26 жовтня 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
судді-доповідача - Саліхова В.В.
суддів: Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.
при секретарі: Дячук І.М.
за участю:
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 березня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про стягнення моральної шкоди та зобов'язання вчинити дії,
У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та просив відшкодувати позивачу моральну шкоду, заподіяну йому відповідачем неправомірними діями його працівників щодо відмови в укладенні з ОСОБА_3 договору банківського рахунку та відкрити поточний рахунок - картковий рахунок у відділенні Банку «Березинський» за відсутності у нього телефону; зобов'язати відповідача укласти такий договір; зобов'язати відповідача надати позивачу повну і достовірну інформацію, запитувану у скаргах 19.12.2014 та 25.01.2015.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17.03.2017 у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що у позивача відсутній контактний телефон, який сам по собі, не може ідентифікувати фізичну особу - клієнта Банку. Зазначив, що без згоди споживача забороняється здійснення постійних телефонних повідомлень та анкета клієнта фізичної особи може містити номер контактного телефону та факсу тільки за їх наявності у особи. Зазначив, що суд необґрунтовано відмовив у позовних вимогах щодо зобов'язання відповідача надати інформацію запитувану у скаргах та стягнення моральної шкоди.
Позивач в судові засідання не з'являвся, хоча належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи. На підставі викладеного та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за його відсутності.
Справа № 757/46770/16-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/8964/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Батрин О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було повідомлено відповідача про свій номер контактного телефону, що унеможливлювало здійснення ідентифікації позивача, а тому банком правомірно відмовлено позивачу у відкритті рахунку та в укладенні договору банківського рахунку. А відповіді, які надавалися позивачу відповідачем, є повні та обґрунтовані.
З таким висновком суду першої інстанції повністю не може погодитись колегія суддів.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що 17, 20 та 22.12.2014 ОСОБА_3 звертався до відділення «Березинський» ПАТ «Банк Кредит Дніпро» з проханням відкрити поточний рахунок (картковий рахунок «Соціальна картка») та укласти з ним відповідний договір банківського рахунку, у чому йому було відмовлено через не повідомлення позивачем номера свого телефону. Вказані обставини не заперечуються сторонами.
19.12.2014 та 28.01.2015 ОСОБА_3 подав скарги ПАТ «Банк Кредит Дніпро», відповідно до яких просив відновити його порушене право на відкриття рахунку і відкрити його найближчим часом у відділенні «Березинський» ПАТ «БанкКредит Дніпро»; у разі неможливості відкрити рахунок - повідомити про такі причини письмово; повідомити письмово причини відмови у відкритті рахунку у зв'язку з не зазначенням номеру телефону; перелік керівників банку; дні, часи та місце прийому громадян керівниками філії банку у Дніпропетровській області; пояснити різницю між керівником відділення «Березинський» ПАТ «Банк Кредит Дніпро» ОСОБА_6 та начальником вказаного відділення ОСОБА_7; надіслати копію статуту банку (а. с. 48-49).
На скаргу від 19.12.2014 Банком надано відповідь від 19.01.2015, якою вказано, що згідно з п. 5.1. Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» № 189 від 14.05.2013, банк зобов'язаний ідентифікувати клієнтів, які встановлюють ділові відносини з банком (відкривають рахунки, укладають договори). При відкритті рахунку клієнту - фізичній особі, банк має право отримати відомості, викладені в Додатку № 4 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу - «Анкета клієнта - фізичної особи», п.п. 10 ч. 1, якої передбачено встановлення номеру контактного телефону потенційного клієнта. Звернено увагу, що з переліком керівників ПАТ «Банк Кредит Дніпро», позивач має можливість ознайомитись на офіційному сайті банку за адресою www.creclitdnepr.com.ua. Також повідомлено, що керівником відділення банку «Березинське», розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, 24, є начальник відділення - ОСОБА_6. Телефони відділення 056-787-3925 та 056-787-3927. Повідомлено позивача, що він може звернутись до будь-якого відділення ПАТ «Банк Кредит Дніпро» з метою відкриття рахунку, за умови проведення ідентифікації, порядок якої встановлений нормативно-правовими актами Національного банку України (а. с. 46).
