Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" жовтня 2017 р.Справа № 922/2922/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Васильєвой Л.О.
розглянувши справу
за позовом Державного підприємства "Путильське лісове господарство", смт. Путила
до В/Ч А 2467 Міністерства оборони України, смт. Малинівка
про стягнення 93401,80грн.
за участю представників сторін:
позивача - Маковійчук С.С., довіреність № 07/535 від 04.10.2017 року;
відповідача - Головашин П.Ю., довіреність № 3578 від 18.09.2017 року;
Державне підприємство "Путильське лісове господарство" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України заборгованість за реалізовану лісопродукцію в сумі 93 401,80 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.09.2017 року за позовною заявою було порушено провадження по справі № 922/2922/17 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28 вересня 2017 року.
Ухвалою суду від 28.09.2017 р. розгляд справи було відкладено на 23 жовтня 2017 року.
23 жовтня 2017 року позивач подав до суду заяву (вх. №34725) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
Надані позивачем документи були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.
Представник позивача, який брав участь в судовому 23.10.2017 року, підтримував позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні, а також в запереченнях, наданих до суду 21.09.2017 року та 28.09.2017 року, просив відмовити в задоволенні позову та вказав, що спірна лісопродукція не була призначена для задоволення потреб відповідача.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представників сторін, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.
12 вересня 2014 року Державним агентством лісових ресурсів України було направлено лист за № 04-04/4411-14 згідно якого було зобов'язано обласні управління лісового та мисливського господарства в тому числі Чернівецьке обласне управління лісового та мисливського господарства забезпечити поставку лісопродукції для облаштування ділянок оборонного рубежу Міністерства оборони України. Згідно вказаного листа, інформація про платника буде надана додатково.
16 вересня 2014 року Чернівецьке обласне правління лісового та мисливського господарства направило на адресу Державного підприємства "Путильське лісове господарство" лист за № 05-10/909, згідно якого було рекомендовано поставити лісопродукцію в кількості 110 м.куб на військову частину НОМЕР_2 , код одержувача на залізниці 3995 станція призначення Пологи, код станції 463003, Київська область, Рокитнянський район, с. Ольшаниця.
Державне підприємство "Путильське лісове господарство" направив вказану лісопродукцію для транспортування Укрзалізницю, що підтверджується накладними на завантаження вагонів № 65692642 ПВ та № 67165068 ПВ (том 1, арк.с. 19-20).
26 вересня 2014 року Державне агентство лісових ресурсів України направило лист за № 04-04/4672-14, згідно якого, на прохання Міністерства оборони України просило переадресувати вагони ДП "Путильський лісгосп" № 65692642 ПВ та 67165068 ПВ відвантажені на станцію Пологи за наступними реквізитами: Харківська область, станція Чугуїв, Малинівський тупик, код станції 430809, одержувач військова частина НОМЕР_1 , код одержувача 3195.
У зв'язку з цим, ДП "Путильський лісгосп" були перевиписані специфікації № 1 та №2 від 23.09.2014 року та накладні на Укрзалізницю (том 1, арк.с. 17-18, 21-22).
По прибуттю вказаної лісопродукції до адресата ДП "Путильський лісгосп" було виписано наряд № 002497 від 30.09.2014 року на відпуск вказаної лісопродукції на загальну суму 513 75,11 грн. Транспортні послуги склали 42 026,69 грн.
Загальна вартість поставленої лісопродукції разом з транспортними послугами склала 93 401,80 грн.
21 листопада 2016 року позивачем на адресу В/Ч НОМЕР_1 було направлено акт звірки розрахунків на вказану суму з метою погодження вказаної суми боргу та направлено супровідний лист за № 07/576 згідно якого пропонувалося погодити вказаний акт, або написати свої заперечення. Крім того, 31 липня 2017 року на адресу В/Ч НОМЕР_1 було направлено претензію на суму 93401,80 грн. та запропоновано останньому сплатити зазначену суму до 15.08.2017 року. Однак, відповідачем не вжито жодних заходів по погашенню заборгованості, що і стало підставою для звернення Державного підприємства "Путильське лісове господарство" до господарського суду із даним позовом.
Разом з тим, як зазначено відповідачем, стійки рудничні об'ємом 110,01 мЗ дійсно були прийняті військовою частиною НОМЕР_1 відповідно до залізничних накладних: № 38956959 від 23.09.2014 року (вагон № 65692642) (Специфікація № 1 - 55,031 мЗ); № 38956942 від 23.09.2014 року (вагон № 67165068) (Специфікація № 2 - 54,979 мЗ).
Відповідно до телеграми тимчасово виконуючого обов'язки начальника інженерних військ Збройних Сил України - начальника Центрального управління інженерних військ Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України від 10.11.2014 року № 343/3/1859 (том 1, арк.с. 59) військову частину НОМЕР_1 було зобов'язано видати стійки рудничні, зокрема, для 808 понтонно - мостового полку (Сектор «М») - 72,4 мЗ.
Зазначені лісоматеріали були видані 808 понтонно - мостовому полку (військовій частині НОМЕР_3 ) відповідно до накладної (вимоги) № 10, затвердженої командиром військової частини НОМЕР_1 05.11.2014 року (отримав старший сержант ОСОБА_1 відповідно до довіреності № 109 від 05.11.2014 року (том 1, арк.с. 60-62), що також підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, за твердженням відповідача, зазначена лісопродукція об'ємом 110,01 куб. м. була видана 808 понтонно - мостовому полку (військовій частині НОМЕР_3 ) згідно розпоряджень начальника інженерних військ Збройних Сил України - начальника Центрального управління інженерних військ Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України та не була призначена для задоволення потреб військової частини НОМЕР_1 .
