1[1]
15 вересня 2017 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Гладій С.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 серпня 2017 року щодо
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
Цією постановою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Згідно з постановою судді, 22 червня 2017 року, приблизно о 22 годині 10 хвилин, в місті Києві на перехресті вулиць Мельникова і Білоруської, ОСОБА_3 керував автомобілем «Опель», державний номерний знак НОМЕР_1, з ознаками наркотичного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку ОСОБА_3 відмовилася в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
28 серпня 2017 року ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить указану постанову судді скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування таких вимог апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначає про те, що постанова суду винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, без повного з'ясування фактичних обставинах справи та належної оцінки наявним у ній доказам, що призвело до постановлення необґрунтованого та незаконного рішення.
Зокрема, апелянт стверджує про те, що він не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, внаслідок чого порушено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, в тому числі право на подання доказів своєї невинуватості.
Окрім цього апелянт звертає увагу на безпідставність зупинки його автомобіля працівниками поліції, на те, що його огляд на стан наркотичного сп'яніння, в порушення п. 3.3 Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання та використання нагрудних камер працівниками поліції, затвердженої Наказом департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 100 від 3 лютого 2017 року, проводився переважно з вимкнутими камерами, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням ч. ч. 2, 3 ст. 256 КУпАП та п. 8 Розділу XIII Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 7 листопада 2015 року, так як в ньому неправильно зазначено його прізвище, а всі інші дані, в тому числі прізвище поліцейського, всупереч Інструкції, записані не друкованими літерами, пояснення свідків, які суд прийняв до уваги як докази, заповнені однією особою та на надрукованому бланку, який не може розцінюватись як документ, при цьому в матеріалах справи містяться пояснення лише одного свідка. Також ОСОБА_3 вказує, що він наполягав на проведенні огляду на стан сп'яніння в спеціалізованому медичному закладі, в чому йому було відмовлено.
Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_3 подав клопотання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови судді, поважність пропуску якого він обґрунтовує розглядом справи у його відсутність та отриманням копії постанови лише 15 серпня 2017 року.
Будучи повідомлений за указаною в матеріалах справи та в апеляційній скарзі адресою про час та місце апеляційного розгляду, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. У зв'язку із цим неявка ОСОБА_3 не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Дослідивши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи клопотання та апеляційної скарги, опитавши в судовому засіданні свідка ОСОБА_4, дослідивши відеозапис з нагрудних камер інспекторів поліції, приходжу до наступного висновку.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 285 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
Всупереч наведеним вимогам закону, в матеріалах справи за протоколом про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 відсутні відомості про вручення чи направлення йому копії постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 10 серпня 2017 року. За твердженням ОСОБА_3 копію постанови суду першої інстанції він отримав 15 серпня 2017 року, а апеляційна скарга подана ним 28 серпня 2017 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Враховуючи наведене, з огляду на відсутність у матеріалах справи даних про виконання судом першої інстанції вимог ч. ч. 1, 3 ст. 285 КУпАП та вручення чи направлення ОСОБА_3 копії постанови, незначний пропуск строку апеляційного оскарження, слід прийти до висновку про необхідність його поновлення. Отже, клопотання ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
Що ж стосується вимог апеляційної скарги ОСОБА_3 про скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, то вони задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому, положення ст. 280 КУпАП регламентують, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом першої інстанції дотримано наведених вимог закону при розгляді справи за протоколом про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_3
Висновок суду про порушення ОСОБА_3 п. 2.5 Правил дорожнього руху України, що виразилося у його відмові на вимогу працівників поліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння, підтверджується сукупністю доказів у справі, які також були предметом дослідження, перевірки та оцінки судом апеляційної інстанції.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 100528 від 22 червня 2017 року, у цей день, приблизно о 22 годині 10 хвилин, в місті Києві на перехресті вулиць Мельникова і Білоруської, ОСОБА_3 керував автомобілем «Опель», державний номерний знак НОМЕР_1, з ознаками наркотичного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку ОСОБА_3 відмовився в присутності двох свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а. с. 2).
Даний протокол за своїм змістом, на противагу доводам, викладеним в апеляційній скарзі ОСОБА_3, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 7 листопада 2015 року, та складений в силу ст. 255 цього Кодексу уповноваженою на те особою.
Щодо допущеної в протоколі про адміністративне правопорушення описки в написанні прізвища ОСОБА_3, то вона була виправлена до направлення матеріалів справи в суд, а тому вказаний недолік протоколу, як і проведення в ньому записів не друкованими буквами, не ставить під сумнів законність його складення та об'єктивність відображення в ньому всіх даних, як того вимагає ст. 256 КУпАП.
Не заслуговують на увагу і твердження ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що він був безпричинно зупинений працівниками поліції та про те, що наполягав на проведені огляду на стан наркотичного сп'яніння в спеціалізованому закладі охорони здоров'я, в чому йому було відмовлено, оскільки вони спростовуються доказами у справі.
Так, опитаний в суді апеляційної інстанції інспектор поліції ОСОБА_7 пояснив, що причиною зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_3 став рух автомобіля у темну пору доби без ввімкненого ближнього світла фар. Відповідно до цих же пояснень, при виявлені у ОСОБА_3 ознак наркотичного сп'яніння йому було запропоновано пройти медичний огляд в клініці «Соціотерапія», на що він погодився, однак при прибутті до медичного закладу ОСОБА_3 в присутності двох свідків відмовився від проходження такого огляду.
Об'єктивно указані пояснення ОСОБА_7 підтверджуються дослідженим в суді апеляційної інстанції відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції, на якому зафіксовані як момент зупинки транспортного засобу, так і відмова ОСОБА_3 в присутності двох свідків від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Це ж підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які містяться в матеріалах справи та які, всупереч доводам апеляційної скарги, сумнівів в своїй правдивості не викликають (а. с. 2).
Оцінка наведених доказів в справі у їх сукупності об'єктивно підтверджує правильність висновків суду першої інстанції про порушення водієм ОСОБА_3 п. 2.5 Правил дорожнього руху України та про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що розгляд справи судом першої інстанції у його відсутність позбавив його можливості надати докази на підтвердження невинуватості, то вони не заслуговують на увагу, оскільки він повідомлявся про час та місце розгляду справи за вказаною ним адресою. При цьому, в самій апеляційній скарзі ОСОБА_3 будь-яких доказів на спростування висновків суду першої інстанції не навів. Не з'явився ОСОБА_3 і в суд апеляційної інстанції, хоча і повідомлявся про розгляд справи у встановленому законом порядку та за вказаною ним адресою.
Накладене судом першої інстанції на ОСОБА_3 стягнення відповідає вимогам ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, відношення до вчиненого та в межах, установлених санкцією закону, за яким його визнано винним.
Порушень норм матеріального чи процесуального права, які були б підставою для зміни чи скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання ОСОБА_3 задовольнити, поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 серпня 2017 року.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 серпня 2017 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва С.В. Гладій
Справа: № 33/796/2353/2017 Постанова винесена суддею: Макаренко І.О.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Суддя апеляційного суду : Гладій С.В.