав жодних доказів на підтвердження існування поважних причин пропуску процесуального строку з обґрунтуванням їх поважності, оскільки з його клопотання не вбачається, існування дійсних перешкод для своєчасної підготовки належно оформленої касаційної скарги, які б могли об'єктивно завадити скаржнику реалізувати своє право на її подання протягом законодавчо встановленого терміну, так і доказів того, що у нього не було можливості невідкладно усунути недоліки скарги, визначені ухвалою суду касаційної інстанції від 14.03.2016 щодо сплати судового збору у належному розмірі (у спорі немайнового характеру). При цьому з клопотаннями про відстрочення сплати судового збору чи про звільнення від сплати судового збору в порядку ст. 8 Закону України "Про судовий збір" заявник касаційної скарги не звертався.
Таким чином, можливість невідкладного усунення недоліків касаційної скарги на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер.
Отже, заявник не довів, що був позбавлений реальної можливості усунути недоліки касаційної скарги, вказані ухвалою суду касаційної інстанції, в розумний строк, в той час як за загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 110 ГПК України, касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
За таких обставин колегія суддів вважає, що скаржником не надано жодних переконливих доказів наявності поважних причин пропуску строку, встановленого для подання касаційної скарги, та значного зволікання з усуненням недоліків касаційної скарги, а тому згідно з приписами статті 53 Господарського процесуального кодексу України в поновленні пропущеного процесуального строку слід відмовити.
Керуючись статтями 86, 111, пунктом 5 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Відхилити клопотання Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" про відновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 у справі № 918/43/15.
Повернути Відкритому акціонерному товариству "Рівненський завод тракторних агрегатів" касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 у справі № 918/43/15 та додані до неї документи без розгляду.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
суддіО.А. Кролевець
О.В. Попікова