33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"30" жовтня 2017 р. Справа № 910/11235/17
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Петухов М.Г.
суддя Василишин А.Р. ,
суддя Олексюк Г.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ажур" ЛТД
на рішення господарського суду Рівненської області від 29.08.2017р.
у справі № 910/11235/17 (суддя Політика Н.А.)
за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ажур" ЛТД
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лайфселл"
про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - ОСОБА_2
Відповідно до рішення господарського суду Рівненської області від 29.08.2017р. у справі № 910/11235/17 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ажур" ЛТД до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку.
При винесенні вищевказаного рішення, місцевий суд визнав безпідставними посилання позивача щодо порушення відповідачем умов договору, оскільки останнім вживались належні заходи спрямовані на виконання своїх обов'язків за договором оренди, а прострочення зі сплати оренди зумовлене обставинами, що не залежали від волі ТОВ "Лайфселл". Суд погодився з доводами відповідача, що перехування коштів за оренду на банківський рахунок ТОВ "Ажур" ЛТД, відкритий у ПАТ АКБ "КАПІТАЛ", виявилося неможливим внаслідок початку процедури ліквідації ПАТ АКБ "КАПІТАЛ", та у зв'язку з ненаданням позивачем актуальних реквізитів для сплати орендної плати.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що прострочення з оплати мало разовий характер, натомість розірвання договору оренди землі є можливим лише у разі систематичного невиконання орендарем взятих на себе обов'язків.
Також, господарський суд Рівненської області вказав на похідний характер вимоги про зобов'язання повернути земельну ділянку та відмовив у задоволенні позову у цій частині, з огляду на встановлену безпідставність вимоги про розірвання договору оренди.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ажур" ЛТД подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 29.08.2017р. у справі № 910/11235/17 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ТОВ "Ажур" ЛТД зазначає про безпідставність посилань відповідача на початок процедури ліквідації ПАТ АКБ "КАПІТАЛ", як на обставину, що перешкоджала вчасно сплатити орендну плату, оскільки саме по собі введення процедури ліквідації не є перешкодою для перерахування коштів, причому відповідачем навіть не робились спроби здійснити такий перерахунок.
Скаржник вказує, що відповідачу також було відомо і інший рахунок позивача, а саме зазначений у Договорі оренди земельної ділянки №CNOROV01-1 від 20.05.2010р.
Констатував, що коштів за оренду земельної ділянки, на жоден з 2-х відомих йому рахунків відповідач не перерахував, що свідчить про відсутність фактичних намірів сплачувати орендну плату.
Крім того, скаржник стверджує, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було враховано положення п.12.3 Договору оренди земельної ділянки №CNOROV01-1 від 20.05.2010р., яким встановлено, що дія договору припиняється шляхом розірвання у випадку невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.
Позивач звертає увагу суд, що фактично сторони у п.12.3 Договору передбачили можливість розірвання договору у випадку невиконання будь-якою стороною взятих на себе зобов'язань, і таке порушення не обов'язково повинно мати систематичний характер, натомість може бути разовим.
Скаржник наголошує, що відповідачем не оплачено вартість оренди з липня 2016 року по червень 2017 року та з липня 2017 року по червень 2018 року, що є порушенням умов договору, а тому позовні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку є законними та обґрунтованими.
ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" подало відзив, в якому зазначає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та безпідставними, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Вважає, що обставини на які посилається скаржник жодним чином не доводять ухилення відповідача від сплати орендної плати, оскільки ТОВ "Лайфселл" неодноразово у письмовій і усній формі повідомляло ТОВ "Ажур" ЛТД про необхідність уточнення платіжних реквізитів зважаючи на початок процедури ліквідації ПАТ АКБ "Капітал", так-як у разі сплати за попередніми реквізитами існувала загроза неотримання коштів позивачем.
Вказує, що у будь-якому разі підставою розірвання договору може бути лише систематична несплата орендної плати, тоді як відповідачем не сплачено оренду лише за один період : з липня 2016 року по червень 2017 року.