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту (у тому числі і зміна договору) є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступної сукупність умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права (інтересу) об'єкту судового захисту; порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідачів; належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).
З врахуванням наведеного, правом на звернення до суду за захистом своїх порушених прав наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Суд повинен встановити чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Таким чином, у порядку господарського судочинства підлягає захисту саме порушене право позивача у зв'язку з не виконанням відповідачем умов договору, які на думку позивача, полягають у несплаті поставленої продукції, що істотно завдає матеріальної шкоди інтересам позивача.
Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла у зв'язку із несплатою відповідачем отриманої згідно з накладними на завантаження вагонів № 65692642 ПВ та № 67165068 ПВ лісопродукції в розмірі 93401,80 грн.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно ч. 5 ст. 265 Господарського кодексу України поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.
Як встановлено судом, 12 вересня 2014 року Державним агентством лісових ресурсів України було направлено лист за № 04-04/4411-14 згідно якого було зобов'язано обласні управління лісового та мисливського господарства забезпечити поставку лісопродукції для облаштування ділянок оборонного рубежу.
Згідно додатку до вказаного листа, інформація про платника повинна бути надана додатково.
Суд зазначає, що лист за № 04-04/4411-14 за своєю природою містив вказівки про сприяння щодо виділення лісопродукції і не носив жодних розпорядчих правових наслідків для осіб, до яких вищевказаний лист скеровувався.
В матеріалах справи відсутні докази виникнення господарських зобов'язань між позивачем та відповідачем, а також відсутня накладна на поставку товару, довіреність на отримання товару, договір поставки.
Сам по собі факт передачі товару не породжує зобов'язання здійснити оплату за нього, оскільки, по-перше, між сторонами у справі не укладено договору з якого випливало б таке зобов'язання, по-друге, сам закон не пов'язує виникнення зобов'язання оплатити за наданий товар з фактом передачі товару.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В матеріалах справи відсутній договір поставки, який у відповідності до вимог ст. 174 Господарського кодексу України є підставою для виникнення господарських зобов'язань.
Так, свідченням прийняття відповідачем пропозиції укладення договору поставки, мали б бути дії, пов'язані з прийняттям товару та повною або частковою оплатою його вартості. Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивач у будь-якій формі не надавав відповідачу пропозиції щодо укладення оплатного договору на реалізацію продукції, а відповідач не вчинив жодних дій, які були б спрямовані на набуття ним обов'язку щодо придбання та оплати продукції, не демонстрував поведінки, яка б засвідчувала його волю на настання відповідних правових наслідків.
Позивачем до позовної заяви додано копію наряду № 002497 від 30 вересня 2014 року на відпуск лісопродукції, а саме балансів (рудничної стійки) (далі - Продукція) об'ємом 110,01 куб. м. за ціною 389,17 грн. за один куб. м. і загальною вартістю продукції 51375,11 грн. В наряді проставлено підписи директора та головного бухгалтера Державного підприємства "Путилівське лісове господарство", відсутній підпис покупця про отримання наряду, замість цього у графі "Отримав" зазначено - "відповідно до ЗД".
В специфікації № 1 та № 2 від 23 вересня 2014 року на Продукцію кількістю 55,031 куб.м. та 54,979 куб.м. відповідно; в графі "Продавець" зазначено Державне підприємство "Путилівське лісове господарство", графа "Покупець" не заповнена, в графі "Одержувач" зазначено - А2467.
Таким чином, позивач не надав суду доказів того, що між ним і відповідачем в тій чи іншій формі було досягнуто згоди про оплатність переданої продукції, чи укладено відповідний договір. Відповідачем, в свою чергу, жодних конклюдентних дій, направлених на досягнення згоди в цілому, не вчинялось.
Крім того, як було встановлено судом, в залізничних накладних, копії яких додані позивачем в обґрунтування правової позиції, військова частина НОМЕР_1 зазначена в якості одержувача вантажу.
Частиною першою ст. 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644: на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил (п. 1.1.); накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача (п. 1.2.).
Отже, виходячи з п. 1.2. зазначених Правил, залізничні накладні, копії яких подані позивачем, є угодами на перевезення вантажу між самим позивачем та державним підприємством "Південна залізниця".
При цьому, відповідач не є покупцем продукції; між ним та позивачем відсутня будь-яка угода щодо оплати транспортування, виходячи з цього суд також приходить до висновку про безпідставність позовних вимог в цій частині.
Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги те, що позивачем не надано суду доказів порушення права позивача, які на думку позивача полягають у несплаті поставленої продукції, що завдає матеріальної шкоди інтересам позивача, оскільки між сторонами у справі не виникли договірні зобов'язання по наданню послуг з поставки продукції, як у позивача так і з оплати поставленої продукції зі сторони відповідача.
Зважаючи на зазначене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на Державне підприємство "Путильське лісове господарство" витрати по сплаті судового збору.
Також судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду не доплачено судовий збір у розмірі 198,97 грн., тому суд вважає за необхідне стягнути вказану суму з Державного підприємства "Путильське лісове господарство" безпосередньо в доход Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 20, 173, 174, 179, 180, 181, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 16, 509, 629, 712, 909 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.В задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.
2.Стягнути з Державного підприємства "Путильське лісове господарство" (місцезнаходження: 59100, Чернівецька область, Путильський район, смт. Путила, вул. Шевченка, буд. 3 Б; код ЄДРПОУ 21448070) на користь державного бюджету України (одержувач коштів: Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок 31215256700001, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030106) суму недоплаченого судового збору в розмірі 198,97 гривень.
3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 30.10.2017 р.
Суддя Л.В. Шарко