Відповіддю від 13.03.2015 банком було також надано інформацію, яку він запитував у скарзі від 28.01.2015 та вказано, що при встановленні ділових стосунків з клієнтами, зокрема, з метою відкриття їм рахунків, банк керується постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок,відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» від 12.11.2003 р. за № № 492, а також суворо дотримується норм постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» за № 189 від 14.05.2013 року.
Стосовно надання пояснень з приводу повноважень начальника відділення «Березинське» - ОСОБА_7 і начальника ОСОБА_6, відповідачем було повідомлено позивача, що на даний час ОСОБА_7 звільнена із займаної посади, начальником відділення «Березинське» ПАТ «Банк Кредит Дніпро» у м. Дніпро призначений ОСОБА_6, а також повідомлено, що твердження позивача, що пані ОСОБА_8 не уповноважена розглядати звернення громадян, є необґрунтованим, оскільки ОСОБА_8 є директором Дніпропетровського роздрібного регіонального центру № 1 ПАТ «БанкКредит Дніпро», уповноважена на представництво інтересів банку перед фізичними особами, зокрема в питаннях відкриття та обслуговування банківських рахунків, а також на підписання від імені банку листів та інших документів на підставі довіреності. Крім того, позивачу було повідомлено, що відділення «Березинське» відноситься до Дніпропетровського роздрібного регіонального центру № 2 ПАТ «Банк Кредит Дніпро», директором якого є ОСОБА_9, вказані графік та години її прийому, телефон. Звернуто увагу позивача, що з переліком керівників ПАТ «Банк Кредит Дніпро», а також з актуальною редакцією Статуту ПАТ «Банк Кредит Дніпро», позивач може ознайомитись на офіційному сайті банку за адресою www.creditdnepr.com.ua (а. с. 64).
ОСОБА_3 зазначає, що він не може відкрити картковий рахунок у відділені Банку та укласти відповідний договір банківського рахунку з відповідачем, а тому звернувся із відповідним позовом до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 1.3. Постанови правління Національного Банку України «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» від 12.11.2003 №492 (далі - Постанови) передбачено, що клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. П. 1.5. умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.
Відповідно до п. 2.1. Постанови Банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Банки зобов'язані на підставі офіційних документів або засвідчених в установленому законодавством України порядку їх копій ідентифікувати та верифікувати клієнтів - власників рахунків/представників власників рахунків/осіб, які відкривають рахунки на користь третіх осіб у порядку, встановленому законодавством України з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та нормативно-правовим актом Національного банку з питань фінансового моніторингу. Рахунок клієнту відкривається лише після його ідентифікації та верифікації банком. П. 2.2. Ідентифікація клієнта не є обов'язковою, якщо клієнт уже має рахунки в цьому банку і був раніше ідентифікований та верифікований відповідно до вимог законодавства України.
У пункті 2 частини другої статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» встановлено, що банк як суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати ідентифікацію та вивчення клієнта у випадках, встановлених законом.
Банк під час ідентифікації та верифікації клієнта встановлює ідентифікаційні дані про цього клієнта, передбачені статтею 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (пункт 2.3. Постанови).
Згідно з ст. 9 України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов'язаний на підставі поданих клієнтом (представником клієнта) офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій (якщо інше не передбачено цим Законом) здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнта (представника клієнта). Суб'єкт первинного фінансового моніторингу в процесі обслуговування клієнта зобов'язаний уточнювати інформацію про клієнта в порядку, встановленому суб'єктом державного фінансового моніторингу, який відповідно до цього Закону виконує функції державного регулювання та нагляду за відповідним суб'єктом первинного фінансового моніторингу. Зазначені у частині першій цієї статті документи мають бути чинними (дійсними) на момент їх подання та включати всі необхідні ідентифікаційні дані. Копії офіційних документів, крім нотаріально засвідчених, на підставі яких суб'єкт первинного фінансового моніторингу встановив ідентифікаційні дані клієнта (представника клієнта), засвідчуються в порядку, встановленому суб'єктом державного фінансового моніторингу, який відповідно до цього Закону виконує функції державного регулювання та нагляду за відповідним суб'єктом первинного фінансового моніторингу. Ідентифікація та верифікація клієнта здійснюються до/або під час встановлення ділових відносин, вчинення правочинів (крім випадків, передбачених цим Законом), але до проведення фінансової операції, відкриття рахунка.
