Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Кізюн Л.І.
№22-ц/796/9686/2017 Доповідач Кравець В.А.
Справа №760/20940/16-ц
31 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Кравець В.А.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Кулікової С.В.
за участю секретаря Синявського Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» пpo припинення договору страхування та повернення страхової премії,
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив припинити Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-2110-15- 00221 від 23.12.2015 p. та зобов'язати відповідача повернути сплачену Страхову премію в розмірі 12 500 грн. 00 коп.
В мотивування вимог посилався на те, що під час дії Договору страхування, Страховик- ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» порушив умови Договору страхування, зокрема щодо строку прийняття рішення про виплату страхового відшкодування та визначення розміру страхового відшкодування, тобто відповідач не виконав умови договору страхування у встановлений ним строк, а тому договір має бути припинений, а сплачена страхова премія повернута.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року у задоволенні позову - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясувавши дійсні обставини спору.
Вказує на те, що суд, встановивши факт порушення відповідачем умов Договору страхування, всупереч вимогам ст. 997 Цивільного кодексу України, ст. 28 Закону України «Про страхування» п. 17.5, 17.6 Договору страхування вважає, що відсутні підстави для припинення договору страхування та повернення страхової премії, що свідчить про невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.
Крім того, суд навіть не дослідив умови Договору страхування, Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» № 2707 від 27.10.2016 p.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день і час розгляду справи повідомлявся належним чином. Будучи обізнаним про апеляційне провадження, яке відкрито за його апеляційною скаргою та повідомленим про судові засідання, ОСОБА_1 двічі, 02.10.2017 року та 30.10.2017 року, надсилав до суду заяви про відкладення розгляду справи, що суд розцінює як дії, спрямовані на затягування розгляду справи, наслідком якого є порушення строків розгляду, передбачених ст.. 157 ЦПК України, згідно з ч.1 якої, суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції») (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 1 лютого 2017р. у справі № 6-277бцс 16).
Представник відповідача ПрАТ «СК «Українська страхова група» - Василевський О.Л. проти апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду у справі залишити без зміни.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що відповідач в повному обсязі виконав своє зобов'язання перед позивачем щодо виплати страхового відшкодування та пені за прострочення виконання цього зобов'язання.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом встановлено, що 23 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-2110-15-00221, предметом якого є автомобіль марки «Ford Fiesta» 2013 року випуску, державний номер AX7039CT (a.c.33-43).
13 червня 2016 року позивач звернувся до ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, в якій повідомив, що 11 червня 2016 року о 13 год. 10 хв. за адресою м. Харків, біля окружної дороги, внаслідок ДТП сталося пошкодження транспортного засобу (а.с. 62-63).
13 червня 2016 року представником ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» було оглянуто транспортний засіб позивача, що підтверджується Актом огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектною відомістю) від 13 червня 2016 року (а.с. 64-65).
15 червня 2016 року за вх. № 677 позивачем до відповідача було надано рахунок - фактуру СТО ФОП ОСОБА_2 № ДОО-000189 від 15 червня 2016 року, згідно якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача становить 44 552,30 грн. (а.с. 66).
У вищезазначеному рахунку - фактурі вартість відновлювального ремонту було враховано з врахуванням тих запасних частин, за які відповідач не несе відповідальності згідно умов Договору страхування та не має відповідальності перед позивачем щодо виплати за них страхового відшкодування, тому з метою встановлення повної та об'єктивної вартості відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу, відповідач розрахував вартість відновлювального ремонту за допомогою програмного забезпечення «Audatex».
Відповідно до ремонтної калькуляції № ПССКА-5395 від 22 червня 2016 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача становить 12 539,89 грн. (а.с.68-69).
З матеріалів справи вбачається, що про власний розрахунок вартості відновлювального ремонту та принцип розрахунку позивача було повідомлено листом за вих. № 192 від 01 липня 2016 року (а.с. 70).
