АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
МСП-03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
Справа №752/7311/13-ц Головуючий в І інстанції: Антонова Н.В.
апеляційне провадження № 22-ц/796/7621/2017 Доповідач Заришняк Г.М.
25 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.
при секретарях - Гарматюк О.Д., Синявському Д.В., Крічфалуши С.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на земельну ділянку у зв'язку з набуттям права власності на жилий будинок, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та встановлення порядку користування земельною ділянкою,-
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на земельну ділянку у зв'язку з набуттям права власності на жилий будинок, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом та встановлення порядку користування земельною ділянкою.
В обгрунтування позову вказували на те, що вони є спадкоємцями за законом померлого ОСОБА_4
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24.11.2004 року та додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11.01.2006 року за ОСОБА_1 було визнано право власності на 7/16 часток будинку АДРЕСА_1 та 1/8 частину гаражу під літерою «Г» по АДРЕСА_1 в м. Києві після померлого ОСОБА_4 За ОСОБА_2 визнано право власності на 1/16 частину будинку АДРЕСА_1 в м. Києві та 1/8 частину гаражу під літерою «Г» по АДРЕСА_1 в м. Києві після померлого ОСОБА_4Тобто загалом на позивачами визнано право власності на Ѕ будинку будинку АДРЕСА_1 в м. Києві.
Іншим співвласником зазначеного будинку була ОСОБА_5, яка померла 04 травня 2012 року. Після її смерті співвласником будинку став відповідач ОСОБА_3, як її спадкоємець за заповітом.
Проте до спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 не була включена земельна ділянка площею 200 кв.м. по АДРЕСА_1 в м. Києві, право власності на яку набув ОСОБА_6 у зв'язку з отриманням ним у дар за договором дарування, укладеним між ним та ОСОБА_5 29.01.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрижак Я.А. за реєстровим номером № 295.
Зважаючи на те, що позивачі проживали зі спадкодавцем ОСОБА_4 на момент його смерті та фактично вступили у володіння спадковим майном на момент смерті останнього, тому у встановленому законом порядку набули право власності на земельну ділянку площею 200 кв.м за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1.
Крім того, у зв'язку з набуттям ними права власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 в м. Києві, вони набули і права власності на частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для його обслуговування.
Посилаючись на викладене, та з урахуванням збільшених позовних вимог, просили задовольнити позов та визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 розташовану у м. Києві, по АДРЕСА_1, недійсним; визнати за позивачами право власності на земельну ділянку площею 0,0200 га (200 кв.м.), за адресою: м. Київ, по АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4; визнати за позивачами право власності на земельну ділянку площею 0,0611 га, за адресою: у м. Києві, по АДРЕСА_1, яка зайнята житловим будинком та необхідна для обслуговування Ѕ частини будинку за АДРЕСА_1, у м. Києві. Додатково просили також встановити порядок користування земельною за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, розподіливши земельну ділянку загальною площею 0,1621 га відповідно до варіанту №1 Висновку експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 17326/14-41/17327/14-43 від 22.10.2015 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3
14.11.2013 року протокольною ухвалою суду було задоволено клопотання представника позивачів та залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління юстиції в м. Києві.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення їх позову в повному обсязі.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивачів підтримав апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Відповідач та його представник проти апеляційної скарги заперечували, вважаючи рішення суду законним.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що ОСОБА_1 з 06 жовтня 1990 р. перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, від якого мають доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 від 12 серпня 1999 року, ОСОБА_5 надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,0621 га у межах згідно з планом по АДРЕСА_1, у м. Києві для обслуговування жилого будинку і господарських будівель (а. с. 30).
На підставі державного акта на право приватної власності на землю від 12 серпня 1999 року серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 для обслуговування вказаного жилого будинку і господарських будівель (а. с. 31).
Згідно договору дарування частини земельної ділянки від 29 січня 2000 року ОСОБА_5 (мати) подарувала ОСОБА_4 частину земельної ділянки площею 200 кв. м (0,0200 га), надану для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 у м. Києві.
ОСОБА_2 року ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилась спадщина, але до спадкової маси вказана вище земельна ділянка не ввійшла.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 листопада 2004 року за ОСОБА_1, як дружиною померлого ОСОБА_4, визнано право власності на Ѕ частину другого поверху будинку № АДРЕСА_1 у м. Києві, Ѕ частину гаража літ. «Г». За ОСОБА_1 та неповнолітньою донькою ОСОБА_2 визнано право власності на спадкове майно по 1/16 частини будинку, по 1/8 частини гаража літ. «Г», виділено ОСОБА_1 та її неповнолітній доньці ОСОБА_2 у натурі другий поверх будинку по АДРЕСА_1 у м. Києві, що є 25/50 або Ѕ частина будинку, гараж літ. «Г».