Частиною 9 передбачено, що суб'єкти первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та верифікації резидентів встановлюють: для фізичної особи - прізвище, ім'я та по батькові, дату народження, номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів), дату видачі та орган, що його видав, реєстраційний номер облікової картки платника податків України (або ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів) або номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України, в якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України чи номер паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України в електронному безконтактному носії.
Відповідно до ст. 10 Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний:
відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі, коли здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта (у тому числі встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), є неможливим або якщо у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені;
відмовитися від проведення переказу в разі відсутності даних, передбачених частинами дванадцятою і тринадцятою статті 9 цього Закону;
відмовити клієнту в обслуговуванні (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) у разі встановлення факту подання ним під час здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта (поглибленої перевірки клієнта) недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб'єкта первинного фінансового моніторингу.
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися:
від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу;
від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.
У випадках, передбачених цією частиною статті, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про проведення операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про осіб, які мають або мали намір встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції.
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу в порядку, встановленому відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу, зобов'язаний уточнювати інформацію про клієнта у випадках, визначених законодавством.
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення фінансових операцій (обслуговування) у разі, коли клієнт на запит суб'єкта первинного фінансового моніторингу щодо уточнення інформації про клієнта не подав відповідну інформацію (офіційні документи та/або належним чином засвідчені їх копії).
Суб'єктам первинного фінансового моніторингу забороняється встановлювати ділові відносини (проводити валютно-обмінні фінансові операції, фінансові операції з банківськими металами, з готівкою (готівковими коштами) з юридичними чи фізичними особами, яких включено до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції. Про спроби встановлення ділових відносин (проведення валютно-обмінних фінансових операцій, фінансових операцій з банківськими металами, з готівкою (готівковими коштами) такими особами суб'єкти первинного фінансового моніторингу зобов'язані негайно повідомляти спеціально уповноваженому органу.
У разі виявлення суб'єктом первинного фінансового моніторингу за результатами внесення змін до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, особи клієнта (з яким установлені ділові відносини), яку включено до зазначеного переліку, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний негайно повідомити спеціально уповноваженому органу про таку особу.
Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що в цивільно-правових відносинах банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам та має право відмовити у відкритті банківського рахунку з підстав встановлених законодавством та ненадання відповідних документів, які мають бути чинними (дійсними) на момент їх подання та включати всі необхідні ідентифікаційні дані.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_3 було відмолено ПАТ «Банк Кредит Дніпро» у відкритті поточного рахунку (картковий рахунок «Соціальна картка») та укладенні з ним відповідного договору банківського рахунку, у зв'язку з не повідомленням позивачем номера свого телефону, що не заперечується сторонами.
Відповідно до п. 10 Додатку №5 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 26.06.2015 №417, номери телефону та факсу надаються фізичними особами, які бажають укласти з банком договір, за їх наявністю.
Разом з тим, відповідно до чинного законодавства, номер телефону не є даними, що ідентифікують особу та їх відсутність у клієнта не може бути підставою для відмови у відкритті банківського рахунку, оскільки таке застереження не міститься в жодному законному або підзаконному акті , що регулює спірні правовідносини.
Отже, колегія суддів вважає, що працівниками ПАТ «Банк Кредит Дніпро» неправомірно було відмовлено позивачу у відкритті банківського рахунку та відкритті поточного рахунку - карткового рахунку у відділенні Банку «Березинський».
На вищевикладене суд першої інстанції уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов невірних висновків щодо відмови у задоволенні даної частини позовних вимог.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо відмови в задоволенні іншої частини позовних вимог, враховуючи наступне.
ЦК України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України.
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.
За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів).
Разом з тим, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (ст. ст. 3, 6, 12 - 15, 20 ЦК України, ст. ст. 3-5 ЦПК України) можна дійти висновку про те, що в разі невизнання споживачем права виробника, (виконавця) послуг на укладення договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.
Правова позиція Верховного суду України у справі 6-110 цс12 від 10 жовтня 2012 року.
Вищезгаданої вимоги позивач не висував. За наведеного відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання ПАТ «Банк Кредит Дніпро» укласти з ОСОБА_3 договору банківського рахунку та відкриття поточного рахунку - картковий рахунок у відділенні Банку «Березинський».