Заперечуючи проти доводів скаржника, що вартість оренди не була сплачена за 2 періоди з липня 2016 року по червень 2017 року та з липня 2017 року по червень 2018 року, ТОВ «Лайфселл» зазначає, що у позовній заяві посилання на прострочення з оплати за період з липня 2017 року по червень 2018 року були відсутні і про це зазначається лише в додаткових поясненнях позивача, і наголошує, що позов було подано до спливу чергового строку здійснення платежу, який закінчується - 14.07.2017р.
Крім того, ТОВ "Лайфселл" вказує, що посилання скаржника на п.12.3 Договору є безпідставними та суперечать вимогам закону, та доводить, що несплата орендної плати стала наслідком відсутності дійсного наміру апелянта на її своєчасне отримання, у зв'язку з чим просить рішення господарського суду Рівненської області від 29.08.2017р. у справі № 910/11235/17 - залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
30 жовтня 2017 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" пояснив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону.
З огляду на наведене, представник ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник скаржника (позивача) в судове засідання не з'явився.
При цьому, 30.10.2017р. від позивача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ажур" ЛТД надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із незадовільним станом здоров'я.
Судова колегія дійшла висновку, що подане ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ажур" ЛТД клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права та можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами 1-5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (абз. 2 п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року).
Підставою для відкладення розгляду справи зазначається незадовільний стан здоров'я представника, при цьому документально вказану обставину не підтверджено. В той же час, скаржник не зазначає в чому саме полягає необхідність участі його представника в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду.
У відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язанні добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи викладене, а також своєчасне повідомлення позивача про проведення судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (т.1, а.с. 199, 200), розпискою від 09.10.2017р., якою представника позивача повідомлено про дату наступного судового засідання (т.1, а.с.195), суд апеляційної інстанції вважає, що у останнього була можливість належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси у судовому засіданні.
Окрім того, ухвалою суду апеляційної інстанції від 09.10.2017 р. у справі № 910/11235/17 не було визнано явку представників сторін в судове засідання обов'язковою.
З огляду на наведене, колегія суддів не встановила обґрунтованих підстав для задоволення клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, а тому у відповідності зі ст. 75 ГПК України апеляційна скарга підлягає розгляду за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити, а оскаржене рішення залишити без змін, з огляду на таке.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як стверджується матеріалами справи, 20.05.2010 року укладено Договір оренди земельної ділянки №CNOROV01-1 (т.1, а.с. 10-12) між Орендодавцем ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ажур" ЛТД та Орендарем ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Астеліт" (відповідно до протоколу №81 Загальних зборів учасників ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Астеліт" від 01.02.2016р. та витягу із Статуту ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" (нова редакція) змінено назву ТОВ "Астеліт" на ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" (т.1, а.с.203-206; т.1, а.с.207-212).
Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 20 м.кв. призначену для обслуговування гаражно-складських приміщень, яка знаходиться у м. Рівне, вул.Кавказька, 32б.
В п.2.3 Договору зазначено, що земельна ділянка передається в оренду з метою встановлення та обслуговування дизельно-генераторної установки.
Як обумовлено у п.3.1 Договору, він набирає чинності з моменту проведення його державної реєстрації та діє протягом 10 років. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше, ніж за 10 днів до закінчення строку дії Договору, повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.
Пунктом 4.1 Договору визначено, що за оренду майна, згідно даного договору, орендар сплачує орендодавцеві орендну плату.
Відповідно до п. 4.2. Договору розмір орендної плати за 1 кв.м. об'єкту оренди за місяць, за погодженням сторін складає:
83,3333 грн. без ПДВ,
ПДВ - 16,6667 грн.
Всього до сплати: 100 грн. з ПДВ.
Розмір орендної плати об'єкту оренди за місяць, за погодженням сторін складає:
1666,67 грн. без ПДВ,
ПДВ - 333,33 грн.
Всього до сплати: 2000 грн.
Оплата по договору здійснюється за кожні 12 місяців користування об'єктом оренди.
Пунктом 4.3. Договору передбачено, що сума оренди за поточний період оплати сплачується орендарем протягом перших 10 банківських днів відповідного періоду оплати, в сумі, виходячи з розміру орендної плати на дату укладення договору. Нарахування орендної плати починається з 01 липня 2010 року.
