"26" жовтня 2017 р. Справа № 903/565/16
За результатами розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду Волинської області від 13.06.17 у справі №903/565/16 більшістю складу колегії суддів прийнято постанову, якою частково задоволено апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродторг» від 21.01.2016 у частині включення до складу товариства ОСОБА_1 як спадкоємця померлого учасника ОСОБА_2 та затвердження товариством у зв'язку з цим нової редакції окремих положень Статуту.
Не погоджуючись з більшістю членів колегії, вважаю за необхідне використати своє право та в порядку статті 4-7 ГПК України викласти письмово окрему думку з приводу розглянутого господарського спору та прийнятої постанови.
Господарський спір є корпоративним за змістом правовідносин сторін і стосується реалізації корпоративних прав учасниками господарського товариства.
Як відомо, положеннями статті 167 ГК України визначено, що корпоративними є права, які виникають в учасника господарського товариства у зв'язку з участю у господарському товаристві, наявності у нього частки в статутному капіталі товариства та правомочностей , які випливають з такої участі у площині майнових та немайнових прав.
Відповідно до положень статті 55 Конституції України права людини і громадянина захищаються судом. За висновком Конституційного суду України у рішенні від 25.12.97 у справі за зверненням жителів міста Жовті Води, частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Стаття 15 ЦК України Цивільного кодексу України визначає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Таким чином, правом звернення до суду за захистом цивільного права або законного інтересу наділена кожна особа, але лише у тому разі, якщо її право порушене.
Право на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчистю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають певні особи - учасники господарських відносин, коло яких визначено положеннями статті 1 ГПК України.
Позов як юридична конструкція - це логічне поєднання предмета і підстав, тобто позивач, формулюючи позовну вимогу, повинен визначити та указати на фактичні та юридичні підстави, з яких вбачається, у чому полягає порушене право і обгрунтовує необхідність його захисту.
Позивач, ОСОБА_3 як учасник господарського товариства вважає порушеними свої корпоративні права, зокрема, щодо права здійснювати управління справами товариства. Це порушення учасник товариства ОСОБА_3 пов'язує з прийняттям товариством рішення про включення до складу товариства ОСОБА_1 як спадкоємця померлого учасника товариства ОСОБА_2, дружини ОСОБА_1, та внесенням відповідних змін до Статуту товариства в частині розподілу належних учасникам товариства часток статутного капіталу. Порушення цього права відбулось внаслідок прийняття товариством рішення про включення ОСОБА_1 до складу учасників товариства за відсутності у ОСОБА_1 на час прийняття рішення Свідоцтва про право на спадщину щодо частки у статутному капіталі товариства, яке було ним отримано лише 30.08.2017. Також, порушення прав пов'язується позивачем з тим, що право успадкувати частку померлого учасника товариства ОСОБА_2 за правилами спадкування за законом відповідно до положень статті 1261 ЦК України мали дві особи - ОСОБА_1, чоловік померлої, та ОСОБА_4 , дочка, як спадкоємці першої черги спадкування. Таким чином, рішенням загальних зборів учасників товариства від 21.01.2016 частка ОСОБА_1 як учасника товариства у розмірі 35%, визначена з порушенням положень законодавства. Виходячи з цих обставин, учасник товариства ОСОБА_5 вважає рішення загальних зборів від 21.01.2016 №37 такими, що не відповідають вимогам закону, а відтак , повинні бути визнані недійсними.
З прийняттям цього рішення позивач пов'язує порушення його права на управління справами господарського товариства , яке, як вбачається зі змісту статей 116 ЦК України, статті 10 Закону України «Про господарські товариства» є правом, яке здійснюється у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом. Способом реалізації цього права є участь у зборах товариства та голосування певною кількістю голосів, належних учаснику пропорційно розміру його частки у статутному капіталі товариства.