Додатковим рішенням Голосіївського районного суду від 11 січня 2006 року за ОСОБА_1 визнано право власності на 7/16 частини будинку № АДРЕСА_1, у м. Києві та 7/8 частини гаража літ. «Г» по АДРЕСА_1 у Києві після померлого ОСОБА_4, за ОСОБА_2 визнано право власності 1/16 частини будинку № АДРЕСА_1, у м. Києві та 1/8 частини гаража літ. «Г». Отже, позивачки є власниками Ѕ частини будинку № АДРЕСА_1, у м. Києві.
Інша частина вказаного житлового будинку, станом на день набрання законної сили рішенням Голосіївського районного суду Києва від 24 листопада 2004 року, залишилася у власності ОСОБА_5, матері ОСОБА_4, яка набула право власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину від 24 жовтня 1991 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 померла.
Відповідно до заповіту ОСОБА_5 від 17 серпня 2001 року остання заповіла належну їй частину житлового будинку з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 у м. Києві, а також земельну ділянку, на якій він розташований, своєму синові ОСОБА_3
24 травня 2012 року ОСОБА_3 звернувся із заявою до Другої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, яка на момент смерті ОСОБА_5 складалася із 8/16 частини житлового АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, по вул. Гвардійській у м. Києві, та земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території м. Києва у Голосіївському районі по АДРЕСА_1.
28 листопада 2012 року державним нотаріусом видано ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказане вище нерухоме майно.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивачі зазначали, що набули право власності на земельну ділянку, площею 0,0200 га, як спадкоємці після смерті ОСОБА_4, оскільки між останнім та ОСОБА_5 був укладений договір дарування частини земельної ділянки.
Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції прийшов висновку про те, що ОСОБА_4 за життя не оформив право власності на подаровану йому земельну ділянку площею 0,0200 га, а тому ця земельна ділянка йому не належала.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
З урахуванням цих норм права суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, виходячи із підстав позову та встановлених обставин, і залежно від встановленого вирішити питання про обґрунтованість позовних вимог, дотримання строків звернення до суду за захистом порушених прав тощо.
У відповідності з вимогами ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
З архівної копії договору дарування частини земельної ділянки від 29 січня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрижак Я.А., вбачається, що ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_4 прийняв в дар частину земельної ділянки площею 200 кв. м (0,0200 га), надану для обслуговування житлового будинку і господарських будівель.
Державний акт серії НОМЕР_3 на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_5 Київською міською державною адміністрацією 12 серпня 1999 року та зареєстрований Київським міським управлінням земельних ресурсів за № 79-2-00265, із відміткою про посвідчення цього договору дарування був повернутий ОСОБА_5
08 лютого 2011 року, тобто після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_5 отримала дублікат державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 015659 на всю земельну діяльну площею 0,1000 га, розташовану по АДРЕСА_1 у м. Києві, без врахування земельної ділянки площею 0,0200 га, яку вона подарувала своєму синові ОСОБА_4 за договором дарування від 29 січня 2000 року.
Суд першої інстанції вказаним обставинам не дав належної оцінки й прийшов до помилкового висновку про те, що за життя ОСОБА_4 не отримав права власності на подаровану йому земельну ділянку площею 0,0200 га.
Вирішуючи спір, суд також не врахував положення ст. 128 ЦК України, в редакції 1963 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до якої момент виникнення права власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
За таких обставин, ОСОБА_4 набув право власності на земельну ділянку площею 0,0200 га по АДРЕСА_1 у м. Києві за договором дарування частини земельної ділянки від 29 січня 2000 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрижак Я.А., проте не зареєстрував це право у зв'язку зі смертю, що не може бути підставою для позбавлення права власності.
На підставі ст.549 ЦК України (в редакції 1963року, що діяв на час виникнення спірних правовідносин) визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з дня відкриття спадщини він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном чи подав до нотаріальній контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 548 ЦК України (в редакції 1963 року) спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Факт проживання позивачів у спірному будинку з 1996 року встановлений рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 листопада 2004 року,а тому вони набули право власності на земельну ділянку площею 200 кв.м., яку набув за договором дарування частини земельної ділянки від 29.01.2000 року, покійний ОСОБА_4
Та обставина, що за ОСОБА_4 не було зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку, не є перешкодою у визнанні права власності на цю земельну ділянку в порядку спадкування.
Відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008, № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до статті 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Видача свідоцтва про право на спадщину на ім'я відповідача на всю земельну ділянку, включаючи і 0,0200 га, яку набув за договором дарування частини земельної ділянки від 29 січня 2000 рокупокійний ОСОБА_4, й отримана позивачками у спадок, порушує права останніх.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 на земельну площею 0,010 га кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану на АДРЕСА_1, в м. Києві, з цільовим призначенням (використанням) земельної ділянки - обслуговування жилого будинку і господарських будівель, видане ОСОБА_3 Другою державною нотаріальною конторою 08 листопада 2012 року, реєстровий № 6-1583, необхідно визнати недійсним, визнавши за позивачками в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 0, 0200 га ( 200 кв.м.) за вказаною адресою.
Згідно з ч.1 ст.120 ЗК України уразі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Окрім того, відповідно до вимог ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Вказана норма закону закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
При цьому, при застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні з нормою ст. 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Отже, за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16, від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.
За висновками Верховного Суду України, які викладені у зазначених вище постановах, на відміну від норми статті 30 ЗК Української РСР (1991 року), яка в імперативній формі передбачала автоматичний перехід права власності на земельну ділянку у разі переходу права власності на будівлю і споруду, ч. 1 ст. 120 ЗК України визначила, що при переході права власності на будівлю і споруду до набувача нерухомого майна право власності на земельну ділянку, на якій розташовані будівля або споруда, може переходити на підставі цивільно-правових угод між власниками земельної ділянки і набувачем будівель або споруд (договори купівлі - продажу, дарування, міни тощо).
З огляду на викладене, у зв'язку з набуттям позивачами 24 листопада 2004 року права власності на 1/2 частину будинку № АДРЕСА_1 у м. Києві, вони набули і право власності на частину земельної ділянки, яка знаходиться під житловим будинком та необхідна для її обслуговування, відповідно до норм ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.
Виходячи із площі спірної земельної ділянки в 1000 кв. м, що перебуває у власності відповідача ОСОБА_3 для обслуговування жилого будинку і господарських будівель, та з урахуванням площі земельної ділянки в 200 кв.м, право власності на яку набули позивачки у порядку спадкування, за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 має бути визнане право власності на земельну ділянку площею 300 кв.м, яка зайнята належною їм Ѕ частиною житлового будинку та необхідна для обслуговування цієї частини будинку (1000:2-200=300). У власності відповідача ОСОБА_3 залишається земельна ділянка площею 500 кв.м, на якій розташована належна йому 1/2 частина будинку, та частина земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування його частини будинку.
Відповідно до вимог ст.86 ЗК України земельна ділянка може знаходитися у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток спільної власності (спільна сумісна власність).
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в своїй постанові «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді справ», № 7 від 16.04.2004р. в п. 18 та 19, у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки, суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію. Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо.
Як видно з матеріалів справи, спірна земельна ділянка відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 від 12 серпня 1999 року площею 0,0621 га надана в постійне користування у межах згідно з планом для обслуговування вказаного жилого будинку і господарських будівель (а. с. 30).
На підставі державного акта на право приватної власності на землю від 12 серпня 1999 року серії НОМЕР_3 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 для обслуговування вказаного жилого будинку і господарських будівель (а. с. 31).
Між сторонами постійно виникають конфлікти з приводу користування земельною ділянкою.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.03.2014 року по данійсправі була призначена судова земельно-технічна експертиза, згідно з Висновком експертів за результатами проведення судової земельно-технічноїекспертизи від 22.10.2015 р. №17327/14- 43 запропоновано два варіанти розподілу спірної земельної ділянки площею 1621 кв.м.
Колегія суддів вважає варіант №1 судової експертизи найбільш доцільним, оскільки враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, можливість проходу з вулиці на подвір'я, а також відтворює порядок користування земельною ділянкою, який фактично склався між сторонами, що відповідачем не спростовано, а тому колегія суддів вважає необхідним встановити порядок користування земельною ділянкою між сторонами за першим варіантом розподілу земельної ділянки.
Згідно з цим варіантом встановлюється порядок користування земельною ділянкою № АДРЕСА_1 у м. Києві, загальною площею 0,1621 га, за яким необхідно виділити сторонам у спільне користування земельну ділянку АДРЕСА_1, в м.Києві, площею 170 кв.м (0,0170 га), яка забезпечує можливість користування (здійснення під'їзду, проходу) до житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка, обмежена лініями розподілу та позначена точками: 3-2-23-24-25-26-27-28-29-9-8-7-6-5-4-3, що зображена на схемі в додатку № 1 до вказаного Висновку експертів.