Згідно з п. 4.6. Договору орендна плата за цим договором підлягає індексації відповідно до офіційно встановленого та оприлюдненого Держкомстатом України індексу інфляції. Орендна плата коригується на індекс інфляції починаючи з серпня 2010 року. Індексація орендної плати за кожний наступний місяць здійснюється відповідно до офіційно оприлюдненого індексу інфляції за попередній місяць. Коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється 1 раз на рік.
У п. 4.7 Договору сторони погодили, що оплата різниці між сумою орендної плати з урахуванням індексу інфляції та фактично сплаченою орендною платою за період до 01 січня наступного року, здійснюється щорічно, протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку орендодавця та відповідного розрахунку по місяцях до нього. Остання оплата вищезазначеної різниці сплачується орендарем до дати підписання акту №2.
Згідно з п. 12.3. Договору дія цього договору припиняється шляхом його розірвання:
- за взаємною згодою сторін;
- орендарем в односторонньому порядку з технічних причин, попередивши про це орендодавця за 30 календарних днів до дня розірвання;
- за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених цим договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб. Реєстрацію Договору проведено Рівненським міськрайонним відділом РРФ Центру ДЗК - 08.06.2010 року.
Також, 08 червня 2010 року за актом прийому-передачі об'єкту оренди до Договору оренди земельної ділянки №CNOROV01-1 від 20.05.2010 року земельну ділянку площею 20 м. кв. в належному стані та у відповідності до умов Договору було передано орендареві ТОВ "Астеліт" (т.1, а.с. 14).
Судом встановлено, що у період з липня 2010 р. по червень 2016 року зобов'язання за договором, зокрема, в частині сплати оренди виконувались належним чином, і вказана обставина сторонами визнається та не заперечується.
25.06.2015 року ТОВ "Ажур" ЛТД на адресу ТОВ "Лайфселл" було направлено лист від 25.06.2015р. за №4 у якому позивач повідомляв по зміну банківських реквізитів, та просив у подальшому здійснювати перерахунок коштів на поточний рахунок №26005300020000 в ПАТ «АКБ «Капітал» м. Донецьк МФО 334828.
07.07.2015 року ТОВ "Лайфселл" перерахувало на вищезазначений рахунок кошти у розмірі 24000 грн. в якості оплати оренди земельної ділянки за період з 01.07.2015 р. по 30.06.2016 р., що підтверджується копією платіжного доручення №1001165020 від 07 липня 2015 року (т.1, а.с.111).
Крім того, 08.07.2015р. на виконання п. 4.6, 4.7 Договору та відповідно до рахунку №25 від 09.06.2015р. наданого позивачем (т.1, а.с.112), ТОВ "Лайфселл" було здійснено доплату у величині індексу інфляції у розмірі 11029,16 грн. за період з 01.07.2014р. по 30.06.2015р., що підтверджується копією платіжного доручення №1001165988 від 08 липня 2015 року (т.1, а.с.113).
В подальшому, 08.06.2016р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ажур" ЛТД надіслало на адресу ТОВ "Лайфселл" лист із пропозицією розірвати договір оренди земельної ділянки за взаємною згодою сторін. Обґрунтовуючи вказану пропозицію позивач зазначив, що має намір укласти договір купівлі-продажу корпоративних прав (т.1, а.с.63).
29.06.2016р. ТОВ "Лайфселл" надіслало на адресу ТОВ "Ажур" ЛТД лист-відповідь від 24.06.2016р. № 157, у якому зазначало про готовність погодити дострокове розірвання договору оренди лише за умови сприяння з боку ТОВ "Ажур" ЛТД у пошуку альтернативного місця розташування обладнання, а також прийняття дольової участі у витратах пов'язаних з переносом обладнання на нове місце.
