04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"25" жовтня 2017 р. Справа №911/2503/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Іоннікової І.А.
Гончарова С.А.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" на рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2017 у справі № 911/2503/17 (суддя Кошик А.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джонсон і Джонсон Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко"
про стягнення 6 520 714,73 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 19.09.2017 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Джонсон і Джонсон Україна" задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" на рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2017 у справі № 911/2503/17, дійшла висновку про повернення останньої на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент звернення апелянта з апеляційною скаргою), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
П.п. 4 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір" (в редакції чинній станом на день подання апеляційної скарги) встановлено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено у розмірі 1600,00 грн.
17.08.2017 (згідно відбитку штемпеля на позовній заяві, яка подана до суду першої інстанції) Товариство з обмеженою відповідальністю "Джонсон і Джонсон Україна" звернулось до місцевого господарського суду з позовом про стягнення загалом 6 520 714,73 грн., тобто з вимогою майнового характеру, яка оплачена судовим збором в сумі 97 810,73 грн., що складає 1,5% ціни позову згідно чинної на момент подачі позову редакції п.п.1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", і щодо якої спір вирішено оскаржуваним рішенням.
Отже, за подання до Київського апеляційного господарського суду апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2017 у справі № 911/2503/17, підлягає сплаті судовий збір в розмірі 107 591,73 грн. (97 810,73 грн. х 110% = 107 591,79 грн.).
Проте, до поданої апеляційної скарги скаржником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що скаржника не віднесено до кола осіб, які звільнені від сплати судового збору згідно з статтею 5 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення апелянта з апеляційною скаргою).
При цьому, скаржник заявив клопотання, у якому просив відстрочити сплату судового збору за апеляційне оскарження вищенаведеного рішення. Клопотання мотивоване скрутним матеріальним становищем та накладенням арешту на рахунки.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір").
Слід зазначити, що даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору, з урахуванням належності поданих стороною доказів неможливості здійснення такої оплати та складного фінансового становища.
Відповідно до п.3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. №7, клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
У відповідності до п.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Колегія суддів зазначає, що положення ст.8 Закону України "Про судовий збір" наділяють суд правом на розстрочення від сплати судового збору лише за наявності виняткових обставин та поданих доказів.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.2 ст.32 Господарського процесуального кодексу України ці дані встановлюються такими засобами:
- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
При цьому, оскільки ст.129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
За практикою Європейського суду з прав людини принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія A, N 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 р., серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38).
Крім того, обставини відстрочення сплати судового збору мають бути доведені належними доказами.
Скаржник вказує, що на даний час у нього наявне скрутне матеріальне становище, а також згідно постанови Києво-Святошинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області від 13.06.2017 накладено арешт на грошові кошти в межах суми 397 855,83 грн.
Суд апеляційної інстанції дослідивши подане апелянтом клопотання про відстрочення сплати судового збору, встановив, що по-перше, наведена постанова прийнята у червні 2017 року, і доказів того, що вона є чинною, які і накладений нею арешт, станом на момент звернення з відповідною апеляційною скаргою - апелянтом суду апеляційної інстанції не надано. По-друге, апелянтом не подано і доказів того, що рахунки, які наведені у вказаній постанові - є єдиними рахунками апелянта, відкритими у банківських установах, і на них взагалі відсутні кошти, які необхідні для сплати судового збору, з врахуванням того, що арешт накладено в межах суми у розмірі 397 855,83 грн.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що апелянтом також взагалі не подано доказів, що підтверджують винятковість випадку відстрочення судового збору.
Враховуючи вищенаведене, зважаючи на недоведеність обставин відстрочення сплати судового збору, клопотання про відстрочення сплати судового збору за наведених апелянтом обставин та поданих доказів - судом апеляційної інстанції відхиляється.
При цьому, суд звертає увагу апелянта на те, що вимоги процесуального закону не обмежують апелянта у повторному заявлені клопотання про розстрочення/відстрочення/ звільнення від сплати судового збору при наявності документально підтверджених та обґрунтованих доказів неможливості сплати розміру судового збору.
Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню Київським апеляційним господарським судом на підставі п.п.2, 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.
Після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга на підставі ч. 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України може бути поданою повторно (з клопотанням про поновлення строку на подання апеляційної скарги).
Керуючись статтею 86, п.п. 3 ч. 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" на рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2017 у справі № 911/2503/17 (з доданими матеріалами) - повернути без розгляду.
2.Матеріали справи № 911/2503/17 повернути до Господарського суду Київської області.
3.Ухвала може бути оскаржена у порядку і строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді І.А. Іоннікова
С.А. Гончаров