Скориставшись правами учасника товариства, ОСОБА_5 прийняв участь у загальних зборах товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромторг», які відбулись 21.01.16, і проголосував разом з іншими учасниками товариства за оскаржуване рішення. Окремі порушення процедури скликання і проведення загальних зборів, на яких наголошує позивач, зокрема порушення вимог частини 5 статті 61, частини 6 ст.62 Закону України «Про господарські товариства», не вплинули на можливість позивача скористатись правами учасника товариства, оскільки, як свідчить протокол №37, складений за результатами проведення зборів учасників товариства, по всіх питаннях порядку денного ОСОБА_5 проголосував за прийняті рішення.
Порушене право, яке потребує судового захисту, підтверджується крім іншого наявністю певних негативних наслідків для особи, яка звертається з позовом.
Правові наслідки рішень, прийнятих загальними зборами товариства 21.01.16 - прийняття до складу товариства нового учасника з часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 35% та внесення у зв'язку з цим змін до Статуту - жодним чином не вплинули на правовий статус позивача, оскільки залишились незмінними як розмір його частки, так і кількість голосів, які він може використовувати при голосуванні на загальних зборах товариства.
Участь ОСОБА_5 у загальних зборах товариства 21.01.2016 та голосування за прийняті рішення свідчить про те, що на час їх проведення спір між учасником і товариством був відсутній.
Спір між учасником товариства ОСОБА_5 і товариством «Агропродторг» виник пізніше, у зв'язку з іншими обставинами, а саме у зв'язку з прийняттям у подальшому 27.01.2017 загальними зборами товариства рішення про його виключення зі складу товариства.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, якій я вважаю правильним, про відсутність порушеного права позивача, оскільки ним не наведено жодного міркування на підтвердження того, яким чином і в який спосіб прийняте рішення позбавляє його можливості здійснювати свої права учасника товариства або обмежує їх.
Стосовно питання про законність включення до складу товариства учасника ОСОБА_1 та визначення його частки у статутному капіталі товариства у розмірі 35% слід зазначити наступне.
Частиною 5 статті 147 ЦК України передбачається підстави та порядок переходу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю у разі смерті фізичної особи до спадкоємця, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.
Спадкоємцями померлого учасника товариства ОСОБА_2 за законом були члени її родини, спадкоємці першої черги спадкування, які проживали разом з нею - чоловік ОСОБА_1 та донька ОСОБА_4 Правила прийняття спадщини, передбачені частиною 1,3 та 5 статті 1268 ЦК України встановлюють, що спадкоємці, які проживали разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини вважаються такими, що прийняли спадщину , якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина 3 статті 46 цього Кодексу).
Як визначено частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Одночасно з цим відсутність такого свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя цієї ж статті Кодексу). Таким чином, враховуючи дату смерті учасника товариства 07.09.2014, на час прийняття загальними зборами товариства рішення про включення ОСОБА_1 до складу товариства як спадкоємця померлої дружини ОСОБА_2 право ОСОБА_1 увійти до товариства в якості учасника на підставі положень частини п'ятої статті 147 ЦК України є беззаперечним, не зважаючи на відсутність посвідчувального документа, яким є свідоцтво про право на спадщину на частку корпоративних прав.
Аргументи сторони позивача щодо помилкового визначення розміру частки, яка має належати ОСОБА_1 як одному з двох спадкоємців, без урахування інтересів другого спадкоємця ОСОБА_4, не можуть вплинути на вирішення спору по суті, оскільки здійснення особою цивільних прав, що випливає зі змісту статті 12 ЦК України, відбувається за принципом диспозитивності, тобто учасники цивільних відносин самостійно приймають рішення щодо цивільних правовідносин, обрання того чи іншого способу захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу. Таким чином, пасивна позиція другого спадкоємця, яка виразилась у відсутності дій, спрямованих на вступ до товариства, є правом особи і цілком відповідає положенням цивільного закону. Очевидно, що відсутність заяви ОСОБА_4 про вступ до товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромторг» є вибором особи, який, до того ж , не позбавляє її можливості вчинити у подальшому будь-які дії для відновлення своїх прав.
Враховуючи наведене вище, вважаю відсутніми підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення місцевого суду.
Суддя Філіпова Т.Л.