24 жовтня 2017 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Трясун Ю.Р., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Печерського районного суду міста Києва від 16 червня 2017 року щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 яку визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та провадження закрите у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, -
за участю особи, яка притягнута до
адміністративної відповідальності ОСОБА_2,
захисника Панченка О.Є.,
потерпілого ОСОБА_4
Постановою судді Печерського районного суду міста Києва від 16 червня 2017 року провадження у справі щодо ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до постанови, ОСОБА_2 13 липня 2016 року приблизно в 13 год. 40 хв. год., всупереч вимогам п.п. 4.7, 4.14 (а) Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), переходила проїзну частину дороги поза пішохідним переходом, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників дорожнього руху, внаслідок чого на неї скоїв наїзд автомобіль «Фольксваген», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4, що призвело до пошкодження транспортного засобу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Одночасно апелянт ставить питання про поновлення їй строку на апеляційне оскарження постанови, оскільки вважає, що строк вона пропустила із поважних причин.
Апелянт зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції вона була присутньою, проте у зв'язку із завантаженістю в суді першої інстанції, копію постанови отримала 18 липня 2017 року, а тому вважає, що строк на апеляційне оскарження вона пропустила з поважних причин.
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що постанова суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення справи.
Апелянт звертає увагу на те, що 13 липня 2016 року приблизно в 19 год. 30 хв. переходила по пішохідному переході дорогу по вул. Лаврській в м. Києві. Після чого, закінчуючи перехід, її збив автомобіль «Фольксваген». ОСОБА_2 зазначає, що пояснення потерпілого ОСОБА_4 в тій частині, що він здійснив наїзд на неї вже за пішохідним переходом, не відповідають дійсності.
ОСОБА_2 зазначає, що її захисником були направлені матеріали про адміністративне правопорушення для проведення автотехнічного дослідження та відповідно до якого встановлено, що наїзд на пішохода повинен був статися на розмітці пішохідного переходу, що збігається із показаннями ОСОБА_2, відтак дії ОСОБА_4, які не відповідали вимогам п. 18.1 ПДР України, знаходяться у причинному зв'язку з фактом наїзду на пішохода ОСОБА_2
Переглянувши справу за апеляційною скаргою, заслухавши пояснення особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та її захисника Панченка О.Є., які підтримали клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та підтримали апеляційну скаргу, ОСОБА_4, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_2 пропустила строк на апеляційне оскарження постанови суду з поважних причин, в той же час її апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Відповідно до розписки, яка міститься в матеріалах справи, 18 липня 2017 року ОСОБА_2 ознайомилася з матеріалами провадження та отримала копію постанови суду, а з апеляційною скаргою звернулася 27 липня 2017 року. Отже, нею пропущений строк оскарження з поважних причин, а тому клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх доказів в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд зазначає, що будь - який доказ не має наперед встановленої сили і оцінюється судом в сукупності з іншими доказами.
Ухвалюючи рішення про порушення ОСОБА_2 п.п. 4.7, 4.14 (а) ПДР України, суд взяв до уваги пояснення водія ОСОБА_4, який пояснив, що наїзд на пішохода відбувся після проїзду ним пішохідного переходу, коли із - за автобуса несподівано для нього вийшла ОСОБА_2 Він миттєво натиснув на гальма, проте уникнути зіткнення не зміг; також показання ОСОБА_5, який був випадковим свідком того, як із - за автобуса вибігла ОСОБА_2 і зіткнулась з автомобілем під керуванням ОСОБА_4 Він стверджує, що це відбулося за межами пішохідного переходу; протокол огляду місця події, відповідно до якого даних, що наїзд відбувся в зоні дії пішохідного переходу, він не містить.
В той же час, ОСОБА_2 стверджує, що наїзд на неї відбувся саме на пішохідному переході. Про це вона зробила запис в протоколі про адміністративне правопорушення. На цьому вона наполягала в суді першої інстанції, а також під час розгляду справи апеляційним судом.
Відповідно до протоколу огляду місця події (а.с. 11), ДТП сталася в зоні дії знаків 5.35.1, 5.35.2, 5.30 - пішохідний перехід.
Відповідно до схеми місця ДТП, на ній не позначене місце зіткнення транспортного засобу з пішоходом. В той же час, є певні позначення про місце зіткнення зі слів ОСОБА_2, водія ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5
Апеляційний суд звертає увагу на те, що місце зіткнення, вказане ОСОБА_4 та ОСОБА_6 відрізняється.
Як пояснив потерпілий ОСОБА_4 в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи апеляційним судом, він здійснив гальмування вже тоді, коли ОСОБА_2 була безпосередньо перед його автомобілем, фактично в момент зіткнення з пішоходом.
Стороною захисту на підтвердження доводів апеляційної скарги наданий висновок експертного автотехнічного дослідження, відповідно до якого, з урахуванням пояснень ОСОБА_4 про те, що він застосував гальмування, коли пішохід опинилась на капоті його автомобіля та з урахуванням того, передня вісь автомобіля «Фольксваген» знаходиться не ближче 16,5 метрів від місця своєї зупинки після ДТП, наїзд на пішохода повинен був статись на розмітці пішохідного переходу.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Враховуючи те, що судом приймалось рішення лише стосовно ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції не може давати оцінку діям іншого учасника дорожнього руху.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що наведений висновок підтверджує доводи ОСОБА_2 про те, що вона не перетинала проїзну частину у невстановленому місці. Відтак, в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 124 КУпАП, тому провадження підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 294, п. 1 ст. 247 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову судді Печерського районного суду міста Києва від 16 червня 2017 року щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яку визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та провадження закрите у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, скасувати.
Провадження у справі щодо ОСОБА_2 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.Р.Трясун