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог стосовно зобов'язання відповідача надати позивачу повну і достовірну інформацію по запитам від 19.12.2014 та 25.01.2015.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» зверненнями громадян є викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Окремо наведемо характеристики кожного виду звернень, що розглядаються у сфері місцевого самоврядування.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Відповідно до ст. 19 Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень, зокрема, зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Матеріали справи свідчать, що 19.12.2014 та 28.01.2015 ОСОБА_3 подав скарги ПАТ «Банк Кредит Дніпро», відповідно до яких просив відновити його порушене право на відкриття рахунку і відкрити його найближчим часом у відділенні «Березинський» ПАТ «Банк Кредит Дніпро»; у разі неможливості відкрити рахунок - повідомити про такі причини письмово; повідомити письмово причини відмови у відкритті рахунку у зв'язку з не зазначенням номеру телефону; перелік керівників банку; дні, часи та місце прийому громадян керівниками філії банку у Дніпропетровській області; пояснити різницю між керівником відділення «Березинський» ПАТ «Банк Кредит Дніпро» ОСОБА_6 та начальником вказаного відділення ОСОБА_7; надіслати копію статуту банку (а. с. 48-49).
Позивач отримав відповіді на свої скарги від посадових осіб банку. Такі відповіді мали доводи, з якими не погодився позивач, внаслідок чого останній і звернувся до суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає висновки суду про відмову в задоволенні даної частини позовних вимог правильними.
Також, колегія суддів погоджується з висновками суду про відмову у відшкодуванні позивачу моральної шкоди, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданим споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Враховуючи, що судом першої та апеляційної інстанцій не встановлено заподіяння відповідачем позивачу фізичного болю, душевних страждань, приниження честі та гідності, а також ділової репутації відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди.
При цьому, приймаючи таке рішення, колегія суддів враховує, що ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції позивач не з'являвся. Будь-яких доказів на підтвердження суми такої шкоди не надавав.
Також, приймаючи таке рішення, колегія суддів враховує, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, представник Банку повідомив, що на теперішній час у позивача взагалі відсутні будь-які перешкоди для укладання договору Банківського вкладу, але останній до Банку не з'являвся, та не приходив в судові засідання внаслідок чого можливо зробити висновок про те, що позивач фактично втратив відповідний інтерес щодо укладання спірного договору.
За наведеного, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Отже, з ПАТ «Банк Кредит Дніпро» підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн. відповідно до задоволених позовних вимог.
Статті 3 і 4 Закону України «Про судовий збір» визначають, що об'єктом справляння судового збору є процесуальний документ - позовна заява, інша заява, апеляційна, касаційна скарги, заява про перегляд судового рішення Верховним Судом України тощо. Розмір ставки судового збору так само залежить передусім від об'єкта справляння судового збору.
Аналізуючи норму частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у її системному зв'язку з положеннями статей 1 - 6 Закону № 3674-VI, зокрема статті п'ятої зазначеного закону в редакції Закону № 484-VIII, слід дійти до висновку, що споживач, право якого порушене і який у зв'язку саме з цим подає позов, відповідно до статті 22 Закону № 3674-VI, звільняється від сплати судового збору за подання саме позовної заяви до суду першої інстанції, та має обов'язок щодо сплати судового збору при вчиненні відповідних дій у всіх інших судових інстанціях та у Верховному Суді України.
Оскільки споживач не звільняється від сплати судового збору за подання до суду інших документів як окремих об'єктів справляння судового збору, зокрема апеляційної, касаційної скарг, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України, то у таких випадках він зобов'язаний сплатити судовий збір у розмірі ставки, визначеної відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Правова позиція висловлена Верховним судом України у Постанові від 06.09.2017 в справі №6-185цс17.
Враховуючи вищевикладене, з ОСОБА_3 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 818,96 грн. за подачу апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст.ст.303,304,309,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 частково задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 березня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання неправомірних дій працівників Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про відмову в укладенні договору банківського рахунку та відкриття поточного рахунку - карткового рахунку у відділенні Банку «Березинський», у зв'язку з ненаданням ОСОБА_3 номеру свого телефону скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Визнати дії працівників Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про відмову в укладенні договору банківського рахунку та відкриття поточного рахунку - карткового рахунку у відділенні Банку «Березинський» у зв'язку з ненаданням ОСОБА_3 номеру свого телефону неправомірними.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1 818,96 грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: Н.О. Прокопчук
Т.А.Семенюк