Для доступу та обслуговування належної ОСОБА_1, ОСОБА_2 частини житлового будинку позивачкам необхідно виділити у користування земельну ділянку АДРЕСА_1, в м.Києві, площею 0,0726 га (726 кв.м.), яка згідно з варіантом №1 розподілу земельної ділянки обмежена лініями розподілу: від точки «1» лінія розподілу проходить по вулиці Гвардійській через точки «17», «18», в точку «19»; від точки «19» лінія розподілу проходить по правій лінії ділянки через точки «20», «21», в точку «22»; від точки «22» лінія розподілу проходить по тильній межі ділянки довжиною 11,36 м в точку «12»; від точки «12» лінія розподілу проходить довжиною 36,32 м в точку «11»; від точки «11» лінія розподілу довжиною 2,87 м проходить в точку «10»; від точки «10» лінія розподілу проходить довжиною 6,92 м в точку «9», яка розташована на куті жилого будинку; від точки «9» лінія розподілу проходить по стіні житлового будинку через точки «29», «28», «27», «26», «25», «24», «23», в точку «2», яка розташована на відстані З,01 м від кута будинку; від точки «2», яка розташована на відстані 3,01 м від кута будинку, лінія розподілу проходить довжиною 8,00 м в точку «1», яка знаходиться по АДРЕСА_1.
Для доступу та обслуговування відповідної частини житлового будинку та господарських будівель співвласнику ОСОБА_3 необхідно виділити в користування земельну ділянку АДРЕСА_1, в м.Києві, площею 0,0726 га (726 кв.м.), яка згідно з варіантом №1 розподілу земельної ділянки обмежена лініями розподілу: від точки «15», лінія розподілу проходить по вулиці Гвардійська через точку «16» в точку «1»; від точки «1» лінія розподілу проходить довжиною 8,00 м в точку «2», яка знаходиться на відстані 3,01 м від кута будинку; від точки «2», яка знаходиться на відстані 3,01 м від кута будинку, лінія розподілу проходить по стіні житлового будинку через точки «3», «4», «5 «6», «7», «8», в точку «9», яка знаходиться на куті будинку; від точки «9» лінія розподілу, яка знаходиться на куті будинку, проходить довжиною 6,92 м в точку «10»; від точки «10» лінія розподілу проходить довжиною 2,87 м в точку «11»; від точки «11» лінія розподілу довжиною 36,32 м проходить в точку «12», яка знаходиться на тильній межі ділянки; від точки «12» лінія розподілу проходить довжиною 12,99 м по тильній межі в точку «13»; від точки «13» лінія розподілу проходить по лівій межі через точку «14» в точку «15».
З огляду на викладене, рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яким необхідно: визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 на земельну площею 0,010 га, визнати за позивачками в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 0, 0200 га ( 200 кв.м.) та право власності на спірну земельну ділянку площею 0, 0300 га (300 кв.м), на якій розташована належна їм на праві власності Ѕ частина будинку АДРЕСА_1 в м.Києві та необхідна для обслуговування цієї частини будинку. За ОСОБА_3 слід визнати право власності на земельну ділянку площею 0,0500 га (500 кв.м), за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, яка зайнята під належною йому на праві власності Ѕ частиною житлового будинку та необхідна для обслуговування цієї частини будинку. Підлягає встановленню між сторонами порядок користування спільною земельною ділянкою відповідно до варіанту № 1 Висновку експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 22.10.2015 р. №17326/14-41/17327/14-43.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід визнати право власності на спірну земельну ділянку площею 0,0611 га, яка зайнята житловим будинком та необхідна для обслуговування Ѕ частини будинку, оскільки, як викладено вище, загальна площа спірної земельної ділянки, що перебуває у власності відповідача ОСОБА_3 для обслуговування жилого будинку і господарських будівель, становить1000 кв. м. враховуючи площу земельної ділянки в 200 кв.м, право власності на яку набули позивачки у порядку спадкування, за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 має бути визнане право власності на земельну ділянку лише площею 300 кв.м, яка зайнята належною їм Ѕ частиною житлового будинку та необхідна для обслуговування цієї частини будинку, а не площею 0,0611 га.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті
ОСОБА_5 на земельну площею 0,010 га кадастровий номер
НОМЕР_1, розташовану на території м. Києва у Голосіївському
(колишньому Московському) районі, на АДРЕСА_1,
з цільовим призначенням (використанням) земельної ділянки - обслуговування
жилого будинку і господарських будівель, видане Другою державною
нотаріальною конторою 08 листопада 2012 року, реєстровий № 6-1583
ОСОБА_3.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, 08.07.2001 р., право власності на земельну
ділянку площею 0, 0200 га ( 200 кв.м.) за адресою:м. Київ, АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0, 0300 га (300 кв.м), за
адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, на якій розташована Ѕ частина будинку АДРЕСА_1 в м.Києві та необхідна для обслуговування цієї 1/2 частини будинку.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,0500 га (500 кв.м), за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, яка зайнята під Ѕ частиною житлового будинку та необхідна для обслуговування цієї 1/2 частини будинку.