13.07.2017 р. та 28.07.2017р. ТОВ "Лайфселл" було надіслано на адресу ТОВ "Ажур" ЛТД листи №550 від 10.07.2017р. та №880 від 27.07.2017р. відповідно, у яких повідомляло позивача, що Постановою НБУ від 29.10.2015р. № 753 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "АКБ "Капітал" розпочато процедуру ліквідації даного банку. Також, ТОВ "Лайфселл" вказувало, що саме у ПАТ "АКБ "Капітал" відкритий поточний рахунок ТОВ "Ажур" ЛТД на який сплачувалися кошти за користування земельною ділянкою та просило повідомити актуальні банківські реквізити для здійснення оплати за оренду земельної ділянки.
Листом № 07/08 від 07.08.2017р. позивач у відповідь на листи ТОВ "Лайфселл" повідомив, що враховуючи порушення орендарем приписів законодавства та п.10.2.2 Договору, в частині своєчасної сплати оренди, ТОВ "Ажур" ЛТД було змушене звернутися до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є розірвання Договору оренди земельної ділянки №CNOROV01-1 від 20.05.2010р., у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" взятого на себе зобов'язання зі своєчасного внесення орендної плати в установлений договором строк за користування земельною ділянкою. Крім того, позивачем заявлено похідну вимогу про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку передану за договором оренди.
Аналізуючи встановлені обставини справи та вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції враховує наступні норми чинного законодавства.
Приписами ст. 792 ЦК України унормовано, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Частиною 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.
Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
За статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про таке порушення договору однієї із сторін, яке тягне для другою сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
У пункті 2.20 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.
Відповідно до п. 2.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.
Місцевим господарським судом встановлено та не заперечується сторонами, що у період з липня 2010 року по червень 2016р. відповідачем зобов'язання за Договором №CNOROV01-1 від 20.05.2010 року, в т.ч. щодо перерахування орендної плати, виконувались належним чином.
Згідно із пунктом "д" частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди землі, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі N 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі N 6-977цс16.
На момент звернення до суду відповідачем був не сплачений лише один платіж за період з 01.07.2016р. по 30.06.2017р., а строк сплати іншого платежу орендної плати за період з 01.07.2017р. по 30.06.2018р., не настав.
Отже, наявне разове порушення умов договору, що відповідно не вважається підставою в розумінні пункту "д" частини 1 статті 141 ЗК України для розірвання договору оренди земельної ділянки.
При цьому колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача щодо наявності у відповідача заборгованості за два періоди, а саме: з липня 2016 року по червень 2017 року та з липня 2017 року по червень 2018 року, оскільки позовну заяву було подано - 07.07.2017р. (т.1, а.с.72), тобто до спливу чергового строку здійснення платежу, який закінчується - 14.07.2017р., посилання на прострочення з оплати за період з липня 2017 року по червень 2018 року відсутні у позовній заяві, натомість про це зазначається лише в додаткових поясненнях позивача (т.1, а.с. 86), заяв від позивача про зміну предмета або підстави позову до суду не надходило.
Посилання ТОВ "Ажур" ЛТД на те, що п.12.3 Договору встановлено спеціальний порядок його розірвання, зокрема у разі вчинення сторонами будь-якого одного порушення своїх обов'язків, не беруться судом до уваги, оскільки таке розуміння засноване на власному, невірному тлумаченні вказаного пункту позивачем, положення Договору не містять жодних чітких формулювань з яких би однозначно вбачалось, що сторони встановили разову несплату орендної плати, як підставу дострокового припинення договору оренди землі.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку слід зазначити, що така вимога є похідною від вимоги, пов'язаною з розірвання договору оренди землі.
Враховуючи відмову у задоволенні вимоги позивача про розірвання Договору оренди земельної ділянки №CNOROV01-1 від 20.05.2010р., колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі та поясненнях позивача, відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарського суду першої інстанції.
Отже, по результатам розгляду справи судом апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, рішення суду першої інстанції постановлено при повному дослідженні всіх обставин справи та правильному застосуванні норм права, тому підстав для скасування або зміни такого рішення судова колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Рівненської області від 29.08.2017р. у справі № 910/11235/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ажур" ЛТД - без задоволення.
2. Справу №910/11235/17 повернути в господарський суд Рівненської області.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Олексюк Г.Є.