12 липня 2016 року з листом за вих. № 201 відповідач звернувся до позивача, яким повідомив позивача про те, що при розгляді матеріалів страхової справи по події, що мала місце 11 червня 2016 року з транспортним засобом позивача, відповідачем було прийняте рішення про проведення незалежної автотоварознавчої експертизи для визначення розміру матеріального збитку, що був завданий транспортному засобу позивача. Крім того, у вказаному листі повідомлено позивача про те, що документ, який необхідний для прийняття рішення про виплату/відмову у виплаті страхового відшкодування, а саме довідка МВС України про ДТП за вих… № 5395/3 від 29 червня 2016 року, надійшов на адресу відповідача 13 липня 2016 року (а.с. 71. 72-73).
Згідно п.п. 9.3.5 Договору Страховик має право залучити до оцінки розміру збитків, завданих Страхувальнику, незалежних спеціалістів та визначити розмір страхового відшкодування виходячи з розміру збитків, визначених Страховиком або актом/висновком незалежної експертизи, замовленого Страховиком, або самостійно розрахувати вартість відновлювального ремонту на підставі довідкових матеріалів, у тому числі з використанням програмного забезпечення «Audatex» або Eurotax.
17 серпня 2016 року ПАТ «СК «Українська страхова група» отримало Звіт № 01/08/16 про оцінку колісного транспортного засобу позивача від 12 серпня 2016 року. (а.с. 74-75)
19 серпня 2016 року відповідачем було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт № ПССКА-5395 та перераховано суму страхового відшкодування в розмірі 14 730,18 грн. на рахунок СТО ФОП ОСОБА_2, згідно заяви позивача (а.с. 76, 77).
З листа за вих. №1077 від 11.10.2016 року вбачається, що ремонті роботи транспортного засобу позивача, згідно рахунку № ДОО-000213 від 16 липня 2015 року СТО ФОП ОСОБА_2 не проводились (а.с. 79).
СТО ФОП ОСОБА_2 повернув на рахунок ПАТ «СК «УСГ» грошові кошти в розмірі 16 806,98 грн. у зв'язку з тим, що ремонт транспортного засобу позивача згідно рахунку № ДОО-000213 від 16 липня 2015 року проведено не було, тому ПАТ «СК «УСГ» 14 листопада 2016 року було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт № ПССКА-5395/1 про доплату позивачу 29 072,12 грн., з врахуванням того факту, що СТО ФОП ОСОБА_2 повернув грошові кошти за ремонт, який проведено не було (а.с. 80, 81).
28 грудня 2016 року листом за вих. № 340 ПАТ «СК «Українська страхова група» повідомило позивача про те, що у зв'язку з тим, що останній не відремонтував свій транспортний засіб по попередньому страховому випадку, а грошові кошти СТО ФОП ОСОБА_2 повернув ПАТ «СК «УСГ», останнє прийняло рішення про розрахунок розміру страхового відшкодування на підставі рахунку СТО ФОП ОСОБА_2 від 15 червня 2016 року № ДОО-000189 на суму 44 552,30 грн. та доплату страхового відшкодування у розмірі 29 072,12 грн., яку було здійснено 15 листопада 2016 року (а.с. 84).
Відповідно до розпорядження ПАТ «СК «УСГ» про виплату пені від 17.11.2016 року (а.с. 85), ПАТ «СК «УСГ» за прострочення виконання зобов'язання сплатило позивачу пеню у розмірі 2 569,55 грн.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний, зокрема, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Згідно із ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний, зокрема, при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Також у п. 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 526, ч. 2 ст. 625 ЦК України).
У справі яка переглядається, суд першої інстанції установивши, що ПрАТ СК «Українська страхова група» виплатило ОСОБА_1 пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором страхування, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки несвоєчасне виконання умов договору в даному випадку не тягне за собою наслідків припинення договору, згідно його положень , визначених п.17.3(.а.с.16)
За порушення виконання грошового зобов'язання передбачена відповідальність, регламентована Гл.51 ЦК України.
В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.218, 303,304,307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року в справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий
Судді