Встановити порядок користування земельною ділянкою № АДРЕСА_1 у м. Києві загальною площею 0,1621 га відповідно до варіанту № 1 Висновку експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 22.10.2015 р. №17326/14-41/173267/14-43. між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наступним чином:
Виділити співвласникам ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спільне користування земельну ділянку АДРЕСА_1, в м.Києві, площею170 кв.м (0,0170 га), яка забезпечує можливість користування (здійснення під'їзду, проходу) до житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка обмежена лініями розподілу та позначена точками: 3-2-23-24-25-26-27-28-29-9-8-7-6-5-4-3, що зображена на схемі в додатку № 1 до Висновку експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 22.10.2015 р. №17326/14-41/173267/14-43.
Для доступу та обслуговування відповідної частини житлового будинку співвласникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виділити у користування земельну ділянку АДРЕСА_1, в м.Києві, площею 0,0726 га (726 кв.м.), яка згідно з варіантом №1 розподілу земельної ділянки АДРЕСА_1, в м.Києві, викладеним у Висновку експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 22.10.2015 р. №17326/14-41/173267/14-43, обмежена лініями розподілу:
- від точки «1» лінія розподілу проходить по вулиці Гвардійській через точки «17», «18», в точку «19»;
- від точки «19» лінія розподілу проходить по правій лінії ділянки через точки «20», «21», в точку «22»;
- від точки «22» лінія розподілу проходить по тильній межі ділянки довжиною 11,36 м в точку «12»;
- від точки «12» лінія розподілу проходить довжиною 36,32 м в точку «11»;
- від точки «11» лінія розподілу довжиною 2,87 м проходить в точку «10»;
- від точки «10» лінія розподілу проходить довжиною 6,92 м в точку «9», яка розташована на куті жилого будинку;
- від точки «9» лінія розподілу проходить по стіні житлового будинку через точки «29», «28», «27», «26», «25», «24», «23», в точку «2», яка розташована на відстані З,01 м від кута будинку;
- від точки «2», яка розташована на відстані 3,01 м від кута будинку, лінія розподілу проходить довжиною 8,00 м в точку «1», яка знаходиться по АДРЕСА_1.
Для доступу та обслуговування відповідної частини житлового будинку та господарських будівель співвласнику ОСОБА_3 виділити в користування земельну ділянку АДРЕСА_1, в м.Києві, площею 0,0726 га (726 кв.м.), яка згідно з варіантом №1 розподілу земельної ділянки АДРЕСА_1, в м.Києві, викладеним у Висновку експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 22.10.2015 р. №17326/14-41/173267/14-43, обмежена лініями розподілу:
- від точки «15», лінія розподілу проходить по вулиці Гвардійська через точку «16» в точку «1»;
- від точки «1» лінія розподілу проходить довжиною 8,00 м в точку «2», яка знаходиться на відстані 3,01 м від кута будинку;
- від точки «2», яка знаходиться на відстані 3,01 м від кута будинку, лінія розподілу проходить по стіні житлового будинку через точки «З», «4», «5 «6», «7», «8», в точку «9», яка знаходиться на куті будинку;
- від точки «9» лінія розподілу, яка знаходиться на куті будинку, проходить довжиною 6,92 м в точку «10»;
- від точки «10» лінія розподілу проходить довжиною 2,87 м в точку «11»;
- від точки «11» лінія розподілу довжиною 36,32 м проходить в точку «12», яка знаходиться на тильній межі ділянки;
- від точки «12» лінія розподілу проходить довжиною 12,99 м по тильній межі в точку «13»;
-від точки «13» лінія розподілу проходить по лівій межі через точку «14» в точку «15».
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: